Ухвала

від 20.10.2023 по справі 369/15941/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/15941/23

Провадження №1-кс/369/3301/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за №12022116380001636 від 25.10.2022 року,-

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за №12022116380001636 від 25.10.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2023 у справі №369/2157/23 в рамках кримінального провадження №12022116380001636 від 25.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, накладено арешт на майно ОСОБА_4 , на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлове приміщення площею 525 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080), із встановленням заборони внесення змін до Державних реєстрів щодо зміни права власності, а також заборони їх відчуження (продажу, дарування, тощо), зміни, ведення будівельних/ремонтних робіт пов`язаних із зміною конфігурацій нерухомого майна.

Вказала, що ОСОБА_4 є власником майна земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлового приміщення на ній площею 525 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080).

17.06.2016 року між ПАТ «ПЛОДОРОЗСАДНИЦЬКЕ» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3059 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5004.

17.10.2019 року рішенням №247 від 17 жовтня 2019 року Святопетрівської сільської ради земельній ділянці площею 0,3059 га, кадастровий номер 3222485800:03:002:5004, присвоєно фактичну адресу АДРЕСА_1 .

Заявник, як законний власник вищевказаної земельної ділянки збудувала нежитлову будівлю загальною площею 525 кв.м.

Вказала, що 16 червня 2016 року при купівлі земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004 ОСОБА_4 , приватним нотаріусом ОСОБА_5 здійснено перевірку щодо наявності зареєстрованих об`єктів нерухомого майна, та згідно інформації, що міститься у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на дату придбання земельної ділянки ОСОБА_4 , відсутні будь-які зареєстровані об`єкти нерухомого майна.

ОСОБА_4 є добросовісним набувачем земельної ділянки, що набута за відплатним договором за належні їй кошти.

Враховуючи викладене просила суд скасувати накладений арешт ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2023 у справі №369/2157/23 на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлове приміщення на ній площею 525 кв. м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080), що належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 . А також скасувати відповідні заборони накладені вищевказаною ухвалою.

У судовому засіданні представник заявника вимоги клопотання підтримала, просила суд задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання прокурор не з`явився, на адресу суду надав матеріали кримінального провадження №12022116380001636 від 25.10.2022 року.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12022116380001636 від 25.10.2022, заслухавши думку учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що слідчими Бучанського РУП ГУНП у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12022116380001636 від 25.10.2022 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.02.2023 року у справі 369/2157/23 накладено арешт у кримінальному провадженні № 12022116380001636від 25жовтня 2022року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною 3статті 190Кримінального кодексуУкраїни на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлове приміщення на ній площею 525 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080), відповідно до інформаційної довідки належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , із встановленням заборони внесення змін до Державних реєстрів щодо зміни права власності, а також заборони їх відчуження (продажу, дарування, тощо), зміни, ведення будівельних/ремонтних робіт пов`язаних із зміною конфігурацій нерухомого майна.

Як вбачається зі змісту клопотання, наявність арешту на земельну ділянку та розташоване на ній нежитлове приміщення, порушує законні права та інтереси власника щодо володіння, користування та розпорядження.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Обов`язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, передбачених ст. 173 КПК України. При цьому обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого (прокурора), який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов`язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю, який розглядає клопотання.

Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор при накладенні арешту посилався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Господарська, 2Д та нерухоме майно на ній відповідають критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України, однак постанова про визнання майна речовим доказом від 09 лютого 2023 року, яка міститься в матеріалах кримінального провадження є необґрунтованою та є формальною.

Матеріали кримінального провадження не містяться доказів, що вищевказане майно є предметом та доказом розслідуваного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.98КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Більш того, слідчий суддя враховує, що у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, а це, в свою чергу, підтверджує, що у цій справі орган досудового розслідування на даному етапі кримінального провадження не зібрав достатньої сукупності доказів, які б в тій чи іншій мірі доводили існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Дані обставини безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності заявника на таке майно.

Матеріали кримінального провадження не свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потребу досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним їй майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна з відповідними заборонами, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати, накладений ухвалою Києво Святошинського районного суду Київської області у справі №369/2157/23 від 14.02.2023 арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлове приміщення на ній площею 525 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080).

Скасувати накладені ухвалоюКиєво Святошинського районногосуду Київськоїобласті усправі №369/2157/23від 14.02.2023заборони увигляді внесення змін до Державних реєстрів щодо зміни права власності, а також заборони їх відчуження (продажу, дарування, тощо), зміни, ведення будівельних/ремонтних робіт пов`язаних із зміною конфігурацій нерухомого майна, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 3222485800:03:002:5004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 951044532224) та нежитлового приміщення на ній площею 525 кв. м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2566100432080).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Наталія ПІНКЕВИЧ