Рішення

від 10.10.2023 по справі 355/1548/23

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1548/23

Провадження № 2/355/686/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2023 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Студениківської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права на спадкове майно. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, ОСОБА_2 .

При житті ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої входять земельна ділянка (пай) № НОМЕР_1 площею 2,2500 розташована на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

За життя мати позивача ОСОБА_2 державний акт про право власності на землю не отримала, що підтверджується листом Держгеокадастру у Київській області №452/335-23 від 16.032023 року.

Після смерті матері, ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини позивач не звертався, однак прийняв спадщину фактичними діями шляхом прийняття майна в управління, що підтверджується Актом обстеження житлово-побутових умов №574 від 13.07.2023 року та довідкою №10-13-686 від 13.07.2023 року виданою Березанською міською радою Київської області.

Крім позивача інших спадкоємців в померлої не має.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.09.2023р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 10.10.2023р.

10.10.2023 р. на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача - Студениківської сільської ради Броварського району Київської області - щодо визнання позову та розгляду справи у відсутність представника відповідача.

10.10.2023 р. на адресу суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_3 , щодо розгляду справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18.10.2018 р. (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 18.10.2018 р., батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.9).

Зі змісту довідки № 10-13-686 від 13.07.2023 року виданою Виконавчим комітетом Березанської міської ради Київської області вбачається, що ОСОБА_1 проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 та доглядав за нею до дня смерті. Після смерті матері ОСОБА_1 прийняв спадщину фактичними діями шляхом прийняття майна в управління та користування майном (а.с. 11).

Зі змісту довідки №152 від 04.07.2023 року виданою Виконавчим комітетом Семенівським старостинським округом Студениківськоїсільської ради Київської області вбачається, що за ОСОБА_2 , закріплена земельна ділянка рілля № НОМЕР_1 площею 2,2500 га. розташована на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 10).

Листом Баришівської державної нотаріальної контори №1038/01/16 від 13.09.2023 року позивачу повідомлено про неможливість прийняти від його імені заяву про відкриття спадкової справи після смерті його матері ОСОБА_2 та в подальшому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку в та рекомендовано для реалізації його спадкових прав звернутися до суду (а.с. 17).

Положеннями статей 15, 16 ЦК, статтею 4ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини другої статті 16 ЦК способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

У ст. 549 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) міститься важливе положення: визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо спадкоємець подав нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в

рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки

(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги

належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

ст. 534 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено - Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно

або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої

обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять,

так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також

державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським

організаціям.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) передбачено, що прийняте спадкове майно визнається власністю спадкоємця з часом відкриття спадщини.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 : Судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини).

Відповідно до п 10. Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Крім того, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування», а саме в п. 11 роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року , Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.

Відповідно до пункту 2, 5 зазначеного Указу Президента України № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач не ставлять вимоги про стягнення судового збору з відповідача. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору, сплачених при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Броварського району Київської області, про визнання права на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , картка платника податків - НОМЕР_4 , право на земельну частку (пай) ділянка № НОМЕР_1 площею 2,2500 га розташовану на території Семенівського старостинського округу Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, кадастровий номер 3220287300:24:071:0437 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева