Рішення

від 27.09.2023 по справі 522/12410/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/12410/22

Провадження № 2/522/322/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси:

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

представника позивача адвоката Врони А.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Одесіцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Врона Андрієм Валентиновичем до КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» про визнання незаконними та скасування наказу про оголошення догани та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 87-ВС від 12.08.2022 про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» № 323-к/тр від 22.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-лаборанта відділення загальноклінічних та гематологічних досліджень клінічної діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД КНП «ООЦСЗХ» ООР» з 22.08.2022;

- стягнути з КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2022 до дня поновлення на роботі;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до відділення загальноклінічних та гематологічних досліджень клінічної діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД КНП «ООЦСЗХ» ООР» з 02.09.2010. 11.07.2022 позивачку внутрішнім розпорядженням, виданим та підписаним завідуючою клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД - ОСОБА_2 , була переміщена до іншого відділу лабораторії у зв`язкуз тимчасовоювідсутністю працівниківКДЛ ВІЛ/СНІД,обумовленою проходженнямзапланованої первинноїспеціалізації, а саме до Відділу ПЛР (вірусне навантаження НІV1). Вважає,що ОСОБА_1 було непереміщено,а переведенодо Відділу ПЛР (вірусне навантаження НІV1). Переміщення вважатиметься законним, якщо згідно зі статтями 21 та 31 КЗпП України воно буде проводитися в межах трудового договору і не передбачатиме істотних його змін. Переведення лікаря-лаборанта ОСОБА_1 до іншого відділення у зв`язку з відсутністю біолога цього відділення з подальшим покладенням на ОСОБА_1 виконання функцій лікаря-біолога, відповідно до законодавства, підпадає саме під поняття переведення, а не переміщення, у зв`язку із виконанням обов`язків, що не відповідають спеціальності, кваліфікації та посаді переведеної особи, відповідно до чого, розпорядження ОСОБА_2 від 11.07.2022 є неправомірним та незаконним. Окрім цього, переведення на іншу роботупередбачає змінуістотних умовтрудового договору,тому вимагаєзгоди працівника.Вважає,що відсутністьбіолога ввідділенні ПЛРне підпадаєпід обставини,передбачені ч.2ст.33КЗпП України,відповідно дочого,для переведеннялікаря-лаборанта ОСОБА_1 уінше відділенняіз покладеннямна останнювиконання обов`язківлікаря-біологає необхідноюзгода співробітника.Те,що переміщення ОСОБА_1 було здійсненена основірозпорядження,виданого зав.відділенняПЛР ОСОБА_2 такождає підставивважати такерозпорядження неправомірним.Зазначив,що з розпорядження можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не було направлено до іншого відділення для навчання та подальшого заміщення лікаря-біолога ОСОБА_3 , а лише для виконання лікарем-лаборантом функцій лікаря-біолога у відділенні з суттєво іншим профілем роботи та кваліфікацією на час відсутності такого лікаря. 09.08.2022 в.о.Генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопко О. на підставі рапорту завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л. від 29.07.2022 був виданий наказ про створення службової комісії та проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 12.08.2022 наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» - ОСОБА_1 було оголошено догану за невиконання у повному обсязі своїх посадових обов`язків, що призводить до затримки видачі результатів досліджень та видачу результатів з помилками. Неможливість виконання обов`язків, що непередбачені трудовим договором співробітники та на виконання яких такий співробітник не надавав згоду не може бути причиною для оголошення догани та звинуваченням у невідповідному виконанні обов`язків співробітника, оскільки такі обов`язки не відповідають посадовій інструкції останнього та її кваліфікації. Оскільки, після «переміщення» ОСОБА_1 відповідно до розпорядження від 11.08.2022 остання виконувала посадові обов`язки біолога ОСОБА_3 без належного переведення та зміни кваліфікації, вважає, що наказ про оголошення догани від 12.08.2022 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню так як ОСОБА_1 не виконувала безпосередньо свої посадові обов`язки, не діяла відповідно до своєї кваліфікації, посади та спеціальності. Вважає, що звинувачення ОСОБА_1 у неналежному виконанні своїх посадових обов`язків на час роботи у відділенні ПЛР із покладенням на останню обов`язків та функцій лікаря-біолога - не можуть бути підставою для оголошення догани та не можуть вважатись дійсним неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, оскільки некоректність видачі результатів аналізів не доведена, а робота, що була покладена на позивачку не входить до посадових обов`язків та інструкції лікаря-лаборанта відділення загальноклінічних та гематологічних досліджень в силу різниці профілю роботи відділень, агрегатів праці та невідповідної посади і кваліфікації лікаря, оскільки посада лікаря-біолога та його робоча функція вимагає спеціальних знань, що не входить до компетенції, вимог та посадових обов`язків лікаря-лаборанта іншого за профілем відділення. Таким чином, наказ № 87-ВС від 12.08.2022 про оголошення догани ОСОБА_1 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі рапортів від 15.08.2022 лаборанта КДЛ ВІЛ/СНІД - ОСОБА_4 та біолога ОСОБА_5 , 15.08.2022 завідуючою КЛД ВІЛ/СНІД - Телеганенко Л. було подано рапорт на ім`я в.о. Генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» ОСОБА_6 у зв`язку з порушенням процедури роботи з документами, які містять інформацію про персональні дані та діагнози пацієнтів, що є лікарською таємницею, яка виражається у викиданні бланків у смітник. 18.08.2022 в.о. Генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» - ОСОБА_7 було видано наказ про створення службової комісії та проведення службового розслідування. 18.08.2022 заступником ген.директора зі стратегічного розвитку та міжнародної діяльності ОСОБА_8 було складено акт, відповідно до якого, за результатами перевірки були надані рекомендації щодо звільнення ОСОБА_1 за неодноразове грубе порушення трудових обов`язків. У результаті складення даного акту ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зазначив, що ані в рапорті співробітників відділення, ані в рапорті зав.відділення ПЛР, ані в акті заступника ген.директора із рекомендацією щодо звільнення та в самому наказі про звільнення - не вказано, яким саме чином позивачка порушила правила нерозголошення медичної таємниці, яким чином і коли мали бути утилізовані браковані бланки, тощо. Жодні посилання на будь-які нормативно-правові акти, внутрішні розпорядки та інструкції відсутні, з огляду на що, можна зробити висновок, що оскільки конкретний проміжок часу під час робочого дня для утилізації бракованої документації, що містить медичну таємницю, не визначено на вищому законодавчому рівні, то також може не бути визначеним й внутрішніми правилами, розпорядженнями чи інструкціями, з чого можна зробити висновок про недоведеність вини ОСОБА_1 у порушенні лікарської таємниці або правил утилізації медичної документації. Також зазначив, що виявлення медичної таємниці, що містилась в бракованих бланках смітника було також здійснене співробітниками КНП «ООЦСЗХ» ООР», на яких так само, як і на позивача, розповсюджуються правила медичної (лікарської) таємниці у порядку ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», що унеможливлює доведення і розкриття даних, що підпадають під поняття лікарської таємниці, до будь-яких інших фізичних осіб та, відповідно, попереджує порушення лікарської таємниці. В той же час, будь-які підтвердження, що дана інформація з бракованих бланків стала відома іншим фізичним особам, що не підпадають під обов`язок збереження лікарської таємниці відсутня. Таким чином, інформація, що містилась на бракованих бланках стала відома лише особам, що зобов`язані зберігати лікарську таємницю та не була доведена в маси, на підставі чого можна стверджувати про недоведеність порушення лікарської таємниці ОСОБА_1 та відповідно відсутність в діях ОСОБА_1 ознак протиправності. Вважає Наказ № 323-к/тр від 22.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 незаконним, необґрунтованим та таким, що виданий без будь-яких об`єктивних та належних підстав. З огляду на незаконне звільнення позивачки вона має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу у порядку ч. 2 ст. 235 та ст. 237 КЗпП України. Також послався на те, що працівник може бути звільнений з роботи на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (ст. 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі. Безпосередні обов`язки працюючих закріплені у ст. 139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у трудовому договорі. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (т. 1 а.с. 35 36).

28.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначив, що відповідач повністю заперечує проти позову, оскільки вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими, не підкріплені жодними доказами і ґрунтуються виключно на припущеннях. Зазначив, що ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-лаборанта. Внутрішнім Розпорядженням про переміщення спеціалістів до іншого відділу клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД №1 від 11.07.2022 лікар-лаборант ОСОБА_1 була переміщена до відділу ПЛР ВН (вірусне навантаження), у зв`язку з тимчасовою відсутністю працівників, обумовленою проходженням запланованої первинної спеціалізації згідно отриманих підтверджень Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Щукіна, у межах спеціальності та кваліфікації без зміни істотних умов праці в межах клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД розташованою за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (на час відсутності біологів ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ). З даним розпорядженням позивачка ознайомлена належним чином, про що свідчить її особистий підпис на Розпорядженні. Перше службове розслідування по ОСОБА_1 проводилось на підставі наказу т.в.о. генерального директора КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» Конопка О.В. №85-ВС від 09.08.2022, підставами якого були отримані підприємством рапорт завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л.А. та 10.08.2022 до розгляду було долучено заяву ОСОБА_1 про упереджене ставлення від 10.08.2022. Предметом з`ясування службового розслідування було встановлення фактів затримки видання результатів досліджень ОСОБА_1 та факту наявності упередженого ставлення завідувачки КДКЛ ВІЛ/СНІД ОСОБА_2 . В результаті службового розслідування було встановлено відсутність факту упередженого ставлення. 12.08.2022 було винесено наказ про оголошення догани ОСОБА_1 , за невиконання в повному обсязі своїх посадових обов`язків, що призводить до затримки видачі результатів досліджень та видачу результатів з помилками. 17.08.2022 було винесено ще один наказ про оголошення догани ОСОБА_1 , за грубе порушення трудової функції, що призвело до зіпсування пробопідготовки для запуску реакції на вірусне навантаження методом ПЛР, на підставі рапорту завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_2 , пояснень ОСОБА_1 , акту комісії від 16.08.2022 №2. 18.08.2022 на підприємство знову надійшов рапорт від завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л.А., в якому вона зазначає, що співробітницею лабораторії ОСОБА_1 було порушено процедуру роботи з документами, які містять інформацію про персональні дані та діагнози пацієнтів, що є лікарською таємницею. А саме, ОСОБА_1 під час виконання трудової функції викинула у смітник аналізи пацієнтів, які містили діагнози, що є лікарською таємницею і не можуть бути розголошені. 18.08.2022 був виданий наказ №94-ВС, на підставі якого створена комісія на проведення службового розслідування по даному інциденту. В ході проведення службового розслідування на підставі отриманих матеріалів, документів, рапортів, пояснень було встановлено грубе порушення ОСОБА_1 своїх функціональних обов`язків, що призвело до розголошення інформації, яка становить медичну таємницю, а саме: результати аналізів із зазначенням прізвищ пацієнтів та їх діагнозів, що відображено у відповідному акті підприємства. У зв`язку з чим, було виданонаказ №323-к/трвід 22.08.2022щодо звільнення ОСОБА_1 з посадивідповідно доп.3ст.40КЗпП України.Також зазначив,що непогоджується здоводами представникапозивачки що позивачка не надавала згоди на переміщення, оскільки позивачка не була позбавлена можливості висловлювати свою незгоду або заперечення, однак цього свідомо не зробила. Позивачка під час переміщення виконувала посадові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією Лікаря-лаборанта КДЛ ВІЛ/СНІД, а тому зміна істотних умов праці (трудового договору) не відбулась, натомість відбулась зміна робочого місця в межах спеціальності та кваліфікації (посади). Лікаря-лаборанта ОСОБА_1 було переміщено на інше робоче місце та доручено роботу у межах здобутої нею спеціальності «Біологія» та підтвердженої спеціалізації «Клінічна лабораторна діагностика», а отже, таке переміщення позивачки відбулось в межах здобутої нею спеціальності, кваліфікації та посади (Лікаря-лаборанта), та в порядку, що не суперечить чинному законодавству. Під час переміщення позивачка продовжила виконувати трудові функції передбачені Посадовою Інструкцією «Лікаря-лаборанта» КДЛ ВІЛ/СНІД; позивачка підтвердила свою згоду на переміщення власноручним підписом (без заперечень чи зауважень) на Розпорядженні про переміщення від 11.07.2022 та Протоколі загальних зборів працівників КДЛ ВІЛ/СНІД від 27.07.2022. Також послався на те, що п.5.1 Положення про клініко-діагностичну лабораторію досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» від 21.01.2019 встановлює, що до основних функцій, що здійснює клініко-діагностична лабораторія досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД належить якісне та своєчасне проведення лабораторних досліджень (вимірювань), які зазначені у галузі акредитації. З даним Положенням позивачка ознайомлена 13.07.2022, про свідчить її особистий підпис без заперечень. За період з 25.07.2022 по 29.07.2022 поступали скарги з інших закладів по затримці видачі результатів у МІС/ВІЛ. Отже, наказ №87-ВС від 12.08.2022 є обґрунтованим та законним. Крім того зазначив, що 18.07.2022, 28.07.2022 та 10.08.2022 в лабораторії були проведені збори, на яких обговорювалось питання щодо порядку утилізації бракованих паперових носіїв - бланків результатів відповідей. ОСОБА_1 була присутня на цих зборах, про що і розписалася у листі присутніх. Відповідач вважає наказ про звільнення позивачки законним, а тому підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні. Крім того, наказом КНП «Одеськаобласна станціяпереливання крові»Одеської обласноїради №44-Квід 15листопада 2022року ОСОБА_1 прийнято напосаду «Біологаклінічної діагностики»,а тому поновлення на посаді вважають неможливим у зв`язку з тим, що позивачка вже є працевлаштованою (т. 1 а.с. 45 56).

29.11.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зокрема зазначив, що у своєму відзиві представник відповідача вкотре звертає увагу, що ОСОБА_1 була «переміщена» до іншого відділу лабораторії у зв`язку з тимчасовою відсутністю працівників КДЛ ВІЛ/СНІД, обумовленою проходженням запланованої первинної спеціалізації, а саме до Відділу ПЛР (вірусне навантаження НІV1). Однак, в рапорті Телеганенко Л. від 29.07.2022 вказано, що ОСОБА_1 була переміщена до іншого відділу лабораторії, а саме до Відділу ПЛР (вірусне навантаження НІV1) на навчання і подальшу заміну спеціаліста (лікаря-біолога) ОСОБА_3 . Таким чином, існує об`єктивна розбіжність між позицією відповідача у відзиві, де останній посилається на внутрішнє розпорядження, та рапортом завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л. Також, у відзиві зазначається, що поділ КДЛ ВІЛ/СНІД на відділи є умовним, відповідно до чого переведення ОСОБА_1 до іншого відділення не несе у собі істотних змін праці або кваліфікації. Однак при цьому, відповідач у відзиві вказує, що дані відділення займаються різними видами досліджень, що дає підстави для обґрунтованого висновкупро те,що ОСОБА_1 раніше незаймалась такимивидами досліджень,які маютьпроводити співробітникивідділення ПЛР,куди булапереведена позивачка. На переведення/переміщення з відділення загальноклінічних та гематологічних досліджень до відділу ПЛР (вірусне навантаження НІV1), ОСОБА_1 згоди не надавала та була поставлена перед фактом лише 11.07.2022 під час ознайомлення з відповідним розпорядженням ОСОБА_2 . Підпис ОСОБА_1 означає лише факт ознайомлення з Розпорядженням, а не згоду на працю із заміщенням лікаря-біолога. Стороною відповідача у своєму відзиві не зазначено жодних об`єктивних підстав та не надано належних та допустимих доказів/документів, які дають законні підстави дійти висновку про порушення ОСОБА_1 медичної (лікарської) таємниці. Відповідачем не надано жодного документу, який зобов`язує співробітників КДЛ ВІЛ/СНІД будь-яким чином утилізувати браковані бланки результатів відповідей та будь-яких інструкцій з такої утилізації, адже в чинному Законі України «Про захист персональних даних» не вбачається жодного визначення порядку та процедури утилізації медичної документації. Також зазначив, що наявність робочого місця у позивачки на теперішній час, не позбавляє ОСОБА_1 можливості звільнитись із вказаного робочого місця за власним бажанням та бути поновленою на роботі у КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради». Необхідність позивачки знайти місце роботи може бути викликана звільненням останньої з КДЛ ВІЛ/СНІД, адже позивачці необхідні кошти та матеріальне забезпечення для нормального життя, відповідно до чого, вважає вимогу щодо поновлення на робочому місці об`єктивною та такою, шо відповідає процедурі, встановленій законодавством (т. 1 а.с. 172 174).

08.12.2022на адресусуду відпредставника відповідачанадійшли письмовізаперечення навідповідь навідзив,в якихзокрема зазначив,що в клінічній лабораторній діагностиці, серед інших, застосовуються різні види лабораторних досліджень з використанням різних методів: гематологічних, загальноклінічних, біохімічних, серологічних, імунологічних, молекулярно-генетичні, цитологічних. Здобуття та підтвердження позивачкою спеціалізації «Клінічна лабораторна діагностика» дає їй можливість використовувати в межах своєї трудової функції (лікар-лаборант) всі зазначені вище методи дослідження (лабораторної діагностики) для виконання покладених на позивачку обов`язків та реалізації мети діяльності КДЛ ВІЛ/СНІД. Щодо покладення на лікаря-лаборанта ОСОБА_1 трудових функцій лікаря-біолога ОСОБА_3 представник позивача не уточнює в чому саме проявляється зміна істотних умов праці в різних «відділах»; які задачі ставляться до конкретних «відділів» та КДЛ в цілому; які задачі охоплюються трудовою функцією лікаря-лаборанта та які функції дає змогу виконувати здобута нею спеціалізація та кваліфікація: які умови праці та поставлені задачі фактично зумовили, як стверджує представник позивача, зміну істотних умов праці, тим самим перекладає свій обов`язок доказувати та аргументувати на відповідача. Зміна виду проведення дослідження в межах трудової функції та спеціалізації не змінює трудову функцію та, як наслідок, не несе за собою зміну істотних умов праці для працівника, про що свідчить наявність у позивачки - лікаря-лаборанта ОСОБА_1 достатньої кваліфікації та спеціалізації для проведення описаних досліджень, та відсутність обмежень у посадовій інструкції. Також зазначив, що під час переміщення ОСОБА_1 на підставі внутрішнього Розпорядження від 11.07.2022, її особиста згода непотрібна, а отже ознайомлення під особистий підпис є достатньою умовою. Також послався на те, що Законом чітко передбачено коло осіб та підстави для ознайомлення з документами, що містять лікарську (медичну) таємницю. Працівники відповідача, якими були виявлені результати досліджень у смітнику не підпадають під жодну з наведених категорій осіб. А тому судження представника позивача про те, що виявлення документів, які містять лікарську (медичну) таємницю, здійснено працівниками відповідача не несе за собою порушення вимог про нерозголошення лікарської (медичної) таємниці не є прийнятним. Інформація на бланках дає можливість, серед іншого, ідентифікувати особу та предмет дослідження - визначення рівня РНК ВІЛ.

Наказом №44-К від 15 листопада 2022 року на законних підставах було створено нове право ОСОБА_1 на працю, яке вона вільно реалізувала на підставі гарантій статті 43 Конституції України. В свою чергу, зазначений Наказ створив нове право КНП «Одеська обласна станція переливання крові» ООР», у якості роботодавця, у вигляді права на підприємницьку діяльність шлях вільного укладення трудових договорів та наймання працівників (стаття 42 Конституції України). Зважаючи на вищевикладене, вимога представника позивача про поновлення на роботі ОСОБА_1 непропорційно втручається одночасно у два нових права, гарантованих у статтях 42-43 Конституції України, а тому не може бути задоволено. Крім того, неможливо погодитись з вимогою про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2022 року до дня поновлення на роботі. Вважають, що стягненню може підлягати середній заробіток виключно за час вимушеного прогулу в період з 22.08.2022 по 15.11.2022 (т. 1 а.с. 176 186).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16 січня 2023 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Врони А.В. про виклик свідка задоволено. Викликано в судове засідання свідка ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 233).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 16 січня 2023 року заяву представника відповідача КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» - Баранової О.Л. про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 234 - 235).

Представник позивача адвокат Врона А.В. у судових засіданнях позов підтримав та просив його задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у судових засіданнях позов не визнали та просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що позивачку поставили на іншу дільницю роботи з якою вона не справлялася. Позивачка 12 років працювала в гемотології, а потім її перевели на дільницю вірусології. Зі слів ОСОБА_5 їй стало відомо, що були знайдені використані бланки, доступ до яких мають не всі. Вказала, що браковані бланки підлягають утилізації. Вказала, що як фахівець позивачка на відповідному обладнанні працювала не вперше, однак постійно були проблеми затримувала видачу результатів досліджень.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 -діагностична лабораторія не поділена на відділення. ОСОБА_1 завжди допомагали інші працівники, вона працювала тільки в одному напрямку і не хотіла навчатися іншим видам. Всі питання вирішуються на зборах і питання утилізації бракованих бланків також розбиралося. Вказала, що співробітник зобов`язаний помістити в спеціальну коробку бракований документ, що знаходиться в кабінеті у вірусному відділенні, доступ до якого обмежений. Однак, лікар, яка допомагала ОСОБА_1 виявила зіпсовані бланки в корзині для сміття, у зв`язку з чим була порушена процедура утилізації таких бланків. Виявивши вказані бланки було попереджено розголошення відповідної інформації.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 постійно допомагали. Під час допомоги ОСОБА_1 виявила бланки в корзині для сміття та повідомила про це іншого співробітника лабораторії ОСОБА_11 . Процедуру утилізації зіпсованих бланків їм повідомили на зборах, яку ОСОБА_15 дотримано не було.

Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів викладений у статті 16 ЦК України.

Особа, право якої порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, визначеним статтею 16 ЦК України.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працювала в КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» на посаді лікаря-лаборанта (т. 1 а.с. 15).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 85-ВС від 09.08.2022 створено комісію з проведення службового розслідування щодо рапортів завідуючою КДЛ ОСОБА_2 та пояснювальних співробітників КДС стосовно лікаря-лаборанта КДЛ ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 86-87).

10.08.2022 ОСОБА_1 звернулася з заявою до в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. щодо проведення службового розслідування за фактом протиправних дій ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 88).

Згідно з пояснювальною зав. КДЛ/ВІЛ ОСОБА_2 ніякого морально-психологічного тиску з її боку по відношенню до ОСОБА_1 не було (т. 1 а.с. 89).

Відповідно до акту № 2/1 від 16.08.2022 на підставі заяви лікаря-лаборанта ОСОБА_1 від 10.08.2022 було проведено службове розслідування. В результаті чого було встановлено, що завідуюча КДЛ ВІЛ/СНІД ОСОБА_2 належним чином виконує свої функціональні обов`язки, не має особливого ставлення до певних членів колективу та не надає морально-психологічного тиску у бік своїх підлеглих (т. 1 а.с. 91).

Відповідно до рапорту начальника відділу кадрів Іскри Ю. від 12.08.2022 ОСОБА_16 не надала пояснень щодо питань порушених у рапорті завідуючої КДЛ ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 92).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 87-ВС від 12.08.2022 оголошено догану лікарю-лаборанту КДЛ ОСОБА_1 за невиконання в повному обсязі своїх посадових обов`язків, що призводить до затримки видачі результатів досліджень та видачу результатів з помилками (т. 1 а.с. 93).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопко О. № 91-ВС від 17.08.2022 оголошено догану лікарю-лаборанту КДЛ ОСОБА_1 , за грубе порушення трудової функції, що призвело до зіпсування пробопідготовки для запуску реакції на вірусне навантаження методом ПЛР. Підстава: рапорт завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_2 , пояснення лікаря-лаборанта ОСОБА_1 , акт комісії від 16.08.2022 №2. (т. 1 а.с. 97, 98, 101, 103).

Відповідно до акту № 2/2 від 17.08.2022 ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися з наказом № 91-ВС від 17.08.2022 та відмовилася надати усні чи письмові пояснення щодо змісту наказу (т. 1 а.с. 104).

Згідно з рапортом біолога ОСОБА_5 від 15.08.2022, 09.08.2022 при складанні звіту у відділі вірусного навантаження, замість лікаря-лаборанта ОСОБА_1 , у смітті було знайдено два цілих бланка відповідей з печаткою та підписом лікаря-лаборанта ОСОБА_1 , які містили персональні данні клієнтів. Тим самим порушено лікарську таємницю (т. 1 а.с. 107).

Відповідно до рапорту лаборанта КДЛ ВІЛ/СНІД Саталкіної О.Г. від 15.08.2022, 09.08.2022 при перевірки виконання епідрежиму у підрозділах КДЛ в боксі ПЦР-вірусне навантаження, на якому працює лікар-лаборант КДЛ ОСОБА_1 у баку для сміття було знайдено браковані бланки з результатами дослідження та персональними даними пацієнтів (т. 1 а.с. 108).

Згідно з рапортом завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л. від 15.08.2022 у зв`язку з порушенням процедури роботи з документами, які містять інформацію про персональні данні та діагнози пацієнтів, що є лікарською таємницею, яка виражається у службовій халатності, просить вжити невідкладних заходів та звільнити лікаря-лаборанта ОСОБА_1 за неодноразові грубі порушення (т. 1 а.с. 109).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 94-ВС від 18.08.2022 створено комісію з проведення службового розслідування щодо рапортів завідуючої КДЛ ОСОБА_2 та пояснювальних співробітників КДС щодо виконання функціональних обов`язків лікарем-лаборантом КДЛ ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 105).

Відповідно до рапорту начальника юридичного відділу Баранової О. від 18.08.2022 ОСОБА_16 надати пояснення щодо питання порушеного завідуючою КДЛ ОСОБА_2 у рапорті від 15.08.2022 відмовилася (т. 1 а.с. 112).

Актом № 3 від 18.08.2022 встановлено, що лікар-лаборант ОСОБА_1 безвідповідально, недбало та неналежним чином виконувала свої функціональні обов`язки під час роботи. А саме допустила розголошення інформації, яка становить медичну таємницю, а саме: результати аналізів із зазначенням прізвищ пацієнтів та діагнозів пацієнтів. В діях ОСОБА_1 вбачається наявність грубого порушення трудової функції. По результатам перевірки відділу кадрів підприємства були надані рекомендації щодо звільнення за неодноразове грубе порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 113).

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 323-к/тр від 22.08.2022 звільнено ОСОБА_1 , лікаря-лаборанта Клініко-діагностичної лабораторії з 22.08.2022 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підстава акт від 18.08.2022 № 3. З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена та копію наказу отримала 22.08.2022 (т. 1 а.с. 116).

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом, договором, або такий спосіб, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Працівник може бути звільнений з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, якщо після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення, яке не втратило юридичної сили за давністю і не зняте достроково (стаття 151 КЗпП України), він знову вчинив проступок на роботі.

При вирішенні спорів осіб, звільнених згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, необхідно враховувати, що роботодавець вправі розірвати трудовий договір з цієї підстави лише за умови, що до працівника раніше застосовувалось дисциплінарне стягнення і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов`язків його не знято і не погашено.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: - порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудових функцій працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; - невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності; - невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинне бути систематичним; - враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; - з моменту виявлення порушення до дисциплінарного звільнення може минути не більше місяця.

Для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року по справі № 9901/743/18.

Отже, у справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При вирішенні спору судом встановлено, що до позивача за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку застосовувалися заходи дисциплінарного впливу у вигляді догани.

Так, наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 87-ВС від 12.08.2022 оголошено догану лікарю-лаборанту КДЛ ОСОБА_1 за невиконання в повному обсязі своїх посадових обов`язків, що призводить до затримки видачі результатів досліджень та видачу результатів з помилками.

В обґрунтування неправомірності наказу № 87-ВС від 12.08.2022 позивач вказує, що виконувала посадові обов`язки біолога ОСОБА_3 без належного переведення та зміни кваліфікації, не виконувала безпосередньо свої посадові обов`язки, не діяла відповідно до своєї посади, спеціальності.

Вирішуючи позовні вимоги в частині оскарження вказаного наказу, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За правилами частини першої-третьої статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 235 КЗпП України поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Нормами частини третьої статті 64 ГК України встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 у справі №6-1178цс15 дійшов правових висновків, що власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протизаконне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, тобто залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади) (витяг з правового висновку).

Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Частина друга статті 32 КЗпП України трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до розпорядження №1 від 11.07.2022 Про переміщення спеціалістів до іншого відділу клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД, лікар-лаборант ОСОБА_1 була переміщена до відділу ПЛР ВН (вірусне навантаження), у зв`язку з тимчасовою відсутністю працівників, обумовленою проходженням запланованої первинної спеціалізації згідно отриманих підтверджень Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Щукіна, у межах спеціальності та кваліфікації без зміни істотних умов праці в межах клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД розташованою за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (на час відсутності біологів ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ).

З даним розпорядженням позивачка ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис на Розпорядженні №1 від 11.07.2022 (т. 1 а.с. 62).

Як слідує з Протоколу загальних зборів клініко-діагностичної лабораторії від 17.01.2022, було погоджено рішення стосовно того, що всі співробітники лабораторії замінюють один одного, ротація один раз на рік у різні відділи. Однак, відповідно до рапорту зав. клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_2 від 17.01.2022 лікар-лаборант ОСОБА_1 відмовилась ставити власний підпис у протоколі зборів по внутрішньому переміщенню співробітників під час відпусток, навчання, хвороб тощо (а.с.58, 59)

Також, 27.07.2022 року Протоколом загальних зборів клініко-діагностичної лабораторії було знову обговорено та погоджено рішення щодо переміщення, який містить підпис ОСОБА_17 про ознайомлення без заперечень (а.с. 67)

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 01 квітня 2011 року проходила атестацію в атестаційній комісії при КУ Одеська обласна клінічна лікарня і наказом по управлінню охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 1 квітня 2011 р. №73-к їй присвоєна кваліфікаційна категорія зі спеціальності «Лабораторна справа (клініка) - перша», що підтверджується посвідченням №328, яке діє до 01.04.2016;

09 червня 2012 року ОСОБА_1 атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Одеському національному медичному університеті та їй присвоєно звання спеціаліста за спеціальністю «Клінічна лабораторна діагностика», що підтверджується Сертифікатом №000496/431, який діє до 09.06.2017р;

17 травня 2017 року ОСОБА_1 пройшла атестацію в атестаційній комісії при Департаменті охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації, за результатами якої було присвоєно кваліфікація зі спеціальності «Клінічна лабораторна діагностика» - друга категорія, що підтверджується посвідченням №174, яке діє до 17 травня 2022 року (т. 1 а.с. 77, 82, 83).

Згідно з інструкцією лікаря-лаборанта, яка підписана позивачем 21.02.2022року, лікар-лаборант, виконує клінічні аналізи, здійснює хімічне дослідження, застосовує сучасні методи дослідження з провідних розділів лабораторної діагностики, повинен виконувати лабораторні дослідження з метою діагностики вірусних інфекцій та нагляду за циркуляцією вірусів серед населення згідно протоколу.

Як встановлено судом із пояснень представників відповідача у судовому засіданні, внаслідок переміщення ОСОБА_1 жодних змін істотних умов її праці не відбулося, оскільки мало місце переміщення працівника на тому ж підприємстві з тими самими умовами праці.

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що оскільки переміщення позивача здійснено в тій же Лабораторії та в межах відповідної спеціальності та посади, то в даному випадку відбулась лише зміна робочого місця (місця безпосереднього виконання роботи), тоді як жодна з істотних умов трудового договору позивача не змінилась.

Протилежного зібраними у справі доказами не доведено.

Відповідно до п.5.1 Положення про клініко-діагностичну лабораторію досліджень на ВІЛ- інфекцію/СНІД КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради» від 21.01.2019р. встановлює, що до основних функцій, що здійснює стична лабораторія досліджень на ВІЛ-інфекцію/СНІД належить якісне та своєчасне проведення лабораторних досліджень(вимірювань), які зазначені у галузі акредитації.

Як слідує з рапорту зав. клініко-діагностичної лабораторії від 29.07.2022 року під час виконання ОСОБА_1 покладених на неї обов`язків за період з 25.07.2022р. по 29.07.2022 до Лабораторії надходили скарги, зокрема, від Одеського міського центру СНІДу (каб.№28) по затримці видачі результатів у МІС/ВІЛ. Три спеціалісти лабораторії допомагати ОСОБА_1 опрацьовувати відповідні дослідження, залишивши власні місця роботи.

На підставі вищевикладеного, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування наказу № 87-ВС від 12.08.2022.

Також, відповідно до матеріалів справи, а саме рапорту завідуючої клініко-діагностичної лабораторії досліджень на ВІЛ- інфекцію/СНІД від 09.08.2022 року, 08.08.2022 року ОСОБА_1 , при постановці реакції дослідження 93 пацієнтам на вірусне навантаження методом ПЛР за неуважністю та недбалим ставленням до своїх функціональних обов`язків зіпсувала одну пробопідготовку вартістю 43,255,67 (видаткова накладна № СН-83 від 23 травня 2022р., пункти 1, 2, 3, 4).

На підставі отриманого рапорту від завідуючої КДЛ ВІЛ/СНІД Телеганенко Л.А. комісією на підприємстві була проведена службова перевірка відповідно до наказу підприємства від 16.08.2022р. №90-В та складений Акт №2 від 16.08.2022р., за яким встановлено порушення в роботі ОСОБА_1 при виконанні покладених на неї функціональних обов`язків.

Наказом в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопко О. № 91-ВС від 17.08.2022 оголошено догану лікарю-лаборанту КДЛ ОСОБА_1 , за грубе порушення трудової функції, що призвело до зіпсування пробопідготовки для запуску реакції на вірусне навантаження методом ПЛР. Підстава: рапорт завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ОСОБА_2 , пояснення лікаря-лаборанта ОСОБА_1 , акт комісії від 16.08.2022 №2. (т. 1 а.с. 97, 98, 101, 103).

Відповідно до акту № 2/2 від 17.08.2022 ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися з наказом № 91-ВС від 17.08.2022 та відмовилася надати усні чи письмові пояснення щодо змісту наказу (т. 1 а.с. 104). Вказаний наказ позивачкою не оскаржувався та є чинним.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог щодо наказу в.о. генерального директора КНП «ООЦСЗХ» ООР» Конопка О. № 323-к/тр від 22.08.2022 про звільнення ОСОБА_1 , лікаря-лаборанта Клініко-діагностичної лабораторії з 22.08.2022 за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України, суд враховує наступне.

В силу ч. 1 ст.11Закону України«Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

У свою чергу за порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. (ст. 20 Закону України «Про інформацію»).

Змістом ч. 1, 2 ст.21Закону України«Про інформацію» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Частиною 2 статті 11Закону України«Про інформацію» передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Аналогічна правова позиція висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 20.01.2012 у справі №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин 1, 2 статті 32, частин 2, 3 статті 34 Конституції України, який, даючи офіційне тлумачення частин 1, 2 статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Отже, суд констатує, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

Положеннями статті 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Згідно ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Таким чином, предмет лікарської таємниці складають: стан здоров`я пацієнта; хвороби і діагноз; огляд і його результати; методи лікування; інтимна і сімейна сторони життя пацієнта; інші відомості, отримані при медичному обстеженні.

Стаття 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» забороняє медпрацівникам розголошувати відомості про стан здоров`я пацієнта: медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Між тим, згідно ч. 5, 6 ст.6Закону України«Про захистперсональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст.24Закону України«Про захистперсональних даних» володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов`язані забезпечити захист цих даних від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних.

Згідно ч. 3 ст. 10 України «Про захист персональних даних» використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларує захист від втручання в приватне життя особи, розповсюдження конфіденційної інформації про стан здоров`я людини без її згоди є безумовним, протиправним втручанням в її приватне життя.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Норма ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначає один із найважливіших деонтологічних принципів збереження лікарської таємниці.

Також медичні працівники зобов`язані дотримуватись вимог професійної етики.

У статті 78 цього Закону закріплюються професійні обов`язки медичних працівників, де у п. «г» міститься обов`язок зберігати лікарську таємницю.

У контексті цього, у рішенні Європейського суду в справі "М.С. проти Швеції" від 27 серпня 1997 р. вказано, що конфіденційність відомостей про здоров`я є основним принципом правової системи держав - учасниць Конвенції. Національне законодавство повинно забезпечувати нерозголошення відомостей про стан здоров`я, якщо це не відповідає ст. 8 згаданої Конвенції. Охорона даних особистого характеру, й особливо медичних даних, має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя.

У Рішенні ЄСПЛ у справі З. проти Фінляндії ("Z v.s. Finland"), суд наголосив, що захист персональних даних - у даній справі медичного характеру - має фундаментальне значення для реалізації особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя. Відповідно держава зобов`язана визначити ефективні гарантії, аби запобігти оприлюдненню такої інформації. Суд бере до уваги фундаментальне значення захисту персональних даних, причому не лише медичних, для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя, як це гарантується ст. 8 Конвенції. Повага конфіденційних даних про фізичний стан є суттєвим принципом у правових системах усіх держав - учасниць Конвенції. Суттєво важлива не тільки повага до особистого життя хворих, але також їхня довіра до представників медичної професії і служби охорони здоров`я загалом. Без такого захисту ті, хто потребує медичної допомоги, можуть утриматися від надання інформації особистого чи інтимного характеру, необхідної для потрібного лікування і навіть від звернення за такою допомогою, ставлячи під загрозу своє здоров`я, у випадку заразних хвороб і здоров`я суспільства. Тому внутрішнє законодавство повинно надавати належні гарантії для запобігання поширенню або розголошенню таких даних про здоров`я людини, що не сумісні з гарантіями ст. 8 Конвенції.

Як слідує з матеріалів справи, 15.08.2022 року завідуючою Клініко-діагностичної лабораторії було подано рапорт на ім`я в.о. Генерального директора О.Конопка, про порушення процедури роботи з документами, які містять інформацію про персональні дані та діагнози, що є лікарською таємницю, яка виражається в службовій халатності, а саме у викиданні бланків, які містять інформацію стосовно діагнозу і результатів дослідження вірусного навантаження ВІЛ-інфекції пацієнтів, необґрунтованою відмовою для видачі їх у визначені строки на підприємстві.

Також на ім`я зав. КДЛ ОСОБА_2 надійшли рапорти від лаборанта ОСОБА_11 та біолога ОСОБА_5 від 15.08.2022р., в яких вони доповідають, що 09.08.2022 року, під час перевірки виконання епідрежиму у підрозділах КДЛ в боксі ПЦР-вірусне навантаження, на якому працює лікар-лаборант ОСОБА_1 , у баку для сміття було знайдено браковані бланки з результатами дослідження та персональними даними пацієнтів. Ці браковані бланки відповідей не було розірвано та утилізовано. Також в рапорті вказано, що ОСОБА_1 постійно ігнорує зауваження як завідувачки лабораторії, так і старшого лаборанта, щодо дотримання епідрежиму, недосконало виконує свої функціональні обов`язки.

Відповідно до Протоколів загальних зборів від 18.07.2022р., 28.07.2022р. та 10.08.022р. в лабораторії були проведені збори, на яких обговорювалось питання щодо порядку утилізації бракованих паперових носіїв - бланків результатів відповідей. Із вказаними Протоколами позивач ознайомлена під підпис.

Згідно з п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців КНП «Одеський обласний центр соціально значущих хворобо» Одеської обласної ради», працівники зобов`язані не розголошувати у будь-який спосіб персональні дані інших осіб (пацієнтів, працівників), що стали відомі їм у зв`язку з виконанням посадових обов`язків відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Отже, суд звертає увагу, що лікар-лаборант ОСОБА_1 при опрацюванні результатів досліджень зобов`язана була вчинити відповідні дії в частині дотримання порядку утилізації бракованих паперових носіїв - бланків результатів відповідей, які становить лікарську таємницю, конфіденційну інформацію та персональні дані.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , без застосування обов`язкової та необхідної, у даному випадку, процедури утилізації бракованих бланків не забезпечила захист даних, які містяться на цих бланках від незаконної обробки, у тому числі доступу до персональних даних та інформації, що становить лікарську таємницю, як і не забезпечила належні гарантії пацієнтам для запобігання поширенню або розголошенню відповідних даних про їх здоров`я.

Проаналізувавши обставини справи та дослідивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позивач систематично без поважних причин допускала порушення правил внутрішнього розпорядку, та до неї застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Відтак, відповідач правомірно звільнив ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, вказавши на систематичне порушення трудових обов`язків без поважних причин. Відповідачем дотримано процедуру звільнення позивачки з роботи, звільнення проведено у відповідності до діючого законодавства, правомірно та з дотриманням визначеним законом строку й порядку, порушень трудових прав позивача судом не встановлено.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання про відсутність визначених законом підстав для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення № 323-к/тр від 22.08.2022

Оскільки, позовні вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним, скасування наказів, поновлення на роботі, то вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудові витрати, понесені ОСОБА_1 слід залишити за нею.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доКНП «Одеськийобласний центрсоціально значущиххвороб» Одеськоїобласної ради»про визнаннянезаконними таскасування наказупро оголошеннядогани танаказу прозвільнення,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу,відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20 жовтня 2023 року.

Суддя Ю.І. Ковтун