Постанова

від 08.11.2007 по справі ас16/548-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС16/548-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.07           Справа №АС16/548-07.

Господарський суд Сумської області у складі:

Головуючого судді           Моїсеєнко В.М.

Секретар                     Данілова Т.А.

Розглянувши матеріали справи

За позовом                              Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

До відповідача           Приватного автотранспортного підприємства «Транспортник-1»

Про стягнення 230529,00 грн.          

Представники:

від позивача                  Рибець В.М.

від відповідача     Жаренко В.Ф.

Суть спору: Позивач просить суд  стягнути з відповідача в доход держави  в особі Конотопської  міжрайонної державної податкової інспекції  кошти одержані без установлених законом підстав в розмірі 230529,00 грн.

Відповідач подав заперечення  від 19.10.2007р. № 22 та додаткові пояснення від 08.11.2007р. , в яких просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав  пояснення  на заперечення відповідача проти позову, в  яких  вважає свої вимоги обгрунтованими  та законними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного  представника позивача та повноважного представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне.

Позивачем було проведено планову виїзну перевірку Приватного автотранспортного підприємства «Транспортник-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., про що був складений акт  від 22.08.2007р. № 340/23-3/30343562  про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період  з 01.07.2004р. по 30.06.2007р.

В ході цієї перевірки встановлено, що відповідачем здійснювалась діяльність з перевезення вантажів за період з 01.07.2004р. по 20.04.2005р без отримання ліцензії  на здійснення даного виду діяльності. Ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, як зазначає  позивач, була отримана  тільки 20.04.2005р.

Позивач стверджує, що підприємство відповідача  за  період з 01.07.2004р. по 20.04.2005р.  надало транспортних послуг з первезення на загальну суму 234683,52 грн.

За надані послуги відповідач отримав кошти в сумі 230529,00 грн.

Транспортні послуги надавались наступним підприємствам : ПСП «Сейм-1» на сумум 133020,00 грн., ПСП «Сигма» на суму 12260 грн., корпорації НВІГ «Інтерпайп» на суму 2496,52 грн., ПСП «Дельта» на суму 25486,00 грн., ПСП «Сейм-Єліта» на суму 57301,98 грн., ПСП «Сейм-2» на суму 2419,00 грн., ПСП «Олімп» на суму 800,00 грн., ПСП «МТФ-1» на суму 900,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що  відповідно до п.3.3 ст.9 Закону України « Про ліцензування  певних видів господарської діяльності ( в редакції , яка існувала на момент виникнення правовідносин) , надання послуг із перевезення пасажирів та вантажіва автомобільним транспортом  загального користування підлягає ліцензуванню.

Крім того, як стверджує позивач  , згідно ч.2 ст.2 Закону України « Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент виникнення  правовідносин, автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.

Статтею 14 Господарського кодексу України передбачено, що ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду  господарської діяльнос і протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Таким чином, позивач вважає, що  приватне автотранспорте підприємство «Автотранспортник-1» - відповідач по справі в період  з 01.07.2004р. по 20.04.2005р. не мало право здійснювати діяльність по наданню  послуг з перевезення, а тому, кошти, отримані ним за надані транспортні послуги в розмірі 230529,00 грн. , одержані без установлених законом підстав.

Суд вважає позицію позивача  неправомірною  та необґрунтованою, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач- Приватне автотранспорте підприємство «Автотранспортник-1» створене на базі колишнього сільгосппідприємства і розташоване в с. Козацьке Конотопського району , здійснює виробничу діяльність в межах асоціації приватних сільськогосподарських  підприємств « Козацьке», із заявлених позивачем до стягнення 230529 грн. - це вартість атотранспортних послуг наданих членам асоціації « Козацьке» , а саме перевезення  в межах села ( сільради) та району урожаю, добрив, тварин та інших вантажів, здійснених на підставі відповідних цивільно-правових угод.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України від 01.06.2000р. № 177-Ш « Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до суб'єктів господарювання за провадженням господарської діяльності  без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах встановлених законом.  Данною нормою передбачено, що рішення про стягнення штрафів приймаєиться органом, на який згідно з чиним законодавством покладено функцію контролю за наявністю ліцензій.

Таким чином, тільки даний спеціальний закон з питань ліцензування, а ніякий інший визначає форму відповідальності суб'єкта господарювання за здійснення безліцензійної діяльності. Тому є помилковими  посилання позивача  на п.11 ст.10 Закону «Про державну податкову службу в Україні.

Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України перелік порушень , за які з суб'єкта  господарювання стягується штраф, розмір і порядок  його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані  до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не  пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків , передбачених законом.

Таким чином, оскільки перевірка  відповідача здійснювалася позивачем за період з 01.07.2004р. по 20.04.2005р., а адміністративний позов до господарського суду  позивач подав 24.09.2007р.,  тобто через 2 роки після вчинення відповідачем дій щодо надання транспортних послуг . Отже,  визначений законом строк для звернення до суду позивачем пропущено.

Тому позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції ( м.Конотоп, пр.Миру,2, код 21102986) щодо стягнення з Приватного автотранспортного підприємства « Транспортник-1» ( Сумська обл., Конотопський район, с. Козацьке, вул. Центральна, код 30343562) в доход держави 230529,00 грн.    –відмовити.

2.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

3.Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.

4.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                             В.М.  МОЇСЕЄНКО