Постанова

від 23.10.2023 по справі 440/1197/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 р. Справа № 440/1197/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 02.05.23 по справі № 440/1197/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТ НАФТ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області , Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профіт Нафт" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "Профіт Нафт") звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач-1, ГУ ДПС у Полтавській області) Державної податкової служби України (далі - відповідач-2, ДПС України), у якій просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7525128/41538108 від 28.10.2022;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових податкову накладну від 29.04.2022 за № 179 датою її направлення на реєстрацію.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7525128/41538108 від 28.10.2022.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних подану на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Профіт Нафт" податкову накладну № 179 від 29.04.2022 датою її подання.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Нафт" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5368,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Полтавський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року, а також Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 за № 520. Указує, що позивачем за податковою накладною, стосовно якої виникли спірні правовідносини, не надано первинних документів, необхідних для реєстрації ПН, визначених у п. 5 Порядку № 520, для підтвердження відсутності наявності ризику за податковими накладними, а отже рішення Комісії ГУ ДПС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийняте відповідно до чинного законодавства.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Полтавській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "Профіт Нафт" за КВЕД є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 06.10. Добування сирої нафти; 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення; 46.12. Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Між ТОВ "Профіт Нафт" (Замовник) та ТОВ "Енергетична альтернатива-7" (Переробник) укладено договір на переробку давальної сировини № 24 від 10.10.2017, відповідно до якого замовник доручає, а переробник зобов`язується виконати згідно договору переробку кондексатних покладів нафти або іншої вуглеводної сировини в продукцію, а замовник зобов`язується прийняти продукцію та оплатити переробнику за виконані послуги по переробці сировини.

Відповідно до пункту 4.4. вказаного договору залишок кубовий, який отримується під час переробки, залишається у розпорядженні переробника. Вартість залишку кубового визначається по договірній ціні і зараховується в оплату за переробку сировини або перераховується замовнику.

Відповідно до додаткової угоди № 17 від 11.10.2021 до договору на переробку давальницької сировини № 24 від 10.10.2017 пункт 4.1 договору змінено, зазначено, що замовник оплачує вартість переробки сировини із розрахунку за 1 тону - 1332,00 грн, в тому числі ПДВ - 20 % в сумі 222,00 грн. Сторони домовились, що вартість однієї тони залишку кубового, який отримується після переробки становить 15000,00 грн, в тому числі ПДВ - 20 % в сумі 2500,00 грн.

Позивачем складено податкову накладну № 179 від 29.04.2022 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем отримано квитанцію про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН від 30.05.2022 № 9055135989, у якій зазначено: документ прийнято, відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної від 29.04.2022 № 179 в ЄРПН зупинена. Зазначено, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 2710, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються, та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Позивачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем до контролюючого органу подані пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено.

28.10.2022 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 7525128/41538108 про відмову в реєстрації податкової накладної від 29.04.2022 за № 179 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до цього рішення підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантажена продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: до повідомлення платником надано видаткову накладну від 31.03.2022 № 0000113, платіжне доручення від 12.04.2022 № 84, що не дає можливість ідентифікувати операцію, тобто підприємством не надано первинних документів, які є підставою для виписання даної податкової накладної.

Не погодившись з отриманою відмовою, позивач оскаржив зазначене рішення, проте рішенням Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.11.2022 за № 62328/41538108/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення - без змін.

Позивач не погодився із рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, яким йому відмовлено у реєстрації податкової накладної, та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, не ґрунтується на вимогах законодавства та фактичних обставинах, що свідчить про неправомірність такого рішення.

Зважаючи на відсутність підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 179 від 29.04.2022, складену ТОВ Профіт Нафт, в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання на реєстрацію.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року за № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.60 ст. 14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже платник податку постачальник, з настанням першої із умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29 грудня 2010 року (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно із пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку, що законодавець встановлює перелік обов`язкової для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної інформації. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Водночас зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року за № 1165, якою затвердженні порядки з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Згідно із пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному вебсайті ДПС.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року за № 520 (далі - Порядок № 520).

Пунктом 2 вказаного порядку встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3).

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі (пункт 4).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронні довірчі послуги та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (пункт 7).

Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.

Колегія суддів зазначає, що можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку цих документів. Хоча перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначено Порядком № 520, конкретний перелік таких документів може залежати, зокрема, від змісту операції з постачання, суб`єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.

Як убачається з матеріалів справи, у квитанції про зупинення реєстрації ПН контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної, складеної позивачем, критеріям ризиковості, визначеним пунктом 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій".

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН податковий орган визначив те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються, та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуг та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Проте у квитанції про зупинення реєстрації ПН не вказано конкретний перелік документів, який платник податків має надати для обґрунтованого рішення щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Колегія суддів зазначає, що недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийнято на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законними.

Разом з цим позивачем подано пояснення та копії документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній.

Так, ТОВ «Профіт Нафт» направило до контролюючого органу Повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 76 від 26.10.2022 з доданими у письмовому вигляді поясненнями від 17.10.2022 за № 1281 з копіями документів, які супроводжували господарську операцію на підтвердження реальності здійснення операції за спірною податковою накладною, а саме:

- Договорів купівлі-продажу з ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» № 120-ГК від 28.03.2022; № 123-ГК від 29.03.2022, № 126-ГК від 06.04.2022, № 128-ГК від 08.04.2022, № 18-Д/ГК від 11.04.2022;

- Договору купівлі-продажу з СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» № 4-290301 від 29.03.2022 та додаткові угоди до нього № 4-290301-01 від 29.03.2022, № 4-290301-02 від 07.04.2022 та№ 4-290301-03 від 12.04.2022;

- Договору постачання газового конденсату з ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» № 4-1-2019/007 від 23.05.2019 та додаткові угоди до нього № 2 від 04.12.2020, № 4 від 03.03.2022, № 5 від 05.03.2022 та специфікації до нього № 870819 від 03.03.2022, № 870842 від 05.03.2022, № 871636 від 29.03.2022, № 871665 від 30.03.2022, № 871731 від 31.03.2022, № 871916 від 05.04.2022, № 872016 від 08.04.2022, № 872036 від 11.04.2022, № 872068 від 12.04.2022, № 872116 від 13.04.2022, № 872150 від 13.04.2022, № 872247 від 14.04.2022, № 872732 від 25.04.2022, №872781 від 26.04.2022;

- Договору поставки з ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» № 37 від 25.03.2022;

- Договору поставки конденсату з ПРЕДСТАВНИЦТВОМ «РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» № 09/12/КГ-11 від 09.12.2021 та Договору про внесення змін від 31.03.2022 і специфікація № 1 від 22.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ» № 3804 від 29.03.2022, № 3810 від 31.03.2022, № 3831 від 06.04.2022, № 3836 від 08.04.2022, № 3840 від 11.04.2022, № 14 від 12.04.2022, № 15 від 14.04.2022, № 3859 від 15.04.2022 р. та листа № 288 від 08.04.2022;

- платіжних доручень отримувача СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» № 3806 від 30.03.2022, № 10 від 07.04.2022, № 3838 від 11.04.2022, № 3847 від 13.04.2022 та № 3855 від 14.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» № 3809 від 31.03.2022, № 3819 від 04.04.2022, № 3818 від 04.04.2022, № 3828 від 05.04.2022, № 3826 від 05.04.2022, № 3830 від 06.04.202, № 3837 від 08.04.2022, №3842 від 11.04.2022, № 3843 від 11.04.2022, № 3841 від 11.04.2022, № 3849 від 13.04.2022, №3850 від 13.04.2022, № 3856 від 14.04.2022, № 3851 від 14.04.2022, № 3858 від 15.04.2022, №3860 від 15.04.2022, № 3861 від 18.04.2022, № 3876 від 26.04.2022, № 3882 від 27.04.2022, №3765 від 09.03.2022 та № 3830 від 06.04.2022;

- рахунків ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» № 172 від 29.03.2022 та № 184 від 01.04.2022; Копії платіжних доручень отримувача ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» № 3802 від 29.03.2022 та №3815 від 01.04.2022;

- платіжного доручення отримувача ПРЕДСТАВНИЦТВА «РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» № 3873 від 25.04.2022;

- актів прийому-передачі з ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ» № 0303-6 від 03.03.2022, № 0503-5 від 05.03.2022, № 0903-10 від 09.03.2022, № 1003-4 від 10.03.2022, №0104-16 від 01.04.2022, № 0204-13 від 02.04.2022, № 0404-11 від 04.04.2022, № 0404-12 від 04.04.2022, № 0504-18 від 05.04.2022, № 0504-19 від 05.04.2022, № 0604-13 від 06.04.2022, № 0604-14 від 06.04.2022, № 0604-15 від 06.04.2022, № 0704-10 від 07.04.2022, № 1104-14 від 11.04.2022, № 1204-20 від 12.04.2022, № 1204-21 від 12.04.2022, № 1304-17 від 13.04.2022, № 1404-14 від 14.04.2022, № 1404-13 від 14.04.2022, № 1504-23 від 15.04.2022, № 1504-22 від 15.04.2022, № 1604-9 від 16.04.2022, № 1604-8 від 16.04.2022, № 1804-16 від 18.04.2022, №1804-17 від 18.04.2022, № 1904-16 від 19.04.2022, № 1904-17 від 19.04.2022, № 2704-25 від 27.04.2022, № 2804-30 від 28.04.2022;

- актів прийому-передачі з ПрАТ «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» № 449 від 30.03.2022, № 460 від 01.04.2022, № 463 від 07.04.2022, № 465 від 08.04.2022, № 477 від 13.04.2022, № 483 від 15.04.2022;

- видаткових накладних з ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» № 190 від 28.03.2022 та № 197 від 01.04.2022;

- видаткових накладних з СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ» № 814 від 31.03.2022, № 895 від 08.04.2022 та № 924 від 14.04.2022;

- видаткової накладної з ПРЕДСТАВНИЦТВОМ «РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ КОРПОРЕЙШН ЛІМІТЕД» № 456 від 26.04.2022;

- Договору про надання транспортних послуг від 02.11.2020 № 22 з ТОВ ПАСІПОЛ»;

- ТТН перевізника TOB «ПАСІПОЛ» № 16 від 03.03.2022, № 80011506 від 05.03.202, № 80011540 від 10.03.2022, № 0Р00-000645 від 31.03.2022, №80011882 від 01.04.2022, № 80011896 від 02.04.2022, № 80011909 від 04.04.2022, №80011930 від 05.04.2022, № 80011937 від 06.04.2022, № 80011951 від 07.04.2022, № 0Р00-000705 від 08.04.2022, № 80011992 від 11.04.2022, № 80012007 від 12.04.2022, № 80012018 від 13.04.2022, № 0Р00-000734 від 14.04.2022, № 80012044 від 15.04.2022, № 80012036 від 15.04.2022, № 80012048 від 16.04.202, № 80012246 від 19.04.2022, № 80012343 від 27.04.2022, № 80012355 від 28.04.2022;

- Договору про надання транспорту від 23.06.2021 № 23062021 з ТОВ «ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ»;

- ТТН перевізника ТОВ «ПАЛИВНА КОМПАНІЯ ДИЗОЙЛ» від 09.03.2022 за № 80011539;

- Договору про надання послуг від 16.11.2020 №16/11 з ФОП ОСОБА_1 ;

- ТТН перевізника ФОП ОСОБА_1 № 120-ГК//578 від 30.03.2022, № 123-ГК//586 від 01.04.2022, № 80011917 від 04.04.2022, № 80011908 від 04.04.2022, № 80011920 від 05.04.2022, № 80011938 від 06.04.2022, № 80011944 від 06.04.2022, № 126-ГК//592 від 07.04.2022, № 128-ГК//595 від 08.04.2022, № 80011987 від 11.04.2022, № 80012000 від 12.04.2022, № 80012009 від 12.04.2022, № 18-Д/ГК//600 від 13.04.2022, № 80012033 від 14.04.2022, № 80012025 від 14.04.2022, № 18-Д/ГК//606 від 15.04.2022, № 80012237 від 18.04.2022, № 80012225 від 18.04.2022, № 80012245 від 19.04.2022 та № 474633 від 26.04.2022;

- Договору від 01.06.2019 № 01/06-19 з ФОП ОСОБА_2 ;

- ТТН перевізника ФОП ОСОБА_2 № 80012051 від 16.04.2022 та № 80012342 від 27.04.2022,

- ТТН на самовивіз ТОВ «Петролеум Плюс» № 190 від 28.03.2022 та № 197 від 01.04.2022,

- рахунків за перевезення від ТОВ «ПАСІПОЛ» № СФ-0000078 від 03.03.2022, № СФ-0000080 від 05.03.2022, № СФ-0000085 від 10.03.2022, № СФ-0000103 від 31.03.2022, № СФ-0000123 від 01.04.2022, № СФ-0000124 від 02.04.2022, № СФ-0000125 від 04.04.2022, № СФ-0000126 від 05.04.2022, № СФ-0000127 від 06.04.2022, № СФ-0000128 від 07.04.2022, № СФ-0000129 від 08.04.2022, № СФ-0000130 від 11.04.2022, № СФ-0000131 від 12.04.2022, № СФ-0000132 від 13.04.2022, № СФ-0000133 від 14.04.2022, № СФ-0000134 від 15.04.2022, № СФ-0000135 від 16.04.2022, № СФ-0000136 від 19.04.2022, № СФ-0000139 від 27.04.2022, № СФ-0000140 від 28.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ТОВ «ПАСІПОЛ» № 3774 від 18.03.2022, № 3813 від 01.04.2022, №3846 від 12.04.2022, № 3879 від 26.04.2022 та №^3916 від 09.05.2022;

- рахунку за перевезення від ТОВ «Паливна компанія ДИЗОЙЛ» № 33 від 09.03.2022;

- платіжного доручення отримувача ТОВ «Паливна компанія ДИЗОЙЛ» № 3773 від 17.03.202;

- рахунків за перевезення від ФОП ОСОБА_1 № 55 від 30.03.2022, № 57 від 01.04.2022, № 58 від 04.04.2022, № 59 від 04.04.2022, № 60 від 05.04.2022, № 61 від 06.04.2022, № 62 від 06.04.2022, № 63 від 07.04.2022, № 64 від 08.04.2022, № 65 від 11.04.2022, № 66 від 12.04.2022, № 67 від 12.04.2022, № 68 від 13.04.2022, № 69 від 14.04.2022, № 70 від 14.04.2022, № 71 від 15.04.2022, № 72 від 18.04.2022, № 73 від 18.04.2022, № 74 від 19.04.2022 та № 81 від 26.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ФОП ОСОБА_1 № 3811 від 31.03.2022, № 3817 від 04.04.2022, № 3825 від 05.04.2022, № 3829 від 06.04.2022, № 3832 від 07.04.2022, № 3834 від 08.04.2022, № 3839 від 11.04.2022, № 3845 від 12.04.2022, № 3848 від 13.04.2022, №3852 від 14.04.2022, № 17 від 15.04.2022, № 3857 від 15.04.2022, № 3864 від 19.04.2022 та №3881 від 27.04.2022;

- рахунків за перевезення від ФОП ОСОБА_2 № 27/04-02 від 27.04.2022 та № 16/04-01 від 16.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ФОП ОСОБА_2 № 3862 від 18.04.2022 та № 3886 від 28.04.2022;

- Договору на переробку давальницької сировини № 24 від 10.10.2017 з ТОВ «Енергетична альтернатива - 7»;

- додаткових угод № 17 від 11.10.2021 та № 18 від 28.12.2021 до Договору на переробку давальницької сировини № 24 від 10.10.2017, укладеного з ТОВ «Енергетична альтернатива - 7»;

- довіреностей ТОВ «Енергетична альтернатива - 7» № 12 від 01.03.2022 та № 20 від 01.04.2022;

- накладних ТОВ «ПРОФІТ НАФТ» № 069 від 03.03.2022, № 072 від 05.03.2022, № 084 від 10.03.2022, №085 від 10.03.2022, № 120 від 28.03.2022, № 124 від 31.03.2022, № 125 від 31.03.2022, №127 від 01.04.2022, № 128 від 01.04.2022, № 129 від 02.04.2022, № 130 від 02.04.2022, №131 від 04.04.2022, № 132 від 04.04.2022, № 133 від 04.04.2022, № 134 від 05.04.2022, №135 від 05.04.2022, № 136 від 06.04.2022, № 137 від 06.04.2022, № 138 від 06.04.2022, №139 від 07.04.2022, № 140 від 07.04.2022, № 141 від 08.04.2022, № 142 від 09.04.2022, №143 від 11.04.2022, № 144 від 11.04.2022, № 145 від 12.04.2022, № 146 від 12.04.2022, №147 від 12.04.2022, № 148 від 13.04.2022, № 149 від 13.04.2022, № 150 від 14.04.2022, №151 від 14.04.2022, № 152 від 14.04.2022, № 153 від 15.04.2022, № 154 від 15.04.2022, №155 від 15.04.2022, № 156 від 16.04.2022, № 157 від 16.04.2022, № 158 від 18.04.2022, №159 від 18.04.2022, № 160 від 19.04.2022, № 161 від 19.04.2022, № 165 від 26.04.2022, №166 від 27.04.2022, № 167 від 27.04.2022, та № 169 від 28.04.2022;

- рахунків за переробку від ТОВ «Енергетична альтернатива - 7» № СФ-0000015 від 31.03.2022 та№ СФ-0000022 від 30.04.2022;

- платіжних доручень отримувача ТОВ «Енергетична альтернатива - 7» № 3871 від 22.04.2022, № 3885 від 28.04.2022, № 3938 від 16.05.2022;

- Актів виконаних робіт по переробці давальницької сировини за березень 2022 року та квітень 2022 року;

- ТТН ТОВ «ПРОФІТ НАФТ» на 31 т залишку кубового №000409 від 29.04.2022;

- видаткової накладної ТОВ «ПРОФІТ НАФТ» на залишок кубовий № РН-0000179 від 29.04.2022;

- рахунку-фактури постачальника ТОВ «ПРОФІТ НАФТ» № СФ-0000180 від 29.04.2022

- платіжного доручення отримувача ТОВ «ПРОФІТ НАФТ» № 114 від 17.05.2022;

- сертифікату відповідності на Залишок кубовий № Е1А.056.П.00136-21.

В свою чергу, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом не обґрунтовано, чому документи платника не є достатніми для прийняття Комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної.

Так, підставою для відмови в реєстрації податкової накладної у рішенні Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної позивача, зазначено про ненадання платником податку копій документів: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування навантаження, розвантажена продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додаткова інформація: до повідомлення платником надано видаткову накладну від 31.03.2022 № 0000113, платіжне доручення від 12.04.2022 № 84, що не дає можливість ідентифікувати операцію, тобто підприємством не надано первинних документів, які є підставою для виписання даної податкової накладної.

Проте у квитанціях про зупинення реєстрації ПН пропонувалося надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим відповідачами у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Відповідно до вимог п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Профіт Нафт» на підставі п. 4.4. Договору на переробку давальницької сировини № 24 від 10.10.2017 та Додаткової угоди № 17 від 11.10.2021 до нього, укладеного з ТОВ «Енергетична альтернатива - 7» склало податкову накладну № 179 від 29.04.2022 на постачання 31 тони товару «Залишок кубовий» на загальну суму 465 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 77 500,008 грн, з метою отримання якого ТОВ «Профіт Нафт» на електронних торгах проводить закупівлю сировини для переробки, а саме нафти і газового конденсату від ПрАТ «ВК «УКРНАФТОБУРІННЯ», СП «ПОЛТАВСЬКА ГАЗОНАФТОВА КОМПАНІЯ», ТОВ «Д.ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ПЕТРОЛЕУМ ПЛЮС» та ПРЕДСТАВНИЦТВОМ «РЕГАЛ ПЕТРОЛЕУМ КОРПОРЕЙПІН ЛІМІТЕД», а отриману сировину переробляє на виробничих потужностях ТОВ «Енергетична альтернатива - 7».

З урахуванням пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України на дату відвантаження товару 29.04.2022 ТОВ «Профіт Нафт» направило податкову накладну № 179 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку таких документів.

Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання первинних документів є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 13 грудня 2001 у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18, від 16 квітня 2019 у справі № 826/10649/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 640/983/19.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 у справі № 822/1817/18 та від 20 серпня 2019 у справі № 2540/3009/18.

В порушення наведених вище нормативних приписів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної із зазначенням причиною для відмови ненадання копій документів в графі "Додаткова інформація" зазначено документи, які не вказувалися у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної.

З огляду на неконкретність вимог контролюючого органу щодо надання документів, рішення про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає критерію обґрунтованості.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 18 лютого 2020 року у справі № 360/1776/19.

Приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18.

Отже, зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів про ризиковість здійсненої операції, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Водночас відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не навів обґрунтованих мотивів прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 179 від 29.04.2022, складеної ТОВ Профіт Нафт, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним відповідачу після отримання квитанції, згідно з якою реєстрація податкової накладної № 179 від 29.04.2022 в ЄРПН була зупинена. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику податків як під час моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час процесу реєстрації податкової накладної.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 7525128/41538108 від 28.10.2022, а тому позовні вимоги в частині визнання такого рішення протиправним та його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку зареєструвати в ЄРПН податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Нафт" № 179 від 29.04.2022, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами пункту 19 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

У контексті наведеного колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин третьої і четвертої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано всіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення, з урахуванням оцінки суду.

Отже критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення всіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Такий підхід, установлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження у більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

Така позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 6 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Разом з тим спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 у справі № 804/14800/14.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкової накладної визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Нафт" № 179 від 29.04.2022 датою її подання на реєстрацію.

Твердження ГУ ДПС у Полтавській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкових накладних позивача з посиланням на те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, є безпідставним та таким, що спростовується наведеним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі № 440/1197/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова