ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.10.2023 Справа № 917/1478/23
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Михатило А.В., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн", вул. Перша Приміська, 3, оф. 1, с. Чагор, Чернівецький район, Чернівецька область, 60412
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна", вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010
про стягнення 323 933,39 грн заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
17.08.2023 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" про стягнення 323 933,39 грн заборгованості:, з яких: 297 500,40 грн - заборгованість за договором № 1701/1х-т від 17.01.2020 року, 26 432,99 грн - збитки (вх. № 1580/23).
В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору № 1701/1х-т від 17.01.2020 року, внаслідок чого з позивача було стягнуто заборгованість в сумі 319 146,20грн. та 4787,19 грн. судового збору за рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/1248/23.
Ухвалою від 22.08.2023 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строки: для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - 5 днів з дня отримання цієї ухвали; для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Відповідач отримав ухвалу суду від 22.08.2023 року про відкриття провадження у даній справі 25.08.2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач вказує, що 27.04.2009 між ним та Акціонерною компанією «Харківобленерго» (після зміни назви - Акціонерне товариство «Харківобленерго») укладено Договір №7/27/04, згідно до п.1.1 якого Продавець продає, а покупець купує нафтопродукти, що відпускаються по карткам (талонам) або смарт-карткам встановленого зразка на відпуск ПММ безпосередньо з автозаправних станцій, вказаних ТОВ «Люксонн». Строки дії Договору № 7/27/04 неодноразово продовжувались.
Згідно Додатку №1 до Договору 7/27/04 паливно-мастильні матеріали (ПММ) на підставі отриманих від ТОВ «Люксонн» карток (талонів) АТ «Харківобленерго» мало отримувати на автозаправних станціях ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна».
Між позивачем та відповідачем укладено договір № 1701/1 х-т від 17.01.2020 продажу нафтопродуктів по одноразових відомостях.
Зпочатком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідач не здійснює закупівлю нафтопродуктів для їхнього подальшого продажу через мережу автозаправних станції в Полтавській та Харківській областях, що є наслідком дії арешту грошових коштів на рахунках підприємства, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.03.2022 (справа № 552/991/22) та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 (справа № 757/11179/22-к).
Оскільки АТ «Харківобленерго» мало неотоварені талони, придбані у позивача, для отримання пального на автозаправних станціях відповідача, але не мало об`єктивної можливості їх отоварити, звернулося до суду з позовом щодо стягнення заборгованості з позивача.
У позові позивач також зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 року у справі № 922/1248/23 з нього на користь АТ «Харківобленерго» стягнуто заборгованість у сумі 319 146 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору 4 787 грн. 19 коп., всього 323 933,39 грн. Вказане рішення набрало законної сили.
Позивач виконав рішення у справі № 922/1248/23, перший платіж позивач здійснив 27.07.2023 на суму 31 914,62 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 421, решта суми 292 018,77 грн. сплачена позивачем 11.08.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 463.
Позивач вважає, що за договором між сторонами, відповідач має сплатити на користь позивача 297 500,40 грн. (розрахунок надано в додатках до позову), саме таку вартість позивач сплатив за талони, які потім відчужив АТ «Харківобленерго» і які, АТ «Харківобленерго» отоварити не змогло.
Тобто, відповідач не надав можливості АТ «Харківобленерго» отримати нафтопродукти за приданими у позивача талонами, після чого АТ «Харківобленерго» стягнуло вартість неотоварених талонів з Позивача, в тому числі судовий збір, як наслідок, позивач зазнав реальних збитків, оскільки стягнення з нього 26 433,99 грн. призвело до фактичного зменшення майна позивача з вини відповідача.
Таким чином, 323 933,39 - 297 500,40 = 26 432,99 грн., вказана сума є збитками, на думку позивача, яких зазнав останній через протиправну поведінку відповідача.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовом і просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1701 /1 х-т від 17.01.2020 у сумі 297 500,40 грн. та реальні збитки у сумі 26 432,99 грн.
Також позивач зазначив, що його судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно становлять 16 000,00 грн., та судового збору, який становить 4 859,00 грн. Позивач повідомив суду, що акт виконаних робіт (наданих послуг) буде складено після розгляду справи в суді, відповідно, акт виконаних робіт (наданих послуг) буде надано до суду впродовж п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення, в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України.
Як докази обґрунтованості позовних вимог позивач подав до суду в копіях: рішення Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 року по справі № 922/1248/23, договір 1701/1 х-т від 17.01.2020 року, договір №7/27/04 від 27.04.2009 року, акти приймання-передачі №121701 від 17.12.2021 року, № 121703 від 17.12.2021 року, № 121705 від 17.12.2021 року, №21503 від 15.02.2022 року, листи від 28.12.22, від 17.01.2023, 30.01.2023, 13.02.2023, 01.03.2023, 23.03.2023, додаткові угоди, видаткові накладні від 04.11.2021, від 02.12.2021, 10.12,2021, 16.12.2021, 14.02.2022, 14.02.2022, платіжні інструкції № 421 від 27.07.2023 року та № 463 від 11.08.2023 року.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі поданих доказів суд встановив, що між ТОВ «Люксонн» (позивач, покупець) та ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» (відповідач, продавець) укладено договір № 1701/1 х-т від 17.01.2020 продажу нафтопродуктів по одноразових відомостях ( арк. справи 20-21).
Згідно розділу 1 вказаного Договору Продавець (ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») продає партію нафтогазопродуктів по одноразовим відомостям - талонам (талон- спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує права його власника на отримання на АЗС/АГЗП Продавця фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначені на ньому), іменовані надалі «Товар», а Покупець оплатити і прийняти «Товар» на умовах, визначених цим Договором.
Використання «Товару» пов`язане з комерційною діяльністю Покупця, для виробничого споживання та надавання пов`язаних із цим послуг.
У відповідності до пункту 4.1. Договору ціна на товар визначається в гривнях на час відпуску Товару, з урахуванням можливого зменшення суми грошових коштів визначеними правилами (положеннями), які застосовуються Продавцем в залежності від кількості придбаного Товару Покупцем. В ціну Товару закладена вартість зберігання та видачі нафтогазопродуктів на АЗС/АГЗГІ. Ціна вказується в накладних і рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний провести 100% передоплату за нафтогазопродукти на підставі рахунку-фактури, виписаного Продавцем у відповідності до узгодженого сторонами асортименту, кількості, ціни і вартості Товару.
Згідно п. 5.2 Договору в інших випадках Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України.
Перелік автозаправних станцій наведено у Додатку № 1 до Договору № 1701/1 х-т від (арк. справи 22-24).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавец (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.
Статтею 670 ЦК України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Підписавши договір № 1701/1 х-т від 17.01.2020 продажу нафтопродуктів по одноразових відомостях ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» взяло на себе відповідні зобов`язання, які в подальшому належним чином не виконало, що підтверджується наступним.
27.04.2009 між позивачем та Акціонерною компанією «Харківобленерго» укладено Договір №7/27/04, згідно до п.1.1 якого Продавець продає, а покупець купує нафтопродукти, що відпускаються по карткам (талонам) або смарт-карткам встановленого зразка на відпуск ПММ безпосередньо з автозаправних станцій, вказаних ТОВ «Люксонн» (арк. справи 25-27).
Додатковими угодами від 29.12.2009, 29.01.2010, 30.12.2011, 12.12.2012, 26.06.2014, 29.09.2016, 30.11.2017, 10.10.2019, 16.03.2021, 29.06.2021, 30.12.2021 строк дії Договору неодноразово було продовжено. Додатковою угодою від 28.02.2022 дія Договору була продовжена до 31.12.2022 ( арк. справи 32-53).
Згідно Додатку №1 до Договору ( арк. справи 28-31) паливно-мастильні матеріали (ПММ) на підставі отриманих від ТОВ «Люксонн» карток (талонів) АТ «Харківобленерго» мало отримувати на автозаправних станціях ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна».
Однак, з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, Відповідач не здійснює закупівлю нафтопродуктів для їхнього подальшого продажу через мережу автозаправних станції в Полтавській та Харківській областях, що є наслідком дії арешту грошових коштів на рахунках підприємства, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.03.2022 (справа № 552/991/22) та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 (справа № 757/11179/22-к).
Оскільки АТ «Харківобленерго» мало неотоварені талони, придбані у позивача, для отримання пального на автозаправних станціях відповідача, але не мало об`єктивної можливості їх отоварити, звернулося до суду з позовом до Господарського суду Харківської області щодо стягнення заборгованості з позивача.
В провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа № 922/1248/23 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксонн", Чернівецька область, с.Чагор 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", м.Полтава про стягнення коштів 322 611,60 грн.
05.07.2023Господарський суд Харківської області виніс рішення у справі № 922/1248/23, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Люксонн» на користь АТ «Харківобленерго» заборгованість у сумі 319 146 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору 4 787 грн. 19 коп.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року в справі № 910/9823/17.
Разом із тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 року в справі № 917/1345/17.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 05.07.2023 року по справі № 922/1248/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вказане судове рішення набрало законної сили 04.08.2023 року.
У рішенні суду у справі № 922/1248/23 встановлено наступні обставини.
27.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Люксонн» (надалі-відповідач, продавець) та Акціонерною компанією «Харківобленерго» (після зміни назви - Акціонерне товариство «Харківобленерго» ,надалі - позивач, покупець) було укладено Договір №7/27/04, згідно до п.1.1 якого (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.01.2020 року) Продавець продає, а покупець купує нафтопродукти, що відпускаються по карткам (талонам) або смарт-карткам встановленого зразка на відпуск ПММ безпосередньо з автозаправних станцій, вказаних ТОВ «Люксонн» (Додаток №1).
Відповідно до поданих АТ «Харківобленерго» заявок відповідачем було виставлені на оплату позивачу наступні рахунки: №121401 на суму 67 627,20 грн. ( в т.ч. ПДВ), №121403 на суму 521 683,90 грн. ( в т.ч. ПДВ), №121405 на суму 411 066,60 грн. ( в т.ч. ПДВ) від 14.12.2021 року, №20703 на суму 657 897,20 грн.
Оплата вказаних рахунків АТ «Харківобленерго» підтверджується підсумковими банківськими виписками від 23.12.2021 ,17.02.2022 та відповідачем не спростовується.
За актом прийому-передачі №121701 від 17.12.2021 відповідач передав, а позивач прийняв талони (картки) на загальний літраж 2190 літрів (30,88 грн. за 1 літр) бензину А95 на суму 67 627,20 грн. з ПДВ.
За актом прийому-передачі №121703 від 17.12.2021 відповідач передав, а позивач прийняв талони (картки) на загальний літраж 17 110 літрів (30,49 грн. за 1 літр) бензину А92 на суму 521 683,90 грн. з ПДВ.
За актом прийому передачі №121705 від 17.12.2021 відповідач передав, а позивач прийняв талони (картки) на загальний літраж 13 580 літрів (30,27 грн. за 1 літр) дизельного палива на суму 411 066,60 грн. з ПДВ.
За актом прийому передачі №21503 від 15.02.2022 відповідач передав, а позивач прийняв талони (картки) на загальний літраж 18 280 літрів (35,99 грн. за 1 літр) бензину А-92 на суму 657 897,20 грн. з ПДВ.
Згідно Додатку №1 до Договору паливно-мастильні матеріали (ПММ) на підставі отриманих від ТОВ «Люксонн» карток (талонів) АТ «Харківобленерго» мало отримувати на автозаправних станціях ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна».
Як стверджує позивач, з початком військової агресії російської федерації проти України придбані у ТОВ «Люксонн» за картками (талонами) паливно-мастильні матеріали, які мали бути отримані АТ «Харківобленерго» на автозаправних станціях ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна» в обсягах:
- Бензин А92 - 2720 л. на загальну суму 86 397,80 грн. (63 талони номіналом 10 літрів, ціною за 1 л. 35,99 грн., а також 209 талонів номіналом 10 л., ціною за 1 літр 30,49 грн.);
- Бензин А-92 Євро - 3420 літрів на суму 104 275,80 грн. (188 талонів номіналом 10 літрів, ціною за 1 л. 30,49 грн., а також 77 талонів, номіналом 20 літрів, ціною за 1 літр 30,49 грн.);
- Бензин А-95 - 1920 л. на суму 59 289,60 грн. (192 талони, номіналом 10 літрів, ціною за 1л. 30,88 грн.);
- Дизельне паливо - 2400 л. на суму 72648,00 грн. (80 талонів, номіналом 10 літрів, за ціною 30,27 грн., а також 80 талонів, номіналом 20 літрів, за ціною 30,27гр.)
так і не були отримані, оскільки автозаправні станції ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна» не здійснювало відпуск паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується актами заправки паливом, складеними співробітниками АТ «Харківобленерго» від 16.03.2022, 09.11.2022 та листом власника мережі автозаправних станцій.
АТ «Харківобленерго» звернулось до ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» з листом №08-43/5184 від 28.12.2022 щодо надання інформації про причини неможливості відпуску придбаних у ТОВ «Люксонн» ПММ, а також з листом №08-49/247 від 17.01.2023 щодо надання інформації, чи працювали з початком військової агресії російської федерації проти України автозаправні станції за адресами згідно Додатку №1 до Договору №7/27/04 від 27.04.2009.
ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» була надана відповідь №04-71 від 30.01.2023, в якій повідомлено, що з початком військової агресії російської федерації проти України ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» не здійснювало закупівлю нафтопродуктів для їх подальшого продажу через мережу автозаправних станцій в Полтавській та Харківській областях, що є наслідком дії арешту грошових коштів на рахунках підприємства, застосованого ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 10.03.2022 у справі №552/991/22 та ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2022 №757/11179/22-к. Також, зазначено про сприяння у розв`язанні спору, шляхом прийняття від ТОВ «Люксонн» нереалізованих талонів на пальне.
13.02.2023 АТ «Харківобленерго» звернулось до ТОВ «Люксонн» з листом №08-43/719, в якому з урахуванням позиції ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» запропонувало ТОВ «Люксонн» повернути оплачені, але невикористані талони (картки) на отримання ПММ для подальшого їх повернення ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» та повернути АТ «Харківобленерго» грошові кошти у сумі 322 611,20 грн.
У відповіді №0301/1 від 01.03.2023 ТОВ «Люксонн» запропонувало позивачу укласти додаткову угоду до Договору, на що останнім листом №08-43/1460 від 23.03.2023 у зв`язку із закінченням дії Договору 31.12.2022 було відмовлено.
З урахуванням того, що спір у досудовому порядку вирішити не вдалося, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, щодо поставки оплаченого позивачем товару, неповернення сплачених позивачем коштів, що спричинило недоотриманням позивачем товару (бензину А-92, бензину А-92 Євро, бензину А95, дизельного палива) на загальну суму 322 611,20 грн, АТ «Харківобленерго» звернулось до суду із позовом.
За результатами розгляду справи № 922/1248/23 Господарський суд Харківської області позов задовольнив частково, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксонн» (60412, Чернівецька область, Чернівецький район, с.Чагор, вул. Перша Приміська, буд. 3, офіс 1; код ЄДРПОУ 35474377) на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» (61037, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість 319 146 грн. 20 коп. на НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954 та витрати по сплаті судового збору 4 787 грн. 19 коп. В іншій частині вимог відмовлено.
ТОВ «Люксонн» виконало рішення суду в добровільному порядку, що підтверджується платіжними інструкціями № 421 від 27.07.2023 та № 463 від 11.08.2023 року ( арк. справи 70-71).
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (стаття 225 Господарського кодексу України).
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Дана правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 27.06.2023 у справі № 910/1020/22.
Факт придбання ТОВ «Люксонн» на підстав умов договору № 1701 /1 х-т від 17.01.2020 року у ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна» талонів на пальне, які в подальшому позивач реалізував АТ «Харківобленерго», підтверджується видатковими накладними № ТН000005261, № ТН000004805, № ТН000005414 від 10.12.2021, ТН000005534 від 16.12.2021, ТН0000000510 від 14.02.2022, ТН0000000514 від 14.02.2022 ( арк. справи 64-69).
У листі від 30.01.2023 року відповідач визнавав невиконання умов договору щодо відпуску нафтопродуктів за талонами ( арк. справи 60).
Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач має сплатити на користь позивача 297 500,40 грн. (згідно розрахунку позивача, який не спростовано відповідачем) вартості за талони, які оплачені позивачем та відчужені ним в подальшому АТ «Харківобленерго» і які АТ «Харківобленерго» отоварити не змогло на заправках відповідача.
Таким чином, 323 933,39 - 297 500,40 = 26 432,99 грн., вказана сума є збитками, яких завдано позивачу через протиправну поведінку відповідача, оскільки останній не надав можливості АТ «Харківобленерго» отримати нафтопродукти за приданими у позивача талонами, внаслідок чого АТ «Харківобленерго» стягнуло вартість неотоварених талонів з позивача, в тому числі судовий збір, чим позивачу завдано збитків.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ( ст. 14 ГПК України).
Жодних доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору чи контррозрахунку збитків відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Позивач зазначив, що його судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які орієнтовно становлять 16 000,00 грн., та судового збору, який становить 4859,00 грн. Позивач повідомив суду, що акт виконаних робіт (наданих послуг) буде складено після розгляду справи в суді, відповідно, акт виконаних робіт (наданих послуг) буде надано до суду впродовж п`яти днів після ухвалення судом відповідного рішення, в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 4859 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
Вирішив:
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (Код ЄДРПОУ 38194448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксонн» (код ЄДРПОУ 35474377) заборгованість за договором № 1701/1х-т від 17.01.2020 року у сумі 297 500,40 грн., збитки у сумі 26 432,99 грн., 4859 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 23.10.2023 р.
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 23.10.2023 |
Оприлюднено | 25.10.2023 |
Номер документу | 114356906 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Полтавської області
Тимощенко О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні