Рішення

від 23.10.2023 по справі 910/12084/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2023Справа № 910/12084/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

позовну заяву Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР"

про стягнення 32583,34 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" про стягнення 32583,34 грн, з яких 16291,67 грн - збитки та 16291,67 - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товару № 24-23ШУД від 05.01.2023 в частині виконання обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс П5А, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала суду від 07.08.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, отримана останнім 29.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 94763490.

Отже, згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України (ПК України) та умов договору про закупівлю товару № 24-23ШУД від 05.01.2023 щодо складання та реєстрації податкової накладної в сумі, яка відповідає здійсненій позивачем оплаті за поставлену продукцію, що мало наслідком завдання позивачу збитків у зв`язку з неможливістю віднесення суд ПДВ до податкового кредиту та використання законного права на відповідне зменшення податкових зобов`язань.

Посилаючись на порушення відповідачем ст.201 ПК України позивачем на підставі ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України заявлено про стягнення з відповідача 16291,67 грн, що складають суму завданих збитків внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної, а також нарахованого на підставі п.4.3.8. договору штрафу у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, що становить 16291,67 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.01.2023 між Державним підприємством "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" (постачальник, відповідач) укладений договір про закупівлю товару №24-23ШУД (надалі - договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення: ДК 021:2015:03410000-7 "Деревина" (далі - продукція), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і Специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору (п.1.1. договору).

Договір діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань (п.8.1. договору).

Згідно із п.1.2. договору покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.

Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складає 97750 грн, у тому числі ПДВ 16291,67 грн. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до договору (п.5.1. договору).

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на таких умовах: 100% передоплата, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною Специфікацією до договору (п. 5.3. договору).

Згідно із підписаною між сторонами Специфікацією до договору, строк поставки - згідно письмової заявки позивача, до 31.01.2023; загальна сума продукції - 97 750 грн, у тому числі ПДВ 16 291,67 грн; оплата - 100% передоплата.

У пункті 4.3.8. договору сторонами погоджено, що на дату виникнення податкових зобов`язань (або підстав для їх коригування відповідно до Податкового кодексу України) постачальник оформлює податкову накладну (розрахунок коригування до податкової накладної) в електронній формі).

У разі порушення постачальником порядку заповнення та/або не реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) в межах граничних строків реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі в результаті призупинення її реєстрації, покупець має право застосувати оперативно-господарські санкції.

У разі відмови постачальника зареєструвати належним чином оформлену податкову накладну або розрахунок коригування до такої податкової накладної, в тому числі в разі дїї/бездіяльності які привели до відмови в розблокуванні податкової накладної (розрахунку коригування до податкової накладної) постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі суми ПДВ, який покупець повинен був отримати, за такою податковою накладною (розрахунку коригування до податкової накладної), протягом 10 календарних днів з дати направлення відповідної претензії покупця.

Як підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №1 від 09.01.2023 відповідач поставив позивачу, а останній прийняв продукцію на суму 97750,00 грн.

13.01.2023 позивач у повному обсязі здійснив оплату поставленої відповідачем продукції, а саме у сумі 97750,00 грн, у тому числі ПДВ 16291,67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2184 від 13.01.2023.

Позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов`язань відповідач не сформував та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму 97750,00 грн, у тому числі ПДВ 16 291.67 грн, на підтвердження чого надав витяг з Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту ТОВ "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" станом на 25.07.2023.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду та вирішення спору, докази реєстрації податкової накладної за поставкою, що відбулась 09.01.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутні.

20.06.2023 позивач надіслав на адресу відповідача претензію №01-10/742 від 20.06.2023, у якій вимагав сплатити протягом 10 календарних днів з дати направлення претензії суму штрафу у розмірі 16291,67 грн. Відповідач зазначену претензію отримав 04.07.2023, однак залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не виконав свій обов`язок з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за поставкою, що відбулась 09.01.2023, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків у сумі 16291,67 грн та штрафу у розмірі 16291,67 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом вище, відповідачем повністю виконані зобов`язання за договором про закупівлю товару №24-23ШУД від 05.01.2023 в частині поставки продукцію у 97750,00 грн, у тому числі ПДВ 16291,67 грн, у свою чергу, позивач також виконав свої зобов`язання за договором та оплатив поставлену відповідачем продукції в повному обсязі.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Підставою для відшкодування збитків відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 ГК є порушення зобов`язання.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17).

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Як вже зазначалось, пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" (як постачальника за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Судом враховано, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Разом з тим, звернення покупця зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п.201.10 ст.201 ПК, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Таким чином, виходячи з вказаних вище положень Податкового кодексу України, у разі не проведення реєстрації податкової накладної в ЄРПН відповідачем, позивач втрачає право на включення суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, на зменшення податкового зобов`язання на суму 16291,67 грн.

Судом встановлено, що відповідач не виконав умови укладеного з позивачем про закупівлю товару №24-23ШУД від 05.01.2023, а також вимоги ст.201 Податкового кодексу України. Позивач, в свою чергу, був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16291,67 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкової накладної на суму 97750,00 грн (у тому числі ПДВ 16291,67 грн).

Факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22).

При цьому хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, постанова Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21).

Таким чином, відповідач в порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16291,67 грн.

З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідач заперечень проти позову та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надано.

Ураховуючи вище викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 16291,67 грн є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення нарахованого на підставі п.4.3.8. договору штрафу у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, що становить 16291,67 грн, суд зазначає таке.

згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України установлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому штрафні санкції, відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов`язань.

З урахуванням положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Тобто передбачена п.4.3.8. договору відповідальність постачальника не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст.218, 224 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 908/3565/16.

З урахуванням встановлених обставин, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі суми податкового кредиту з ПДВ, що становить 16291,67 грн є необґрунтованими.

Враховуючи приписи ст.76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу Україні, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 16291,67 грн. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 16291,67 грн задоволенню не підлягають.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК", а саме в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" збитків у сумі 16291,67 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ПАРТНЕР ЦЕНТР" (04053, місто Київ, провулок Киянівський, будинок 3-7, офіс П5А, ідентифікаційний код 44446214) на користь Державного підприємства "ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК" (85001, Донецька область, місто Добропілля(з), проспект Шевченка, будинок 2, ідентифікаційний код 43895975) збитки у сумі 16291,67 грн та судовий збір у сумі 1342,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.10.2023.

Суддя С.О. Турчин