Рішення

від 12.10.2023 по справі 691/150/23

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 691/150/23

Провадження № 2/691/156/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря судового засідання Харук Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вільшанської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на права орендаря земельної ділянки по договору та прав члена (засновника) фермерського господарства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вільшанської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на права орендаря земельної ділянки по договору та прав члена (засновника) фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 , на час смерті він проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним були зареєстровані та проживали: позивач (дружина), відповідач (мати), ОСОБА_4 (вітчим), ОСОБА_5 (падчерка). За своє життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не складав. Спадкоємцями за законом першої черги на підставі ст 1261 ЦК України є позивач та відповідач.

Позивач прийняла спадщину після смерті чоловіка на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з цим, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла його мати ОСОБА_2 (як спадкоємець який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, на підставі ч. 3 ст 1268 ЦК України).

31.10.2017 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори зареєстрована спадкова справа № 61469897, номер у нотаріуса 1302/17.

Частиною 1 ст. 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, позивач та відповідач мають право по 1/2 частині від складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 .

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшли: права орендаря земельної ділянки на умовах договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту від 19.11.2003, укладеного між ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у районному відділі земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183; права засновника (члена) Фермерського господарства «Хаблове-1», код ЄДРПО 36771854, місцезнаходження юридичної особи: 19534, Черкаська область, Городищенський район, с. В`язівок, вул. Центральна (Леніна), б. 16.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулась до державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з відповідною заявою.

29.10.2020 року державним нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно абз. 3 п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку неодноразово наголошував і ВС при викладенні своїх правових позицій, зокрема, у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.

Оформленню свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно перешкоджає відсутність сформованого у ФГ «Хаблове-1» статутного капіталу та не здійснення реєстрації ФГ як цілісного майнового комплексу, а також відсутність на цей час у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку інформації про укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 року.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом обмежує право власності позивача на успадковане нею майно, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Враховуючи викладене, просили визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1/2 частину прав члена (засновника) Фермерського господарства «Хаблове-1», код ЄДРПОУ 36771854 ідентифікаційний код юридичної особи 36771854, місцезнаходження: Черкаська область, Звенигородський (Городищенський) район, село В`язівок, вул. Центральна (Леніна), будинок 16 у визначеному Статутом Фермерського господарства «Хаблове-1» обсязі, державну реєстрацію якого проведено 29.09.2010 року, номер запису 10011020000000531. Визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1/2 частину права орендаря земельної ділянки площею 26,5490 га із кадастровим номером 7120382500:02:001:2856 та земельної ділянки площею 3,5522 га із кадастровим номером 7120382500:02:001:2857, які розташовані в урочищі «Хаблово» в адміністративних межах Вільшанської селищної ради за межами населеного пункту, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на умовах договору оренди земельної ділянки від 19.11.2003 року, укладеного між підприємцем ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією, посвідченого приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Соколовою О.М. та зареєстрованого нотаріусом за № 2404, Городищенським районним відділом земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження в справі.

Ухвалою суду від 19.04.2023 року було відмовлено у прийнятті визнання позову у підготовчому судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_6 та продовжений судовий розгляд.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги посилаючись на підстави та обґрунтування, наведені в позовній заяві. Додатково пояснив, що звертаючись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва на спадщину що складається з Статуту ФГ «Хаблове-1», позивач мала на увазі всі права та обов`язки, що пов`язані з вказаним фермерським господарством, а не статут, проте нотаріус вирішила, що вона претендувала на статутний фонд господарства, який складав 0,00 гривень і тому відмовила у видачі свідоцтва. Щодо успадкування права оренди за укладеним спадкодавцем договором оренди, то для реалізації свого спадкового права, позивач, для належної державної реєстрації майнового права (права оренди), яке свого часу спадкодавець не провів, самостійно, перед зверненням до нотаріуса, не зверталась до державного реєстратора, оскільки в неї не було Свідоцтва про право на спадщину і кадастрових номерів земельних ділянок.

Представник відповідача позов визнала.

Представник третьоїособи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Вільшанської селищної ради, просила відмовити в позовних вимогах, посилаючись на те, що позивач, виходячи з позовних вимог, зі змісту заяви про видачу свідоцтва на спадщину що складається з статуту ФГ «Хаблове-1» та постанови, виданої Дванадцятою київською державною нотаріальною конторою, не використала свого права оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку, а тому до суду звертатись з такою вимогою правових підстав немає. Щодо спадкових прав на право оренди земельних ділянок, то за наявності кадастрових номерів, зареєструвавши у встановленому законом порядку це право за спадкодавцем, оскільки той за життя цього не зробив, позивач може оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку. Враховуючи наведене, просила відмовити у позову, оскільки наявні умови для отримання спадщини у нотаріуса.

Суд, вивчивши позовну заяву, вислухавши представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази та копію спадкової справи, вважає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Предметом цього спору, зокрема є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права на 1/2 частину прав члена (засновника) Фермерського господарства «Хаблове-1».

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ч.1 ст.1220, ч.1 ст.1270 ЦК України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство», фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про фермерське господарство», відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство», фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

16.11.2001 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право постійного користування землею Серії ЧР-109, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 74, виданий на підставі рішення Городищенської районної ради від 17.10.2001 року № 16-4. Згідно цього акту ОСОБА_3 набув право постійного користування земельною ділянкою площею 64,7136 га (у тому числі 50,2846 га ріллі, 14,4290 га пасовищ), яка розташована на території с. В`язівок, цільове призначення для ведення фермерського господарства.

ФГ «Хаблове-1» зареєстровано 29.09.2010 року. Код ЄДРПОУ 36771854, номер запису 10011020000000531, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Згідно затвердженого протоколом № 01-09/10 від 07.09.2010 року Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником та головою (керівником) ФГ є спадкодавець ОСОБА_3 . Розмір статутного (складеного) капіталу 0,00 грн. ФГ не зареєстровано як цілісний майновий комплекс.

У 2013 році на підставі заяви ОСОБА_3 була розроблена Технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства загальною площею 64,7136 га в адмінмежах В`язівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Виділеним ОСОБА_3 для веденняфермерського господарствау постійнекористування земельним ділянкам загальною площею 64,7136 га було присвоєно наступні кадастрові номери: 1) 7120382500:02:001:2858; 2) 7120382500:02:001:2859; 3) 10382500:02:001:2860.

Однак,з моментунабуття ОСОБА_3 права постійногокористування землеюта державної реєстрації ФГ «Хаблове-1» як юридичної особи, відповідно до ЗУ «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 року, ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року, ЗК України від 18.12.1990 року, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення фермерського господарства його засновник (спадкодавець ОСОБА_3 ), перейшло до цього господарства ФГ «Хаблове-1», а тому не припинилося через смерть засновника та не може бути успадкованим спадкоємцями останнього. Отже, на цей час користувачем указаної земельної ділянки є ФГ «Хаблове-1», що відповідає правовій позиції висловленій у постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18 та постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Як на час смерті ОСОБА_3 , так і на час звернення до суду із цим позовом, ФГ «Хаблове-1» зареєстровано, не ліквідовано, не реорганізовано, здійснює господарську діяльність та використовує земельні ділянки.

Згідно ч.1 ст.20 ЗУ «Про фермерське господарство», майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч.1 ст.22 цього закону, фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 23 ЗУ «Про фермерське господарство», успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у ст. 1219 ЦК України.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Таким чином, успадкування фермерського господарства, як цілісного майнового комплексу (у т.ч. і права постійного користування земельною ділянкою), або його частини, полягає у спадкуванні корпоративних прав засновника та/або учасника, зокрема права на частку у сформованому статутному (складеному) капіталі.

Наведене узгоджується з правовими висновками, наведеними в п. п. 62, 63 постанови Великої палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до приписів ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

З наведеного вбачаєтеся, що корпоративні права учасника ФГ «Хаблове-1» є оборотноздатними у випадку їх оформлення як внеску до статутного капіталу.

Отже, свідоцтво про право на спадщину на корпоративні права, зокрема на частку у статутному капіталі фермерського господарства, може бути видано лише у випадку наявності сформованого статутного капіталу.

За аналогією права, відповідно до вимог ст.23 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі смерті або припинення учасника фермерського господарства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників фермерського господарства. Для видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в статутному капіталі нотаріусу надається інформація з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, у якій має обов`язково бути зазначена частка померлого учасника.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статутний капітал ФГ «Хаблове-1» сформований не був. Розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) фермерського господарства становить 0,00 гривень. Тобто, спадкодавцем за життя оформлено належні йому корпоративні права у ФГ «Хаблове-1» у вигляді оборотоздатного об`єкту цивільних прав, внеску до статутного капіталу не було проведено.

Відповідно до ст.10 Статуту Фермерського господарства «Хаблове-1», такої підстави припинення ФГ як смерть єдиного учасника не зазначено.

Відповідно до ст.36 ЗУ «Про фермерське господарство», рішення про припинення діяльності фермерського господарства приймається виключно у разі, якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом.

Тотожні положення прописані в ст.10 Статуту Фермерського господарства «Хаблове-1».

Права засновника та члена Фермерського господарства «Хаблове-1» є майновими правами, тому згідно ст.ст.177-178 ЦК України, такі входять до складу спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .

Будь - яких особливостей спадкування майна чи майнових прав засновника фермерського господарства ЦК України не містить.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 був єдиним засновником, членом та головою ФГ «Хаблове-1» в якого немає сформованого статутного капіталу, за статутом господарства, підстави припинення такого господарства у зв`язку зі смертю єдиного його члена не значиться, а позивач прийняла спадщину, тому суд вважає, що визнання за позивачем в порядку спадкування після смерті чоловіка прав та обов`язків засновника ФГ «Хаблове-1» є ефективним способом захисту її прав як спадкоємця засновника.

Таким чином вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, задовольняючи позов в цій частині, суд, беручи до уваги обставини справи, пояснення представника третьої особи та представника позивача, вважає, що позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва на Статут Фермерського господарства «Хаблове-1», використала своє, передбачене законом, право на оформлення спадкових прав в позасудовому порядку, проте, державний нотаріус в неповній мірі виконала покладені на неї обов`язки та без достатніх на те правових підстав, відмовила у видачі свідоцтва на спадкове майно, в зв`язку з чим у позивача з`явилося право на звернення з позовом до суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1/2 частину права орендаря земельної ділянки площею 26,5490 га, то суд вважає наступне.

Згідно ст.792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ч.1 ст. 2, ст.3 цього Закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч.1 ст. 4, ч.1, п. «в» ч. 2 ст. 5 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарями земельних ділянок можуть бути громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об`єднання та організації, а також іноземні держави.

Згідно ч.1, ч.5 ст. 6 цього Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Як встановлено в судовому засіданні та на що посилався представник позивача у поданій позовній заяві та в судовому засіданні, 27.06.1996 року ОСОБА_3 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. 06.10.2003 року Городищенська районна державна адміністрація розпорядженням № 310 «Про передачу в оренду земельних ділянок п/п ОСОБА_3 в адмінмежах с. В`язівок», передала п/п ОСОБА_3 в оренду земельні ділянки загальною площею 30,1 га, з них: ставки - 16,2 га, пасовище - 2,4 га, під болотами - 10,8 га, греблі - 0,7 га в урочищі «Хаблово» із земель запасу В`язівської сільської ради, які знаходяться за межами населеного пункту, для сільськогосподарського використання, терміном на 49 років.

19.11.2003 року між підприємцем ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією укладений договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту. Договір посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Соколовою О.М. та зареєстрований нотаріусом за № 2404. Державна реєстрація договору була здійснена Городищенським районним відділом земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183.

Згідно п.1цього договору,Городищенська районнадержавна адміністраційнадала,а ОСОБА_3 прийняв утимчасове користуванняна умовахоренди земельнуділянку загальноюплощею 30,1га,у томучислі 10,8га болота,16,2га ставки,2,4га пасовищ, 0,7 га греблі згідно з планом тимчасового користування, що є невід`ємною частиною цього договору. Межі земельної ділянки перенесені в натурі в установленому порядку.

Пунктом 1.3 визначено, що земельна ділянка передана для сільськогосподарською використання без зміни її цільового призначення терміном на 49 років з дати набуття чинності цього договору. Договір зареєстрований 25.11.2003 року, та строк його дії закінчується 25.11.2052 року. Наявність підстав припинення договору оренди визначених пунктом 8.2, а саме: закінчення його терміну, нецільове використання землі, систематичне порушення термінів внесення орендної плати, взаємна згода сторін, неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від сторін (форс-мажорні), в судовому засіданні не встановлено.

Зміст та форма договору відповідала вимогам ст.ст. 14-20 ЗУ «Про оренду землі» № 161-ХІV у редакції від 05.11.2003 року, тобто тій, що діяла на час укладення цього договору, а також відповідає щодо його змісту та форми вимогам статей 14, 15, 19 ЗУ «Про оренду землі», чинній як на час відкриття спадщини, так і на час вирішення справи судом.

Як зазначалося вище, на час укладення договір був посвідчений приватним нотаріусом Городищенського районного нотаріального округу Соколовою О.М., а державна реєстрація договору була здійснена Городищенським районним відділом земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183, що відповідало чинному на той час земельному законодавству.

В 2013 році на вказані земельні ділянки Черкаською філією ДП Центр Державного Земельного Кадастру була виготовлена технічна документація щодо встановлення (відведення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно рішення Городищенської районної ради від 17.03.2016 року №5-22/7 вказана технічна документація була затверджена.

В подальшому, в зв`язку зі змінами в законодавстві, що регулює земельні відносини, змінився і порядок реєстрації права власності та речових прав на земельні ділянки, чого ані власники земельної ділянки, ані спадкодавець своєчасно не зробили.

Так,згідно знаданими стороноюпозивача Витягамиз державногоземельного кадаструна земельніділянки зкадастровими номерами:для земельноїділянки площею26,5490га -7120382500:02:001:2856,для земельноїділянки площею3,5522га -7120382500:02:001:2857зазначена формавласності (державнавласність)що неє актуальноюінформацією,так якна данийчас,згідно діючогоземельного законодавства,власником цихділянок є Вільшанська селищна рада. Також, відсутня інформація про речові права спадкодавця позивача на підставі договору оренди від 19.11.2003 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Реєстру прав власності на нерухоме майно, з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з державного реєстру іпотек, вбачається що в них відсутня будь-яка інформація щодо вказаних вище земельних ділянок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкодавець ОСОБА_3 , помер. Після смерті останнього відкрилася спадщина, в тому числі і на права орендаря земельної ділянки на умовах договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту від 19.11.2003 року, укладеного між ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у районному відділі земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183, з заявою про видачу свідоцтва на яку, позивач звернулася до державного нотаріуса.

Згідно постанови державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.10.2020 року, причиною відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право оренди на земельну ділянку загальною площею 30,1 га, зазначено відсутність кадастрового номера земельної ділянки, Витягу з Державного земельного кадастру, Державної реєстрації права власності земельної ділянки в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно за власником та відсутності Державної реєстрації права оренди на земельну ділянку.

Згідно ч.1 ст.1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 цього Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.2, 3, 4 ст.3 цього Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених ст.28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно п.66 Порядку про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявником в процедурі державної реєстрації прав, серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно із цим Законом.

Таким чином, виходячи з аналізу вказаних вище норм Закону, суд вважає, що позивач мала вчинити всі, передбачені чинним законодавством, дії щодо державної реєстрації права орендаря земельної ділянки на умовах договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за межами населеного пункту від 19.11.2003 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_3 та Городищенською районною державною адміністрацією, зареєстрованого у районному відділі земельних ресурсів 25.11.2003 року за № 183, за спадкодавцем, а потім звернутися до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав на вказану земельну ділянку.

Згідно абз. 3 п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що в даному випадку, позивач не вчинила всіх необхідних дій для оформлення своїх спадкових прав на право оренди земельної ділянки в нотаріальному порядку, після вчинення яких, з врахуванням своєчасно відкритої спадкової справи, може повторно звернутися до нотаріуса, а тому, на день вирішення справи, не набула права на звернення до суду з такою позовною вимогою.

В зв`язку з наведеним в цій вимозі позивачу слід відмовити.

Питання стягнення судових витрат, суд не вирішує, оскільки дане питання позивач не ставив перед судом. Підстав для стягнення на користь інших осіб немає.

Керуючись абз. 3 п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», п.4 ч.1 ст.2, 3,27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.66 Порядку про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень затвердженого постановою КМ України від 25.12.2015 року № 1127, ст.ст. 1, 2, 8, 20, 22, 23 ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство», ст.ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 14-20 ЗУ «Про оренду землі» № 161-ХІV у редакції від 05.11.2003 року, правовими висновками, наведеними у постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі № 922/989/18, постанові ВП ВС від 23.06.2020 року у справі № 179/1043/16-ц, ст.ст. 792, 1216, 1217, 1218, 1220, 1270,1268,1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 9, 10, 12,13, 17, 18, 76 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 , 268, 272 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовну заяву задоволити частково. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_1 , в порядкуспадкування зазаконом післяпомерлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 1/2 частину прав члена (засновника) Фермерського господарства «Хаблове-1», ідентифікаційний код юридичної особи 36771854, місцезнаходження: Черкаська область, Звенигородський (Городищенський) район,село В`язівок,вул.Центральна (Леніна),будинок 16у визначеномуСтатутом Фермерськогогосподарства «Хаблове-1»обсязі,державну реєстраціюякого проведено29.09.2010року, номер запису 10011020000000531.

В іншій частині відмовити

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.10.2023 року.

Суддя В. О. Черненко