Ухвала

від 20.10.2023 по справі 200/5793/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

20 жовтня 2023 року Справа №200/5793/23

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради, Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Донецької області, Удачненської селищної ради, Служби у справах дітей Слов`янської сільської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради, Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Донецької області, Удачненської селищної ради, Служби у справах дітей Слов`янської сільської ради, в якому просить суд:

- скасувати рішення Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради від 27.07.2023 року, прийняте на підставі протоколу засідання від 27.07.2023 року № 3, та визнати дане рішення протиправним;

- визнати неправомірною бездіяльність служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради щодо неналежного забезпечення організації діяльності Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради, а також бездіяльність щодо не виконання покладених на них повноважень;

- зобов`язати відповідача 1 Комісію з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради переглянути заяву ОСОБА_1 від 06.07.2023 щодо надання їй опіки над онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати дії Удачненської селищної ради та Служби у справах дітей Слов`янської сільської ради щодо складання актів обстеження побутових умов сім`ї Фісенко протиправними, а також бездіяльність щодо не виконання покладених на них повноважень.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі така участь не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) може бути способом захисту цивільних прав та інтересів.

Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).

Аналогічна норма міститься у статті 19 ЦПК у чинній редакції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у приватноправових правовідносинах, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи особистого немайнового інтересу учасника таких відносин. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність/неправомірність Висновку Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради від 27.07.2023 року про не надання опіки (тимчасового влаштування) ОСОБА_1 над онуком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є внутрішньо переміщеною особою, на підставі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 15.08.2023 № 1437-7001860957. З липня поточного року ОСОБА_1 проживає у родичів за адресою: АДРЕСА_1 . До руйнування її власного будинку, вході проведення бойових дій, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 мешкала однією родиною зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та онуком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 02.07.2023 року житло ОСОБА_1 за вищевказаною адресою зруйновано її донька ОСОБА_3 загинула. ОСОБА_1 разом з онуком ОСОБА_2 потрапили до лікарні, де ОСОБА_1 майже місяць здійснювала догляд за дитиною.

06.07.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Донецької області (далі відповідач 2) із заявою щодо визначення її, як найближчого родича, опікуном онука. 27.07.2023 року вона з`явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради (далі Комісія або відповідач 1) з питання розгляду її заяви щодо опіки. На засіданні Комісії була присутня ще і родина ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які подали також заяву до відповідача 2 з аналогічного питання.

У день винесення рішення ОСОБА_1 не було надано жодного належно оформленого рішення Комісії та будь яких інших документів, і тільки після того, як вона на наступний день додатково звернулася до Великоновосілківської селищної ради, їй було надано витяг з протоколу № 3 від 27.07.2023 року за підписом секретаря селищної ради, заступника голови Комісії ОСОБА_6 та головного спеціаліста служби у справах дітей, секретаря ОСОБА_7 . З відповідного витягу ОСОБА_1 дізналася, що родина ОСОБА_8 виховує двох малолітніх дітей, ОСОБА_9 проходить військову службу.

З рішенням Комісії позивач не погоджується, вважає його неправомірним та таким що прийняте на підставі неповного з`ясування обставин справи та фальсифікованих документів, порушуючи права ОСОБА_1 та малолітньої дитини.

Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866 (далі - Порядок № 866).

За приписами п. 3 Порядку № 866 органами опіки та піклування є (…) виконавчі органи сільських рад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.

Суд вважає, що якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке вона вважає неправомірним, і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав або інтересів цієї особи чи пов`язані з реалізацією нею майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, то визнання незаконним вказаних рішень та їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Спірні у цій справі правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту особистих немайнових прав та інтересів ОСОБА_1 та її онука, гарантованих Сімейним кодексом України.

Суд вважає, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом №3 від 27.07.2023 року засідання Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради, хоч і прийняте суб`єктом владних повноважень, але спрямоване на реалізацію приписів сімейного законодавства та впливає, насамперед, на особисті немайнові права позивача та її онука ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як найближчого родича, при вирішенні цивільної справи про не надання опіки (тимчасового влаштування дитини).

Аналогічні висновки наведені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 496/4271/16-а.

Суд встановив, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу оспорювання сімейних прав та захисту інтересів позивача, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини шостої наведеної статті, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України, главою 19 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року за № 866.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспрюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Оскільки розгляд цього спору перебуває поза межами юрисдикції адміністративних судів, тому цей спір може бути вирішено в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 23 ЦПК України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Отже, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені частиною п`ятою статті 170 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань захисту прав дитини Великоновосілківської селищної ради, Служби у справах дітей Великоновосілківської селищної ради Донецької області, Удачненської селищної ради, Служби у справах дітей Слов`янської сільської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити в цій ухвалі, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.

Ухвала постановлена та підписана у порядку письмового провадження 20 жовтня 2023 року.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров