Рішення

від 18.10.2023 по справі 489/5975/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/5975/20 провадження №2/489/99/23

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2023 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Воробйова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя

встановив:

У листопаді 2020 року позивач, через свого представника адвоката Сидоренко Т.В., звернулася до суду за позовом після уточнення якого остаточно просила в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем ОСОБА_3 право власності на частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ; частину нежитлової будівлі магазину незавершеного будівництвом за адресою: АДРЕСА_2 ; частину транспортного засобу марки Mazda 6, рік випуску 2017, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 16.06.1995 між сторонами був зареєстрований шлюб, який не розірвано, але шлюбні відносини припинено. За період знаходження в шлюбі сторонами за спільні кошти в інтересах сім`ї було придбане вказане нерухоме та рухоме майно, титульним власником якого є відповідач, який добровільно поділити спірне майно не бажає.

Посилаючись на наведене позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

У свою чергу, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом в якому просить в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_3 та транспортний засіб - автомобіль марки Mazda 3, рік випуску 2018, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовний вимог зустрічного позову вказав, що окрім нерухомого та рухомого майна, зазначеного в первісному позові ОСОБА_3 не вказала, що в період шлюбу сторонами було також набуто у власність спірні квартиру та транспортний засіб Mazda 3, які зареєстровані за позивачем ОСОБА_3 . У зв`язку із цим просить здійснити поділ такого майна між сторонами, визнавши за ним право власності на частину цього майна.

Ухвалою судді Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 02.12.2020, з урахуванням ухвали від 16.12.2020 про виправлення описки, забезпечено позов ОСОБА_3 та накладено арешт на частини спірних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та транспортний засіб марки Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 13.07.2021, з урахуванням ухвали від 07.09.2021 про виправлення описки, зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду та об`єднано з позовом ОСОБА_3 в одне провадження і призначено підготовче провадження.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 27.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 18.10.2023, сторони не з`явилися, своїх представників не направили, про розгляд справи повідомлені належним чином. Направлена на адресу сторін судова кореспонденція повернута до суду поштовим відділенням з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Сторони правом на дання відзивів на позови не скористалися.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані з зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Враховуючи належне повідомлення сторін про судові засідання та їх обізнаність про судовий розгляд, а також те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, з урахуванням розумності строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та прийняти рішення відповідно до наявних у справі доказів.

Згідно статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 16.06.1995 між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 16.06.1995 було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис за № 411.

Із позову ОСОБА_3 вбачається, що шлюб між сторонами не розірвано.

19.07.2008 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Глобус-плюс», посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Бороздіною О.Г., відповідачем ОСОБА_2 придбано нежитлові приміщення, розташовані за адресом: АДРЕСА_1 , які складаються із нежитлових приміщень загальною площею 161,3 кв.м на першому поверсі будинку за літ.А-5.

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів № 6207412 від 09.07.2008 право власності на вказані нежитлові приміщення зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-4802888722016 від 16.12.2016 позивач підтвердила виділення в оренду ОСОБА_2 для обслуговування торговельного павільйону з кафетерієм та літнім майданчиком, земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , поблизу житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 0,0100 га, кадастровий номер: 4810136600:07:023:0007, яка належить до комунальної власності, цільове призначення якої: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як зазначає позивач за вказаною адресою знаходиться незавершене будівництво нежитлової будівлі магазину, титульним власником якої є відповідач.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на ім`я відповідача ОСОБА_2 09.02.2018 зареєстровано транспортний засіб Mazda 6, рік випуску 2017, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Реєстрація транспортного засобу за відповідачем також підтверджується відомостями РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області від 11.08.2022 № 31/1618-14-2022, наданими на запит суду.

Договором № 2-346 купівлі-продажу нерухомого майна від 22.03.1999, ускладненого на Товарній біржі «Центр-нерухомість» підтверджується придбання ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_3 .

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 на ім`я позивача ОСОБА_2 15.05.2020 зареєстровано транспортний засіб Mazda 3, рік випуску 2018, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , що підтверджується результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України від 08.08.2022.

Таким чином, дослідженими судом доказами підтверджується, що спірне нерухоме та рухоме майно було набуто сторонами у власність в період їх шлюбу.

Доказів того, що вказане майно набуте за рахунок особистих коштів одного з подружжя матеріали справи не містять.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25.07.2022 право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 з 30.07.2008 та це майно з 09.07.2008 перебуває в іпотеці ВАТ «Райффайзен банк Аваль»; земельна ділянка за кадастровим номером: 4810136600:07:023:0007 площею 0,01 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить до комунальної власності, знаходиться в оренді ОСОБА_2 , строк дії якої до 29.10.2022. Реєстрація права власності на нерухомий об`єкт за цією адресою за відповідачем відсутня.

В державному реєстрі відсутня і реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , яка була придбана позивачем за біржовим договором.

Звітом про незалежну оцінку від 01.12.2020, складеного ФОП ОСОБА_5 , позивач за первісним позовом підтвердила вартість нежитлового приміщення площею 161,30 кв.м першого поверху п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30.11.2020 складає 339973,00 грн. Виконання оцінки вартості нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 неможливо, через відсутність реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Оцінка спірних транспортних засобів та квартири сторонами не здійснювалася.

Транспортний засіб Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_3 орієнтовно оцінила в 129357,000 грн.

Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області від 11.08.2022 №31/1618-14-2022 транспортний засіб Mazda 6, рік випуску 2017, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , придбано ОСОБА_2 на підставі договору № ЛЕГ 0902/06 від 09.02.2018 за ціною 649000,00 грн., а транспортний засіб Mazda 3, рік випуску 2018, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_3 на підставі договору від 15.05.2020 за ціною 327820,00 грн.

Вимог щодо визнання в порядку поділу майна подружжя конкретного транспортного засобу за певною стороною з відшкодуванням грошової компенсації в різниці вартості автомобілів сторони не заявляли та доказів ринкової їх вартості на момент звернення до суду з позовами не надали.

Мотиви суду та застосовані норми права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (аналогічні положення містить і норма частини третьої статті 368 ЦК України).

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 СК України).

У частині другій статті 372 ЦК України вказано, що в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містить доказів оспорювання сторонами поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку, що спірне майно, за винятком незавершеного будівництва, є спільною сумісною власністю сторін, так як набуте ними в період шлюбу, частки в якому їх є рівними.

Так як сторони не надали доказів ринкової вартості вказаного спірного майна, а доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях, також не заявляли вимог щодо грошової компенсації різниці у вартості транспортних засобів, тому враховуючи позовні вимоги та межі судового розгляду суд приходить до висновку про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя за позивачем ОСОБА_3 права власності на частку вказаних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та частку транспортного засобу Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , а за відповідачем ОСОБА_2 права власності на частку спірної квартири та частку транспортного засобу Mazda 3, державний номерний знак НОМЕР_4 .

При вирішенні позовної вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на частку незавершеного будівництва магазину, суд виходить з наступного.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив і Верховний Суд України у постановах від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 та від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15, а також Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 361/4685/17 (провадження № 61-44133св18), від 15.04.2020 у справі № 307/3957/14-ц (провадження № 61-43540св18), від 03.06.2020 у справі № 722/1882/16-ц (провадження № 61-39287св18), від 16.03.2021 у справі № 562/542/19 (провадження № 61-14468св20), від 15.11.2021 у справі № 279/790/18 (провадження № 61-5368св20), від 17.11.2021 у справі № 182/4522/19 (провадження № 61-19065св20), від 16.02.2022 у справі № 495/6053/19 (провадження № 61-1694св21), від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21 (провадження № 61-9283св22) та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21)).

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку чи іншого нерухомого майна суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).

Матеріали справи не містять доказів отримання сторонами відповідної проектної документації та дозвільних документів на початок будівельних робіт з будівництва спірного нерухомого майна - магазину на земельній ділянці комунальної власності, виділеній в оренду відповідачу ОСОБА_2 .

Позовних вимог про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та їх перелік і вартість, що були витрачені на об`єкт незавершеного будівництва, позивач відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України, не заявляла.

Тому враховуючи наведене та те, що відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, позовна вимога про визнання за позивачем права власності на частину незавершеного будівництва магазину задоволенню не підлягає.

Згідно частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи висновок суду щодо вирішеного спору, заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою суді від 02.12.2020, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Так як позов ОСОБА_3 задоволено частково на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір в сумі 2767,05 грн., з яких 2346,65 грн. компенсації судового збору за задоволені позовні вимоги та 420,40 грн. судового збору сплаченого за забезпечення позову).

У зв`язку із задоволенням зустрічного прозову, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в сум 908,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

В порядку проділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 право власності на частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 ; на частку транспортного засобу марки Mazda 6, рік випуску 2017, VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

В задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності на частину нежитлової будівлі магазину незавершеного будівництвом відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 2767,05 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят сім гривень 05 коп.).

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

В порядку проділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_3 та транспортний засіб - автомобіль марки Mazda 3, рік випуску 2018, VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.12.2020, а саме накладений арешт на частину нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 та частину транспортного засобу марки Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_2 , діють протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_9 , , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 18.10.2023.

Суддя І.В.Коваленко