Ухвала

від 23.10.2023 по справі 753/10361/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10361/23

провадження № 1-кс/753/3378/23

У Х В А Л А

про арешт майна

"23" жовтня 2023 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12022100020000684,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на готель, загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000).

Вобґрунтування вказаногоклопотання прокурорпосилається нате,що в провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100020003239 від 28.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190, ст. 356, ч. 3 ст. ст. 358 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що невстановленими досудовим розслідуванням особами, які діють на території м. Києва та Київської області, протягом 2015-2023 років організовано схему з виготовлення технічної документації від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію, до яких були внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу в якій вони були побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність будівельним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

Так, у ході досудового розслідування встановлено факт підробки технічної документації на об`єкти нерухомого майна, які у подальшому стали підставою для проведення реєстраційних дій відносно ряду земельних ділянок так і об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках, зокрема і нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Досудовим розслідуванням встановлено, що за громадянкою України ОСОБА_4 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: готель загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000).

Відповідно до відомостей з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для проведення реєстраційних дій стали: паспортні данні, серія та номер: -, виданий 05.05.2016, видавник: заявник; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: КВ136679, виданий 31.10.2006, видавник: головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: КВ143133170131, виданий 13.11.2013, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві; технічний паспорт, серія та номер: -, виданий 31.10.2013, видавник: СГ ТОВ «БК» СІМПЛЕКС-СІТІ».

Відповідно до допиту керівника ТОВ «СІМПЛЕКС-СІТІ» ОСОБА_5 встановлено, що 12.07.2014 році останнього було звільнено з посади директора ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті», а останнім було віддано вказівку припинити господарську діяльність вказаного товариства. Крім того, останнім зазначено відомості щодо осіб, які мали право ставити підписи на технічних паспортах, які видавались від імені ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті». Так, вказаними особами є ОСОБА_6 та Терьохін (тільки право підпису). Печатку товариства мала ставити тільки особа на прізвище ОСОБА_7 . Інші особи не могли ставити підписи на технічних паспортах, які видавались від імені ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті». Крім того, у ході допиту, останнім було надано примірник титульної сторінки технічних паспортів ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті», а також зразок підпису ОСОБА_5 .

З аналізу технічного паспорту на об`єкт будівництва по вул. Дніпродзержиснька, буд. 77 вбачається, що невстановленим досудовим розслідуванням особами виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна по вул. Дніпродзержинська, буд. 77, який має ознаки підробки, зокрема:

підпис виконаний від імені ОСОБА_5 за зовнішніми ознаками явно відрізняється від зразка підпису, який надано ОСОБА_5 під час його допиту, а також підпису на бланку.

відрізняється і зовнішній вигляд титульної сторінки вказаного технічного паспорту.

технічний паспорт виготовлено інженером ОСОБА_8 , який відповідно до показань ОСОБА_5 ніколи не мав повноважень видавати від імені ТОВ «БК «Сімплекс-Сіті» технічні паспорти.

Таким чином, ОСОБА_4 під час проведення реєстраційних дій на об`єкт нерухомого майна по вул. Дніпродзержинська, буд. 77 використано технічний паспорт, який містив ознаки підроблення.

Поряд із цим, під час перевірки відомостей, що стосуються проведення будівництва на земельній ділянці встановлено, що ОСОБА_4 вчинено ряд дій, пов`язаних з реєстрацією права власності на об`єкт нерухомого майна, а також користуванням вказаним майном, які містять ознаки порушень.

Відповідно до відомостей Державного акту на право власності на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна № КВ136679 від 31 жовтня 2006 року, ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 2006 року на праві приватної власності належить на земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:163:0007 по АДРЕСА_1 . Відповідно до державного акту цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

У ході досудового розслідування також встановлено, що Департаментом містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) надано громадянці ОСОБА_4 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для проектування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 15.03.2010 №009-42. Строк дії містобудівних умов та обмежень 2 роки.

У цей же час, відповідно до декларації про початок будівельних робіт №КВ083132620752 та змін до неї КВ103133080766, 19.09.2013 ОСОБА_4 почала будівництво готелю та будинку охорони.

13.11.2013 відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації №КВ143133170131 ОСОБА_4 ввела в експлуатацію готель з будівлею охорони по АДРЕСА_1 .

Із вказаного слідує, що на момент початку будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження, вже не діяли, а тому ОСОБА_4 почала будівництво без наявності дозвільного документу.

Водночас, відповідно до відомостей, відображених у офіційному сервісі Google Earth Pro, відображених станом 02.03.2009 за вказаною адресою вже знаходилось приміщення, яке ОСОБА_4 нібито збудувала у 2013 році.

Вказані відомості у своїй сукупності доводять той факт, що громадянкою ОСОБА_4 навмисно використано підроблений технічний паспорт, виданий ТОВ «БК «Сімплекс Сіті», у якому зазначено рік будівництва 2013 з метою приховання факту самочинного будівництва, яке було здійснено без наявності будь-яких дозвільних документів.

Більше того, навіть отримавши дозвільні документи на проведення будівництва на земельній ділянці, ОСОБА_4 умисно порушила вимоги як законодавства, що стосується цільового використання земельної ділянки, так і містобудівні умови та обмеження, які не надавали їй право на будівництво готелю, а лише на будівництво житлового будинку.

Внаслідок таких протиправних дій, ОСОБА_4 відповідно до Постанови від 2.407.2007 № 963, якою затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання заподіяла збитки у розмірі 62 563,04 гривень внаслідок порушення цільового призначення земельної ділянки.

На окрему увагу також заслуговує факт введення в оману органів місцевого самоврядування, направлені на уникнення обов`язку сплати платежів до місцевого бюджету міста Києва.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у всіх редакціях закону до 2021 року, законодавчо встановлено вимогу щодо сплати пайової участі у соціальному розвитку інфраструктури населеного пункту, зокрема і у м. Києві.

Відповідно до вимог ст. 40 вказаного закону, Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 4 ст. 40 Закону до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва індивідуальних (садибних) житлових будинків.

На виконання вказаного закону органами місцевого самоврядування затверджувались відповідні вимоги щодо розрахунку розміру пайової участі замовнику будівництва.

Як було встановлено, ОСОБА_4 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою, функціональне призначення якої встановлено для будівництва та обслуговування жилого будинку. Крім того, з метою здійснення будівництва нею отримані відповідні містобудівні умови та обмеження, які відповідають цільовому призначенню земельної ділянки.

У цей же час, у 2013 році ОСОБА_4 почала будівництво та ввела в експлуатацію готель по вул. Дніпродзержинській, 77 у Дарницькому районі м. Києва.

У зв`язку із цим, на ОСОБА_4 покладався обов`язок, як замовника будівництва, звернутись до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) з метою укладання договору про пайову участь у соціальному розвитку інфраструктури міста Києва, що нею здійснено не було.

У подальшому, ввівши в експлуатацію вказаний готель та зареєструвавши право власності на нього, ОСОБА_4 так і не звернулась до вищезазначеного департаменту, таким чином уникнувши свого обов`язку сплатити до бюджету міста Києва грошові кошти у якості пайової участі.

Більше того, вказана протиправна поведінка продовжує існувати і на момент подання вказаного клопотання.

У відповідь на запит окружної прокуратури, листом №050/18-3823 від 06.10.2023 Департамент економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради надав інформацію, що ані ОСОБА_4 , ані будь-якою іншою особою договори про пайову участь під час будівництва готелю на вул. Дніпродзержинській (Кам`янська) буд. 77 у Дарницькому районі м. Києва з Департаментом економіки та інвестицій КМР (КМДА) не укладались. ОСОБА_4 до Департаменту не зверталась.

Крім того, у вказаному листі наголошено, що вказаний платіж був і є обов`язковим, а також не встановлено і підстав для звільнення ОСОБА_4 від обов`язку сплати пайової участі по вказаному об`єкту.

Поряд із цим, Департаментом надано орієнтовний розмір пайової участі, який підлягає сплаті за введення в експлуатацію готелю на вул. Дніпродзержинській (Кам`янська) буд. 77 у Дарницькому районі м. Києва. Вказаний розмір пайового внеску визначено у розмірі 1 243 836 грн.

Відповідно до Рішення Київської міської ради, який затверджено Бюджет міста Києва на 2011 рік встановлено і який регулював питання нарахування, сплати пайової участі на момент проведення будівельних робіт по вул. Дніпродзержинській, 77, встановлено, що розмір несплаченої частки пайового внеску забудовника (інвестора) коригується відповідно до умов договору на величину штрафів, пені тощо та індекс інфляції від дати його розрахунку.

Поряд із цим, у вказаному нормативно-правовому актів зазначено, що у разі несплати пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста Києва, видача свідоцтв про право власності на завершені та незавершені будівництвом або переплануванням об`єкти Головним управлінням житлового забезпечення та Головним управлінням комунальної власності м. Києва не здійснюється.

Таким чином, у органу досудового розслідування існують всі достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчинено умисні дії, направлені на спотворення інформації щодо об`єкту будівництва, створення уявлення у органів, які уповноважені на вжиття заходів із стягнення пайової участі, що на земельній ділянці знаходився житловий будинок, який відповідно до вимог законодавства не підлягав декларуванню як об`єкт, за який необхідно сплатити пайову участь.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_4 навмисно вжито дії, направлені на введення в оману органи державної влади та місцевого самоврядування, направлені на уникнення обов`язку сплатити до місцевого бюджету міста Києва пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, а тому вказані дії ОСОБА_4 підпадають під ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.

З урахуванням вказаних обставин у органу досудового розслідування є всі достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 вчиняє дії, направлені на ряд порушень, зокрема:

-порушення цільового призначення земельної ділянки, у зв`язку з будівництвом та використанням готелю.

-уникнення обов`язку щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва.

-продовження використання самочинного будівництва.

-самочинне будівництво із використанням підроблених документів.

У зв`язку із цим, та з метою попередження незаконного відчуження майна, вчинення дій відносно його зміни, реконструкції чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, зважаючи на те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, орган досудового розслідування вважає за необхідне накладення арешту на майно, а саме на: Готель, загальною площею 2303,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В той самий час не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вчинено дії, які у тому числі за своєю сутністю підпадають під ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає з конфіскацією майна, окрім необхідності збереження речового доказу готелю та земельної ділянки, у органів досудового розслідування існують підстави для накладення арешту на майно, яке у разі скерування обвинувального акту до суду та набрання вироком законної сили, підлягає конфіскації.

В судове засідання, яке відбулося 23.10.2023, з`явився прокурор, клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

В судове засідання засобами телефонного зв`язку за телефоном, зазначеним у декларації про готовність об`єкта до експлуатації ((044) 553-58-82) викликалася власник земельної ділянки ОСОБА_4 , однак з інформації робота-оператора телефонної мережі повідомлено, що зазначений телефон був змінений.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та надані в його обґрунтування матеріали, дійшов таких висновків.

Як визначено ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України), одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За приписом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Суд враховує, що згідно із практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаyv.UnitedKingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження, на даному етапі провадження дає слідчому судді підстави вважати з достатньою ймовірністю про існування факту події кримінального правопорушення, який має бути предметом ретельного дослідження з боку органу досудового розслідування. Водночас, оскільки на цьому етапі досудового розслідування жодній особі не вручене повідомлення про підозру, слідчий суддя оцінює лише достатність підстав вважати, що таке кримінальне правопорушення було вчинене.

Такий висновок ґрунтується на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні документів та матеріалів кримінального провадження №12023100020003239, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.09.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ст. 356, ч. 3 ст. ст. 358 КК України.

На думку слідчого судді, прокурором доведено відповідність майна, а саме готелю, загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000), на яке прокурор просить накласти арешт, критеріям, визначеним ч. 2 ст. 170 КПК України.

Накладення арешту на вказане майно шляхом заборони користування та розпорядження ним, враховуючи те, що зазначене майно є предметом вчинення злочину, з метою запобігання його пошкодження, знищення, відчуження, є необхідним на даному етапі кримінального провадження, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, яке на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя вважає є пропорційним та співмірним завданням кримінального провадження.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що готель, загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000), відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, є предметом кримінального правопорушення, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Окрім того, з огляду на завдання кримінального провадження слідчий суддя вважає, що у даному випадку втручання у володіння майном, виходячи з визначених КПК України засад кримінального провадження, є виправданим та пропорційним.

Водночас, слідчий суддя роз`яснює, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №12022100020000684 задовольнити.

Накласти арешт на готель, загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000), який на праві приватної власності належать ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заборонити власнику, іншим особам у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває готель загальною площею 2303,4 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 916753780000) розпоряджатися ним будь-яким чином, у тому числі вчиняти будь-які дії, пов`язані з реєстрацією та перереєстрацією прав власності/користування.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1