Рішення

від 20.10.2023 по справі 922/3480/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3480/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, б. 3, оф. 6) до Фізичної особи-підприємця Христоєвої Ганни Іванівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 336816,89 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Христоєвої Ганни Іванівни, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 336816,89 грн. боргу, з яких: 172632,96 грн. основний борг, 49450,27 грн. інфляційних втрат, 7247,67 грн. 3% річних та 107485,99 грн. пені. Позов обґрунтовано неналежним виконання з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки №КДФ-6219 від 01.11.2021 в частині здійснення відповідачем повної та своєчасної оплати вартості товару у встановлені договором строки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2023 про відкриття провадження у справі, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, суд зазначає, що копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.08.2023, яка надсилалась судом на адресу відповідача отримана уповноваженою особою відповідача 25.08.2023, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 21.08.2023.

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 01.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Христоєвою Ганною Іванівною (покупець) було укладено Договір поставки №КФД-6219 (далі - Договір поставки) (а.с. 9-10), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується здійснити поставку партіями, а покупець - прийняти та своєчасно сплатити вартість морепродуктів, а також інших продуктів харчування (товар) на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки, оплата по даному договору за партію товару здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару. Факт сплати покупцем вартості товару підтверджується надходженням коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п. 6.1. Договору поставки, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань по даному договору, винна сторона несе матеріальну відповідальність (в тому числі відшкодовує збитки поверх неустойки) у відповідності з чинним законодавством України.

Також, у пункті 6.2. Договору поставки сторони передбачили, що у випадку порушення строків оплати, визначених Даних договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про належне виконання зі свого боку умов Договору поставки, в частині зобов`язання щодо постачання товару, про що разом з позовом позивачем були надані належним чином засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних.

Проте відповідач, отримавши у власність товар, своєчасної та повної оплати у встановлені Договором строки не здійснив, отже не виконав свої зобов`язання за Договором поставки в частині здійснення повної оплати вартості товару у встановлені Договором строки.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.05.2022 ФОП Христоєва Ганна Іванівна припинила статус підприємця на підставі власного рішення.

Разом з тим слід зазначити, що зміна статусу відповідача із суб`єкта господарювання на фізичну особу (на час розгляду справи) не змінює юрисдикції господарського суду у даній справі, оскільки при визначенні підсудності даного спору слід виходити з характеру спірних правовідносин, прав, свобод та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Вказане повністю узгоджується і з діючою редакцією статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", за змістом яких однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати, при цьому ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 09.10.2019 у справі № 127/23144/18, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 21.02.2018 у справі № 125/703/16-ц.

Отже, звернення до суду до ОСОБА_1 як до фізичної особи з вимогою виконати свої зобов`язання за Договором поставки, які не припинились внаслідок припинення Христоєвою Ганною Іванівною статусу ФОП відповідає позиції Верховного Суду та усталеній судовій практиці.

Так, із обставин справи слідує, що позивачем було постановлено відповідача товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином засвідчені копії видаткових накладних: №№ХК0000769 від 03.02.2022 на суму 14001,00 грн., №№ХК0000945 від 13.02.2023 на суму 90852,72 грн., № ХК0000946 від 14.02.2022 на суму 2901,00 грн., №ХК-0001036 від 16.02.2022 на суму 33228,36 грн., №ХК-0001060 від 20.02.2022 на суму 39328,56 грн., № ХК-0001061 від 20.02.2022 на суму 2901,00 грн., а також товарно-транспортні накладні (а.с. 11-28).

Вказані видаткові накладні підписані покупцем (відповідачем) без будь-яких претензій та зауважень щодо кількості та якості товару.

Строк оплати за вищевказаними накладними є таким, що настав.

Разом з тим, відповідач товар у власність від позивача отримав, проте його повну вартість у встановлені Договором поставки строки позивачу не сплатив, здійснивши лише часткову сплату, про що позивачем разом з позовом надано банківську виписку по рахунку позивача.

У зв`язку з вищенаведеним, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 172632,96 грн., яка залишилась несплаченою.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір поставки №КФД-6219 від 01.11.2021, у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України закріплено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

Позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за спірним договором виконав повністю, що підтверджується копіями видаткових та товарно-транспортних накладних, долучених до матеріалів справи (11-28).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідач обставини про дійсність поставки та проти наявності заборгованості зі свого боку не спростував, отже не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті утворилась заборгованість на загальну суму 172632,96 грн.

Положеннями пункту 3.1 Договору поставки визначено, що оплата по даному договору за партію товару здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару. Факт сплати покупцем вартості товару підтверджується надходженням коштів на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Факт наявності заборгованості у розмірі 172632,96 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем зі свого боку не спростований, у зв`язку чим суд вважає позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 172632,96 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 7247,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 49450,27 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Оскільки відповідач порушив грошове зобов`язання, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для застосування у даній справі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом установлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 7247,67 грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом установлено, що позивачем здійснено неправомірний розрахунок інфляційних втрат, оскільки позивачем у позові та у наданих суду розрахунках чітко визначено спірний період прострочення грошового зобов`язання та граничний строк їх нарахування - до 24.07.2023, разом з тим, під час нарахувань інфляційних, позивачем не включено до розрахунку спірний липень місяць (ставка НБУ в якому була нижчою, ніж у попередніх місяцях та становила - 99,40), отже, здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат за визначений позивачем у позові та розрахунках період з визначеним позивачем граничним строком їх нарахування - до 24.07.2023, суд визнав правомірними інфляційні витрати у розмірі 48115,77 грн., в задоволенні 1334,50 грн. суд відмовляє з підстав, наведених судом вище.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 107485,99 грн пені суд зазначає наступне.

Згідно з п. 6.1. Договору поставки, у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань по даному договору, винна сторона несе матеріальну відповідальність (в тому числі відшкодовує збитки поверх неустойки) у відповідності з чинним законодавством України.

Також, відповідно до умов пункту 6.2. Договору поставки, що у випадку порушення строків оплати, визначених Даних договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день несплати.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Договору поставки та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми пені судом установлено, що вимога про стягнення з відповідача 107485,99 грн. пені підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 73-74, 76-80, 123-124, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Христоєвої Ганни Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, б. 3, оф. 6, код ЄДРПОУ 33051586) - 172632,96 грн. основний борг, 48115,77 грн. інфляційних втрат, 7247,67 грн. 3% річних; 107485,99 грн. пені та 5032,23 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" жовтня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв