Постанова

від 11.10.2023 по справі 394/550/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2023 року м. Кропивницький

справа № 394/550/23

провадження № 22-ц/4809/1158/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дуковського О. Л., Мурашка С. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - Кіровоградська обласна прокуратура в інтересах держави,

відповідачі - Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Копенкувате",

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25.07.2023 у складі головуючого судді Краснопольської Л. П.

УСТАНОВИВ:

12.07.2023 заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури Несторова Олена в інтересах держави звернулася до суду з позовом до Підвисоцької сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Копенкувате" (далі ТОВ АФ "Копенкувате"), про визнання недійсним рішення, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації речового та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1631, яка розташована на території Підвисоцької сільської ради Голованівський район Кіровоградська область і заборонити органам та посадовим особам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523684200:02:000:1631; заборони органам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та посадовим особам, які проводять державну реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523684200:02:000:1631.

Заява обґрунтована тим, що підставою пред`явлення даного позову стало порушення вимог законодавства при передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду. Земельна ділянка з кадастровим номером 3523684200:02:000:1631 перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та у своєму складі має землі водного фонду, а саме частину прибережної захисної смуги р. Синюха.

Вказує, що на землі водного фонду України розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Землі зайняті безпосередньо водними об`єктами та прибережними захисними смугами за правилами ч. 2 ст. 178 ЦК України є обмеженими в обороті, що полягає в тім, що вони можуть належати лише визначеним учасникам цивільного обороту.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 3523684200:02:000:1631 площею 2,0000 га, 19.10.2022 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 , номер відомостей про речове право 48197354, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2648436235020.

Державна реєстрація права власності на майно вказує на факт володіння нерухомим майном, у даному випадку земельною ділянкою (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належать іншій особі - власникові (у спірних правовідносинах - територіальній громаді).

Припускає, що до часу спростування в судовому порядку презумпції реєстраційного підтвердження права ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, остання в будь-який час може розпорядитися цією землею на власний розсуд, у тому числі шляхом відчуження, передачі у користування, внесення до статутного фонду, поділити її чи об`єднати з іншими земельними ділянками, і така можливість є ніким та нічим необмеженою.

Вважає, що вчинення таких дій на будь якій стадії судового процесу може ускладнити або ж знівелювати право позивача на ефективний та повний судовий захист порушеного права саме у цій цивільній справі, ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду, у разі прийняття його на користь позивача, та створити передумови нового звернення до суду.

Зазначає, що можливість відповідача ОСОБА_1 в будь-який момент змінити первісний об`єкт цивільних прав шляхом його поділу чи об`єднання, а також відчужити земельну ділянку, яка знаходиться у її володінні, є беззаперечною, а зазначене в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Враховуючи спірні правовідносини, які виник стосовно земельної ділянки, з підстав визначених у позовній заяві, та існування реальної можливості відповідача розпорядження нею на власний розсуд, вважає, що наявні всі підстави для забезпечення позову. Вказаний захід є належним, допустимим та ефективним заходом забезпечення позову, він є співмірним із заявленими позивачем вимогами, відповідає-вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, гарантує справедливий баланс інтересів учасників справи та ефективний захист прав заявника у випадку задоволення позовних вимог у даній справі. Такий захід є тимчасовим, його вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин і дозволить уникнути в майбутньому ситуації, коли через його невжиття може істотно ускладнитися чи стати неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25.07.2023 повернуто заяву про забезпечення позову.

Повертаючи заяву, суд першоїінстанції виходивз того,щопропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову є обов`язковими, а от питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення, вирішується судом з урахуванням обставин забезпечення позову та пропозицій заявників.

Суд вважав, що оскільки заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що є імперативною нормою ЦПК України, з урахуванням положень ч. 10 ст. 153 ЦПК України, є необхідне заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, повернути заявнику.

Кіровоградська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування ухвали суду направлення справи для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

Вказує, що суд вважав недостатнім зазначення заявником у заяві про забезпечення позову інформації про відсутність у нього пропозицій щодо зустрічного забезпечення. Виходячи зі змісту оскаржуваної ухвали, на переконання суду, заявником обов`язково мають бути наведені конкретні пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову. При цьому суд зазначав, що вказане пов`язане з необхідністю врахування інтересів не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Порядок застосування інституту зустрічного забезпечення унормовано приписами статті 154 ЦПК України, за якими зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову, є правом, а в окремих випадках обов`язком суду. Правом клопотати про застосування судом заходів зустрічного забезпечення позову наділений відповідач.

Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює обов`язку заявника визначати необхідність застосування зустрічного зобов`язання, лише містить вимоги щодо змісту заяви про забезпечення позову, серед яких пропозиції заявника щодо зустрічного позову.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши прокурораЛагоду О.В.,який підтримавдоводи апеляційноїскарги,вивчивши матеріалисправи,перевіривши доводиапеляційної скарги,законність іобґрунтованість ухвалисуду першоїінстанції умежах,передбачених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення скасуванню з таких підстав.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Тлумачення статті 154 ЦПК України свідчить, що в ній розмежовано випадки за яких застосування зустрічного забезпечення є: правом суду (частина перша статті 154 ЦПК України); обов`язком суду (частина третя статті 154 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року в справі №569/13105/18 (провадження №61-46461св18) вказано, що «доводи про незаконність ухвали, оскільки у заяві про забезпечення позову не зазначені пропозиції із зустрічного забезпечення позову і суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частин першої, другої, пункту 1 частини третьої, частини шостої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має іншого зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Таким чином, заявник не позбавлений права подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову. Відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави. Натомість ненадання зустрічного забезпечення на вимогу суду є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову. Також суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення за наявності одночасно таких підстав: 1) якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; 2) якщо позивач не має майна, що знаходиться на території України».

Суд першої інстанції повертаючи заяву про забезпечення позову, залишив поза увагою, що відсутність зустрічного забезпечення на час подання заяви про забезпечення позову не є перешкодою для забезпечення позову, якщо для цього існують правові підстави.

Відповідно до норм ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Поряд з тим, зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Обставини, які є підставою для обов`язкового забезпечення судом зустрічного забезпечення позову відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК не встановлені.

Висновки судупершої інстанціїпро поверненнязаяви прозабезпечення позовуна підставі ч. 10 ст. 153 ЦПК України, з тих підстав, що заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, є помилковими, оскільки суперечать наведеним нормам процесуального права.

Ухвала Новоархангельськогорайонного судуКіровоградської областівід 25.07.2023 постановлена з порушенням норм процесуального права, перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому відповідно до вимог ст. 374, 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції.

Питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, має бути вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Новоархангельськогорайонного судуКіровоградської областівід 25.07.2023 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного судунабирає законноїсили здня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Дуковський

С. І. Мурашко