Ухвала

від 20.10.2023 по справі зпп/320/131/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

20 жовтня 2023 року № ЗПП/320/131/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Курдонер"

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Курдонер" з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд:

- зупинити дію наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2023 №34;

- заборонити Міністерству культури та інформаційної політики України приймати рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення стосовно будинку по вулиці Софіївська, будинок 20/21 / вулиця Володимирська, будинок 20/21 в м. Києві.

В обґрунтування заяви зазначено про прийняття 06.07.2023 Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наказу №34 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку культурної спадщини м. Києва», згідно якого будинок, власником якого є заявник, занесено до Переліку культурної спадщини м. Києва як пам`ятку архітектури. Зауважено, що з 04.07.2007 по даний час право власності на нежитловий будинок по вул. Софіївська, буд. 20/21 вул. Володимирська, буд. 20/21 в м.Києві належить заявнику на підтвердження чого надано інформаційну довідку від 26.06.2023 №336905056 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу від 06.07.2023 №34 ускладнить ефективний захист прав та інтересів позивача вiд порушень з боку суб`єкта владних, оскільки спірний наказ вичерпає свою дію в момент занесення будинку по вулиці Володимирська, будинок 20/21 (вул. Софійська 20/21) в м. Києві до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Крім того заявник зауважив, що невжиття забезпечення позову в частині заборони Міністерству культури та інформаційної політики України приймати рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення стосовно будинку по вулиці Софійська, будинок 20/21/вулиця Володимирська, будинок 20/21 в м. Києві фактично дасть змогу на підставі спірного наказу, який, на думку останнього, є очевидно протиправним, прийняти незаконний нормативно-правовий акт, а відтак, продовжити протиправну поведінку суб`єктів владних повноважень щодо майбутнього позивача.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву без повідомлення учасників справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Як встановлює частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому для прийняття рішення про забезпечення позову достатньо лише обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

За своєю правовою природою забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту. Водночас, невжиття заходів, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Відтак, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відтак, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Оцінивши наявні у справі докази та мотиви поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи із такого.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України Про охорону культурної спадщини.

Як передбачено частиною 1 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 року за №1805-III, з наступними змінами та доповненнями, до історичних об`єктів культурної спадщини належать - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів.

Також, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 р. № 452 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток», об`єкти культурної спадщини, які пропонуються для внесення до Реєстру за категорією місцевого значення, повинні зберегти свою автентичність (пам`ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування) та мати одну або більше з таких ознак: мали вплив на розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю людей, які зробили значний внесок у розвиток культури певного населеного пункту чи регіону; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Курдонер" є власником нежитлового будинку по вул. Софіївська, буд. 20/21 вул. Володимирська, буд. 20/21 в м.Києві.

06 липня 2023 року Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято наказ №34 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку культурної спадщини м. Києва», згідно якого будинок занесено до Переліку культурної спадщини м. Києва як пам`ятку архітектури.

Судом встановлено, що згідно наказу Міністерства культури України від 05.07.2011 №511/0/16-11 будинок по вул. Софійська, буд. 20 та вул. Володимирська, 21 в м. Києві не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури у зв`язку з невідповідністю критеріям, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1760 «Про затвердження Порядку визначення критерій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», оскільки втратив предмет охорони.

З урахуванням зазначеного товариство з обмеженою відповідальністю "Курдонер" замовило проектну документацію «Реконструкція будинку для розташування готельно-офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, торговельного, соціально побутового призначення з підземними та наземними паркінгами та облаштування рекреаційної зони на вул. Софійській (на перетині з вул. Володимирською), 20/21 (літера «А») у Шевченківському районі м. Києва».

15 липня 2011 листом Міністерства культури України « 1471/22/13-11 погоджено вищезазначену документацію.

15 липня 2011 отримано дозвіл Міністерства культури України №1470/22/13-11 від 15.07.2021 на проведення будівельних робіт.

01.12.2011 отримано експертне заключення ЮНЕСКО щодо реконструкції будинку в охоронній (буферній) зоні Софії Київської.

22 грудня 2011 отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві №КВ 11411110760 щодо проведення будівельних робіт

Відтак, спірний об`єкт на момент його набуття у власність відповідним інвестором, не був віднесений до об`єктів культурної спадщини місцевого рівня, що, відповідно, надавало власнику всі права для отримання дозвільних документів на його реконструкцію.

Втім, як було зазначено вище наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2023 №34 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку культурної спадщини м. Києва», будинок занесено до Переліку культурної спадщини м. Києва як пам`ятку архітектури.

Спірним наказом фактично заборонено заявнику, який, отримавши відповідні дозвільні документи у встановленому чинним законодавством порядку, можливість реалізувати у визначені строки відповідний інвестиційний проект.

Так, з огляду вищезазначене, у разі задоволення позовних вимог по даній справі позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення відповідного процесу, крім того може призвести до порушень з боку позивача його зобов`язань перед іншими особами, що в свою чергу може призвести до значних фінансових та репутаційних втрат.

У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд наголошує, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відтак, при вирішенні даного питання про забезпечення позову, суд враховує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Курдонер", за яким останній звернувся до суду, що суперечитиме вище згаданій позиції Європейського суду з прав людини.

Суд наголошує, що в даному випадку застосування заходів забезпечення адміністративного позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.

З огляду на вищевикладене, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів позовним вимогам, що заявлені заявником, і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, та приписам Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що заява про забезпечення позову до подання позовної заяви в частині зупинення дії наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2023 №34 підлягає задоволенню.

Вимоги в частині заборонити Міністерству культури та інформаційної політики України приймати рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення стосовно будинку по вулиці Софіївська, будинок 20/21/вулиця Володимирська, будинок 20/21 в м. Києві, не підлягають задоволенню, оскільки належним та співмірним заходом забезпечення адміністративного позову в межах спірних правовідносин є зупинення дії наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2023 №34.

З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Курдонер" про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити частково.

2. Зупинити дію наказу Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.07.2023 №34 до розгляду справи по суті.

3. В іншій частині заяви - відмовити.

4. Попередити заявника, що у відповідності до приписів частини 2 статті 153 КАС України заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

5. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Курдонер" (01001, м. Київ, вул. Софійська/Володимирська, 20/21 літ. «А», код 35032785).

Боржник: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська, 12, код 42475311)

Строк пред`явлення ухвали до виконання до 23 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Колеснікова І.С.