Ухвала

від 20.10.2023 по справі 751/7978/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 751/7978/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/4823/487/23 Категорія - арешт майна. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

20 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю сторін кримінального провадження

захисника адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

прокурора ОСОБА_7

слідчої ОСОБА_8

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові судове провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволене клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №42022270000000118 від 01.08.2022, та накладений арешт на майно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:03:018:0139, площею 0,1 га, розмір частки 1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2195571712101);

- квартиру, загальною площею 80.9 кв. м., за адресою: АДРЕСА_3 , розмір частки 1 (реєстраційний номер нерухомого майна 652614944129);

- вбудоване офісне приміщення, А-1, а4, а7-а9, п/пд, за адресою: АДРЕСА_4 , розмір частки 32/100 (реєстраційний номер нерухомого майна 4243044129);

- автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER PRADO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , із забороною відчужувати та розпоряджатися вказаним майном.

Задовольняючи клопотання слідчий суддя вказав, що на даному етапі досудового розслідування, враховуючи правову підставу для арешту майна, а також розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, арешт майна необхідний з метою забезпечення цивільного позову, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно ОСОБА_9 скасувати та відмовити у накладенні арешту на його майно.

Аргументує тим, що арешт на майно ОСОБА_9 був накладений виключно з метою забезпечення цивільного позову, інших підстав для накладення арешту на майно судом не зазначено.

Сам факт подання цивільного позову прокурором ще не може бути беззаперечною умовою накладення арешту, адже арешт накладається на майно підозрюваного за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. Розмір цивільного позову повинен бути обґрунтований та наведений у відповідному цивільному позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган та у разі відсутності такого органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматись порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково має зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не надано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Із зазначеного у клопотанні слідчого видно, що у земель, які нібито були забруднені, є власник територіальна громада, а користувачем цих земель є комунальне підприємство. Два ці суб`єкта є юридичними особами та наділені відповідними правами на звернення із відповідною позовною заявою. Яке прокуратура має відношення до цих земель є незрозумілим. Не даючи більш детальну оцінку наданим доказам, вже на даній стадії є зрозумілим, що прокурор на даний час не є повноважною особою для подання цивільного позову у даному кримінальному провадженні, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_9 .

Позов прокурором був поданий в інтересах Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, яка на сьогодні є стороною у 9 справах різних інстанцій, що свідчить про можливість сільської ради самостійно звернутись до суду з цивільним позовом. Прокурору не має необхідності з цивільним позовом.

Окремо, сторона захисту звертає увагу на той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0139, площею 0,1 га, розміром частки 1, реєстраційний номер нерухомого майна 2195571712101 на підставі договору дарування належить ОСОБА_10 . Таким чином, судом був накладений арешт на майно особи, яка не має жодного відношення до кримінального провадження, та не є стороною у цивільному позові.

Саме слідчий суддя, шляхом застосування своїх повноважень, має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб. Слідчий суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги, вказуючи на відсутність підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову, звертав увагу на те, що земельна ділянка, на яку був накладений арешт, не належить стороні у кримінальному провадженні, прокурора та слідчу, які заперечували проти доводів сторони захисту, вказували на суму завданих збитків діями, у вчинення яких підозрюється, в тому числі і ОСОБА_9 , звернули увагу, що слідчий суддя не наділений правом вирішувати питання про прийнятність позову, адже сума завданих збитків залишиться незмінною незалежно від того ким буде заявлений цивільний позов, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів судового провадження в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022270000000118 від 01.08.2022, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що одним з видів діяльності (основним) Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоінвестгруп» є збирання небезпечних відходів. ТОВ «Екоінвестгруп» діє на підставі безстрокової ліцензії Міністерства екології та природних ресурсів серія АЕ №2287032, вид господарської діяльності операції у сфері поводження з небезпечними відходами (збирання, перевезення, зберігання). Керівником ТОВ «Екоінвестгруп» є ОСОБА_9 , який, будучи екологом за освітою, був обізнаним з нормами чинного законодавства щодо поводження з небезпечними відходами. Одним із кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи ТОВ «Екоінвестгруп» є ОСОБА_11 , який, будучи екологом за освітою, був обізнаним з нормами чинного законодавства щодо поводження з небезпечними відходами. Також ОСОБА_12 , перебуваючи на посаді менеджера ТОВ «Екоінвестгруп», був обізнаним з нормами чинного законодавства щодо поводження з небезпечними відходами.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сталося забруднення земель відходами (буровим шламом та іншими відходами, що містяться в (на) даній земельній ділянці, мають небезпечні складники (забруднюючі речовини із різними ступенями небезпеки та групами небезпечності I-IV) та перевищення фактичних вмістів (концентрацій) відносно їх ГДК та їх контрольних вмістів речовин у ґрунті різних ступенів, що сприяло створенню небезпеки для довкілля), а саме: пробної площадки площею 0,8884 га, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 7424182200:05:000:0193, та розташована на території Прилуцького міського звалища ТПВ, що спричинило екологічну шкоду навколишньому природному середовищу (державі) внаслідок забруднення відходами пробної площадки площею 0,8884 га, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером: 7424182200:05:000:0193, та розташована на території Прилуцького міського звалища ТПВ, яка станом на 11.05.2023 складає 32 305 722,08 грн, що є тяжкими наслідками.

14 вересня 2023 року ОСОБА_9 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України.

Відповідно до висновку судової інженерно - екологічної експертизи № СЕ-19/125-23/7829-ФХЕД від 31 серпня 2023 року в п. 12 зазначено, що розмір екологічної шкоди, що завдана навколишньому природному середовищу (державі), внаслідок забруднення відходами пробної площадки площею 0,8884 га, яка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером:7424182200:05:000:0193 та розташована на території Прилуцького міського звалища ТПВ, станом на 11 травня 2023 року складає 32 305 722,08 (тридцять два мільйони триста п`ять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 08 копійок.

14 вересня 2023 року в рамках кримінального провадження прокурором був поданий цивільний позов в інтересах Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області про стягнення солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 на користь Сухополов`янської сільської ради Прилуцького району Чернігівської області шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення у розмірі 32 305 722,08 грн.

Питання накладення арешту у кримінальному провадженні врегульовано Главою 17 КПК України. Клопотання про накладення арешту розглядається слідчим суддею, або судом, а заявити його з метою забезпечення цивільного позову може прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а також цивільний позивач.

За змістом ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У цьому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Зокрема, арешт накладається на майно особи, яка у кримінальному провадженні має статус: підозрюваної, обвинуваченої, засудженої, особи, яка несе цивільну відповідальність за іншу особу, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту слідчий у клопотанні вказав правовий статус особи, на майно якої накладається арешт, обґрунтував доводи клопотання належними доказами, які долучив до матеріалів, надав докази на підтвердження суми завданих злочинними діями збитків, а також долучив копію цивільного позову прокурора в інтересах держави, в даному випадку це Сухополов`янська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області.

ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 239 КК України, про що йому 14 вересня 2023 року було вручено повідомлення про підозру.

Сума завданих діями всіх підозрюваних збитків була встановлена експертом, про що також зазначено слідчим у клопотанні. Цивільний позов прокурором був заявлений відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України, якою визначено, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

На даній стадії судового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.

Крім того, слідчий суддя не наділений повноваженням вирішувати питання про прийняття заявленого цивільного позову до розгляду, як помилково вважає сторона захисту, адже ці питання вирішуються на наступній стадії стадії судового розгляду, де суд надаватиме оцінку всім доказам зібраним під час досудового розслідування з точки зору їх належності, допустимості та взаємозв`язку, в тому числі і оцінюватиме прийнятність заявленого цивільного позову, належність особи, яка звернулась з позовними вимогами та можливість задоволення позовних вимог.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як вбачається з матеріалів провадження, звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна слідчим чітко визначено мету зазначену в законі для арешту майна, з належним обґрунтуванням доведено необхідність арешту саме з цією метою.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали про арешт майна слідчим суддею було враховано, що кримінально карними діями, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 та інші, державі в особі Сухополов`янської сільської ради були завдані значні збитки, прокурором в судовому засіданні були доведені обставини, які вказують на обґрунтованість пред`явленої підозри та відомості щодо суми завданих державі збитків, що в сукупності з положеннями кримінального процесуального закону спростовує доводи апелянта про необґрунтованість ухвали слідчого судді.

Тобто, на час розгляду як клопотання прокурора, так і апеляційної скарги органом досудового розслідування в повній мірі виконані вимоги кримінального процесуального закону, а слідчим суддею перевірені підстави для накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову.

Більш того, сума завданих збитків державі визначена експертом, тобто не залежно від того хто звернеться до суду з цивільним позовом, ця сума підлягає відшкодуванню особами, які будуть визнані винними, а для забезпечення виконання рішення суду в частині відшкодування збитків і був накладений арешт на майно одного з підозрюваних.

Накладення арешту на майно не означає його конфіскацію, адже при завершенні судового розгляду саме суд вирішить доведеність винуватості і у разі визнання ОСОБА_9 невинуватим, воно буде повернуто власнику.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності власника та володільця майна, на яке був накладений арешт, обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права.

Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Доводи сторони захисту, що земельна ділянка, на яку був накладений арешт, на праві власності належить ОСОБА_10 , а тому на неї не може бути накладений арешт, є безпідставними.

Так, ОСОБА_10 є дружиною підозрюваного ОСОБА_9 , які спільно проживають в АДРЕСА_2 , про що завбачливо не вказано в договорі дарування, де вказане місце реєстрації Дарувальника (підозрюваного).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0139, площею 0,1 га, розмір частки 1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2195571712101) була набута ОСОБА_9 на підставу договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_13 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу 05 лютого 2022 року за реєстром №70, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2022 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195571712101.

На час придбання та відчужування вказаної земельної ділянки дарувальник та обдаровувана є подружжям, про що прямо вказано в договорі дарування, тобто земельна ділянка і надалі перебуватиме в спільному користуванні подружжя.

Згідно зі ст. ст. 60,70 СК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України). Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном (ч. 1 ст. 67 цього Кодексу). У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:03:018:0139, площею 0,1 га, розмір частки 1 (реєстраційний номер нерухомого майна 2195571712101) була набута ОСОБА_9 в період шлюбу із ОСОБА_10 , то за загальним правилом є їх спільною сумісною власністю.

Посилання сторони захисту на укладення підозрюваним договору дарування вказаної земельної ділянки на користь дружини, суд оцінює критично, з огляду на ті обставини, що зазначена нерухома власність продовжує перебувати в користуванні ОСОБА_9 ..

Більш того, спірний договір дарування був укладений 15 вересня 2023 року, тобто після того, як ОСОБА_9 14 вересня 2023 року був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, знав розмір шкоди, яку було спричинено державі в наслідок кримінально карних дій, які ставляться йому у провину, тому суд розцінює укладення цього договору, як намагання вивести майно з-під арешту чи можливої конфіскації майна в рахунок відшкодування завданих державі збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав розцінювати вищевказане майно як таке, що належать ОСОБА_10 на праві особистої приватної власності і вважає земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя. А отже, частка, належна обвинуваченому може бути об`єктом арешту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на усталену практику Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 вересня 2023 року про накладення арешту на майно, без змін.

Ухвала є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17