Рішення

від 17.10.2023 по справі 547/437/23

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/437/23

Провадження №2/547/141/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року смт Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Самойленко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Вареник К.А.,

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

представники відповідача: ОСОБА_3 ,

адвокат Коротченко О.П. (в режимі відеоконференції) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Смага А.О.» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні з роботи,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Смага А.О.» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні з роботи.

В обґрунтування позову зазначила, що у період з 01.02.2005 по 26.04.2023 вона працювала на посаді головного бухгалтера ФГ «Смага А.О.». 03.04.2023 позивачка направила на адресу відповідача заяву про звільнення за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати за час роботи з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 та ненаданням щорічних відпусток за ст. 38 КЗпП України рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення та просила провести розрахункові та компенсаційні виплати при звільненні згідно із чинним законодавством. Наказ від 26.04.2023 за № 260423-1 про звільнення позивачки було направлено їй листом через «Укрпошту» 28.04.2023 з недотриманням термінів згідно вимог ст. 116 КЗпП.

В день звільнення з роботи позивачці не було виплачено заробітну плату за період з 01.03.2022 по 30.09.2022, також не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані нею дні щорічних відпусток, вихідної допомоги.

Тому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі 45500,00 грн, заборгованість по компенсаційним втратам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати 4848,44, заборгованість по грошовій компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток в сумі 76957,76, заборгованість по вихідній допомозі в сумі 20400,00 грн, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та суму сплаченого позивачем судового збору.

Ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області від 30.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні просили позов задовольнити.

Представники відповідача ФГ «Смага А.О.» - Смага Н.А. та адвокат Коротченко О.П. просили відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача адвокат Коротченко О.П. подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що категорично не погоджується з обставинами справи, що були викладені у вищезазначеному позові з наступних підстав.

Позивачка дійсно працювала на даному підприємстві ФГ «Смага А.О.» згідно наказу № 1 від 01.02.2005 про призначення на посаду головного бухгалтера та була звільнена із займаної посади відповідно до наказу № 260423-1 від 26.04.2023. В березні 2023 відповідачу стало відомо про зниклі кошти з рахунку підприємства в розмірі 156050,00 грн, електронні ключі та печатка підприємства були лише у позивачки. На питання керівника до головного бухгалтера де поділися кошти, куди вона зникла вона не відповідала і почала вести себе незрозумілим чином, почала переховуватися від керівництва, не відповідала на телефонні дзвінки. Тому відповідачем було прийнято рішення про прийняття на роботу фінансового директора задля проведення аудиту та інвентаризації. 21.03.2023 в м. Хорол приїхала нова людина задля оформлення на роботу фінансовим директором ОСОБА_4 , але позивачка відмовилась надати електронні ключі і будь-які документи ФГ для здійснення необхідної процедури по прийому на роботу, а саме повідомлення податкової. У зв`язку з навмисними протиправними діяннями позивача було викликано працівників поліції. Сторони домовилися, що розійдуться мирним шляхом, голова товариства розрахується, а головний бухгалтер передасть за актом прийому-передачі всю документацію.

Замінивши електронні ключі, фінансовий директор, перевіривши фінансову звітність зазначила, що рядок балансу 1630 задекларовано станом на початок року «нуль», дані відсутні та на кінець звітного періоду (на 31.12.2022) дані також відсутні. Тобто відповідно до даних фінансової звітності ФГ заборгованість із заробітної плати на початок звітного періоду (01.01.2022) та на кінець звітного періоду (31.12.2022) - відсутня.

Щодо заяви про звільнення за власним бажанням від 03.04.2023, яку відповідач отримав 13.04.2023. Оскільки позивачка на зв`язок не виходила з 03.04.2023 і вся робота підприємства була паралізована через відсутність первинної бухгалтерської та господарської документації, було створено та підписано накази головою ФГ «Смага А.О.», а саме: наказ № 040423-1 від 04.04.2023 «Про створення робочої комісії та затвердження її складу по ФГ «Смага А.О.» та наказ № 040423-2 від 04.04.2023 «Про передачу документації». Дані накази хотіли передати кур`єром, але не було можливості, оскільки позивач двері не відчиняла та на зв`язок не виходила. Таким чином останній було направлено лист з додатками від 05.04.2023 шляхом направлення на електронну адресу, Укрпоштою з описом вкладення та кур`єрською доставкою, але позивач відмовилася від його отримання.

Зазначив, що підприємству стало відомо про відкритий лікарняний з 04.04.2023, який тривав до 10.04.2023.

13.04.2023 відповідач отримав заяву про звільнення ОСОБА_1 без довідки із розрахунком заборгованості по заробітній платі.

17.04.2023 за вих. № 2 позивачці знову було направлено лист з додатками з вимогою передати документи та надати пояснення щодо відсутності нарахування заробітної плати за період з березня по вересень 2023. Зі слів голови ФГ, розрахунок по заробітній платі за період з березня 2023 по вересень 2023 проводився з головним бухгалтером в готівковій формі. Керівник передав готівкові кошти головному бухгалтеру з метою їх відповідного проведення в бухгалтерському обліку, а саме прихід коштів з призначенням платежу «внесення фінансової допомоги від директора», видаток коштів призначення платежу виплата заробітної плати та відповідних видатків. З незрозумілих причин головний бухгалтер ніяких проведень в бухгалтерському обліку не робила. Нарахування заробітної плати не проводила і в звітах не відображала, що знову таки вказує на зловживання службовим становищем і умисне заподіяння шкоди підприємству.

Щодо визначеної позивачем заборгованості зазначив, що враховуючи відсутність, станом на дату розгляду справи всієї первинної документації, чіткий, вірний і правильний розрахунок відповідачем здійснитися не може. Офіс у підприємстві відсутній і робота здійснювалася бухгалтером віддалено. Проконтролювати її роботу протягом дня, голова ФГ не мав можливості. Зі слів голови ФГ головний бухгалтер телефоном повідомляла його, що їй необхідна відпустка, тому деякий час вона була відсутня і не виконувала свої обов`язки. У зв`язку з тим, що робота ФГ має сезонний характер, то звісно голова ФГ ніколи не відмовляв. Знову ж таки, кожної зими ОСОБА_1 виїжджала до своїх родичів на 2-3 тижні. Підтвердити дану інформацію документально не мають можливості, оскільки всі документ перебувають у позивача, а оформлення всіх документів (наказів, нарахувань і відрахувань податків) це і був прямий обов`язок головного бухгалтера, за що вона і отримувала заробітну плату. Тому, представник відповідача вважає, що головний бухгалтер навмисно, користуючись своїм службовим становищем створила ситуацію і втягнула ФГ в судові відносини з метою отримання додаткових нарахувань.

Одночасно повідомили, що ФГ звернулося із заявами про злочин до начальника СПД № 1 ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, які зареєстровані 21.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 357 КК України та ч. 4 ст. 191 КК України (а.с.57-61).

Відповіддю на відзив від 05.07.2023 позивачка ОСОБА_1 зазначила, що, вважає відзив необґрунтованим, недостовірним та таким, що не спростовує позовні вимоги та має ознаки наклепницького характеру.

Ще раз звернуто увагу, що позивачка була прийнята на посаду головного бухгалтера і ніяких інших наказів про покладання на неї обов`язків ведення кадрової роботи чи іншої роботи не видавалось. Вона виконувала суто обов`язки головного бухгалтера.

Щодо зазначення у відзиві, що позивач відмовлялась від отримання нею поштової кореспонденції, направленої їй на її адресу, зазначила що в ході виниклої стресової ситуації на роботі, психологічного тиску-примушення розраховуватися з роботи, накопиченого багаторічного ритму роботи без відпочинку, вона захворіла та перебувала на амбулаторному і стаціонарному лікуванню з 04.04.2023 по 28.04.2023, що можна прослідкувати в електронному реєстрі листів непрацездатності.

Щодо слів голови ФГ розрахунок по заробітній платі за період з 01 березня 2023 по 30 вересня 2023 проводився з головним бухгалтером в готівковій формі, то зазначила, що готівкові кошти по заборгованій заробітній платі від голови фермерського господарства вона не отримувала.

Щодо розрахунку середнього заробітку за весь період розрахунку на день ухвалення судового рішення, який на думку відповідачів не відповідає дійсності, позивачка зазначила, що на підставі довідок форми ОК-5, ОК-7 сумарна нарахована заробітна плата за лютий-березень 2023 становить: 6800*2 місяці=13600 грн, кількість відпрацьованих робочих днів за дані два місяці складає: 20+23=43 дні. Відповідно середньоденна заробітна плата становить 13600/43=316,28 грн.

Нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати (316,28 грн) шляхом множення середнього заробітку на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.(а.с. 96-104).

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того, адвокат Коротченко О.П. в судовому засіданні зазначив, що в період з березня 2022 року по жовтень 2022 року у підприємства були відсутні доходи від господарської діяльності, тому заробітну плату позивачці голова господарства надавав готівкою з обов`язком здійснити відповідні нарахування та оформити виплату відповідно до законодавства. Однак позивачка цього не зробила з невідомих йому причин. Голова господарства в усьому довіряв позивачці, тому її не перевіряв. Також наголосив на тому, що позивачці надавались відпустки, однак усі підтверджуючи документи знаходяться у неї. Також наголосив, що відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 фінансовий директор ФГ «Смага А.В» зазначила, що 21.03.2023 її прийняли на вищевказану посаду. В березні звітного місяця директор ФГ «Смага А.В» попросив провести внутрішній аудит на підприємстві. На прохання її та голови ФГ «Смага А.О.» позивачка відмовлялася надати первинні документи та ключ з електронним цифровим підписом, а з 04.04.2023 не виходила на зв`язок, двері не відчиняла. Електронний цифровий підпис надала лише після виклику поліції. Щодо фінансової звітності, яка подана позивачкою, на 01.01.2023 ніяких заборгованостей немає, тому вважає, що відсутня заборгованість із виплати заробітної плати перед позивачкою..

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка голова ФГ « СМАГА А.О.» ОСОБА_6 зазначив, що позивачка працювала на даному підприємстві ФГ «Смага А.О» згідно наказу № 1 від 01.02.2005 на посаді головного бухгалтера. В обов`язки входила організація і ведення бухгалтерського та податкового обліку, достовірне складання звітності та всі кадрові накази. Зарплата виплачувалася позивачці нормально. Режим роботи головного бухгалтера був не встановлений. ОСОБА_1 належним чином виконувала свої обов`язки, претензій до неї не було. Відпустки надавались позивачці, коли вона потребувала. В березні 2023 йому стало відомо про зниклі кошти з рахунку підприємства в розмірі 156050,00 грн, електронні ключі були та печатка підприємства були лише у позивачки. На питання де поділися кошти вона не відповідала і почала вести себе незрозумілим чином, почала переховуватися від керівництва, не відповідала на телефонні дзвінки. У зв`язку з цим була подана заява до СПД № 1 ВП № 1 Кременчуцького РУП про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 357 КК України та ч. 4 ст. 191 КК України.

Суд, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згіднозі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що в період з 01 лютого 2005 року по 26 квітня 2023 ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера фермерського господарства «Смага А.О.», що підтверджується наказом про прийняття на роботу № 1 від 01.02.2005 (а.с. 9).

Відповідно до наказу позивачку було прийнято головним бухгалтером та інших обов`язків покладено не було.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік» бухгалтерський облікна підприємствіведеться безперервноз дняреєстрації підприємствадо йоголіквідації.Питання організаціїбухгалтерського облікуна підприємствіналежать докомпетенції йоговласника (власників)або уповноваженогооргану (посадовоїособи)відповідно дозаконодавства таустановчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпеченняведення бухгалтерськогообліку підприємствосамостійно здотриманням вимогцього Законуобирає формийого організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Головний бухгалтерабо особа,яка забезпечуєведення бухгалтерськогообліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності ,організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій , бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства , забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства та інше.

Однак в перелік обов`язків головного бухгалтера, визначених законодавством, не входить ведення кадрових питань.

Відповідно до заяви від 03.04.2023 ОСОБА_1 просила звільнити її за ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю в частині невиплати заробітної плати за час роботи з 01.03.2022 по 30.09.2022 та ненаданням щорічних відпусток (а.с. 10).

Наказом №260423-1 від 26.04.2023 ОСОБА_1 було звільнено 26.04.2023 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (а.с. 11).

Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми за квітень 2023 ОСОБА_1 головному бухгалтеру разом за весь період було нараховано 5496,14 грн, утримано 1071,75 грн. Сума до виплати становила 4424,39 грн. У тому числі лікарняні за рахунок коштів фондів державного соціального страхування 1082,79 грн (а.с. 12).

Однак після звільнення з роботи позивачці не було виплачено заробітну плату за період з 01.03.2022 по 30.09.2022, також не виплачено грошову компенсацію за всі невикористані нею дні щорічних відпусток.

До позовної заяви позивачкою долучені відповідні розрахунки.

Сума невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01 березня 2022 по 30 вересня 2022 ОСОБА_1 , виходячи із гарантій забезпечення мінімальної заробітної плати відповідно до ст.3-1 Закону України «Про оплату праці» за сім місяців 2022 року становить 45500,грн. (6500х7 місяців). Даний розрахунок здійснено без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Судом враховується, що згідно п.6 постанови ПленумуВСУ від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення.

Такий висновок викладений і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 08.03.2023 справа № 464/2834/21, провадження №61-8823св22 згідностатті 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Устатті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтями3,4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця.

Отже, у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати відповідач повинен нарахувати суму компенсаційних втрат частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, сума компенсації із заборгованої заробітної плати за період роботи з 01 березня 2022 року по 30 вересня 2022 року розрахована відповідно до Постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 та станом на травень 2023 року становить 4848,44 грн, (а.с. 26).

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується:

-гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;

-забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбаченихстаттею 24 цього Закону.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Роботодавцем ФГ «Смага А.О.» графіки відпусток не доводилися та письмово позивачці не повідомлялося про надання відпусток, щорічні основні відпустки не надавалися, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованими ПФ України, зокрема, інформацією в довідках форми ОК-5, ОК-7. В даних довідках за період з 01.07.2007 по 31.03.2023 помісячні суми фактичного заробітку, виплаченого ФГ «Смага А.О.» становлять фіксовані, рівнозначні суми на протязі усіх місяців в розрізі років.

Позивачка зазначає, що нею за період роботи у ФГ «Смага А.О.» не використано щорічні відпустки за 14 років 7 місяців 24 календарні дні. На підтвердження даного факту посилається на відомості, зазначені у довідці ОК-5. Вибіркою по довідці ОК-5 період роботи, за який не надавалися щорічні відпустки, складає 14 років 7 місяців 26 днів. Загальна кількість днів відпустки за даний період становить: за 14 робочих років: 14 років х 24 дні відпустки на рік=336 днів. Кількість календарних днів відпустки за останні 7 місяців 26 днів становить: 24 календарні дні відпустки /365х (212 днів + 26 днів) =15,65 днів, що округлюється до 16 днів. Разом кількість днів відпустки для компенсації: 336+16=352 дні.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 та даних про розмір заробітної плати, зазначених у довідках форми ОК-5, ОК-7, розрахункова сума грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток становить 76957,76 грн. (218,63 грн х 352 дні =76957,76 грн) (а.с. 27).

Представниками відповідача належними та допустимими доказами даний факт не спростовано.

Суд не бере до уваги твердження представників відповідача, що усі підтверджуючи документи знаходяться у позивачки та вона відмовляється їх надати,у зв`язку з чим за даним фактом зареєстроване кримінальне провадження. Досудове розслідування у зареєстрованих кримінальних провадженнях триває, вина позивачки за даними фактами наразі не встановлена. Доказів, що позивачка зобов`язана була здійснювати обов`язки зі збереження таких документів суду не надані. Навпаки, відповідальність за збереження усіх документів несе керівник або власник підприємства.

Суд наголошує, що стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Мова йде про достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Відповідно до міжнародних стандартів доказування, які висловлювалися, у рішеннях ЄСПЛ, є неприпустимість встановлення судом надзвичайного і заздалегідь недосяжного стандарту доказування як такого, що призводить до порушення права на справедливий суд.

Верховний Суд вказував на те, що принципу змагальності у господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 14.08.2018 у справі № 905/2382/17]. Враховуючи близькість принципів господарського і цивільного судочинства, а також відносин, спори з яких вирішуються у судах цих юрисдикцій, цей же стандарт має переважно застосовуватись і у цивільному процесі. При цьому саме відповідач мав забезпечувати облік, який би спростував твердження позивача, однак цього не зробив.

Також, суд враховує, що працівник у відносинах із роботодавцем вважається слабкою стороною та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Що ж стосується середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За змістом ст.116 КЗпП України,при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

При цьому, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно ч.2 ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-64цс13.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженомуПостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Пунктом 8 даного Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно достатті 27 Закону «Про оплату праці»Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Середня заробітна плата середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 26.04.2023 по день винесення судом рішення, тобто за 122 робочі дні, за період з 26.04.2023 року по 16.10.2023 року.

Із наданої відомості за звітний місяць за 2023 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 316,28 грн (6800/21).

Отже, із відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні в сумі 38586,16 грн. (316,28 грн/день х 122 робочих дні = 38586,16 грн).

Щодо посилання представника відповідача адвоката Коротченка О.П. на норми ст .10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» суд зазначає, що даними нормами закону не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати за обставин позову, а навпаки нормами цієї статті зазначено:

1.Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

2.Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по компенсаційним втратам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати, компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення вихідної допомоги в порядку ст.44 КЗпП України в сумі 20400,00 грн, суд зазначає наступне.

Позивачка 26.04.2023 була звільнена за власним бажанням на підставіст.38КЗпП України без уточнення, що звільнення за власним бажанням здійснено на підставі ч.3 ст.38 КЗпП. Наказ про звільнення в частині формулювання підстав звільнення позивачкою не оскаржувався, тому на спірні правовідносини не поширюються вимогистатті 44 цього Кодексу, якими врегульовано виплату вихідної допомоги.

Тобто у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача Фермерського господарства «Смага А.О.» підлягає стягненню на користь держави сума судового збору у розмірі 3220,80 грн. за вимоги про стягнення заробітної плати (стягнення заборгованості по заробітній платі, заборгованості по компенсаційним втратам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати та компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток).

Крім того, суд стягнує з відповідача Фермерського господарства «Смага А.О.» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1073,60 грн. за вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Смага А.О.» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні з роботи,- задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Смага А.О.», код ЄДРПОУ 33166882 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі 45500,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Смага А.О.», код ЄДРПОУ 33166882) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по компенсаційним втратам частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів її виплати 4848,44 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Смага А.О.», код ЄДРПОУ 33166882) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток в сумі 76957,76 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Смага А.О.», код ЄДРПОУ 33166882) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення 38586,16 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Смага А.О.», код ЄДРПОУ 33166882) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути із Фермерського господарства «Смага А.О.» на користь держави судовий збір у розмірі 3220,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Фермерське господарство «Смага А.О.», Полтавська обл., Кременчуцький р-н., с. Вереміївка, вул. Хорольська, 13/3; код ЄДРПОУ 33166882.

Повний текст рішення складено 23.10.2023

Суддя Л.М.Самойленко