Рішення

від 18.10.2023 по справі 320/16116/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2023 року № 320/16116/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській областіпро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд (із урахуванням уточненої позовної заяви вх. від 06.01.2022 №384/22):

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2015 раніше призначеної пенсії.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що він є пенсіонером та перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області, де отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте з 01.01.2015 виплату пенсії позивачу було призупинено відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення. На думку позивача, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, у зв`язку з чим призупинення виплати пенсії відбулось не у спосіб, передбачений вказаним Законом, внаслідок чого відповідачем порушено право позивача на мирне володіння своїм майном.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом щодо надання відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 витребувано від Міністерства соціальної політики України докази у справі, а саме інформацію, чи ставав на облік ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа.

Вимоги вказаної ухвали у встановлені судом строки Міністерством соціальної політики України не виконано, а тому суд вирішує спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2014.

Відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України м. Буча від 22.12.2016 (справ №158308) ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії за віком до з`ясування обставин.

За наслідками розгляду звернення позивача (вх. від 20.08.2021 №18834/К-1000-21) листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 17.09.2021 №10256-15834/К-02/8-1000/21 позивача повідомлено про припинення виплати йому пенсії з 01.01.2015 відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення.

Листом від 20.12.2016 №5354 Управління праці, соціального захисту та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради надало в.о. начальника управління Пенсійного фонду України м. Буча Марченко О.О. список громадян, які не зверталися за отриманням довідок про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, серед яких ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2015 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби.

Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями статті 47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону №1058-IV gоновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що орган Пенсійного фонду України має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

У матеріалах пенсійної справи позивача наявне розпорядження Управління Пенсійного фонду України м. Буча від 22.12.2016 (справ №158308), яким виплату пенсії за віком ОСОБА_1 призупинено до з`ясування обставин.

Частиною третьою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Ураховуючи те, що питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) визначається виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, суд зазначає, що питання про призупинення виплати пенсії не може регулюватися підзаконними актами.

Як було зазначено вище, виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.01.2015 відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення, а відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України м. Буча від 22.12.2016 (справ №158308) ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії за віком до з`ясування обставин.

Водночас Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як з`ясування обставин.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте Управлінням Пенсійного фонду України м. Буча розпорядження від 22.12.2016 про припинення ОСОБА_1 з 01.01.2015 виплати пенсії, не містить зазначення підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

Верховним Судом прийнято рішення від 03.05.2018 №805/402/18 (у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі), де суд дійшов висновків, що аналіз положень Закону №1058 стосовно припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно частини другої cтатті 2 Закону України «Про свободу та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17).

Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутня довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, проте суд звертає увагу, що відсутність або скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не є підставою припинення виплати пенсій, про що також неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема, у постанові від 03.05.2018 у справі №805/402/18-а.

Крім того, пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

За приписами статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Оскільки, виплата пенсії позивачу припинена у зв`язку з неправомірними діями управління Пенсійного фонду України, то відповідно до статті 46 Закону №1058, пенсійні виплати позивачу повинні бути поновлені з моменту їх припинення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та№ 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом". Держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

З урахуванням викладеного, дії відповідача щодо щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2015 є протиправними, а тому суд вважає обгрунтованими вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2015 раніше призначеної пенсії.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 22.11.2021 №ПН3889 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачу у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.01.2015.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2015 раніше призначеної пенсії.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.