Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/9301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.10.2023Справа № 910/9301/23Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповід альністю "Е-Сейф Сосулівка" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Гарантований покупець" простягнення 722 466 грн 09 коп.Представники сторін:від позивачаСавенко О.В. від відповідачаБалабан Д.О. від третьої особине з`явилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.06.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Е-Сейф Сосулівка" з вимогами до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 722 466 грн 09 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок прийняття відповідачем протиправного і не чинного підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, в частині викладення нової редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку, позивачу було завдано шкоди на суму 722 466 грн 09 коп., у зв`язку з тим, що позивач змушений був здійснити перерахування коштів за відшкодуванні гарантованому покупцю вартості врегулювання небалансу у розмірі 1 464 626 грн 07 коп., що є більшим на 722 466 грн 09 коп. за суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної за період часу з січня 2021 року по січень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 відкрито провадження у справі № 910/9301/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2023, а також залучено до участі в розгляді справи Державне підприємство "Гарантований покупець" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення щодо витребування доказів.

23.06.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення щодо позову.

03.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 17.07.2023 суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву до 31.07.2023.

18.07.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

31.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

31.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгулу справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 суд, в порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомив учасників судового процесу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.09.2023.

29.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

04.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 04.09.2023 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.10.2023.

22.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.

Представник третьої особи в судове зсідання 02.10.2023 не з`явився.

В судове засідання 02.10.2023 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 02.10.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.09.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Е-Сейф Сосулівка" (виробник за "зеленим" тарифом за договором, позивач у справі) укладено договір № 650/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №3 07 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору сторонами погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 договору унормовано, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку, гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом (пункт 4.6 договору).

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії і регулятор вже встановив "зеленим" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленим" тарифу (до 01.01.2030) (пункт 7.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 650/01 від 03.09.2019 позивач продав, а Державне підприємство "Гарантований покупець" купило всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, що підтверджується Актами приймання - передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 4 697 грн 00 коп., за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 36 820 грн 97 коп., за березень 2021 від 31.03.2021 на суму 33 723 грн 90 коп., за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 180 159 грн. 71 коп., за травень 2021 року від 16.06.2021 на суму 274 305 грн 49 коп., за червень 2021 року від 16.07.2021 на суму 206 598 грн 38 коп., за липень 2021 року від 31.07.2021 на суму 57 248 грн 14 коп., за серпень 2021 року від 16.09.2021 на суму 122 373 грн 46 коп., за вересень 2021 року від 30.09.2021 на суму 64 474 грн 97 коп., за жовтень 2021 року від 16.11.2021 на суму 39 517 грн 90 коп., за листопад 2021 року від 16.12.2021 на суму 33 924 грн 02 коп., за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 7 186 грн 78 коп., за січень 2022 року від 16.02.2022 на суму 248 998 грн 51 коп., за лютий 2022 року від 16.03.2022 на суму 126 591 грн 89 коп., за березень 2022 року від 10.06.2022 на суму 1 351 400 грн 02 коп., за квітень 2022 року від 24.05.2022 на суму 923 120 грн 34 коп., за травень 2022 року від 04.07.2022 на суму 583 014 грн 26 коп., за червень 2022 року від 19.07.2022 на суму 359 901 грн 77 коп. з урахуванням Актів коригування за період лютий 2021 року - травень 2022 року.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "Зеленим" тарифом" (далі - "Зміни").

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку НКРЕКП пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі Формула).

Складові Формули включають 1) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z з урахуванням коефіцієнта допустимого відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинного графіка відпуску електричної енергії для типу генеруючої одиниці продавця або споживача за "зеленим" тарифом та частки відшкодування гарантованому покупцю генеруючою одиницею продавця або споживача за "зеленим" тарифом вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця, визначених відповідно до Закону, які враховують коефіцієнт ціни небалансу - , ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; величину врахованого відхилення фактичного обсягу відпуску/споживання електричної енергії генеруючими одиницями e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, від його прогнозного погодинного графіка відпуску електричної енергії (позитивне/негативне значення) з урахуванням обсягів не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями продавців у результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження продавців у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховується за окремою формулою; 2) формули по визначенню витрат , пов`язаних з врегулюванням небалансу продавця та споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що розраховуються, які враховують фактичний обсяг відпуску/споживання електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, визначений згідно з главою 8 цього Порядку - ;обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею e продавця або споживача за "зеленим" тарифом p (позитивне/негативне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z, що був спрогнозований продавцем або споживачем за "зеленим" тарифом p (позитивне/негативне значення) та наданий гарантованому покупцю у порядку, визначеному пунктами 4.1 та 4.3 глави 4 цього Порядку та пунктами 3.1 та 3.3 глави 3 Порядку продажу споживачами - ; обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючою одиницею e продавця p (позитивне значення), що входить до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається відповідно до пункту 9.5 Порядку - ; визначену на торгах на РДН ціну купівлі-продажу електричної енергії в торговій зоні z для розрахункового періоду - ; ціну небалансу електричної енергії в розрахунковому періоді t торгової зони -; 3) формули по визначенню списання/нарахування, пов`язані з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, та залежать від значень небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, за розрахунковий період t в торговій зоні z, що визначається за окремою формулою

Визначення значення небалансу електричної енергії, пов`язаного з врегулюванням небалансів електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом , включає в формулі - сумарний обсяг не відпущеної електричної енергії генеруючими одиницями e продавців p (позитивне значення), що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z в результаті виконання команд ОСП на зменшення навантаження, що визначається за окремою формулою; - виміряну позиція продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t в торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою;- сальдовану позицію гарантованого покупця за результатами купівлі-продажу електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, для розрахункового періоду t у торговій зоні z, що розраховується за окремою формулою. Сальдована позиція розраховуються як сума сумарного обсягу (позитивне значення) проданої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів продажу на РДН та/або ВДР, та/або за двосторонніми договорами в розрахунковому періоді t у торговій зоні z та + сумарного обсягу (негативне значення) купленої гарантованим покупцем електричної енергії продавців та споживачів за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, відповідно до законтрактованих (у тому числі акцептованих) обсягів купівлі за двосторонніми договорами та/або на РДН, та/або ВДР у розрахунковому періоді t в торговій зоні z. Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021 року, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2021 року по січень 2022 року Гарантованим покупцем, на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, було нараховано, а позивачем сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на суму 1 464 626 грн 07 коп.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 по справі № 640/4069/21, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 року № 46, не створює жодних юридичних наслідків з дати його прийняття і під час розрахунку частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державним підприємством "Гарантований покупець", яка відшкодовувалась продавцями за "зеленим" тарифом за період з 16.01.2021 по 09.09.2022, не підлягала застосуванню. Проте, Державним підприємством "Гарантований покупець" нараховано позивачу суму відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період січень 2021 року - січень 2022 року у розмірі 1 464 626 грн 07 коп. на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, яка була сплачена позивачем.

За твердженням позивача, внаслідок прийняття відповідачем протиправного та не чинного підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди у розмірі 722 466 грн 09 коп., що є різницею між платою по актам приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця, сума яких розраховувалась за формулою згідно підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, та платою за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергійної енергії, яка мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021. За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд стягнути з Держави України в особі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 722 466 грн 09 коп. шкоди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі № 924/316/21 вказано, що наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної виконавчої служби та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

За приписами статті 1173 Цивільного кодексу України відшкодовуванню підлягає шкода, яка фактично завдана матеріальним благам особи незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. У разі наявності лише незаконної бездіяльності державного органу без настання наслідків у вигляді шкоди, відсутні правові підстави для її відшкодування.

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Дії (бездіяльність) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Як вбачаться з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 залишеним без змін постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Частиною 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина 1 статті 359 Кодексу адміністративного судочинства України).

Одночасно, щодо численної судової практики Верховного Суду, яку було наведено позивачем в обґрунтування позовних вимог, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке.

В контексті наведеного судом враховано, що згідно частин 5, 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 по справі № 154/3029/14-ц вказала, що остання висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)).

Проте, наведені позивачем правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду викладені взагалі у інших правовідносинах, жодні з яких не стосуються відшкодування шкоди у порядку статті 1173 Цивільного кодексу України, а отже, не можуть бути застосовані судом у данні оцінки обставинам наявності всіх складових відшкодування шкоди.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду). При цьому, суд звертає увагу позивача на відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

До того ж, суд звертає увагу позивача на те, що скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

До того ж, судом враховано, що саме чинність підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022, у період дії спірних правовідносин з січня 2021 року по січень 2022 року і була підставою нарахування Гарантованим покупцем відшкодування вартості небалансів електричної енергії за певною формулою.

В контексті наведеного слід наголосити, що для відшкодування шкоди позивачу слід довести які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача призвели до завдання певних збитків. Проте, інших доказів чи обґрунтування вчинення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг неправомірних дій саме стосовно позивача останнім не надано суду та не наведено.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх елементів складу правопорушення (протиправність поведінки, шкода, причинний зв`язок між ними, вина заподіювача шкоди) для застосування такої міри деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди. Так, суд звертає увагу, що в період з 16.01.2021 року по 08.09.2022 року діяла редакція підпункту 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджена постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, а тому вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено: 23.10.2023

Суддя Н.Плотницька