Рішення

від 18.10.2023 по справі 341/1334/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1334/23

Номер провадження 2-о/341/68/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Островської Н. І.,

за участю секретаря Гомерди Г. М.,

заявник ОСОБА_1 , представник за ордером, адвокат Крохмалюк С. с.,

заінтересована особа - служба у справах дітей: представник за довіреністю Слюзар Л. Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Галич цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересовані особи: служба у справах дітей Дубовецької сільської ради, місцезнаходження за адресою:с. Дубівці, Івано-Франківська область, Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, місцезнаходження за адресою: вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Галицький відділ державної реєстрації актів цівільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Захілного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження за адресою: вул. Шевченка, 10, м. Галич, Івано-Франківська область, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про встановлення факту, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказавши її батьком ОСОБА_3 ..

Вказала, що вона з донькою проживає за адресою: с. Тустань Івано-Франківська область. У 2014 році познайомилась із ОСОБА_3 і тривалий час вони дружили. З 2016 року почали зустрічатись як пара, у 2017 році вона завагітніла, про що повідомила ОСОБА_3 , який запропонував зареєструвати шлюб. Зазначила, що оскільки вони часто сварились через вживання ним алкоголю, вона не виявила бажання, щоб їх донька зростала у такому середовищі, тому після народження дитини з її ініціативи відомості про батька у свідоцтві про народження були внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, однак ім`я і по батькові у графі «Батько» зазначені « ОСОБА_3 ». Проте, після народження доньки поведінка ОСОБА_3 змінилась, вони стали проживати разом у будинку його батьків у с. Дубівці Івано-Франківської області, а надалі перейшли проживати до її будинку в с. Тустань Івано-Франківської області. ОСОБА_3 працював, забезпечував сім`ю усім необхідним, був дбайливим та люблячим батьком та чоловіком.

02.03.2023 ОСОБА_3 був призваний на військову службу та виконував бойові завдання в смт. Ярова Краматорського району Донецької області. За цей період вони спілкувались через соціальні мережі, ОСОБА_3 матеріально утримував іі та доньку. Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем несення служби ОСОБА_3 загинув від наскрізного кульового вогнепального поранення голови. Надалі вона здійснила поховання та отримала свідоцтво про смерть. Встановлення факту батьківства надасть їй можливість реалізувати право їх спільної дитини на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а також інші соціальні пільги для дитини військовослужбовця, що загинув на війні. Просить суд визнати ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні заявник та її представник, адвокат Крохмалюк С. С., заяву підтримали, просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи, служби у справах дітей Дубовецької сільської ради Слюзар Л. Л., у судовому засіданні не мала заперечень проти задоволення заяви, вважаючи вимоги обгрунтованими.

У судове засідання представник Головного управління пенсійного фонду не з`явився, надавши пояснення зазначив, що питання щодо виплати пенсії дитині не було вирішено в зв"язку з тим, що жодних доказів, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_4 немає. Розгляд справи проводити без участі представника.

Представник Галицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилась, надіславши заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 293 ЦПК України суди розглядають в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При цьому визначений у ч. 1 ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення"суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.

В третьому абзаці пункту 13 вказаної постанови Пленум Верховного Суду України зазначив, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з положеннями ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

За приписами ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 с. 135 СК України зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Суд установив, що запис у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 здійснений на підставі статті 135 СК України.

Тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів, необхідних для встановлення факту батьківства. Підставою про встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Ч. 3 ст. 128 СК України, встановлено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Як вбачається із роз`яснень, даних в Листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" N 3 від 15.05.2006 року, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, яка вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду якщо запис про батька (матір) дитини в книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Із заявою про встановлення фату батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Так, з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження вбачається, що 22.05.2018 зроблено актовий запис про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька зазначено " ОСОБА_7 " /а. с. 10/.

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Галицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16.06.2023 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с.13/.

Відповідно до довідки № 155 від 22.06.2023, причиною смерті ОСОБА_3 є наскрізне кульове вогнепальне поранення голови внаслідок військових дій /а. с.14/.

За повідомленням Державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертались, спадкова справа не заводилась /а. с. 40/.

Внаслідок смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до положень ст. 130 СК України встановлення факту батьківства відносно ОСОБА_4 можливе за рішенням суду, враховуючи, що запис про батька дитини вчинено згідно з ч. 1 ст. 135 СК України.

Метою встановлення факту батьківства є виплати дочці заявниці, допомоги у зв`язку із загибеллю батька під час виконання ним обов`язків військової служби. Крім того, подальше оформлення спадкових прав та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що він з ОСОБА_3 працювали на підприємстві, знав його більше 10 років. Були добрими знайомими, часто спідкувались. Пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_3 познайомився із дівчиною на ім`я ОСОБА_1 , яка навчалась в училищі на перукаря. Вони зустрічались, у 2018 році у них народилась донька. Спільно як сім`я вони проживали у будинку ОСОБА_3 , а надалі переїхали проживати у будинок ОСОБА_1 . Вони були сім`єю, разом вирішували побутові проблеми, вели спільне господарство. ОСОБА_3 піклувався про ОСОБА_1 , як вона була вагітна, був разом із нею у лікарні при вагітності, підтримував її. Донька називала ОСОБА_3 татом. Також пояснив, що останній раз з ним спілкувався по телефону 9.06.2023, а 10.06.2023 ОСОБА_3 загинув.

Свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які проживали по - сусідству з ОСОБА_3 пояснили, що знайомі із заявницею, були знайомі і з ОСОБА_3 , якого знали з дитинства. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 знали як сім"ю, жили років 6-7. Спочатку у будинку ОСОБА_1 , потім у ОСОБА_3 в с. Дубівці. В цій сім"ї народилась дитина. ОСОБА_3 дуже радів і своїй дівчині і народженій доньці.

Суд оглянув у судовому засіданні фотокартки, які містяться у матеріалах справи. Заявниця та представник служби у справах дітей підтвердили, що на фотокартках зображений ОСОБА_3 з донькою на руках. Заявниця з ними. Разом вони щасливі.

Отже, з матеріалів справи, фотокарток, свідчень свідків та заінтересованої особи убачається, що за життя ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з заявницею, за цей час у них народилась спільна донька ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 22.05.2018. Батьком дитини вказано ОСОБА_7 , мати ОСОБА_1 /а. с. 9/. ОСОБА_3 визнавав своє батьківство щодо доньки ОСОБА_4 , брав участь у її вихованні, забезпечував матеріальні потреби дитини та розумовий і духовний розвиток, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку заявниці /а. с. 15-18/.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час проживали у цивільному шлюбі. В 2018 році у них народилась дочка ОСОБА_4 , однак з певних причин відомості про батька у свідоцтві про народження дитини були записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, проте по батькові матір вказала співмешканця ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув за місцем несення військової служби. Комісія з питань захисту прав дитини вважає за доцільне встановити факт, що має юридичне значення щодо малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 .

Отже судом установлено, що за життя померлий визнавав своє батьківство щодо доньки ОСОБА_4 , тому суд вважає підтвердженим факт батьківства ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Ч. 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частини першої статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до ч.1 ст. 130 СК України є смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування ст. 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі N 373/2257/18 (провадження N 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі N 361/2653/15 (провадження N 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі N 760/3977/15 (провадження N 61-2081зпв18), від 30.09.2021 року у справі N 715/2537/19 (провадження N 61-16191св20) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Враховуючи той факт, що заявниками не порушувалось питання про проведення судово-генетичної експертизи, суд вважає за можливе встановити факт батьківства у вказаній справі за наявними доказами, які були надані учасниками.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі N 373/2257/18 (провадження N 61-15136св20).

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі N 543/738/16-ц (провадження N 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі N 641/9147/15 (провадження N 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі N 225/6301/15-ц (провадження N 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі N 562/1155/18 (провадження N 61-11709св19).

Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є юридичні факти.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 134 СК України - на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Враховуючи наведене, а також те, що заява про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису цивільного стану є належно обґрунтованою та підтвердженою доказами, які заінтересованими особами не спростовані, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки встановлення батьківства необхідно заявнику для подальшого оформлення спадкових прав, а також для внесення відомостей про батька дитини в свідоцтві про народження.

Під час розгляду справи наявність спору про право судом не встановлена.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 89, 229, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: служба у справах дітей Дубовецької сільської ради, Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Захілного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Галицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного 22.05.2018 Галицьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області № 50, вказавши батьком ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Копію рішення суду направити заінтересованим особам.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

СуддяНаталя Островська