Ухвала

від 12.10.2023 по справі 908/1276/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/28/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.10.2023 Справа № 908/1276/21(908/1923/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21)

до відповідача - Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник, код ЄДРПОУ 34856768 (26400, Кіровоградська область, Благовіщенський район, м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 81)

про стягнення 162 819,44 грн

в межах справи № 908/1276/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21)

кредитор Приватне підприємство КОПІЙКА ПЛЮС, код ЄДР 35594421 (51933 Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Сачка, буд.26, прим.27)

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):ВідповідачОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/1276/21(908/1923/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ до Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник про стягнення 162 819,44 грн основного боргу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1276/21(908/1923/23) позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник, код ЄДРПОУ 34856768 (26400, Кіровоградська область, Благовіщенський район, м. Благовіщенське, вул. Героїв України, 81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ, код ЄДР 43097025 (69081, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 21) заборгованість у розмірі 162 819 (сто шістдесят дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 44 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 423 (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп.

18.08.2023 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення від 25.07.2023 у справі № 908/1276/21(908/1923/23), яке набрало законної сили 18.08.2023, видано наказ.

02.10.2023 до суду надійшла заява відповідача про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1276/21(908/1923/23) (далі - заява про розстрочку виконання рішення у справі № 908/1276/21(908/1923/23), відповідно до якої заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2023 у справі № 908/1276/21(908/1923/23) та затвердити такий графік виконання судового рішення:

Заборгованість за Договором постачання електричної енергії споживачу № 197 від 19 січня 2022 року:

-до 31.10.2023 року 32 563,88 грн;

-до 31.11.2023 року 32 563,88 грн;

-до 31.12.2023 року 32 563,88 грн;

-до 31.01.2024 року 32 563,88 грн;

-до 28.02.2024 року 32 563,88 грн.

Судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу:

- до 31.03.2024 року 27 107,00 грн.

Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, зокрема, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною 2 наведеної статті ГПК України заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Ухвалою суду від 03.10.2023 заяву Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник про розстрочку виконання рішення у справі № 908/1276/21(908/1923/23) прийнято до розгляду; судове засідання для розгляду заяви призначено 12.10.23 о 13:00 год.

Розглянувши матеріали справи та заяву Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник про розстрочку виконання рішення у справі № 908/1276/21(908/1923/23), суд зазначає про таке.

За приписом ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Частинами 1-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Тобто, в розумінні наведеної норми, відстрочка або розстрочка це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Визначальним фактором є не тільки винятковість цих випадків, а й їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувана при затримці виконання рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N 3910/1180/19 та 03.09.2020 у справі N 3905/30/16.

Суд зауважує, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Заявник зазначає, що перебуває у складному фінансовому становищі. Збитки підприємства за 2022 рік становлять 975,0 тис. грн.

Судом установлено, що на даний час відкрито виконавче провадження №72707741 в Гайворонському відділі державної виконавчої служби у Голованському районі Кіровоградської області, з виконання вказаного вище наказу суду.

Як зазначає позивач, у запереченнях на заяву про розстрочення виконання рішення суду, відповідач жодним чином не вживає заходи щодо можливого розрахунку з ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ», адже після постановлення рішення суду пройшло вже два місяці.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. З, 8, ч. ч. 1,2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступі до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Відповідно до 4. ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1)ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї. її матеріальний стан;

3)стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В розрізі ч.4 ст. 331 ГПК України, суд зазначає, що ступінь вини Відповідача в цьому спорі має підтвердження судове рішення, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу, у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Суд звертає увагу, що стягувач у справі не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Таким чином, наявність форс-мажору не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань боржником та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому доводи Відповідача щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необгрунтованими.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Крім того, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника, при вирішенні питання щодо розстрочення виконання рішення, суд враховує принципи співмірності і пропорційності.

До того ж, як слідує з матеріалів справи, Відповідач незважаючи на введення в Україні воєнного стану, веде фінансово-господарську діяльність, і здійснював її, адже заборгованість сформувалась ще за серпень та вересень 2022 року.

Суд зазначає, що заявник, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач у заяві не є тими виключними обставинами (в розумінні статті 331 ГПК України) для надання розстрочення виконання судового рішення.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. 120, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Комунального підприємства Благовіщенське міське підприємство Комунальник про розстрочення виконання рішення у справі № 908/1276/21(908/1923/23) - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її винесення 12.10.2023 та підлягає оскарженню.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України …повний текст ухвали складено 23.10.2023.

Суддя О.О. Юлдашев