Рішення

від 16.10.2023 по справі 918/696/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа № 918/696/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний альянс"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 24 589 грн 68 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від прокуратури - Мельничук Л.О.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 16 жовтня 2023 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2023 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (далі - Рада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний альянс" (далі - Товариство, відповідач), в якій просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 08.07.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.07.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 12.08.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний альянс" на користь Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області кошти в розмірі 24 589 грн 68 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що укладення вказаних додаткових угод № 2, 3, 4 до Договору на постачання електричної енергії від 21.01.2022 року, якими було збільшено ціну електричної енергії, було здійснено без документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни товару, відповідно такі угоди вчинені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а витрачені кошти бюджету в розмірі 24 589 грн 68 коп. підлягають поверненню.

Крім того прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 10 736 грн 00 коп.

До позовної заяви від 10.07.2023 року № 53-2000вих-23, в підтвердження сплати судового збору керівником Сарненської окружної прокуратури додано платіжну інструкцію від 5 липня 2023 року № 1123 про сплату судового збору в сумі 10 736 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 18 липня 2023 року позовну заяву керівника Сарненської окружної прокуратури від 10.07.2023 року № 53-2000вих-23 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 4 вересня 2023 року строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів з ініціативи суду до 16 жовтня 2023 року включно та відкладено підготовче засідання на 18 вересня 2023 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2023 року.

У судовому засіданні 16 жовтня 2023 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Позивач у судове засідання 16 жовтня 2023 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 18.09.2023 року до електронного кабінету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (а.с. 160). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Крім того відповідач у судове засідання 16 жовтня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання повідомлявся належним чином.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 18 липня 2023 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 137-139).

Ухвала суду про продовження строку підготовчого провадження у справі та відкладення підготовчого засідання від 4 вересня 2023 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 161-163).

Ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 18 вересня 2023 року, відправлена відповідачу на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 164-167).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Товариства є: 61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин, у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Ради та Товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

В даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для представництва порушених інтересів держави органами прокуратури.

Також, слід врахувати, що органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Сарненською окружною прокуратурою, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Немовицької сільської ради відповідний лист № 53-1784ВИХ-23 від 26.06.2023 року, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткових угод до Договору постачання електричної енергії.

Відповідно до відповіді Немовицької сільської ради від 28.06.2023 року № 1491/08/01-09 повідомлено, що заходи щодо оскарження додаткових угод Радою не здійснювались.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважені органи надані їм повноваження не використовують.

Вказане відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави в особі Немовицької сільської ради шляхом звернення до суду з даним позовом.

Отже, підсумовуючи зазначене, прокуратурою обґрунтовано правомірність звернення з даним позовом до суду.

Згідно інформації веб порталу "Prozorro" встановлено, що за результатами проведеної закупівлі UA-2021-12-10-016221-с, 21 січня 2022 року між Немовицькою сільською радою (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 2 (далі - Договір).

Згідно вказаного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу (за кодом ДК 021:2015 - 09310000-5 Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1. Договору).

Відповідно до Додатку 3 до Договору, загальна кількість електричної енергії, яку Постачальник має поставити становить 400 000 кВт*год.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору визначено, що загальна ціна Договору становить 1 447 200,00 грн. з ПДВ, а ціна за 1 кВт*год становить 3,015 грн. без ПДВ, а всього з ПДВ - 3,618 гривень.

Крім того положення щодо ціни за одиницю товару містяться також в Додатку 2 до Договору.

Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви приєднання (додаток 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток 3 до Договору) (в частині постачання електричної енергії з 01.01.2022) та укладається на строк до 31.12.2022 року включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань (надання акту про спожиту електроенергію, виставлення рахунків, проведення рахунків) Договір діє до повного їх виконання (пункт 13.1. Договору).

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі.

Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків (9,99%) пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України".

Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" - згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, Сторонами визнаються, зокрема, завірені роздруківки з веб-сайту Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку" або інший документ органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товару на ринку.

Нова (змінена) ціна застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.

Як свідчать матеріали справи, надалі між сторонами підписано додаткові угоди до Договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, зокрема:

- додатковою угодою № 2 від 08.07.2022 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год за спожиту електричну енергію становить 3,30 грн./кВт*год без ПДВ (3,96 грн./кВт*год з ПДВ) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.07.2022 року (збільшено ціну на 9,45%);

- додатковою угодою № 3 від 19.07.2022 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год за спожиту електричну енергію за становить 3,45 грн./кВт*год без ПДВ (4,14 грн./кВт*год з ПДВ) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15.07.2022 року (збільшено ціну на 14,43%);

- додатковою угодою № 4 від 12.08.2022 року, на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку, визначено, що ціна за 1 кВт/год за спожиту електричну енергію становить 3,75 грн./кВт*год без ПДВ (4,50 грн./кВт*год з ПДВ) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01.08.2022 року (збільшено ціну на 24,38%).

Отже, матеріалами справи стверджено та судом встановлено, внаслідок укладення між сторонами додаткових угод, відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 24,38%.

Крім того, встановлено, що Товариством на виконання Договору поставлено для Ради 231 573 кВт*год електричної енергії на загальну суму 862 420 грн 79 коп. з ПДВ, а саме:

- згідно акту приймання-передачі від 31.01.2022 року - 69 417,2730 кВт*год, 823,0000 кВт*год на суму 254 721,87 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 23, № 35, № 12, № 8, № 12 від 15.02.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 15.03.2022 року - 34 964,0000 кВт*год на суму 126 499,75 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 56, № 49, № 71, № 29, № 17, № 23 від 16.03.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 08.04.2022 року - 27 778,00000 кВт*год на суму 100 500,80 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 73, № 67, № 88, № 41, № 28, № 33 від 08.04.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 17.05.2022 року - 22 402,0000 кВт*год на суму 81 050,44 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 97, № 36, № 124, № 61, № 44, № 88 від 20.05.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 09.06.2022 року - 11 234,0000 кВт*год на суму 40 644,61 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 120, № 46, № 176, № 72, № 55, № 104 від 10.06.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 12.07.2022 року - 25 577,0000 кВт*год на суму 92 537,59 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 144, № 60, № 217, № 91, № 67, № 123 від 13.07.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 15.08.2022 року - 13 340,6130 кВт*год, 10 986,3870 кВт*год на суму 98 736,23 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 77, № 106, № 251, № 172, № 67, № 140 від 16.08.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 15.09.2022 року - 11 439,000 кВт*год на суму 51 475,50 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 197, № 77, № 286, № 118, № 87, № 154 від 15.09.2022 року;

- згідно акту приймання-передачі від 10.10.2022 року - 3 612,000 кВт*год на суму 16 254,00 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень № 220, № 84, № 328, № 97, № 132, № 174 від 11.10.2022 року.

Отже, факт виконання договору підтверджується матеріалами справи, зокрема Постачальником поставлено електричну енергію, а Споживачем оплачено отриманий товар, з урахуванням цін встановлених додатковими угодами.

Також відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-12-10-016221-с, що сформований 11 жовтня 2022 року на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.

Як наголошує прокуратура, додаткові угоди № 2, 3, 4 до Договору укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь сільської ради.

Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні, добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2022 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Так, між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 08.07.2022 року до Договору, якою збільшено ціну за одиницю товару на 9,45% та розповсюджено її дію з липня 2022 року.

Відповідно до інформації з веб порталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що фактично ціна на електричну енергію з моменту укладення Договору (21.01.2022 року) зменшилась в порівнянні на дату, на яку розповсюджується додаткова угода № 2 (01.07.2022 року).

Так, станом на 21.01.2022 року середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 2 830,25 грн./МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 1 825,24 грн./МВт.год (без ПДВ).

Проте, станом на 01.07.2022 року (дата на яку фактично поширюється дія додаткової угоди № 2 ціна електричної енергії на ринку РДН становить - 2 223,82 грн./МВт.год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 21,4%), а на ринку ВДР - 2 342,77 грн./МВт.год (без ПДВ) (тобто ціна зменшилась на 17,1%).

Враховуючи вказане, додаткова угода № 2 укладена безпідставно, адже фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі відбулося в сторону зменшення.

Отже, при підписанні даної додаткової угоди сторонами порушено встановлене ст. 41 Закону обмеження у збільшенні ціни до 10%, відтак додаткова угода № 2 від 08.07.2022 року укладена з порушенням вказаної норми Закону та п. 13.8. Договору та підлягає визнанню недійсною.

Як наслідок, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди № 3 від 19.07.2022 року призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год на 14,43 % відносно ціни, визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 4 від 12.08.2022 року - на 24,38 %.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 927/1058/21).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 кВт*год електричної енергії 3,015 грн. без ПДВ та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, що призвело до загального збільшення ціни на 24,38%, є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 року у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях. Поряд з цим, перемога в тендері (закупівля за кошти місцевого бюджету) та укладення договору за однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% у спосіб укладення оскаржуваних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та свідчить про свідоме заниження цінової пропозиції у тендері з метою перемоги.

Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладенні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Однак аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, а також ціну за одиницю товару, можна прийти до висновку, що укладені додаткові угоди не відповідають нормам законодавства, які наводилися вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підсумовуючи вищевикладене, оскаржувані додаткові угоди № 2 від 08.07.2022 року, № 3 від 19.07.2022 року, № 4 від 12.08.2022 року до Договору укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнані недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, визначеною у Договорі, а саме: 3,618 грн. з ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за ціною, визначеною Договором, Рада повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 231 573 кВт*год кошти у розмірі 837 831,11 грн. (3,618 х 231 573).

Судом встановлено, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 24 589,68 грн. (862 420,79 грн. - 837 831,11 грн.).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Відповідно, отримана відповідачем оплата в сумі 24 589,68 грн. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем для позивача зазначеної суми переплати, відтак позов в цій частині є обґрунтований та доведений.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорюванні додаткові угоди № 2, 3, 4 до Договору на постачання електричної енергії укладено з порушенням законодавства, а відтак суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання недійсними таких додаткових угод.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання оспорюваних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів в розмірі 24 589 грн 68 коп., а відтак вимоги прокурора про стягнення з відповідача зазначених коштів також визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить стягнути з відповідача на користь Рівненської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 10 736 грн 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 10 736 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 5 липня 2023 року № 1123.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 10 736 грн 00 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 08.07.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс".

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 19.07.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс".

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 12.08.2022 року до Договору на постачання електричної енергії № 2 від 21.01.2022 року, укладеного між Немовицькою сільською радою Сарненського району Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Північний альянс".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний альянс" (61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 43766172) на користь Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (34540, Рівненська обл., с. Немовичі, вул. Центральна, буд. 4, код ЄДРПОУ 04387786) кошти в розмірі 24 589 (двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 68 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північний альянс" (61082, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 43766172) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 жовтня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.