Рішення

від 23.10.2023 по справі 915/1077/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 915/1077/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; адреса електронної пошти: info@uspa.mail.gov.ua; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; адреса електронної пошти: mf@nik.uspa.gov.ua; ідентифікаційний код 38728444)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/8; адреса електронної пошти: portoservicenik@ukr.net; ідентифікаційний код 40993584)

про: стягнення 26 323,07 грн,

Суть спору:

10.07.2023 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 880/18-01-02/Вих від 04.07.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження.

2. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) заборгованість по Договору № 39-П-МИФ-18 від 21.06.2018 у розмірі 26 323,07 грн, з яких: 17 873,24 грн (сума основного боргу), 3 116,66 грн (пеня), 718,09 грн (3 % річних) та 4615,08 грн (інфляційні втрати).

4. Витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про відшкодування витрат Власника мереж за послуги з теплопостачання і водовідведення № 39-П-МИФ-18 від 21.06.2018 з додатками та додатковими угодами до нього; Договору № РОФ-1624 від 14.05.2018 оренди державного нерухомого майна з додатками та договорами про внесення змін; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 327878666 від 03.04.2023; приймально-здавальні акти (4 шт.); актів наданих послуг (виконаних робіт) (4 шт.); рахунків (4 шт.); претензія № 892/18-01-02/Вих від 23.11.2022; витягу з Журналів реєстрації рахунків (2022 рік); застосування норм статей 509, 526, 530, 610-612, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1077/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 24.07.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.08.2023 була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501654104). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/1077/23, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Копія ухвали суду від 17.07.2023, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 28.09.2023 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600225884665).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/1077/23 є 28.09.2023.

19.07.2023 до суду від позивача надійшла заява (клопотання № 995/18-01-02/Вих від 18.07.2023 про виправлення описки в тексті позовної заяви МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського МП) від 04.07.2023 у справі № 915/1077/23, у якій заявник просить суд: в тексті позовної заяви № 880/18-01 -02/Вих від 04.07.2023 про стягнення з ТОВ «Сервіс-Порт» заборгованості по договору 39-П-МИФ-18 від 21.06.2018 по справі 915/1077/23 на 4 та 10 аркушах, інформацію викладену у формі таблиць в стовбцях «дата акту», «дата рахунку» читати як « 2022».

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 17.07.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем вказаної ухвали слід вважати 28.09.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача, з урахування вихідних днів, тривав до 13.10.2023 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу № 915/1077/23 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТОСЕРВІС-МИКОЛАЇВ» (новою назвою якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ»), як орендарем, був укладений Договір № РОФ-1624 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/8, що перебуває на балансі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України (адміністрація Миколаївського морського порту), відповідно до предмету якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 32,1 кв.м. другого поверху будівлі транспортно-експедиційної контори (Інв. №384) (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованого Майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/8, що перебуває на балансі Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.03.2018 року і становить за незалежною оцінкою 120 696 грн (п. 1.1 Договору оренди, в редакції Договору № 2 про внесення змін від 12.07.2019).

У подальшому, 21 червня 2018 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту), як Власником мереж, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТОСЕРВІС-МИКОЛАЇВ», як Споживачем, був укладений Договір про відшкодування витрат Власника мереж за послуги з теплопостачання і водовідведення № 39-П-МИФ-18 (далі - Договір про відшкодування витрат), відповідно до предмету якого Споживач на умовах цього Договору відшкодовує витрати Власника мереж за послуги тепловодопостачання та використання водопровідних, каналізаційних мереж та КНС (надалі по тексту договору - послуги) в орендованих приміщеннях, якими користується споживач, згідно Договору оренди державного нерухомого майна від 14.05.2018 № РОФ-1624, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/8 (п. 1.1). Споживач приймає вказані послуги та оплачує їх вартість на умовах цього Договору (п. 1.2).

За умовами наведеного Договору про відшкодування витрат:

- права та обов`язки Власника мереж, зокрема: надавати послуги, вказані в п. 1.1 протягом строку дії цього Договору (п. 2.1.1); щомісячно надавати па підпис Споживачу приймально-здавальні акти в двох примірниках: - за водопостачання та водовідведення, обслуговування та утримання магістральної водопровідної, каналізаційної мережі та КНС - до 28-го числа поточного місяця; - за опалення приміщень - до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 2.1.2); щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати Споживачу акт наданих послуг у двох примірниках, оформлений па підставі підписаних обома Сторонами приймально-здавальних актів, та рахунок для сплати за надані послуги, який розрахований на підставі встановлених цін, державних тарифів і вільних цін (тарифів) Власника мереж згідно Додатку №1, що є невід`ємною частиною Договору (п. 2.1.3);

- права та обов`язки Споживача: приймати і оплачувати надані послуги згідно з умовами цього Договору (п. 2.2.1); до 28-го числа кожного розрахункового місяця отримувати від Власника мереж для підписання приймально-здавальний акт в двох примірниках за водопостачання і водовідведення, за обслуговування та утримання магістральної водопровідної, каналізаційної мережі та КНС. Підписувати і повертати Власнику мереж один підписаний примірник акта до 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим. До 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати у Власника мереж (КЕГ і ТВП) для підписання приймально-здавальний акт в двох примірниках за опалення приміщень, протягом 1-го робочого дня підписувати та повергати Власнику мереж один підписаний примірник цього акта (п. 2.2.3); до 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим, отримувати від Власника мереж акт наданих послуг удвох примірниках, оформлений на підставі підписаних обома Сторонами приймально-здавальних актів та рахунок на оплату вартості наданих послуг. Підписувати акт наданих послуг протягом 3-х робочих днів з дати його отримання та повертати один примірник цього акта Власнику мереж (п. 2.2.4); у разі не підписання Споживачем приймально-здавального акта або акта наданих послуг та не повернення їх у встановлені цим Договором терміни, послуги вважаються прийнятими Власником мереж і підлягають оплаті Споживачем у повному обсязі згідно з діючими централізованими цінами, вільним цінами (тарифами) Власника мереж на момент надання послуг (п. 2.2.5);

- Споживач оплачує вартість наданих послуг, на підставі рахунку, згідно підписаного Сторонами акта наданих послуг, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 3.2);

- за несвоєчасну оплату рахунків Власника мереж, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку (п. 4.1);

- цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє по 31.12.2018 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1);

- у випадку, якщо жодна зі Сторін не менше чим за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу Сторону про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 7.2).

15.03.2019 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою у зв`язку зі зміною назви Замовника з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТОСЕРВІС-МИКОЛАЇВ» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ», дійшли згоди викласти в новій редакції преамбулу договору та реквізити сторін.

01.02.2022 сторони уклали додаткову угоду № 2, відповідно до якої виклали Договір про відшкодування витрат у новій редакції, зокрема:

- Споживач на умовах цього Договору відшкодовує витрати Власника мереж за послуги тепловодопостачання та використання водопровідних, каналізаційних мереж та КНС (далі - послуги) (п. 1.1);

- Споживач приймає вказані послуги та своєчасно здійснює відшкодування витрат Власника мереж оплачує їх вартість на умовах цього Договору (п. 1.2);

- права та обов`язки Власника мереж, зокрема: надавати послуги, вказані в п. 1.1 протягом строку дії цього Договору (п. 2.1.1); до 28 числа поточного місяця, протягом строку дії цього Договору, оформлювати приймально-здавальні акти для підписання їх Споживачем (п. 2.1.2); до 5 числа поточного місяця надавати Споживачу рахунки на здійснення попередньої оплати за послуги за цим Договором у розмірі вартості фактично наданих послуг за попередній розрахунковий період. До 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, надавати Споживачу акт наданих послуг у 2 примірниках, що оформлений на підставі підписаних Сторонами приймально-здавальних актів та рахунок на відшкодування вартості фактично отриманих протягом місяця послуг з урахуванням суми попередньої оплати. Рахунки можуть бути передані Власником мереж електронною поштою з наступним направленням оригіналу Споживачу поштою (п. 2.1.3);

- права та обов`язки Споживача: приймати і оплачувати надані послуги згідно з умовами нього Договору (п. 2.2.1); до 28 числа кожного розрахункового місяця отримувати у Власника мереж для підписання приймально-здавальний акт в двох примірниках. Підписувати і повертати Власнику мереж (КЕГ і ТВП) один підписаний примірник цього акту до 1 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим. До 5 числа поточного місяця Споживач отримує рахунки для здійснення попередньої оплати вартості послуг за цим Договором, у розмірі вартості фактично отриманих послуг за попередній розрахунковий період (п. 2.2.4); до 10 числа поточного місяця Споживач здійснює на розрахунковий рахунок Власника мереж, вказаний у рахунку, 100% передоплату згідно умов Договору за послуги у розмірі, що дорівнюють вартості фактично наданих послуг за попередній розрахунковий період. Якщо фактична вартість наданих послуг виявиться більшою ніж очікувана, різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактично наданих послуг має бути остаточно сплачена до 20 числа місяця наступного за звітним. Якщо фактична вартість наданих послуг виявиться меншого ніж очікувана, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступного періоду (п. 2.2.5); до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, отримувати у Власника мереж акт наданих послуг у 2 примірниках, що оформлений на підставі підписаних Сторонами приймально-здавальних актів та рахунок за отримані протягом місяця послуги з урахуванням суми попередньої оплати. Підписати отриманий акт наданих послуг та повернути Власнику мереж протягом 3 робочих днів з дати його одержання (п. 2.2.6); у разі не підписання Споживачем приймально-здавального акта або акта наданих послуг та не повернення їх у встановлені цим Договором терміни, послуги вважаються прийнятими Власником мереж і підлягають оплаті Споживачем у повному обсязі згідно з діючими централізованими пінами, вільним цінами (тарифами) Власника мереж на момент надання послуг (п. 2.2.7);

- відшкодування вартості послуг за цим Договором Споживач здійснює на підставі рахунку Власника мереж шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Власника мереж у наступному порядку: - до 10 числа кожного поточного місяця передоплату, яка дорівнює вартості фактично наданих послуг за попередній розрахунковий період; - до 20 числа місяця наступного за звітним за фактично надані послуги з урахуванням суми попередньої оплати. Якщо фактична вартість наданих послуг виявиться більшою ніж очікувана, різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактично наданих послуг має бути остаточно сплачена до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним. Якщо фактична вартість наданих послуг виявиться меншою ніж очікувана, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступного періоду (п. 3.1);

- за несвоєчасну оплату рахунків Власника мереж, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку (п. 4.1);

- цей Договір набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2022 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1);

- у випадку, якщо жодна зі Сторін не менше чим за один місяць до закінчення терміну дії Договору не повідомить іншу Сторону про намір припинити його дію, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах (п. 7.2).

Вищенаведений Договір про відшкодування витрат з додатковими угодами до нього скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як Власника мереж, щодо стягнення з відповідача, як Споживача, заборгованості з відшкодування витрати Власника мереж за послуги тепловодопостачання та використання водопровідних, каналізаційних мереж та КНС, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір про відшкодування витрат Власника мереж за послуги з теплопостачання і водовідведення № 39-П-МИФ-18 від 21.06.2018 з додатками та додатковими угодами до нього;

- Договір № РОФ-1624 від 14.05.2018 оренди державного нерухомого майна з додатками та договорами про внесення змін;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 327878666 від 03.04.2023;

- приймально-здавальні акти (4 шт.);

- акти наданих послуг (виконаних робіт) (4 шт.);

- рахунки (4 шт.);

- претензія № 892/18-01-02/Вих від 23.11.2022;

- витяг з Журналів реєстрації рахунків (2022 рік).

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору відшкодування витрат протягом січня-лютого 2022 позивачем були надані відповідачу послуги, за результатми надання яких на виконання умов пункту 2.1.2 Договору Власником мереж складені приймально-здавальні акти які передані Споживачу, а саме:

- №89433 від 31.01.2022 на суму 10 009,12 грн без ПДВ;

- № 89625 від 28.02.2022 на суму 103,41 грн без ПДВ;

- № 89626 від 28.02.2022 на суму 136,18 грн без ПДВ;

- № 89854 від 28.02.2022 на суму 4 643,66 грн без ПДВ.

На підставі наведених приймально-здавальних актів та на виконання п. 2.1.3 Договору, Позивачем, були оформлені:

1. Акти наданих послуг (виконаних робіт) на загальну суму 17 873,24 грн:

- № 09972898 від 31.01.2022 на суму 12 010,94 грн з ПДВ;

- № 17632898 від 28.02.2022 на суму 124,09 грн з ПДВ;

- № 17642898 від 28.02.2022 на суму 165,82 грн з ПДВ;

- № 17932898 від 28.02.2022 на суму 5 572,39 грн з ПДВ.

2. Рахунки на загальну суму 17 873,24 грн:

- № 09972898 від 31.01.2022 на суму 12 010,94 грн з ПДВ;

- № 17632898 від 28.02.2022 на суму 124,09 грн з ПДВ;

- № 17642898 від 28.02.2022 на суму 165,82 грн з ПДВ;

- № 17932898 від 28.02.2022 на суму 5 572,39 грн з ПДВ.

За даними позивача, вказані рахунки та акти позивачем направлені відповідачу на електронні адреси та засобами поштового зв`язку, на підтвердження чого надані відповідні докази (витяг з Журналу реєстрації рахунків (2022 рік), докази направлення електронних листів на електронну адресу відповідача).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем вищенаведені рахунки за період січень - лютий 2022 року оплачені не були, що і стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати орендних платежів закон покладає на орендаря.

Відповідач не спростував вимоги позивача, як і не надав суду доказів відсутності заборгованості перед кредитором.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення платежів, обумовлених Договором про відшкодування витрат, в зв`язку з чим Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості відповідача в розмірі 17 873,24 грн (12 010,94 + 124,09 + 165,82 + 5 572,39) зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу позивач нарахував до стягнення з відповідача:

1. Пеню на загальну суму 3 116,66 грн, у тому числі:

- у розмірі 1987,56 грн за прострочення у період з 21.02.2022 по 21.08.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 09972898 від 31.01.2022 на суму 12 010,94 грн;

- у розмірі 23,90 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 21.09.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17632898 від 28.02.2022 на суму 124,09 грн;

- у розмірі 31,94 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 21.09.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17642898 від 28.02.2022 на суму 165,82 грн;

- у розмірі 1 073,26 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 21.09.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17932898 від 28.02.2022 на суму 5 572,39 грн.

2. 3 % річних на загальну суму 718,09 грн, у тому числі:

- у розмірі 491,63 грн за прострочення у період з 21.02.2022 по 03.07.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 09972898 від 31.01.2022 на суму 12 010,94 грн;

- у розмірі 4,79 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17632898 від 28.02.2022 на суму 124,09 грн;

- у розмірі 6,41 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17642898 від 28.02.2022 на суму 165,82 грн;

- у розмірі 215,26 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17932898 від 28.02.2022 на суму 5 572,39 грн.

3. Інфляційні втрати на загальну суму 4615,08 грн, у тому числі:

- у розмірі 3 317,87 грн за прострочення у період з 21.02.2022 по 03.07.2023 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 09972898 від 31.01.2022 на суму 12 010,94 грн;

- у розмірі 27,46 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17632898 від 28.02.2022 на суму 124,09 грн;

- у розмірі 36,69 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17642898 від 28.02.2022 на суму 165,82 грн;

- у розмірі 1233,06 грн за прострочення у період з 21.03.2022 по 03.07.2022 виконання грошового зобов`язання по рахунку № 17932898 від 28.02.2022 на суму 5 572,39 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 Договору про відшкодування витрат за несвоєчасну оплату рахунків Власника мереж, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/8; ідентифікаційний код 40993584) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; ідентифікаційний код 38728444) по Договору № 39-П-МИФ-18 від 21.06.2018 суму основного боргу в розмірі 17 873,24 грн, пеню в розмірі 3 116,66 грн, 3 % річних в розмірі 718,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 4 615,08 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23; ідентифікаційний код 38728444);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС-ПОРТ» (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/8; ідентифікаційний код 40993584).

Повне рішення складено та підписано судом 23.10.2023.

Суддя О.Г. Смородінова