Рішення

від 12.10.2023 по справі 910/12236/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2023Справа № 910/12236/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608) та до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03115, місто Київ, пр. Берестейський, будинок 97) про визнання припиненим трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії,

Представники учасників справи:

від позивача - Блажієвська Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.08.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛЛІТ УКРАЇНА" та до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненим трудових відносин та зобов`язання вчинити певні дії та була передана 03.08.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу №1-К від 01.04.2020 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків в якості директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІЛЛІТ УКРАЇНА", про що 01.04.2020 року здійснено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач зазначає, що ТОВ «Тілліт-Бел» є засновником та учасником ТОВ «ТІЛЛІТ Україна», якому належить 100% статутного капіталу, що складає 1 000,00 грн., а також є іноземною юридичною особою зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців Мінським виконкомом Республіки Білорусь на території Республіки Білорусь, за реєстраційним номером: 192999786.

Позивачем було надіслано заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів на юридичну адресу ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» однак остання не була вручена.

Натомість заява та повідомлення направленні на електронну адресу ТОВ «Тілліт-Бел», були отримані єдиним учасником Товариства.

У відповідь на вказані документи ТОВ «Тілліт-Бел» направило позивачу на електронну пошту товариства лист №401 від 06.06.2023р. в якому повідомило про те, що у зв`язку із складною суспільно-політичною ситуацією в Україні не вбачається можливим задовольнити мою заяву про звільнення та провести загальні збори учасників ТОВ «ТІЛЛІТ Україна».

10.07.2023р. через неявку учасника, якому належить 100% статутного капіталу Товариства, збори не відбулися, про що було складено Акт за підписом двох свідків.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: Україна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608) з 10.07.2023 року, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та зобов`язати державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як керівника, а також особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: Україна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608).

Ухвалою суду від 07.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 31.08.23 та встановлено сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору.

Ухвалою суду від 31.08.2023 року було відкладено підготовче засідання на 26.09.23 року.

У судовому засіданні 26.09.2023 року був присутній представник позивача, представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої останній просить:

1. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: Україна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608), у зв?язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

2. Зобов?язати державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Ідентифікаційний код: 37395418, місцезнаходження: 03115, місто Київ, пр. Берестейський, буд. 97) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як керівника, а також особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: У країна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608).

Судом було прийнято дану заяву та передано її на реєстрацію, інших заяв чи клопотань по суті спору від сторін не надходило. Враховуючи дані обставини судом було поставлено на обговорення питання щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, представник позивача залишив дане питання на розсуд суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 910/12236/23 та призначено справу до розгляду по суті на 12.10.2023.

У судове засідання 12.10.2023 з`явився представник позивача, надав пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

31.03.2020 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна», що підтверджується рішенням єдиного засновника товариства ТОВ «Тілліт-Бел» №1 від 31.03.2020, а також Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2020.

На підставі наказу №1-К від 01.04.2020 він приступив до виконання обов`язків в якості директора товариства, про що здійснено 01.04.2020 відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ТОВ «Тілліт-Бел» є засновником та учасником ТОВ «ТІЛЛІТ Україна», якому належить 100% статутного капіталу, що складає 1 000,00 грн, а також є іноземною юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та індивідуальних підприємців Мінським виконкомом Республіки Білорусь на території Республіки Білорусь, за реєстраційним номером 192999786, що підтверджується п. 1.6 Статуту товариства, довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.07.2023, а також Виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та індивідуальних підприємців, виданих Міністерством юстиції Республіки Білорусь станом на 17.09.2021 та 05.06.2023.

05.06.2023 ОСОБА_1 направив на юридичну адресу ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» та ТОВ «Тілліт-Бел» заяву про звільнення за власним бажанням з 10.07.2023 та просив виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про нього, як керівника та особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 05.06.2023, проте лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та Білорусії, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Цього ж дня ОСОБА_1 направив цю заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 10.07.2023, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади директора, про обрання нового директора товариства та про державну реєстрацію змін до відомостей товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною директора товариства, на електронну пошту ТОВ «Тілліт-Бел» на дві офіційні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідь ТОВ «Тілліт-Бел» направило на електронну адресу позивача лист №401 від 06.06.2023, в якому повідомило, що у зв`язку із складною суспільно-політичною ситуацією в Україні не вбачається можливим задовольнити його заяву про звільнення та провести загальні збори учасників ТОВ «ТІЛЛІТ Україна».

10.07.2023 у зв`язку із неявкою учасника, якому належить 100% статутного капіталу товариства, збори не відбулися, про що був складений акт від 10.07.2023 за підписом ОСОБА_1 та двох свідків.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилався на порушення його трудових прав, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням і на вільне обрання місця роботи на власний розсуд.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22) зауважувала, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Велика Палата Верховного Суду погодилася із судами у тому, що вимогу позивача стосовно виключення з ЄДР запису про директора товариства слід розглянути у господарській юрисдикції разом із вимогою про визнання трудових відносин і відносин представництва припиненими, але не тому, що перша є похідною від другої. Належність й ефективність обох зазначених вимог має оцінити під час розгляду справи господарський суд.

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №910/7164/19).

Згідно зі статтею 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частин першої - третьої статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є одноосібним виконавчим органом товариства (директором) (ст. 12.19 Статуту товариства).

Відповідно до ст. 12.21 Статуту ТОВ «ТІЛЛІТ УКРАЇНА» до компетенції директора належить вирішення всіх питань, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Повноваження директора можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового виконавчого органу. У разі припинення повноважень директора договір із цією особою вважається припиненим (ст. 12.26 Статуту).

За умовами п. 12.5.6 Статуту товариства до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Аналогічна позиція викладена в п. 7 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Відповідно до ч. 1 ст. 12.6 Статуту Загальні збори учасників скликаються не рідше одного разу на рік. Позачергово збори скликаються з ініціативи виконавчого органу товариства.

Згідно з ст. 12.10 Статуту Загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників. Повідомлення про проведення зборів надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або вручається особисто учаснику під розпис про прийняття.

Відповідно до частин другої, третьої статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

За приписами ч. 1 ст. 37 вказаного Закону у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належить до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Для належної реалізації права на розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, за власною ініціативою директор товариства має не тільки написати відповідну заяву на підставі статті 38 КЗпП України, подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою як виконавчий орган товариства скликати загальні збори учасників, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/719/21 (пункт 5.15)).

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 448/362/22 (провадження № 14-113цс22)).

У постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Товариства рішенням засновника №1 товариства.

Доказів укладання з ним трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII матеріали справи не містять і учасники справи не стверджували про існування таких обставин.

Оскільки Товариство не укладало з ОСОБА_1 трудового договору (контракту), отже між ним та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину.

Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 у справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.

Частиною тринадцятою статті 39 Закону № 2275-VIII передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що за змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 2275-VIII рішення загальних зборів учасників товариства про обрання та припинення повноважень виконавчого органу не можуть прийматись шляхом опитування.

У зв`язку із цим виконанню підлягали положення частин другої - п`ятої та одинадцятої статті 32 Закону № 2275-VIII, за змістом яких виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.

Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 (провадження № 12-10гс23) дійшла висновку про те, що Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт «є» пункту 8.5 Статуту).

При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників Товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням Товариства в робочий час.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2023 ОСОБА_1 направив на юридичну адресу ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» та ТОВ «Тілліт-Бел» заяву про звільнення за власним бажанням з 10.07.2023 та просив виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про нього, як керівника та особи, яка може вчиняти дії від імені товариства, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист від 05.06.2023, проте лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та Білорусії, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Цього ж дня, тобто 05.06.2023 ОСОБА_1 направив заяву про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 10.07.2023, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади директора, про обрання нового директора товариства та про державну реєстрацію змін до відомостей товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною директора товариства, на електронну пошту ТОВ «Тілліт-Бел» на дві офіційні адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У відповідь ТОВ «Тілліт-Бел» направило на електронну адресу позивача лист №401 від 06.06.2023, в якому повідомило, що у зв`язку із складною суспільно-політичною ситуацією в Україні не вбачається можливим задовольнити його заяву про звільнення та провести загальні збори учасників ТОВ «ТІЛЛІТ Україна».

Отже з 06.06.2023 ТОВ «Тілліт-Бел», яке є засновником та єдиним учасником ТОВ «ТІЛЛІТ Україна», якому належить 100% статутного капіталу, був повідомлений про порядок денний, дату, час і місце проведення загальних зборів учасників ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» на 10.07.2023, тобто за 30 днів до початку зборів.

При цьому суд враховує, що відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з поштою росії та Білорусії, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).

Також Верховний Суд у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

10.07.2023 у зв`язку із неявкою учасника, якому належить 100% статутного капіталу товариства, збори не відбулися, про що був складений акт від 10.07.2023 за підписом ОСОБА_1 та двох свідків.

Таким чином, позивач вжив необхідних заходів для повідомлення єдиного учасника ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» - ТОВ «Тілліт-Бел» про волевиявлення звільнитись з посади директора за власним бажанням.

За наведених обставин судом встановлено, що позивачем було надіслано на офіційну електронну адресу засновника заяву про звільнення за власним бажанням з дотриманням строку, передбаченого вимогами статті 32 Закону № 2275-VIII та ст. 12.10 Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства, а також повідомлення про скликання загальних зборів учасників товариства на 10.07.2023, до порядку денного яких включено питання про його звільнення з посади директора, про обрання нового директора товариства та про державну реєстрацію змін до відомостей товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку зі зміною директора товариства.

Натомість Товариство/засновник Товариства ухилились від виконання обов`язку розглянути заяву позивача про звільнення.

Суд бере до уваги, що справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Зазначена правова позиція міститься в численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 18.11.2021 у справі № 907/12/19 та враховується колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

В такий спосіб, зазначені принципи також повинні враховуватись судом, а подання позову та його розгляд в межах заявленого предмету позову повинні в максимально ефективний спосіб вирішувати спір, а не породжувати в майбутньому новий.

З урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і ТОВ «ТІЛЛІТ Україна», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ТІЛЛІТ Україна» у зв`язку зі звільненням його з посади директора за власним бажанням з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

Також позивачем заявлено вимогу про зобов`язання державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як керівника, а також особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: Україна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.13 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

Суд враховує, що він не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Разом з цим задоволення такої вимоги не вплине на правильність вирішення судом спору по суті.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18) зазначав, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» з огляду на задоволення позову.

Керуючись статтями 226, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: Україна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608), у зв?язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, з дати набрання судовим рішенням по даній справі законної сили.

3. Зобов`язати державного реєстратора Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (Ідентифікаційний код: 37395418, місцезнаходження: 03115, місто Київ, пр. Берестейський, буд. 97) виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), як керівника, а також особи, яка може вчиняти дії від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (Ідентифікаційний код: 43582761, місцезнаходження: У країна, 03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 57, офіс 608).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІЛЛІТ Україна» (03113, місто Київ, проспект Перемоги (пр. Берестейський), будинок 57, офіс 608, код ЄДРПОУ 43582761) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2023.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ