Рішення

від 23.10.2023 по справі 560/10960/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10960/23

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення про переміщення позивача для несення військової служби за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023, оскільки відповідно до наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, встановлений обов`язок відповідача щодо переміщення по службі в іншу місцевість військовослужбовців, які мають потребу за станом свого здоров`я або за станом здоров`я членів сімей змінити місце служби і проживання, а також за сімейними обставинами та з інших поважних причин, або на нижчу на один ступінь посаду за ініціативою військовослужбовця (крім військовослужбовців, які займають посади, за якими передбачені військові звання старший лейтенант або молодший сержант (старшина 2 статті)) провадиться на особисте прохання відповідно допідпунктів 2,3пункту 82 Положення за рапортом військовослужбовця, поданим за підпорядкуванням. Сімейними обставинами та іншими поважними причинами для переміщення військовослужбовця можуть бути, зокрема, хвороба військовослужбовця або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком військово-лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї. Зазначено, що позивач звертався до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом про переміщення його за станом здоров`я для подальшого проходження військової служби на вакантну посаду водія слюсаря ремонтно механічної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти військової частини НОМЕР_2 (1282-й центр забезпечення бронетанковим озброєнням та технікою). До рапорту було додано копію довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023. Однак, відповіді на рапорт військовослужбовця отримано не було. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостоюстатті 162 КАС Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800 проведено ОСОБА_1 медичний огляд ВЛК в/ч НОМЕР_3 . Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Сечокам`яна хвороба. Конкремент сечового міхура дивертикул сечового міхура, структура уретри лікована оперативно (30.12.2022): цистолітотомія, оптичне бужування уретри з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І стадії. СН0. Люмбалгія в стадії нестійкої ремісії з незначним порушенням функції. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Поширений остеохондроз ІІІ ступеня з незначним порушенням функції. Простий короткозорий астигматизм ступенем 0,5Д при гостроті зору з корекцією 1,0 правого ока та без корекції 1,0 лівого ока. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно довідки в/ч НОМЕР_3 від 14.03.2023 №1800 на підставі статей 23в, 39в, 64в, 67б графи II Розкладу хвороб встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є обмежено придатним до військової служби. Непридатний до служби в десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

28.03.2023 ОСОБА_1 звертався із рапортом, в якому просив командира І стрілецької роти клопотати перед вищим командуванням про переміщення його для подальшого проходження військової служби на вакантну посаду водія слюсаря ремонтно механічної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти в\ч НОМЕР_2 , ВОС 790037\669А, шик «солдат», 4 тарифний розряд. На призначення на нижчу посаду згідний.

28.03.2023 командир І стрілецької роти капітан ОСОБА_2 подав командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт із клопотанням по змісту рапорту старшого солдата ОСОБА_3 .

Водночас, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинених відповідачем дій (або прийнятих рішень) за результатами поданого рапорту та фактично ці обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідностатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Cтаттею 65Конституції Українивстановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно частини першої пункту 20статті 106 Конституції Українипередбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснюєЗакон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII(надалі також -Закон №2232-XII).

Відповіднодо частини першоїстатті 2 Закону №2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною чотирнадцятоюстатті 2 Закону №2232-XIIвизначено, що виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частин першої, тринадцятоїстатті 6 Закону №2232-XIIвійськові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Військовослужбовці у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби, можуть бути направлені для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули.

У відповідності до частини четвертоїстатті 2 Закону №2232-XIIпорядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженимУказом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008(надалі також - Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 82 Положення №1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється на рівнозначні посади за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 112 Положення №1153/2008, військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків: неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії; неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують; потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Відповідно до пункту 113 Положення №1153/2008, переміщення військовослужбовця за станом здоров`я або за станом здоров`я членів його сім`ї здійснюється за рапортом військовослужбовця та за наявності відповідного медичного висновку.

Статтею 115 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженогоЗаконом України від 24.03.1999 №551-XIV, передбачено, що вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженанаказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженогоУказом Президента України від 10.12.2008 №1153.

Відповідно до підпункту 4.17Інструкції від 10.04.2009 №170зарахування військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб здійснюється з урахуванням, серед визначених, таких особливостей: у порядку переміщення по службі звільнення з посади однієї номенклатури посад і зарахування військовослужбовців у розпорядження іншої номенклатури посад, між якими немає взаємин підпорядкованості, проводяться наказом вищої посадової особи.

Згідно статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальники) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділ) і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Згідно пункту 90 Положення від 10.12.2008 №1153/2008, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров`я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов`язки військової служби з урахуванням стану здоров`я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.

З огляду на вищенаведене, командир (начальник), який має право призначати військовослужбовця на відповідну посаду, за результатом розгляду рапорту про переміщення військовослужбовця за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, повинен прийняти відповідне рішення.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи відповідачем не доведено наявності обставини з прийняття рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 28.03.2023 про його переміщення для подальшого проходження військової служби на вакантну посаду водія слюсаря ремонтно механічної майстерні взводу спеціальних робіт ремонтної роти в\ч НОМЕР_2 , ВОС 790037\669А, шик «солдат», 4 тарифний розряд на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800.

Оскільки, командир (начальник), який має право призначати військовослужбовця на відповідну посаду, за результатом розгляду рапорту про переміщення військовослужбовця за станом здоров`я, на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії, повинен прийняти відповідне рішення, то враховуючи вищенаведене, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 28.03.2023 про переміщення позивача з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800.

Щодо твердження позивача про те, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, встановлений обов`язок відповідача щодо прийняття рішення про переміщення військовослужбовця за станом здоров`я, суд зазначає наступне.

Відповідно достатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини 2статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті8, статті55 Основного Закону Україниполягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Конституційний Суд України у своїх рішеннях послідовно підкреслював значущість положеньстатті 55 Конституції Українищодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції України, статей2,6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд зазначає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Однак, як встановлено відповідач не приймав рішення про переміщення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800, а допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 28.03.2023 про переміщення позивача з військової служби.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та підлягають до часткового задоволення. Слід визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту позивача від 28.03.2023 про переміщення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800 та зобов`язати відповідача прийняти рішення, за результатом розгляду рапорту позивача від 28.03.2023.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, як передчасних.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат відповідно до частини першоїстатті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту Кузьмінського Олександра Миколайовича від 28.03.2023 про переміщення ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 за станом здоров`я на підставі довідки військово-лікарської комісії від 14.03.2023 №1800.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 28.03.2023 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, що висвітлені у даному судовому рішенні, про що письмово повідомити ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя І.І. Тарновецький