Рішення

від 06.11.2007 по справі 15/374-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/374-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

06.11.2007                                                                Справа №  15/374-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Клепай З.В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лідія", с.Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс", м.Херсон  

про стягнення 15633 грн. 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

          Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за відпущених йому свиней живою вагою 4665кг  на загальну суму 13325грн. та 2308грн.80коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання, всього 15633грн.80коп.

          Листом №1-8-231 від 01.11.07р. позивач повідомив, що відповідач суму основного боргу йому перерахував, на підтвердження чого ним представлені копії належним чином завірених платіжних доручень, та просить стягнути з відповідача неустойку в сумі 2308грн., а також віднести на відповідача судові витрати. Цим же листом позивач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника.

          Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, в судове  засідання не з'явився причини неявки не повідомив.          

Зважаючи на те, що в матеріалах справи є всі необхідні для її розгляду докази, справа, відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за відсутності представника  позивача та відповідача за наявними в ній доказами.

          Розглянувши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

          17 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір №59, відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов'язується продати, а покупець (відповідач по справі) - прийняти та оплатити  товар згідно специфікації.

          Специфікація викладена у п.10 договору і відповідно до неї позивач зобов'язаний був відпустити відповідачу свиней живою вагою 4665кг  на загальну суму 23325грн.

          Відповідно до п.6 договору відповідач зобов'язаний на протязі п'яти днів з дня отримання товару  провести оплату за нього шляхом безготівкових розрахунків.

          На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №РН -04042 та довіреності ЯНШ №448154 від 12.04.07р. позивач відпустив відповідачу через Загорулько М.С. свиней живою вагою 4665кг  на загальну суму 23325грн.

          Відповідач 10000грн. перерахував позивачу в день укладення договору, тому відповідно до п. 6 договору він повинен був перерахувати суму 13325грн.

          Із документів, представлених позивачем, вбачається, що таке перерахування ним здійснено  починаючи з 17.09.07р. по 23.10.07р., тобто  після звернення позивача з позовом. За таких умов в цій частині провадження по справі припиняється, а судові витрати відносяться на відповідача.

          Позивач наполягає на стягненні з відповідача 2308грн.80коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язання.

          Розглядаючи це питання господарський суд виходить із того, що відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.  Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів

          Відповідно до ст.181 ГК України  господарський  договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України  Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.  Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідач свій обов'язок по оплаті отриманого товару виконав несвоєчасно та відповідно повинен нести відповідальність за несвоєчасне  виконання зобов'язання.

          Відповідно до ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

          До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Ст.546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

          Договором, укладеним  між позивачем та відповідачем передбачено, що у випадку не оплати поставленого товару, покупець сплачує продавцю пеню, передбачену ст.214 "ГК" (в російській транскрипції)  України. Однак у статті 214 ЦК України не передбачені розміри пені, а ст.214 Господарського кодексу містить умови державного регулювання політики з питань банкрутства. Таким чином розмір відповідальності за несвоєчасну оплату отриманого товару сторонами не врегульований, оскільки п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.  Ні чинним законодавством ні договором, укладеним між позивачем та відповідачем розмір відповідальності за прострочку товару не передбачений. Щодо нарахування позивачем неустойки у розмірі 5% за кожний день прострочки, то в цій частині п.9 передбачає відповідальність за прострочку поставки товару по проведеній попередній оплаті, тобто таке право належить відповідачу, а не позивачу, до того ж передбачено, що пеня стягується за кожний місяць прострочення виконання зобов'язання, а не за кожний день, як нараховано позивачем, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись п.1.1 ст.8, ст.82,84,85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

          1.По відношенню до суми 2308грн.80коп. неустойки в задоволені позову відмовити.

          2.По відношенню до суми 13325грн. провадження у справі припинити.

          3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс", м.Херсон, вул.К.Маркса, 104-а, р/рахунок 26006692551 в ХФ ВАТ "Морский Транспортний банк" в м.Херсоні, МФО 342285, код ОКПО 32618287 на користь СВК "Лідія", с.Новомиколаївка, Скадовського району, р/рахунок 2600563878 у Райффайзен банк "Аваль", м.Київ, МФО 380805, код 037841421193 - 133грн.19коп. витрат по держмиту та 100грн.30коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, всього 233грн.49коп.

          4.Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

          5.Рішення направити сторонам по справі.

         Суддя                                                                             З.В. Клепай

           Дата підписання рішення 07.11.2007р.

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК України