Рішення

від 23.10.2023 по справі 320/11584/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 року Справа № 320/11584/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави до Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області із позовом до Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо не нарахування та не виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

- зобов`язати Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області нарахувати та виплатити всім випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" з розміру, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та "Про Державний бюджет на 2022 рік".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав про те, що в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було вивчено стан додержання відповідачем вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та встановлено порушення вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" в частині не нарахування та не виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Білогородської ОТГ, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, а саме таким дітям: ОСОБА_1 (дитина позбавлена батьківського піклування); ОСОБА_2 (дитина сирота); ОСОБА_3 (дитина сирота). Враховуючи положення чинного законодавства та усталену судову практику відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити вказаним дітям одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" з розміру, встановленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та «Про Державний бюджет на 2022 рік».

Позивач вказав зокрема, що він, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства та враховуючи відсутність органу, до компетенції якого саме належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, звернувся до суду з вказаним позовом.

22.12.2022, ухвалою суд було відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та залучено до участі в справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358477).

24.01.2023 судом отримано відзив від відповідача на позовну заяву, в якій останній не погоджується із заявленими позовними вимогами оскільки виходячи з положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання та ні відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ні Білогородська сільська рада, ні заклад освіти у якому навчаються діти, інтереси яких захищає у даній справі заступник керівника прокурори не відносяться до закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування і тим більше не фінансуються із державного бюджету, сільська рада не є розпорядником таких коштів.

Зокрема, у своєму відзиві, відповідач вказав про те, що за ч.ч. 3-5 КАС України прокурор звертається до суду у визначених законом випадках та має обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду з позовом та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідач зауважив, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 10.02.2011, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно на момент подання позовної заяви до суду, досяг повноліття та набув адміністративно процесуальної дієздатності у відповідності до ч. 2 ст. 43 КАС України, може самостійно звертатись до суду за захистом порушених своїх прав. Та, ОСОБА_4 має опікуна ОСОБА_5 , визначеного розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області №4763 від 18.11.2010 та ОСОБА_3 також має опікуна ОСОБА_6 , призначену рішенням виконавчого комітету Білогородської сільської ради №55/1 від 25.05.2021, у зв`язку з чим, вказані особи є їх відповідними законними представниками. Просить відмовити в задоволенні позову.

25.01.2023 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій останній наполягає на заявлених позовних вимогах та щодо правових підстав представника в суді зазначив, що під час подання позову таке право детально обґрунтовано, встановлена бездіяльність відповідача по справі, що завдає шкоду державі у сфері охорони дитинства, а не окремо взятої дитини, так як порушує засади державної політики у цій сфері, що ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини, і має на меті забезпечення належної реалізації органом місцевого самоврядування та його виконавчими органами своїх повноважень у сфері захисту дітей, вказує на збіг в одній особі суб`єкта, уповноваженого на захист порушених прав держави та відповідача. Зазначені обставини вважає такими, що вказують про відсутність органу, уповноваженого захистити інтереси держави шляхом оскарження бездіяльності в судовому порядку, та покладає на прокурора обов`язок здійснити такий захист. Також, вказуючи на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, ст. 56 ЦПК України, ч. 4 ст. 53 КАС України та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 наполягає на тому, що в даній справі він подав позов в інтересах держави із самостійним статусом позивача, а не в інтересах дітей чи уповноваженого органу, просить позов задовольнити.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області пояснень по справі не надійшло.

02.02.2023, ухвалою суду відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, вказану позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю положенням ст.ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у визначений спосіб, шляхом надання до суду - належних та достатніх доказів в обґрунтування виконання своїх повноважень державним органом, права на звернення до суду з даним позовом в інтересах держави.

27.02.2023, ухвалою суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 240 КАС України вказаний позов залишено без розгляду.

31.05.2023, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №320/11584/22 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.06.2023 справа надійшла від Шостого апеляційного адміністративного суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2023, справа №320/11584/22 передана судді Войтович І.І. для продовження розгляду за наслідками винесеної Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 31.05.2023.

05.07.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду адміністративну справу №320/11584/22 прийнято до провадження; продовжено розгляд справи №320/11584/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; запропоновано сторонам по справі надати до суду додаткові пояснення та докази за наявності таких, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.

Ухвала суду надіслана сторонам по справі належним чином.

Додаткових пояснень по справі від сторін до суду не надійшло.

Суд розглядає вказану справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів наданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Києво-Святошинською окружною прокуратурою, у порядку передбаченим ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вивчено стан додержання вимог чинного законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за результатами чого встановлено порушення в діяльності Відділу освіти, молоді, фізичної культури і спорту Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» в частині ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності на території Білогородської ОТГ, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно інформації Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 12.10.2022 № 196 встановлено, що навчальні заклади середньої освіти комунальної форми власності, розташовані на території Білогородської сільської ради із числа дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, закінчили:

- ОСОБА_1 , позбавлена батьківського піклування, закінчила 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_2 , дитина сирота, закінчив 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_3 , дитина сирота, закінчила 9-й клас Гореницький ліцей Білогородської сільської ради Бучанського району.

Зі змісту інформації Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 12.10.2022 № 196 вбачається, що жодному випускнику загальноосвітніх навчальних закладів, розташованих на території Білогородської ОТГ із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразова грошова допомога в розмірі 6 прожиткових мінімумів, яка передбачена ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно -правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», впродовж 2021-2022 років не виплачувалась.

Відповідно, Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області не заперечує не виплату вказаним дітям одноразової грошової допомоги в розмірі 6 прожиткових мінімумів, яка передбачена ч. 7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно -правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

За своєю правовою позицією відповідач вказує, що він не є розпорядником коштів.

З огляду на викладене, заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури, реалізовуючи надані законом повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 № 2342-IV (далі - Закон №2342-IV).

Статтями 3, 4 Закону України №2342-IV визначено, що основними засадами державної політики щодо соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування є, зокрема захист їх майнових, житлових та інших прав та інтересів, належне матеріально-технічне забезпечення незалежно від форми влаштування та утримання такої категорії дітей на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку. Заходи соціального захисту осіб з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються, зокрема, до мінімального стандарту разової державної фінансової допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу.

Частиною 1 ст.8 Закону №2342-IV встановлено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2342-IV, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 1 Закону №2342-IV передбачено, що особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

Частиною 7 статті 8 Закону №2342-IV визначено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

При цьому, ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленого законом.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Постанова №226).

Разом з тим, відповідно до п.п.1 п.13 Постанови №226 дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, при вступі на навчання до закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом, взуттям і м`яким інвентарем за нормами, встановленими для вихованців шкільного віку шкіл-інтернатів.

Проте, відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону №2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги встановленої Постановою №226.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а та від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342 та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону №2342-IV, згідно якого одноразова грошова допомога підлягає виплаті позивачу у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Суд також враховує, що відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і у справі Стре проти Сполучного Королівства («Stretch v. the United Kingdom,» №44277/98, п. 37).

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany», N 71916/01, N 71917/01 та N 10260/02, п. 74).

В контексті спірних правовідносин суд зауважує, що ч.7 ст.8 Закону №2342-IV встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 05.06.2019 у справі №159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі №303/5848/16-а, від 04.11.2020 у справі №303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі №164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі №169/521/16-а.

Спростовуючи доводи відповідача про те, що останній не є розпорядником бюджетних коштів, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з п.1.1., 1.3, 1.4, 1.5, 1.6. Положення про Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, затвердженого рішенням Білогородської сільської ради від 09.12.2020 №31, відділ освіти є структурним підрозділом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, є уповноваженою особою з реалізації прав і обов`язків Білогородської сільської ради, як засновника, щодо управління закладами освіти, фінансується за рахунок коштів міського бюджету та субвенцій з Державного бюджету, у своїй діяльності є підзвітним та підконтрольним Білогородської сільської ради, підпорядковане виконавчому комітету ради, сільському голові, з питань здійснення делегованих повноважень - підконтрольний відповідним органам виконавчої влади, є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, відповідні рахунки в територіальному представництві Державної казначейської служби України.

Серед основних завдань, прав та обов`язків відділу є, зокрема, забезпечення на території Білогородської громади всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізацїї компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору; відповідає за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на території Білогородської територіальної громади, забезпечення доступності дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти; забезпечує доступність та безоплатне здобуття дошкільної та повної загальної середньої освіти для всіх громадян, які проживають на відповідній території; вживає заходів для забезпечення потреби громадян, які проживають на відповідній території, у дошкільній та позашкільній освіті; здійснює прогнозування освітніх потреб населення у закладах, що забезпечують надання дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти, враховуючи інтереси дітей з особливими освітніми потребами; веде облік дітей дошкільного та шкільного віку у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; забезпечує затвердження кошторисів закладів освіти у порядку, визначеному законодавством; вносити до Білогородської сільської ради пропозиції щодо фінансування закладів освіти, брати безпосередню участь у формуванні бюджету в частині убезпечення освітньої галузі тощо (пункти 2.2., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.15, 3.2 Положення).

Відповідно до Положення про службу у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, затвердженого рішенням № 621 від 16.12.2021, утворюється сільською радою, селищною радою та є підзвітною, підконтрольною та підпорядкованою Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області та Білогородському сільському голові, має право юридичної особи та в межах, визначених законодавством України, приймає самостійні рішення, які оформляються актами та наказами за підписом керівника служби; серед основних завдань має - розроблення і проведення самостійно або разом з виконавчими органами Білогородської сільської ради, відповідними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, громадськими об`єднаннями заходів щодо захисту прав, свобод і законних інтересів дітей; координація діяльності виконавчих органів Білогородської сільської ради, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території Білогородської територіальної громади, у розв`язанні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності та безпритульності, надання їм у межах компетенції практичної, методичної та консультаційної допомоги в цій сфері тощо (п. 1, п. 2, п. 4 Положення).

Таким чином, з огляду на вказане можна чітко встановити, що відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області є розпорядником бюджетних коштів, передбачених на фінансування та утримання закладів загальної середньої освіти комунальної форми власності на території Білогородської ОТГ. Доказів, які спростовують позицію суду відповідачем по справі не надано.

Отже, обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантованої ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи, покладено на Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про їх розподіл судом не вирішується.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області щодо не нарахування та не виплати випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а саме:

- ОСОБА_1 , позбавлена батьківського піклування, закінчила 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_2 , дитина сирота, закінчив 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_3 , дитина сирота, закінчила 9-й клас Гореницький ліцей Білогородської сільської ради Бучанського району.

3. Зобов`язати Відділ освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (адреса: 08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ: 44145304) нарахувати та виплатити випускникам загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, які мали статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразову грошову допомогу у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", згідно розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», а саме:

- ОСОБА_1 , позбавлена батьківського піклування, закінчила 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_2 , дитина сирота, закінчив 11-А клас ОЗО «Білогородський ліцей №1» Білогородської сільської ради Бучанського району;

- ОСОБА_3 , дитина сирота, закінчила 9-й клас Гореницький ліцей Білогородської сільської ради Бучанського району.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.