Рішення

від 02.08.2023 по справі 361/10200/21

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/10200/21

провадження № 2/361/785/23

02.08.2023

РІШЕННЯ

(Заочне)

Іменем України

02 серпня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Петришин Н.М.,за участю секретаряМищенко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калитянської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , про скасування державної реєстрації права постійного користування землею,-

в и р і ш и в :

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2021 року до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вищевказана позовна заява. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що рішенням Броварської районної ради народних депутатів Броварського району Київської області № 225 від 29.01.1998 надано ОСОБА_1 у постійне користування земельну ділянку площею 25,0 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Мокрецької сільської ради. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування. Після отримання земельної ділянки та правоустановчих документів на відповідну землю, ОСОБА_1 заснував селянське (фермерське) господарство «Живиця». Саме СФГ «Живиця», а не ОСОБА_1 (як фізична особа), використовувало земельну ділянку площею 25,0 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Мокрецької сільської ради на підставі державного акту на право постійного користування серії ІІІ-КВ № 018693, виданого ОСОБА_1 . Разом з тим установлено, що діяльність СФГ «Живиця» припинена. Оскільки діяльність самого фермерського господарства безпосередньо пов`язана із правовими підставами використання землі, а тому виключно приписи Земельного кодексу України регулюють порядок припинення постійного користування землями для ведення фермерського господарства, переданих у постійне користування. З урахуванням вищевикладеного, право постійного користування СФГ «Живиця» земельною ділянкою площею 25,0 га в адміністративних межах Мокрицької сільської ради, отриманої ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування, автоматично припинене у зв`язку з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства «Живиця». Враховуючи викладене, позивач просить скасувати рішення державного реєстратора від 28.11.2019 за індексним номером 49901661 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6525081000:02:001:0623 площею 25,0001 га з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6525081000:02: 001:0623 та стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 270 грн.

Заяви, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2022 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача Броварської окружної прокуратури Київської області Яворська Є.А. у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Від представника Калитянської селищної ради Броварського району Київської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявку суду невідомі.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями ст. 280 ЦПК України

Обставини справи, що встановлені судом

Згідно з розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» вирішено відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначити адміністративні центри та затвердити території територіальних громад Київської області згідно з додатком.

Згідно вказаного Додатку, територія Калитянської, Заворицької, Мокрецької, Семиполківської селищних та сільських рад увійшла до складу Калитянської об`єднаної територіальної громади, яка є власником земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності. Калитянська селищна рада об`єднаної територіальної громади, представляє територіальні громади селища Калита та сіл Мокрець, Бервиця, Заворичі, Опанасів, Семиполки.

Рішенням Броварської районної ради народних депутатів Броварського району Київської області № 225 від 29.01.1998 надано ОСОБА_1 у постійне користування земельну ділянку площею 25,0 га для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Мокрецької сільської ради.

ОСОБА_1 отримав державний акт на право постійного користування серії ІІІ-КВ № 018693, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею.

ОСОБА_1 заснував селянське (фермерське) господарство «Живиця» (ЄДРПОУ 30410832), що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи № 13551200000008822 від 14.04.1999 року.

28.07.2017 року діяльність СФГ «Живиця» припинена, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за № 13551110002008822.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Київській області від 01.07.2021 № 16157/5/10-36-04-01-05, в якій зазначено, що СФГ «Живиця (код ЄДРПОУ 30410832) має стан 16 «припинено (ліквідовано, закрито)» з 28.07.2017 року дані щодо останньої сплати по КБК 18010500 (Земельний податок з юридичних осіб) по СФГ «Живиця» відсутні.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області видано наказ від 22.12.2018 року № 10-11671/15-18-сг про передачу Калитянській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 956,3807 га, які розташовані на території селищних, сільських рад Броварського району, у т.ч. Мокрецької, згідно з актом приймання-передачі.

З акту приймання-передачі земель сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018 вбачається, що на інвентаризовану земельну ділянку з кадастровим номером 3221285600:04:001:0002 площею 25,0001 га для ведення фермерського господарства встановлено обмеження речових прав на земельну ділянку державний акт на право постійного користування № 3 від 21.06.1994, виданого ОСОБА_1 .

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22.12.2018 № 10-11671/15-18-сг Калитянською селищною радою подано заяву до державного реєстратора для проведення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221285600:04:001:0002 із відповідним обтяженням права постійного користування, автоматично перенесеного з Державного реєстру земель.

Державним реєстратором виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області Забусовою Є.С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49901661 від 28.11.2019, відповідно якого за ОСОБА_1 зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 3221285600:04:001:0002 площею 25,0001 га для ведення фермерського господарства

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на час створення СФГ «Живиця») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на час створення СФГ «Живиця», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичною особою.

У п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Тобто, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства.

Подібні положення закріплено в ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 згідно яких, після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Оскільки діяльність самого фермерського господарства безпосередньо пов`язана із правовими підставами використання землі, а тому виключно приписи Земельного кодексу України регулюють порядок припинення постійного користування землями для ведення фермерського господарства, переданих у постійне користування.

Так, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Статтею 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час припинення СФГ «Живиця») передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на час створення і реєстрації СФГ «Живиця» 14.04.1999) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених ст.ст. 31 і 32 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду України у справі № 904/284/19 від 19.08.2020 зазначено, що одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Також, у п.п. 66-69 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палати Верховного Суду зазначила, що зазначені положення законодавства свідчать, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Законом України «Про Державний земельний кадастр», який набрав чинності з 01.01.2013, регламентовано порядок ведення Державного земельного кадастру, у тому числі й перенесення відомостей про земельні ділянки, отримані юридичними особами до 2002 року за відсутності присвоєного кадастрового номера.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Згідно ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою замовника технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

У свою чергу, п. 4 розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01.01.2013; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державні реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державні реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

- державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у п 3 ч. 3 ст. 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 24 Закону).

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, при прийнятті рішення щодо державної реєстрації речового права - права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1 , державним реєстратором Калитянської селищної ради, в порушення вимог ст. ст. 78, 116 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 40, 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, не встановлено невідповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, невідповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному земельному кадастрі, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах.

Зокрема, при проведенні державної реєстрації реєстратором не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяв та відмови в державній реєстрації прав, оскільки фактично до заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень, поданою Калитянською селищною радою, не було додано встановленого зразка витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, передбаченого додатком №47 до Порядку ведення земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051 та не додано належним чином завірену копію державного акту на право постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 .

Відсутність необхідних правовставлюючих документів при подачі документів на державну реєстрацію, не давали змоги підтвердити за ОСОБА_1 право постійного користування на земельну ділянку виходячи з положень в ст.ст. 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки державний реєстратор не перевірив інформацію щодо діяльності юридичної особи СФГ «Живиця» (згідно п.п. 66-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 - підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Однак згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, ст. 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16.01.2020 цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19 та підстав для відступу від цієї позиції не вбачається.

На даний час спірна земельна ділянка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано речове право право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , як наслідок Калитянська селищна рада, яка є представницьким органом та входить до складу Калитянської об`єднаної територіальної громади, позбавлена можливості користуватись і розпоряджатись спірною земельною ділянкою. Також згідно правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в п.72 постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16, спір про скасування рішення щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).ї

За вказаних обставин, рішення державного реєстратора від 28.11.2019 року за індексним номером 49901661 про державну реєстрацію права постійного користування за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 25, 0001 га з кадастровим номером 6525081000:02:001:0623 підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав за ОСОБА_1 на оспорювань земельну ділянку відповідно до ст.ст. 16, 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст.ст.26,37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат

У відповідностідо ч.1та ч.2ст.141ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2270 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калитянської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , про скасування державної реєстрації права постійного користування землею - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора від 28.11.2019 року за індексним номером 499016614 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221285600:04:001:0002, площею 25,0001 га для ведення фермерського господарства з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221285600:04:001:0002.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, адреса: вул. Київська, буд. 137, м. Бровари, Київська обл., 07400.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Петришин