Рішення

від 23.10.2023 по справі 915/1101/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 915/1101/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; адреса електронної пошти: company@mkgas.com.ua; ідентифікаційний код 05410263)

до відповідача: Приватного підприємства «ТЕХНОКОНТРАКТ.» (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 101; адреса електронної пошти: secret@roadster.com.ua; ідентифікаційний код 38246910)

про: стягнення 40 213,86 грн,

Суть спору:

12.07.2023 Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 54001-СК-12451-0723 від 10.07.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Стягнути з ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕХНОКОНТРАКТ.» (Код ЄДРПОУ 38246910) на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАІВГАЗ» (Код ЄДРПОУ 05410263) заборгованість в сумі 23 514,68 грн.; пеню в сумі 10 457,62 грн., три відсотка річних в сумі 1 130,53 грн , інфляційні збитки в сумі 5 111,03 грн., всього 40 213,86 грн.

3. Стягнути з ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ТЕХНОКОНТРАКТ.» (Код ЄДРПОУ 38246910) на користь АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «МИКОЛАІВГАЗ» (Код ЄДРПОУ 05410263) судові витрати в сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Типового договору розподілу природного газу, з заявою-приєднанням №0942126UPAAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим); актів надання послуг (15 шт.); листа Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» № 54003.1-СЛ-3160-0223 від 27.02.2023; застосування положень Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, норм статей 11, 509, 525, 530 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193, 194 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 17.07.2023 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1101/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.

Так, позивач отримав копію ухвали 20.07.2023, що вбачається з наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.08.2023 була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501654007). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/1101/23, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Копія ухвали суду від 17.07.2023, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 28.09.2023 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600225884657).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній юридичній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 17.07.2023 у справі № 915/1101/23 є 28.09.2023.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 17.07.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Датою отримання відповідачем вказаної ухвали слід вважати 28.09.2023. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача, з урахування вихідних днів, тривав до 13.10.2023 включно.

Разом із тим, ні протягом встановленого строку, ні станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 визначено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи неможливість у вказаний період констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, суд вважає за можливе та необхідне розглянути справу № 915/1101/23 поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ухвалити рішення суду після закінчення строку на подання відзиву (з урахуванням строку поштового перебігу) для забезпечення принципу рівності та змагальності сторін.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2015 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 було затверджено Кодекс газорозподільних систем, який набрав чинності 27 листопада 2015 року.

Пунктом 1 глави 1 розділу VІ Кодексу ГРС передбачено, що суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключенні до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу (п. 4 гл. 1 Р. І Кодексу ГРС).

Відповідно до п. п. 1, 3, 4, 7 гл. 3 Р. VІ Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключенні до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками, зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

01.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (новим найменуванням якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз»), як Оператором ГРМ, та Приватним підприємством «ТЕХНОКОНТРАКТ.», як Споживачем, було укладено Договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання №0942126UPAAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) по об`єкту Споживача, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Леніна, 101.

Пунктом 2.1 Договору передбачено його предмет згідно якого Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3 Договору).

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем» (п.6.8 Договору).

При цьому, постановою НКРЕКП від 22.12.2021 року № 2762 для позивача на період з 01.01.2022 року встановлено тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 1,99 грн. за 1 м3 (без урахування ПДВ).

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як оператора ГРМ, щодо стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, а також пені, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Типовий договір розподілу природного газу, з заявою-приєднання №0942126UPAAP016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим);

- акти надання послуг (15 шт.);

- лист Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» № 54003.1-СЛ-3160-0223 від 27.02.2023.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Як зазначено вище, між позивачем, як Оператором ГРМ, та відповідачем, як Споживачем, 01.01.2016 укладено договір, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Суд зауважує, що газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного договору, позивачем в період березень 2022р. - травень 2023р. було надано відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 46 716,90 грн, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи актами наданих послуг:

- № МКП82006846 від 31.03.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82009255 від 30.04.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82011680 від 31.05.2022 на суму 4640,46 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82014509 від 30.06.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82016357 від 31.07.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82019941 від 31.08.2022 на суму 4640,46 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82022270 від 30.09.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82025137 від 31.10.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82028337 від 30.11.2022 на суму 4640,46 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП82030486 від 31.12.2022 на суму 4640,44 грн (підписаний Оператором ГРМ);

- № МКП83001693 від 31.01.2023 на суму 62,50 грн (підписаний Оператором ГРМ і Споживачем);

- № МКП83003684 від 28.02.2023 на суму 62,47 грн (підписаний Оператором ГРМ і Споживачем);

- № МКП83006332 від 31.03.2023 на суму 62,50 грн (підписаний Оператором ГРМ і Споживачем);

- № МКП83009030 від 30.04.2023 на суму 62,50 грн (підписаний Оператором ГРМ і Споживачем);

- № МКП83011663 від 31.05.2023 на суму 62,47 грн (підписаний Оператором ГРМ і Споживачем).

Суд зауважує, що матеріали справи містять докази направлення відповідачу актів наданих послуг за період з березня 2022 року по лютий 2023 року (лист позивача № 54003.1-СЛ-3160-0223 від 27.02.2023).

При цьому, за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останнім вартість послуг з розподілу природного газу за вказаний період оплачена лише частково на суму 23 202,24 грн. Крім того, позивач зазначає про існування у відповідача заборгованості в розмірі 0,02 грн за попередній період.

Таким чином, у зв`язку з несплатою відповідачем коштів в розмірі 23 514,68 грн за надані позивачем послуги з розподілу природного газу позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за послуги з розподілу природного газу закон покладає на споживача (в даному випадку на відповідача у справі).

Відповідач таких доказів у даній справі суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги з розподілу природного газу за спірний період не представив, відповідно доводи позивача не спростував, як і не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 23 514,68 грн, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 23 514,68 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

- пеню на загальну суму 10 457,62 грн за сукупний період з 11.07.2022 по 11.07.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу);

- 3 % річних на загальну суму 1130,53 грн за сукупний період з 11.04.2022 по 11.07.2023 (з урахуванням динаміки формування боргу);

- інфляційні втрати на загальну суму 5111,03 грн за сукупний період з березня 2022 року по травень 2023 року (з урахуванням динаміки формування боргу).

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 Договору про відшкодування витрат за несвоєчасну оплату рахунків Власника мереж, з Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми недоплати за кожен день прострочення до повної сплати заборгованості. Пеня стягується в претензійно-позовному порядку.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Суд перевірив розрахунок пені, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Суд перевірив розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, та встановив, що відповідне нарахування проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «ТЕХНОКОНТРАКТ.» (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 101; ідентифікаційний код 38246910) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263) заборгованість в сумі 23 514,68 грн, пеню в сумі 10 457,62 грн, три відсотка річних в сумі 1 130,53 грн, інфляційні збитки в сумі 5 111,03 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «МИКОЛАЇВГАЗ» (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 159; ідентифікаційний код 05410263);

Відповідач: Приватне підприємство «ТЕХНОКОНТРАКТ.» (54055, м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 101; ідентифікаційний код 38246910).

Повне рішення складено та підписано судом 23.10.2023.

Суддя О.Г. Смородінова