Рішення

від 19.10.2023 по справі 522/25185/21-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/25185/21-Е

Провадження № 2/522/1161/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

19 жовтня 2023 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

під головуванням Абухіна Р.Д.

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДОМІНАНТА -Д» про визнання недійсним договору про надання послуг,

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ДОМІНАНТА -Д» про визнання недійсним договору про надання послуг.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.07.2021 між ОСОБА_1 та ПП «Домінанта -Д» укладено Угоду про передачу аванса, метою якого є забезпечення виконання зобов`язань покупця по укладенню угоди по відчудженню об`єкта нерухомості, а саме кв. АДРЕСА_1 .

Відповідно до Угоди ОСОБА_1 було передано представнику ПП «Домінанта-Д» ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1000 доларів США (еквівалент у національній валюті на день розрахунку 27 300 грн.) Загальна вартість об`єкта нерухомості за Угодою (після сплати авансового внеску) складає 1 031 940 грн. (один мільйон тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок грн.)

В подальшому, позивачу стало відомо, що по вказаному об`єкту нерухомості наявні інші співвласники, а трикімнатна квартира фактично складається з декількох самостійних квартир.

На думку позивача угода про передачу авансу, укладена 11.07.2021. є такою, що не відповідає чинним нормам законодавства, та такою, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 , адже, відповідно до п. 3.1. у випадку подальшої відмови покупця від придбання об`єкту нерухомості, грошові кошти (аванс) котрі були передані Агентству для передачі Продавцеві, не повертаються. При цьому, відповідно до п. 2.2.3. Агентство не несе відповідальності за жоден із важливих для Покупця ризиків: за технічний стан об`єкта, несвоєчасне зняття з реєстрації власника житла, несвоєчасне вивільнення житла і т.д. Але вказані факти (обставини) є першочерговими при укладенні угоди купівлі-продажу, а отже відмова нести відповідальність за технічний стан об`єкта, та вивільнення з житла є причиною для розірвання домовленостей між сторонами.

Того ж дня, 11.07.2021 між ОСОБА_1 , та представником ПП «Домінанта-Д» було укладено Додаткову угоду до договору про надання інформаційно- консультаційних послуг на суму 1200 доларів США, з яких на момент укладання Додаткової угоди ОСОБА_1 було сплачено 1 000 доларів США (еквівалент у національній валюті на день розрахунку 27 300 грн.).

Договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було, доказів ухилення відповідача від укладання договору суду не надано, тому передані позивачем грошові кошти не можуть вважатись завдатком, вони є авансом, який підлягає поверненню у зв`язку з не укладенням договору купівлі- продажу незалежно від того, з чиєї вини він не був укладений. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов`язання незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той хто отримав аванс, повинен його повернути.

Що стосується Додаткової угоди до договору про надання інформаційно- консультаційних послуг від 11.07.2021. то позивач наголошує, що аналіз оформлення договору, його умов, та самі дії відповідача свідчать про суперечливість вказаного документу, недобросовісність і невідповідність дій виконавця вимогам ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач вважає умови договору несправедливими. Так за Договором не передбачено будь-якої відповідальності виконавця вказаного договору (Відповідача) за не невиконання або неякісне виконання послуг. При цьому жодної інформації, окрім огляду квартири один раз, позивач не отримала, жодна інформація стосовно житла, подальшого укладення договору купівлі-продажу квартири або якась інша інформація, надана Позивачеві не була, у вказаній Додатковій угода посилання на таку інформацію також відсутнє. Відповідачем, на виконання умов Додаткової угоди до Договору про надання, інформаційних послуг не було надано ОСОБА_1 жодних послуг інформаційного характеру, таких як наприклад: аналізу дослідження ринку нерухомості на території, що цікавить замовника; консультування з питань стану ринку нерухомості; підбір інших об`єктів для подальших переглядів; організації і проведення переглядів об`єкта замовником; надання замовнику консультацій відносно відчуження/придбання об`єкта; сприяння у підготовці документів, необхідних для відчуження/придбання об`єкта та інших. За своєю правовою природою оспорюваний договір є споживчим, з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. На відносини щодо договору про надання інформаційно-консультаційних послуг поширюються норми актів цивільного законодавства і перш за все ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Незаконними діями Відповідача ОСОБА_1 було спричинено значної моральної шкоди, котра виражається у душевному болю та стражданнях. у зв`язку із неможливістю укладання у подальшому договору кулівлі-продажу квартири, переїзду у визначений для себе строк у нове житло, адже ОСОБА_1 зрозуміла, шо вказана угода порушує її законні права на особисту приватну власність, адже Відповідач намагається під виглядом цілої квартири реалізувати їй частку житла. За медичною допомогою ОСОБА_1 звернулася 10.08.21 зі скаргами на виражену загальну слабкість, зниження працездатності, почуття внутрішньої тривоги, страху, періодичне підвищення артеріального тиску, віддишка, головні болі. Вказані симптоми з`явилися починаючи з 15.07.2021. Лікарем встановлено, що виникнення захворювання пацієнт пов`язує із пережитим сильним стресом. Саме у вказаний час ОСОБА_1 зрозуміла, що умови договору є неналежними, та порушують її законі права та інтереси.

Виходячи з вищевикладеного, позивач звертається до суду з позовом з наступними вимогами:

Стягнути з приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д», на користь ОСОБА_1 грошові кошти (авансовий платіж) у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн. (еквівалент у доларах США дорівнює 1 000 доларів США) передані ОСОБА_1 ПП «ДОМІНАНТА-Д» за Угодою про передачу аванса від 11.07.2021.

Визнати недійсною Додатковою угоду до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11.07.2021 та стягнути з приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн. (еквівалент у доларах США дорівнює 1 000 доларів США) передані ОСОБА_1 ПП «ДОМІНАНТА-Д» на виконання додаткової угоди до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11.07.2021.

Стягнути з приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. у якості спричиненої незаконними діями приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д» моральної шкоди.

Ухвалою суду від 21 грудня 2021 року вищевказаний позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 30 грудня 2021 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання призначене на 19 жовтня 2023 року сторони не з`явились.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутністю сторони позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Так, рекомендоване повідомлення про виклик відповідача було повернуто на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 72). Суд звертає увагу, що вказана адреса відповідача зазначена у Договорі від 11.07.2021 року та додатковій угоді від 11.07.2021 року які є предметом розгляду даної справи, таким чином суд вбачає, що відповідач сповіщений належним чином про дату та час розгляду справи.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, на думку суду доказів для ухвалення рішення достатньо.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.07.2021 між ОСОБА_1 та ПП «Домінанта -Д» укладено Угоду про передачу аванса, метою якого є забезпечення виконання зобов`язань покупця по укладенню угоди по відчудженню об`єкта нерухомості, а саме кв. АДРЕСА_2 .

Того ж дня, 11.07.2021 між ОСОБА_1 , та представником ПП «Домінанта-Д» було укладено Додаткову угоду до договору про надання інформаційно- консультаційних послуг на суму 1200 доларів США, з яких на момент укладання Додаткової угоди ОСОБА_1 було сплачено 1 000 доларів США (еквівалент у національній валюті на день розрахунку 27 300 грн.).

Відповідно до Угоди ОСОБА_1 було передано представнику ПП «Домінанта-Д» ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 1000 доларів США (еквівалент у національній валюті на день розрахунку 27 300 грн.) Загальна вартість об`єкта нерухомості за Угодою (після сплати авансового внеску) складає 1 031 940 грн. (один мільйон тридцять одна тисяча дев`ятсот сорок грн.)

Стосовно вимоги позивача про стягнення з приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д», на користь ОСОБА_1 грошових коштів (авансовий платіж) у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн. (еквівалент у доларах США дорівнює 1 000 доларів США) передані ОСОБА_1 ПП «ДОМІНАНТА-Д» за Угодою про передачу аванса від 11.07.2021 року, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.628 ЦК передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Інститут свободи договору передбачає можливість сторін вільно визначати зміст договору, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, з врахуванням звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому сторони мають право врегулювати й ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства та не суперечать ним.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір В майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основі їй її договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України встановлено наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Так, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

На відміну від завдатку, аванс - це спосіб платежу. Аванс не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, у разі сплати авансу кредитор не може бути зобов`язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.

З наданої суду копії Договору про передачу авансу від 11.07.2021 року, вбачається, що суть грошової суми, яка передана позивачем на користь відповідача як гарантія подальшого укладення договору купівлі-продажу квартири та названа сторонами як «забезпечувальний платіж», на переконання суду, є лише авансовим платежем, використання якого в рахунок наступних платежів по договору відчуження (купівлі-продажу) квартири, сторони прямо передбачили в п.1.1 вказаного договору про передачу авансу.

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 13.02.2013 року у справі № 6-176цс12 та Постанові від 02.09.2015 року у справі №6-226цс14, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання. Якщо договору, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, передана грошова сума є авансом, який підлягає поверненню. Поверненню підлягає й аванс, отриманий за попереднім договором.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Дослідивши умови укладених між сторонами договорів, суд вважає, що за своє правовою природою вони є договорами, які містять умови попереднього договору. Разом з тим, за змістом закону попередній договір не відноситься до грошового зобов`язання, він тільки передбачає зобов`язання його сторін укласти в майбутньому основний договір, а таке зобов`язання не є грошовим, отже забезпечувати його завдатком неможливо.

Крім того, враховуючи вимоги закону до форми договору купівлі-продажу нерухомості, який повинен бути нотаріально посвідчений, попередній договір в такому випадку також має бути нотаріально посвідченим.

Тобто, за змістом вказаних постанов будь-яких підстав утримувати аванс у продавця не існує, якщо попередній договір або договір про наміри укласти договір не було укладено у нотаріальній формі.

В даному випадку між сторонами було укладено договір лише у простій письмовій формі, що свідчить про не виникнення у сторін належним чином оформленого зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна, а виникли лише наміри, які не були реалізовані, а тому сума авансу, яка передана позивачем на користь відповідача в розмірі 27300 гривень (еквівалент у доларах США дорівнює 1000 доларів США). підлягає поверненню.

Стосовно вимоги позивача про визнання недійсною Додаткової угоди до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11.07.2021 та стягнення з приватного підприємства «ДОМІНАНТА-Д» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн. (еквівалент у доларах США дорівнює 1 000 доларів США) передані ОСОБА_1 ПП «ДОМІНАНТА-Д» на виконання додаткової угоди до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг від 11.07.2021 року суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що Відповідачем, на виконання умов Додаткової угоди до Договору про надання, наголошу, інформаційних послуг не було надано ОСОБА_1 жодних послуг інформаційного характеру, таких як наприклад: аналізу дослідження ринку нерухомості на території, що цікавить замовника; консультування з питань стану ринку нерухомості; підбір інших об`єктів для подальших переглядів; організації і проведення переглядів об`єкта замовником; надання замовнику консультацій відносно відчуження/придбання об`єкта; сприяння у підготовці документів, необхідних для відчуження/придбання об`єкта та інших.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд зазначає, що позивачем переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов Додаткової угоди, існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду позивачеві, позивачем не наведено.

Крім того, суд вбачає за необхідне зазначити, що за загальним правилом, невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Щодо того, що позивач вказує, що йому не було надано жодних інформаційних послуг, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 Додаткової угоди зазначено, що пов`язані виконавцем по договору та прийняті Замовником послуги пов`язані з пошуком об`єкта нерухомості сплачуються замовником у розмірі 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн. (еквівалент у доларах США дорівнює 1 000 доларів США).

Таким чином отримання інформаційних послуг підтверджується самою Додатковою угодою. Жодних доказів не отримання інформаційних послуг позивачем надано не було.

Стосовно стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Слід зазначити, що застосування принципу презумпції моральної шкоди о не випливає з чинного законодавства. Загальне правило про розподіл в`язків доказування, встановлене ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої а сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на у своїх вимог та заперечень. Виходячи з цього, Позивач повинен факт спричинення йому Відповідачем моральної шкоди.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обґрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди.

З наведеного вище суд вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, протиправності дій чи бездіяльності відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.

Таким чином, суд вважає позов не обгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.2,4,13,76-81,95,258-259,263 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 доПриватного підприємства«ДОМІНАНТА -Д»про визнаннянедійсним договорупро наданняпослуг задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ДОМІНАНТА -Д», ЄДРПОУ 33509418 на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) грошові кошти (авансовий платіж) у розмірі 27300 гривень (еквівалент у доларах США дорівнює 1000 доларів США) передані ОСОБА_1 ПП «ДОМІНАНТА-Д» за Угодою про передачу аванса від 11.07.2021.

Стягнути з приватного підприємства «ДОМІНАНТА -Д», ЄДРПОУ 33509418 на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 гривень.

У задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового ріщення виготовлений 23.10.2023 року.

Суддя Р. Д.Абухін

19.10.2023