Постанова від 19.10.2023 по справі 676/3662/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/3662/20

Провадження № 22-ц/4820/1348/23

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

ОСОБА_1 зазначила, що з 17 червня 1995 року вона перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року.

У шлюбі сторони за спільні кошти набули майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя. Також позивачка набула майно за кошти, які належали їй особисто.

Так, у 2007 році сторони за кредитні кошти придбали автомобіль «HYUNDAI Santa Fe», 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі автомобіль), який був зареєстрований на ім`я відповідача. 5 січня 2018 року ОСОБА_4 відчужив автомобіль за 568000 грн без згоди позивачки, а тому вона має право на грошову компенсацію вартості частки автомобіля від тієї суми, за яку він був проданий, а саме на 284000 грн.

У 2010 році сторони на належній ОСОБА_4 згідно договору дарування земельній ділянці площею 0,09 га, кадастровий номер 6810400000:31:001:0037, по АДРЕСА_1 , призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі земельна ділянка 6810400000:31:001:0037) збудували домоволодіння (житловий будинок садибного типу) загальною площею 192,2 кв.м, житловою площею 68,9 кв.м (далі домоволодіння), право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_4 . Крім того, сторони здійснили внутрішні ремонтні та облаштувальні роботи домоволодіння, обладнали домоволодіння меблями та побутовою технікою. Оскільки позивачка набула право власності на частки домоволодіння внаслідок його поділу, то до неї перейшло право власності на частки належної ОСОБА_4 земельної ділянки 6810400000:31:001:0037.

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 вступив у члени Житлово-будівельного кооперативу «Нова будова «Грінпарк» щодо будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_2 . Протягом 2014-2015 років сторони здійснили фінансування будівництва частки квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку загальною площею 120,6 кв.м (далі квартира) на загальну суму 450000 грн, а 15 грудня 2015року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на цю частку квартири. Інша частки квартири придбана позивачкою за особисті кошти та набута нею в особисту приватну власність, у зв`язку з чим вона не підлягає поділу. Крім того, сторони здійснили внутрішні ремонтні та облаштувальні роботи квартири, обладнали квартиру меблями та побутовою технікою.

У червні 2015 року ОСОБА_4 став членом Житлово-будівельного кооперативу «Нова будова «Грінпарк» щодо будівництва гаража по АДРЕСА_4 . Того ж року сторони сплатили пайові внески за гараж у сумі 160000 грн, однак відповідач не зареєстрував право власності на нього. 19 листопада 2019 року ОСОБА_4 відчужив паєнакопичення без згоди позивачки, а тому вона має право на грошову компенсацію вартості частки такого паєнакопичення, а саме на 80000 грн.

За час шлюбу сторони за рахунок спільних сімейних доходів здійснили заощадження у готівковій формі: 45000 доларів США, 10000 Євро, 200000 грн, - які ОСОБА_4 за власною ініціативою залишив у себе.

Частки сторін у спільному майні подружжя є рівними, відтак між ними не досягнуто згоди щодо його поділу.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд:

визнати її особистою приватною власністю частки квартири;

визнати спільним майном подружжя домоволодіння, частки квартири, автомобіль, паєнакопичення для будівництва гаража, заощадження в готівковій формі (грошові кошти) у розмірі 45000 доларів США, 10000 Євро, 200000 грн;

здійснити поділ спільного майна подружжя між сторонами, визнавши її право власності на частки домоволодіння, частки земельної ділянки 6810400000:31:001:0037, частки квартири; залишивши у власності ОСОБА_4 частки домоволодіння, частки земельної ділянки 6810400000:31:001:0037, частки квартири, частки грошових коштів (22500 доларів США, 5000 Євро, 100000 грн);

стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 284000 грн частки вартості автомобіля, 80000 грн вартості паєнакопичення для будівництва гаража, частки грошових коштів заощаджень (22500 доларів США, 5000 Євро, 100000 грн).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину домоволодіння та частину земельної ділянки 6810400000:31:001:0037.

Залишено у власності ОСОБА_4 частину домоволодіння та частину земельної ділянки.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 : 284000 грн, що становить частину вартості автомобіля, та 80000 грн., що становить частину паєнакопичення для будівництва гаража.

Визнано спільним майном подружжя грошові кошти у сумі 45000 доларів США, грошові кошти у сумі 10000 Євро, грошові кошти у сумі 200000 гривень та стягнено частину грошових коштів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , що становить: 22500 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України на 13 грудня 2022 року 822 793 грн 50 коп.; 5000Євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України 193000грн; 100000гривень.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ частини квартири відмовлено.

Суд керувався тим, що за час шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_1 сплатили пайові внески за квартиру та здійснили її поділ у рівних частках. ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на квартиру та не довела придбання нею частки у квартирі за особисті кошти, внаслідок чого позов про поділ частки квартири є безпідставним. У шлюбі сторони за спільні кошти набули домоволодіння та автомобіль, а також сплатили пай на будівництво гаража і здійснили заощадження грошових коштів (45000 доларів США, 10000 Євро, 200000грн). Зазначене майно є спільної сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами в рівних частках. Оскільки ОСОБА_4 здійснив відчуження автомобіля та паєнакопичення на гараж без згоди дружини, то з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути грошову компенсацію замість її частки у цьому майні.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 придбала частки квартири за рахунок особистих коштів, які виручені від продажу майна та отримані як страхові виплати, внаслідок чого ця частка належить їй на праві особистої приватної власності. Водночас інша частки квартири набута сторонами за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про часткову необґрунтованість позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що домоволодіння побудоване батьками відповідача задовго до реєстрації шлюбу сторін і розташоване на подарованій відповідачу земельній ділянці. Отже, це майно не відноситься до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя та не може бути предметом поділу. ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами наявність у сторін грошових заощаджень (45000 доларів США, 10000 Євро, 200000 грн), у зв`язку з чим її позов про поділ указаних коштів є необґрунтованим.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Апеляційні скарги не містять доводів щодо неправильності рішення суду першої інстанції в частині поділу автомобіля та паєнакопичення для будівництва гаража, а тому згідно з частиною першою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України) та не дотримався приписів статей 81, 89, 265 ЦПК України.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення в частині вимог про визнання частки квартири особистою приватною власністю підлягає зміні, а в частині вимог щодо грошових коштів підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 17 червня 1995 року ОСОБА_4 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 серпня 2017 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За договором дарування земельної ділянки від 4 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Рибаком С.Й. (зареєстровано в реєстрі за №2610), ОСОБА_7 подарував ОСОБА_4 земельну ділянку 6810400000:31:001:0037.

На підставі цього договору 17 листопада 2008 року ОСОБА_4 одержав у Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області державний акт серії ЯГ №974277 на право власності на земельну ділянку, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010874400412.

У 2010 році сторони побудували на цій земельній ділянці домоволодіння.

17 грудня 2010 року Виконавчий комітет Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області видав ОСОБА_4 свідоцтво серії НОМЕР_3 про право власності на нерухоме майно домоволодіння. Того ж дня право власності ОСОБА_4 на домоволодіння зареєстровано у Реєстрі прав власності на нерухоме майно (номер запису 4897 у книзі 20).

Рішенням правління Житлово-будівельного кооперативу «Нова будова «Грінпарк» від 14 жовтня 2014 року №142 ОСОБА_4 і ОСОБА_1 прийнято в члени кооперативу. Водночас за ними була закріплена квартира у будинку АДРЕСА_2 (вступний внесок по 100грн, пайовий внесок 900000 грн).

Протягом 2014-2015 років сторони сплатили вступний і пайовий внесок за квартиру, зокрема:

- ОСОБА_4 : 14 жовтня 2014 року 100 грн; 14 жовтня 2014 року 149000грн; 15 жовтня 2014 року 149000 грн; 16 жовтня 2014 року 47000 грн; 24жовтня 2014 року 17500 грн; 7 листопада 2014 року 17500 грн; 17 грудня 2014року 17500 грн; 15 травня 2015 року 17500 грн; 16 червня 2015 року 17500 грн; 17 червня 2015 року 17500 грн, - а всього 450100 грн;

ОСОБА_1 : 14 жовтня 2014 року 100 грн; 14 жовтня 2014 року 149000грн; 15 жовтня 2014 року 149000 грн; 16 жовтня 2014 року 47000 грн; 24жовтня 2014 року 17500 грн; 7 листопада 2014 року 17500 грн; 17 грудня 2014року 17500 грн; 15 травня 2015 року 17500 грн; 16 червня 2015 року 17500 грн; 17 червня 2015 року 17500 грн, - а всього 450100 грн.

За актом приймання-передачі квартири від 23 листопада 2015 року Житлово-будівельний кооператив «Нова будова «Грінпарк» передав квартиру ОСОБА_4 і ОСОБА_1

27 листопада 2015 року Реєстраційна служба Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області зареєструвала право власності ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на частки квартири за кожним (номер запису про право власності ОСОБА_4 12551075, номер запису про право власності ОСОБА_1 12550989), а 15 грудня 2015 року видала ОСОБА_4 і ОСОБА_1 відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 (індексний номер 49941509).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Аналогічні положення закріплені у статті 372 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

В силу частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 57 СК України визначено, що майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналогічним чином перехід права на земельну ділянку при набутті житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній, унормовано у статі 377 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Як передбачено частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

За загальним правилом усе майно, яке набуте подружжям за час перебування у шлюбі, є його спільною сумісною власністю.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Для визнання спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норми чинного законодавства визначають презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Водночас, указана презумпція може бути спростована, тобто один із подружжя вправі заперечити поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подружжя має право на поділ спільного майна незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу такого майна частки сторін є рівними.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23, 24 постанови від 21грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Норми закону в імперативній формі передбачають автоматичний перехід права власності або права користування на земельну ділянку в разі переходу права власності на будівлю і споруду.

За загальним правилом, закріпленим у цих нормах, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником або користувачем відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому землекористувачу. При цьому у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості право власності або право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Якщо право власності на жилий будинок, будівлю або споруду набувається кількома особами, то право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на вказане нерухоме майно.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що за час шлюбу ОСОБА_4 і ОСОБА_1 побудували домоволодіння на належній ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності земельній ділянці.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що домоволодіння є спільною сумісною власністю сторін і підлягає поділу між ними в рівних частках. При цьому ОСОБА_1 набула права власності на відповідну частину присадибної земельної ділянки.

Посилання ОСОБА_4 на те, що домоволодіння було побудоване його батьками задовго до реєстрації шлюбу сторін, а відтак це майно не відноситься до об`єкту права спільної сумісної власності подружжя та не може бути предметом поділу, суперечать фактичним обставинам справи.

Так, із дозволу на виконання будівельних робіт від 29 вересня 2010 року №МКП029 (т. 1 а.с. 52) та сертифікату відповідності від 19 жовтня 2010 року №ХМ001015 (т. 1 а.с. 53) слідує, що домоволодіння побудоване у 2010 році. Водночас у справі відсутні докази про те, що це будівництво здійснювалося до набуття ОСОБА_4 земельної ділянки 6810400000:31:001:0037 за договором дарування земельної ділянки від 4 листопада 2008 року №2610 (т. 1 а.с. 49).,

Також у шлюбі ОСОБА_4 і ОСОБА_1 набули право власності на квартиру в порядку фінансування дольового будівництва. При цьому сторони визначили свої частки фінансування будівництва квартири та здійснили її поділ.

ОСОБА_1 не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на квартиру та не довела придбання нею частки у квартирі за особисті кошти, а надані нею письмові докази, зокрема: договір купівлі-продажу від 3 липня 2013 року №1311 (т. 1 а.с. 89-92); Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 лютого 2020 року №199740954 і №199741553 (т. 1 а.с. 93-95, 138-145); свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 6 серпня 1975 року (т. 1 а.с. 136); державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 135); свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14 березня 2013 року індексний номер 1247887 (т. 1 а.с. 137); договори купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від 30 грудня 2013 року (т.1 а.с. 248-252); паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 і довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (т. 1 а.с. 133-134), - достовірно та достатньо не підтверджують цю обставину.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно керувався тим, що сторони сплатили пайові внески за квартиру за спільні кошти та здійснили її поділ у рівних частках, а тому підстави для визнання частки квартири особистою приватною власністю ОСОБА_1 і поділ іншої частки квартири між сторонами відсутні.

Водночас, навівши у мотивувальній частині мотиви такого рішення, всупереч вимог статті 265 ЦПК України суд першої інстанції не зазначив у резолютивній частині висновок про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції та доповнити його резолютивну частину.

Також суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання грошових заощаджень (45000 доларів США, 10000 Євро, 200000 грн) спільним майном подружжя та стягнення з ОСОБА_4 половини цих коштів із огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 45 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (в редакції на час виникнення спірних відносин; далі Закон №1700-VII) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «б» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 46 Закону №1700-VII у декларації зазначаються відомості про наявні грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Відомості щодо грошових активів включають дані про вид, розмір та валюту активу, а також найменування та код Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України установи, в якій відкриті відповідні рахунки або до якої зроблені відповідні внески.

За змістом указаних норм закону декларуванню підлягають, у тому числі готівкові кошти станом на 31 грудня звітного року.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 половини задекларованих останнім у щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік грошових коштів у розмірі 22500 доларів США, 5000 Євро, 100000 грн, суд першої інстанції послався на встановлення факту заощадження сторонами за час шлюбу цих коштів.

Водночас ОСОБА_4 заперечив наявність у нього таких заощаджень.

У справі відсутні належні та допустимі докази про набуття сторонами спірних грошових коштів за час шлюбу, з огляду на те, що ОСОБА_4 задекларував їх станом на 31 грудня 2017 року, хоча шлюб між сторонами розірвано за рішенням суду, яке набрало законної сили 29 серпня 2017 року.

Отже на ці кошти не поширюється презумпція спільності майна подружжя, а ОСОБА_1 не довела права спільної власності на них. Також у справі відсутні дані про наявність таких коштів у ОСОБА_4 на час припинення сторонами шлюбних стосунків і вирішення ними спору в суді.

У зв`язку з цим в позові ОСОБА_1 про визнання грошових заощаджень спільним майном подружжя та їх поділ слід відмовити. Висновок суду про обґрунтованість цих позовних вимог є помилковим.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019року (справа №595/324/17).

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

При вирішенні спору щодо грошових заощаджень (грошових коштів) у розмірі 45000 доларів США, 10000 Євро, 200000 грн суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

В цій частині позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору щодо домоволодіння та квартири ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Водночас суд не зазначив у резолютивній частині рішення висновок про відмову в позові ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на квартиру. В цій частині резолютивну частину рішення слід змінити та доповнити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року змінити, доповнивши його резолютивну частину висновком.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю частки квартири АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 806326568104), відмовити.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року в частині вирішення позову щодо заощаджень (грошових коштів) скасувати та в цій частині вимог ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання спільним майном подружжя 45000 доларів США, 10000 Євро, 200000гривень і поділ цих грошових коштів відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2023 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Швець О.Д.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 48