Вирок

від 24.10.2023 по справі 550/1002/23

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1002/23

Провадження №1-кп/550/94/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2023 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю:прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Чутове кримінальне провадження №42023172020000012 від 07.03.2023 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чутове Полтавської області, громадянина України, із професійно - технічною освітою, непрацюючого, розлученого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197 КК України

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці жовтня 2022 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 вирішив розорати земельну ділянку розташовану в межах охоронної зони - прибережної захисної смуги ставка кадастровий номер 5325481200:00:001:0222, що розташований за межами с. Грякове, Полтавського району, Полтавської області, для подальшого використання її у власних цілях.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , наприкінці жовтня 2022 року, точної дати слідством не встановлено, шляхом використання найманої сільськогосподарської техніки - трактора, здійснив розорювання вказаної земельної ділянки, при цьому усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойму здовж урізу води шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельну ділянку площею 2188,00 м2 в межах прибережної захисної смуги ставка кадастровий номер 5325481200:00:001:0222, тобто в природо - охоронній зоні земель водного фонду, яка нікому не надана у власність чи користування та розташована в за межами с. Грякове, Полтавського району, Полтавської області, самовільно зайняв, за допомогою невстановленої слідством, найманої сільськогосподарської техніки - трактора, розорав, з метою подальшого використання її для власних потреб, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо таких земельних ділянок.

Самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 2188,00 м2, яка знаходиться в межах водоохоронної зони, ОСОБА_3 заподіяв законному володільцю - державі в особі Чутівської селищної ради Полтавського району, Полтавської області матеріальну шкоду, яка згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та її нецільового використання, проведеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» із змінами, винесеними згідно з постановою КМУ № 800 від 09.09.2020 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» в сумі 4768 грн. 42 коп. (з них 960 грн. 99 коп. внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та 3807 грн. 43 коп. внаслідок нецільового використання земельної ділянки водного фонду).

Таким чином своїми умисними діями, які виразились в самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах, ОСОБА_3 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 КК України.

23 серпня 2023 року між прокурором Чутівського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42023172020000012 від 07.03.2023 року з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , на підставі статей: 468, 469, 472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості. За змістом угоди сторони домовились, що обвинувачений визнає вину у інкримінованому правопорушенні за ч.2 ст.197-1 КК України та понесе покарання за вказаною статтею у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України буде звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Обвинувачений під час підготовчого судового засідання визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, розуміє суть обвинувачення, зазначив, що угоду укладав добровільно, в присутності захисника, просив суд її затвердити.

Захисник ОСОБА_4 підтримала позицію обвинуваченого, підтвердила добровільність укладання угоди та просила її затвердити із застосуванням мінімального іспитового строку в 1 рік.

Прокурор зазначив, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам, передбаченим КПК України, підстав для відмови у її затвердженні не існує, просив затвердити дану угоду із застосуванням мінімального іспитового строку в 1 рік.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

Судом з`ясовано в обвинуваченого, що він цілком розуміє обставини, викладені у п.п. 1-4 ч. 4 ст. 474 КПК України, ч. 2 ст. 473 КПК України, ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України. Дані статті було зачитано та роз`яснено обвинуваченому.

Крім цього, судом відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Добровільність укладання угоди, підтверджується захисником обвинуваченого, у присутності якого відбулося укладення угоди.

Угода про визнання винуватості відповідає ст. 474 КПК України та підстав для відмови у її затвердженні, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника щодо можливості затвердження угоди, суд дійшов до висновку про те, що є законні підстави для ухвалення вироку, яким слід затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Свій висновок суд обґрунтовує тим, що: укладена угода не суперечить вимогам ч. 7 ст. 474 КПК України; умови угоди не суперечать вимогам КПК України, угода містить правильну кваліфікацію кримінального правопорушення; умови угоди відповідають інтересам суспільства; умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; угода укладена між сторонами добровільно; виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань є можливим, та є фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

При затвердженні угоди про визнання винуватості, суд також враховує особу обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується позитивно на обліку у лікаря - психіатра, лікаря - нарколога - не перебуває, також не є військовозобов`язаним.

Обвинувачений розуміє право не визнавати пред`явлене обвинувачення, наслідки затвердженої угоди у вигляді обмеження у його праві на апеляційне та касаційне оскарження згідно ч. 4 ст. 394 та ч. 3 ст. 424 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання. Узгоджена сторонами угоди міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановлених загальною частиною Кримінального кодексу України.

Отже, суд вважає за можливе затвердити угоду і призначити покарання узгоджене його сторонами, при цьому, з врахуванням особи обвинуваченого на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік та покладенням на ОСОБА_3 наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 серпня 2023 року між прокурором Чутівського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №42023172020000012 від 07.03.2023 року з одного боку, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з іншого боку, за участі захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням на нього наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: ОСОБА_1