Постанова

від 23.10.2023 по справі 520/18000/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 р. Справа № 520/18000/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/18000/21

за позовом ОСОБА_2

до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_3 (надалі позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (Ідентифікаційний код 04397106), яка полягає у невирішенні питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати Савинську селищну раду Ізюмського району Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 10 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, яка полягає у невирішенні питання про надання або відмову у наданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язано Савинську селищну раду Ізюмського району Харківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 10 червня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області.

28 грудня 2021 року представник ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просив суд ухвалити додаткове рішення та вирішити питання щодо розподілу судових витрат позивача ОСОБА_5 , а саме, щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2022 року заяву представника ОСОБА_4 про розподіл судових витрат у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Позивач, не погодившись із додатковим рішенням в частині відмови задоволенні заяви, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 гривень та прийняти в цій частині нове рішення, яким достягнути з відповідача частину судових витрат.

В частині задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень додаткове рішення суду не оскаржувалось.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга).

Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту поданої позивачем до суду заяви вбачається, що останньою понесено витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Так, відповідно до наявних матеріалів справи, 17 вересня 2021 року між Адвокатським об`єднанням ЛОУ УОЛВС (АО ЛОУ УОЛВС) та ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги № б/н (далі - договір про надання правової допомоги). Відповідно до п. 2.1.3 договору про надання правової допомоги, Адвокатське об`єднання представляє у встановленому порядку інтереси клієнта ( ОСОБА_4 ) в судових органах, зокрема, в суді адміністративної юрисдикції.

17 вересня 2021 року між АО ЛОУ УОЛВС та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 6/ГІ до договору про надання правової допомоги, відповідно до якої Адвокатське об`єднання зобов`язалося надати такі послуги, зокрема, скласти позовну заяву ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги та додаткової угоди №6/ГІ від 17 вересня 2021 року, Адвокатське об`єднання в особі голови Крайза Олександра Ігоровича виконувало роботи та надавало послуги у обсязі та порядку встановленому домовленістю сторін.

Послуги, що пов`язані з провадженням у даній справі надавав представник ОСОБА_4 , адвокат АО ЛОУ УОЛВС - Крайз Олександр Ігорович.

Крайз Олександр Ігорович є головою адвокатського об`єднання АО ЛОУ УОЛВС, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

13 грудня 2021 року, у зв`язку зі зміною прізвища клієнта, між АО ЛОУ УОЛВС та ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_4 ) було укладено додаткову угоду №13/12/21 відповідно до якої було внесено зміни в реквізити клієнта, що зазначені в розділі 9 договору про надання правової допомоги та зазначено нове прізвище клієнта - Казанцева.

На підтвердження наданих послуг за договором про надання правової допомоги сторони підписали акт приймання-передачі наданих послуг від 23 грудня 2021 року на суму 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп).

За надані послуги за договором про надання правової допомоги та додатковою угодою №6/ГІ від 17 вересня 2021 року позивач зобов`язалась сплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за договором.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 15000 грн.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що між Адвокатським об`єднанням ЛОУ УОЛВС в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 17.09.2021 та додаткової угоди №6/ГІ від 17.09.2021 позивачу було надано наступні послуги: складено позовну заяву ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії затрачено 2 г. 30 хв. вартість 15000,00 грн.

Задовольнивши частково заяву позивача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції виходив зі складності справи та предмету позову, співмірності складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим, прийшов до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума у розмірі 15000,00 грн є необґрунтованою, а тому стягнув на користь позивача суму у розмірі 2000,00 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 132 КАС України).

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Приписи частини дев`ятої статті 139 КАС України містять критерії розподілу судових витрат, які суд повинен врахувати при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Так, пунктами 1, 2, 4 частини дев`ятої статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04, п. 269).

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача було заявлено до суду першої інстанції клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн (а.с.42-63 том 1).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу зі сторони позивача було подано наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 13.12.2021 щодо Адвокатського об`єднання «ЛОУ УОЛВС» (а.с. 46-52); договір б/н про надання правової допомоги від 17.09.2021 (а.с. 53-54) та додаток до договору б/н від 17.09.2021 (а.с.55); додаткову угоду №6/ГІ до договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 (а.с.56); додаткову угоду №13/12/21 до договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 (а.с.57); акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 (а.с.58).

З договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 вбачається, що він укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛОУ УОЛВС».

Згідно п.1.1 договору Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

У відповідності до пункту 2.1 Адвокатське об`єднання надає такі види правової допомоги послуги:

2.1.1. Перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, візує їх, надає допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів.

2.1.2. Приймає участь у підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємствами та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів.

2.1.3. Представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в судових органах, зокрема, господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів.

2.1.4. Учасники Адвокатського об`єднання та/або адвокати, здійснюють, у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів Клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України.

2.1.5. Узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами Клієнта результати розгляду претензій; практику укладення та виконання договорів; надає Клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків.

2.1.6. Надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у Клієнта в процесі здійснення діяльності.

2.1.7. Інформує Клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами Клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності.

Отже, вказані положення договору містять узагальнені види послуг.

Разом з тим, згідно з додатковою угодою від 19.09.2021 №6/ГІ до договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021, яка є невід`ємною частиною договору, було уточнено вид послуг, які надаються позивачу, зокрема, Адвокатське об`єднання зобов`язане надати такі послуги: скласти позовну ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Крім того, закріплено, що оплата наданих послуг здійснюється Клієнтом протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг за Договором.

Додаткова угода №13/12/21 від 13.12.2021 до договору про надання правової допомоги б/н від 17.09.2021 містить закріплені зміни до реквізитів основного договору, у зв`язку із зміною прізвища Клієнта з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

На підтвердження наданих послуг за договором про надання правової допомоги сторони підписали 23 грудня 2021 року акт приймання-передачі наданих послуг, з яким послуги зі складання позовної заяви у справі №520/18000/21 становили 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп) із затратою на це 2 годин 30 хвилин (а.с. 58).

Отже, за надані послуги за договором про надання правової допомоги та додатковою угодою №6/ГІ від 17 вересня 2021 року позивач зобов`язалась оплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за договором.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу складали 15000 гривень.

З аналізу долучених до заяви документів свідчить, що між Адвокатським об`єднанням ЛОУ УОЛВС в рамках надання послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 17.09.2021 та додаткової угоди №6/ГІ від 17.09.2021, позивачу надано наступні послуги, а саме: складено позовну заяву ОСОБА_4 до Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії затрачено 2 г. 30 хв. вартість 15000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оцінені сторонами договору про правничу допомогу послуги на суму 15000 гривень, є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору, з урахуванням незначної складності, сталості судової практики у відповідних питаннях та розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Визначену судом першої інстанції суму 2000,00 гривень, колегія суддів вважає співмірною сумою для відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, з огляду на складність даної справи, виконану адвокатом роботу та сталість судової практики у даній категорії справ.

Доводи апеляційної скарги позивача про передчасність висновків суду першої інстанції з приводу зменшення судом першої інстанції суми витрати на правничу допомогу суперечить вимогам диспозитивності, а також процесуальну неможливість суду самостійно визначати часові межі і вартісні показники наданих адвокатом послуг в межах спірних правовідносин, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат віднесено до повноважень суду за результатами розгляду справи та є дискреційними повноваженнями.

Позиція Верховного Суду в постанові від 02.09.2020 у справі №826/4959/16 полягає в тому, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.05.2021 у справі №640/2076/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності тa необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону та статей 134, 139 КАС України дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна позиція приведена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №420/7616/20.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених витрат, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На думку колегії суддів, заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу за складання позовної заяви, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору через те, що вказана справа за складністю є незначною, не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, оскільки розглянута в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Таким чином, враховуючи категорію спору, обставини цієї справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції підлягають стягненню на користь позивача в розмірі 2 000,00 гривень.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується нормами статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Виходячи з приведених вище обґрунтувань, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог заяви представника позивача про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 по справі № 520/18000/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко