Вирок

від 23.10.2023 по справі 756/13089/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

23.10.2023 Справа № 756/13089/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 756/13089/23

1-кп/756/1621/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2023 місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100050003151 від 07.09.2023, на підставі обвинувального акта за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_1 , такого, що має середню спеціальну освіту, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, із 05:30 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено: 1) з 05:30 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022; 2) з 05:30 25.04.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022; 3) з 05:30 25.05.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022; 4) з 05:30 23.08.2022 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022; 6) з 05:30 19.02.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023; 7) з 05:30 20.05.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 01.05.2023 №255/2023; 8) з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб згідно з Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023.

Водночас, судом встановлено, що 07.09.2023 приблизно о 00:29 ОСОБА_5 перебував на паркувальному майданчику біля торгового центру «ЕПІЦЕНТР-К» у м. Києві (просп. С.Бандери, 11а), де у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а саме державних номерних знаків, вчиненого в умовах воєнного стану.

Надалі, реалізуючи свій вищевказаний умисел, того ж дня в той же час і в тому ж місці ОСОБА_5 , впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу підійшов до транспортного засобу марки «BMW 3281», належного на праві власності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зняв з вищевказаного автомобіля одну пару державних номерних знаків НОМЕР_1 , вартість яких складає 500 грн.

Продовжуючи реалізовувати свій вищевказаний злочинний умисел, того ж дня в той же час і тому ж місці ОСОБА_5 зайшов до підземного паркінгу ТЦ «ЕПІЦЕНТР-К» у м. Київ (просп. С. Бандери, 11а) та, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу підійшов до транспортного засобу марки «DAEWOO LANOS», належного на праві власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та зняв з вищевказаного автомобіля одну пару державних номерних знаків НОМЕР_2 , вартість яких складає 500 грн.

Продовжуючи реалізовувати свій вищевказаний злочинний умисел, того ж дня в той же час і тому ж місці ОСОБА_5 , перебуваючи на підземному паркінгу ТЦ «ЕПІЦЕНТР-К» у м. Київ (просп. С. Бандери, 11а) та, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, таємно умисно з корисливих мотивів з метою власного збагачення шляхом вільного доступу підійшов до транспортного засобу марки «FIAT FIORINO», належного на праві власності ТОВ «ДЕЙНА» (ЄДРПОУ № 43172452) та зняв з вищевказаного автомобіля одну пару державних номерних знаків НОМЕР_3 , вартість яких складає 500 грн.

Виконавши всі дії, які ОСОБА_5 вважав необхідними для таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, останній з вказаними державними номерними знаками направився до виходу з підземного паркінгу, однак свій злочинний умисел до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони торгового центру.

Внаслідок вчинення злочину, в разі доведення його до кінця, ОСОБА_5 міг спричинити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнову шкоду на загальну суму 500 грн, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнову шкоду на загальну суму 500 грн, та ТОВ «ДЕЙНА» (ЄДРПОУ 43172452) майнову шкоду на загальну суму 500 грн.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та представник потерпілого ТОВ «ДЕЙНА» - ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 135 КПК України, у судове засідання не з`явились. При цьому, в матеріалах кримінального провадження міститься заява від останніх, в якій потерпілі та представник потерпілого, кожен окремо, просить судове провадження кримінального провадження здійснювати за їх відсутності, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого немають, цивільний позов у кримінальному провадженні подавати не будуть, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду.

Заслухавши позиції учасників судового провадження про можливість проведення судового розгляду, враховуючи відсутність цивільного позову у кримінальному провадженні, а також те, що викрадене майно було передано потерпілим та представнику потерпілого на відповідальне зберігання, суд прийняв рішення про проведення судового розгляду за відсутності потерпілих та представника потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся, зазначив, що жалкує, що так сталося, беззаперечно підтвердив обставини кримінального провадження, при цьому не оспорював день, час, місце, спосіб та мотиви вчиненого ним злочину відповідно до висунутого обвинувачення й показав наступне. Так, обвинувачений ОСОБА_5 показав, що він 07.09.2023 у нічний час доби, перебуваючи на парковці біля ТЦ «ЕПІЦЕНТР-К» у м. Київ (просп. С. Бандери, 11а), вирішив зняти номерні знаки з припаркованих транспортних засобів, що й зробив, а саме за вказаних обставин зняв номерні знаки з трьох автомобілів, з одного - на парковці біля ТЦ, та ще з двох, що знаходились на підземному паркінгу. Після цього, він був зупинений охоронцем на виході з підземного паркінгу та на запитання останнього відразу повідомив, що він намагався викрасти державні номерні знаки з транспортних засобів.

При цьому, ОСОБА_5 , висловивши самозасудження свого вчинку та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, свою вину в учиненні інкримінованих злочинів визнав повністю, щиро покаявся та просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння останнім змісту обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, судом було встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, за відсутністю будь-яких сумнівів у добровільності та істинності позиції останніх, за згодою учасників судового провадження, суд провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, долучених прокурором відповідно до встановленого порядку, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, судом роз`яснено сторонам кримінального провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану, за обставин, установлених у судовому засіданні, доведено повністю та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами від 06.11.2009 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Так, приймаючи рішення щодо виду та розміру покарання ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості злочину, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, зокрема, його вік, те, що він має середню спеціальну освіту, зі слів хоч неофіційно,однак працює на будівництві різноробочим, має постійне місце реєстрації та місце проживання, за яким характеризується формально посередньо, в силу ст. 89 КК України несудимий, з 11.12.2013 перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Психотичні розлади» та не перебуває на обліку у лікаря психіатра, що свідчить про його осудність.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України суд не встановив.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді, попросивши вибачення, зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обставини кримінального провадження в сукупності, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції норми закону, що передбачає відповідальність за вчинене, з урахуванням правил ст. 68 КК України та не вбачає обгрунтованих підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 цього Кодексу.

Водночас, умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 3 ст. 75 КК України у випадках, передбачених частинами 1, 2 цієї статті, суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки. Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. При цьому, статтею 76 цього Кодексу визначено коло обов`язків, які суд покладає на особу в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження в сукупності зі ставленням обвинуваченого до вчиненого, з розміром матеріальної шкоди, а також з огляду на те, що останній вчинив закінчений замах на злочин, викрадене майно було передано на відповідальне зберігання потерпілим та представнику потерпілого, зваживши на позиції сторін кримінального провадження в судових дебатах про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки вважає, що виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- державний номерний знак НОМЕР_1 у кількості 2 шт, (постанова від 07.09.2023), які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 , - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;

- державний номерний знак НОМЕР_4 у кількості 2 шт, (постанова від 07.09.2023), які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 , - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;

- державний номерний знак НОМЕР_3 у кількості 2 шт, (постанова від 07.09.2023), які передано на відповідальне зберігання представнику потерпілого ТОВ «ДЕЙНА» ОСОБА_9 , - після набрання вироком законної сили залишити потерпілому за належністю;

- DVD-R диск із відеозаписом події від 07.09.2023 (м. Київ, просп. Бандери, 11а) (постанова від 07.09.2023) - після набрання вироком законної сили залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1