Рішення

від 12.10.2023 по справі 914/1963/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 Справа № 914/1963/23

За позовом: Дочірнього підприємства Газпостач Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільміськгаз, м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Західгруп, м.Львів

про: стягнення 1206709,03 заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №05/02-22 від 16.02.2022

Суддя У.І.Ділай

Секретар О.Старостенко

за участі представників:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, справу №914/1963/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 03.07.2023 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

13.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.07.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.09.2023.

Ухвалою від 07.09.2023 підготовче засідання відкладено на 26.09.2023.

Ухвалою від 26.09.2023 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2023.

Позивач в судове засідання 12.10.2023 явку повноважного представника не забезпечив, однак направив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Також в клопотанні зазначено про підтримання позовних вимог.

Відповідач в судове засідання 12.10.2023 повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Про розгляд справи відповідач належним чином повідомлений на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Конверти з ухвалами від 08.06.2022, надісланий відповідачу, повернутий поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасників справи.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

16 лютого 2022 року між сторонами укладено договір № 05/02-22 купівлі - продажу природного газу, відповідно до п.1.1. якого відповідач зобов`язався передати у березні 2022 року у власність для потреб позивача природний газ, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору.

Згідно з п.2.1. договору, кількість газу складає 100 тис. куб.м.

Ціна за 1000 кубічних метрів природного газу становить 29000,40 грн з ПДВ (п.4.1. договору).

У п.6.3. договору сторони погодили, що продавець подає до номінацію через Інформаційну платформу оператора з повним обсягом газу (та підписує всі необхідні для цього документи), що підлягає передачі покупцю за наступним графіком:

-з 01-го березня по 30-е березня 2022 року обсяг щодобової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 3,220 тис. куб. м.

-31-го березня 2022 року обсяг добової передачі природного газу через Інформаційну платформу оператора складає 3,400 тис. куб. м.

Відповідно до п.5.1. договору, оплата вартості природного газу, яка передається за даним договором, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% оплати вартості обсягу природного газу до 16.02.2022.

16.02.2022 позивач перерахував 100% коштів за природний газ в об`ємі 100 тис. куб.м на суму 2 900 040,00 грн. На підтвердження позивач подав платіжне доручення №5895 від 16 лютого 2022 року та виписку по рахунку з банку за 16.02.2022.

За твердженням позивача, в порушення п.6.3. договору, продавець свій обов`язок щодо передачі природного газу за графіком виконав частково. Так, згідно з Актом приймання - передачі природного газу №7 від 31.03.2022 та відповідно до торгових сповіщень на Інформаційні платформі Оператора газотранспортної системи за період 01.03.2022 - 07.03.2022 відповідач передав позивачу наступні обсяги природного газу в розмірі 20 000 куб.м на загальну суму 580008,00 грн, а саме: 01.03.2022-3220,00 куб.м; 02.03.2022 - 3220,00 куб.м; 03.03.2022 - 3220,00 куб.м; 04.03.2022 - 3220,00 куб.м; 05.03.2022-3220,00 куб.м; 06.03.2022 - 3220,00 куб.м; 07.03.2022-680,00 куб.м.

30.03.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу № 202 від 29.03.2022про повернення сплаченої грошової суми.

21.04.2022 відповідач передав позивачу природний газ в обсязі 10000,00 куб.м природного газу.

21.04.2022 відповідач повернув на рахунок позивача частину сплачених коштів у розмірі 1 000 000,00 грн.

30.04.2022 відповідач передав позивачу природний газ в обсязі 3444,00 куб.м природного газу.

Як зазначає позивач у відповідача наявна заборгованість в сумі 930150,61грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав належним чином взятих зобов`язань та не повернув позивачу попередню оплату. Відтак, ДП Газпостач ТзОВ Тернопільміськгаз подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 930150,61грн основного боргу.

Крім того, в порядку п. 6.2 договору позивач нарахував 211447,88грн пені та 65110,54грн 7% штрафу.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 05/02-22 купівлі - продажу природного газу від 16.02.2022, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором купівлі-продажу, відповідно до вимог п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Позивач свої зобов`язання за спірним договором виконав повністю. При цьому, відповідач в повному обсязі не передав товар, передбачений договором.

Як встановлено судом, відповідач частково виконав умови договору. Однак, товар на суму 930150,61грн позивач не отримав, а також відповідач зазначену суму ДП Газпостач ТзОВ Тернопільміськгаз не повернув.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Оскільки попередню оплату позивачем за товар здійснено, а товар в повному обсязі у визначені строки відповідачем не передано, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Позивач свої зобов`язання щодо оплати вартості товару виконав повністю. При цьому, відповідач в повному обсязі не передав товар, передбачений договором. Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 930150,61грн.

Щодо вимоги про стягнення 211447,88грн пені суд зазначає таке.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що за часткову або повну відмову Продавця від передачі природного газу на умовах цього Договору, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення передачі природного газу, від вартості непереданого природного газу за кожен день прострочення передачі природного газу та 7% (сім) штрафу від вартості непереданого природного газу.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми, відповідно до положень п. 6.2 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми пені, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовну вимогу про стягнення з відповідача 211447,88грн пені слід задоволити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 65110,54грн 7%штрафу суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

У п. 6.2. договору сторони погодили, що за часткову або повну відмову Продавця від передачі природного газу на умовах цього Договору, Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення передачі природного газу, від вартості непереданого природного газу за кожен день прострочення передачі природного газу та 7% (сім) штрафу від вартості непереданого природного газу.

У випадку порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі стягнення штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, штраф є формою неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видом штрафної санкції.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верхового Суду від 01.06.2021 у справі N 910/12876/19.

Оскільки, п. 6.2 договору сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 65110,54грн 7%штрафу.

Судовий збір покладається повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західгруп (79008, м. Львів, вул. Чайковського, 6, офіс 209, ідентифікаційний код 37693149) на користь Дочірнього підприємства Газпостач Товариства з обмеженою відповідальністю Тернопільміськгаз (46008, м. Тернопіль, вул.Колонтая, 2, прим.А, ідентифікаційний код 39456152) 930150,61грн основного боргу, 211447,88грн пені, 65110,54грн 7%штрафу та 18100,64грн судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 23.10.2023.

Суддя Ділай У.І.