Рішення

від 27.09.2023 по справі 752/18980/16-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/18980/16-ц

Провадження № 2/752/70/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.09.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі: головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

секретаря - Луценко А.В.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника третьої особи-1 - ОСОБА_19

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації третя особа ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за законом.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , 1931 року народження. Позивач зазначає, що все життя проживала разом зі своєю матір`ю в частині приватного будинку АДРЕСА_1 . 28.03.1972 мати позивача отримала у спадщину за заповітом від свого батька - ОСОБА_6 , після його смерті. Другу частину вказаного будинку успадкував брат позивача - ОСОБА_7 . З моменту закладки цей будинок будувався на дві незалежні половини та пристосований для окремого проживання двох родин в окремих житлових приміщеннях. Дві родини все життя проживали в одному будинку окремо, а саме: позивач зі своєю матір`ю та своєю сім`єю; на своїй половині будинку брат позивача зі своєю сім`єю. Після смерті матері позивач звернулась до нотаріальної контори у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини. Зауважує, що мати позивача була лежачою останні 6 років і за нею доглядала позивач зі своєю донькою, а брат ОСОБА_7 зі своєю своєю не доглядали за ОСОБА_5 . З 01.10.2010 позивач фактично прийняла спадщину після смерті її матері, а саме частину будинку АДРЕСА_1 , під № 2 та земельну ділянку площею 0,05 га, але свідоцтва про право на спадщину позивач так і не отримала. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_7 і відкрилася спадщина на майно, яке належало йому особисто при житті. Вважає, що нотаріус помилково та безпідставно відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, мотивуючи це тим, що начебто ОСОБА_7 проживав в цьому ж будинку і таким чином автоматично прийняв спадщину після померлої матері ОСОБА_5 . При цьому нотаріус взагалі не прийняв до уваги ухвалене Голосіївським районним судом м. Києва рішення від 04.06.2014, яким було встановлено юридичний факт окремого проживання ОСОБА_7 від своєї матері ОСОБА_5 . Відповідно до висновку про вартість земельної ділянки від 17.06.2016 ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 складає 1060000,00 грн. В тому числі ринкова вартість частки об`єкта оцінки становить 530000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати в порядку спадкування за законом за нею право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала на праві приватної власності її матері ОСОБА_5 за її життя, ринкова вартість якого складає 530000,00 грн; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , право власності на земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:142:0229, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель, власниками якої є: ОСОБА_5 (1/2 частка); ОСОБА_7 (1/2 частка); відповідно до ринкової вартості коштує 2490000,00 грн, в тому числі ринкова вартість частки об`єкта складає 1245000,00 грн.

У грудні 2019 позивач подала уточнену позовну заяву, в якій просила встановити юридичний факт окремого проживання ОСОБА_7 від ОСОБА_5 за їх життя в будинку АДРЕСА_1 в квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відповідно; визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме квартирою АДРЕСА_3 , яка належала на праві приватної власності її матері ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за її життя, ринкова вартість якої складає 530000 (п`ятсот тридцять тисяч) грн. 00 коп.; визнати в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка належала на праві спільної приватної власності її матері ОСОБА_5 та брату ОСОБА_7 в рівних долях, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:142:0229, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель, відповідно до ринкової вартості 1245000,00 грн. Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6338,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21.11.2016 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили задовольнити позовну заяву, з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник третьої особи-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх уточнень, з підстав викладених у письмових поясненнях та судових дебатах.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку. Третя особа-2 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника третьої особи-1, покази свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкових справ, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 41 Конституції України, визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 02.10.2010, про що зроблено відповідний актовий запис № 18027.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Московським відділом РАЦС 14.10.1963, про що зроблено відповідний актовий запис № 2339. У вказаному свідоцтві про народження батьками зазначені: мати - ОСОБА_5 , чоловік - ОСОБА_9 .

24.05.1962 між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Московським відділом РАЦС 10.08.1985, про що зроблено відповідний актовий запис № 1287. Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловік: ОСОБА_11 , дружина - ОСОБА_11 .

Таким чином, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач зазначає, що проживала разом зі своєю матір`ю в частині приватного будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується копією її паспорта серії НОМЕР_4 , виданого Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, Інформаційною довідкою Головного управління юстиції у м. Києві № 2666/02-14 від 10.06.2015.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04.06.2014 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Друга київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт окремого проживання ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_5 за їх життя.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва від 14.09.2017 вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково. Висновки суду першої інстанції не були визнані такими, що не відповідають дійсності. Проте, зважаючи на існування спору про право на спадщину, рішення від 04.06.2014 було скасовано і заяву про встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_7 окремо від ОСОБА_5 залишено без розгляду, зазначено, що це питання повинно подаватися до суду у формі позовного провадження.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приватний будинок АДРЕСА_4 пристосований для окремого проживання двох родин в окремих житлових приміщеннях, що підтверджується технічним паспортом будинку.

Крім того, підтвердження окремого проживання та ведення господарства двома окремими власниками будинку свідчить про незалежну один від одного приватизацію земельних ділянок, на яких розташований будинок, а саме ОСОБА_5 в 2001 році була приватизована 1/2 частина земельної ділянки, на якій розташований вказаний приватний будинок (державний акт на право власності на земельну ділянку).

Позивач зазначає, що останні шість років свого життя її мати ОСОБА_5 сильно хворіла і була повністю паралізованою лежачою хворою. Повністю догляд за нею взяла на себе позивач.

Допитаний свідок ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_1 проживала з братом ОСОБА_7 окремо. ОСОБА_7 ні фінансово, ні фізично своїй матері ОСОБА_5 не допомагав, зловживав алкоголем. Дружина та донька ОСОБА_7 у догляді за ОСОБА_5 не допомагали, домогосподарство не обслуговували.

Свідок ОСОБА_13 зазначив, що родину ОСОБА_11 знає з народження. Пояснив, що ОСОБА_7 проживав окремо від матері. З домогосподарством матері не допомагав, участі в похованні матері не брав. Похованням ОСОБА_5 займалась ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що сім?ю ОСОБА_11 знає з народження ОСОБА_15 . Зауважила, що ОСОБА_7 за будинком не доглядав, разом з матір`ю не проживав. Зазначила, що ОСОБА_3 виїхала в рф.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що ОСОБА_7 проживав окремо від матері, не допомагав матері. ОСОБА_5 проживала із ОСОБА_1 . Сім`я ОСОБА_17 земельну ділянку не обробляли, за своєю половиною будинку доглядали як могли.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що ОСОБА_1 його теща. Зазначив, що ніхто із родини ОСОБА_17 не доглядав за ОСОБА_5 , проживали окремо від неї. У родини ОСОБА_17 одна дитина з інвалідністю, яка проживала разом з ними.

Після смерті матері ОСОБА_1 взяла на себе всі матеріальні та організаційні обов`язки по її похованню, що підтверджується відповідними квитанціями, наявними в матеріалах справи.

Довідкою ЖЕО-103 від 20.11.2013 підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 і що разом з нею проживала і була зареєстрована її мама ОСОБА_5 , 1931 року народження з ІНФОРМАЦІЯ_5 до моменту смерті. Померла і знята з реєстрації по формі А 30.12.2010 у зв`язку зі смертю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується Інформаційною довідкою № 36632620, виданою 15.02.2014 Другою київською державною нотаріальною конторою.

Разом зтим, ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 з 01.10.2010 фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері, а саме частину будинку АДРЕСА_1 під АДРЕСА_3 та успадкувала земельну ділянку площею 0,05 га, що узгоджується з п. 3 ст. 1268 ЦК України. Проте, свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 не отримала. ОСОБА_7 не подав заяву про отримання спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 30.08.2013, про що зроблено відповідний актовий запис № 14343. Після його смерті відкрилась спадщина на майно, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 36632658 від 15.02.2014, виданою Другою київською державною нотаріальною конторою.

Довідкою, виданою ЖЕО-103 від 11.09.2013 підтверджено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і що разом з нею проживав і був зареєстрований її батько ОСОБА_7 , 1951 року народження з 09.08.1971 до моменту смерті. Знятий з реєстрації по формі А 10.09.2013 у зв`язку зі смертю.

Як вбачається з матеріалів справи, в первинних правоустановчих документах права власності на будинок, зазначена одна адреса - будинок АДРЕСА_1 , проте як вбачається з паспорта ОСОБА_1 з відмітки про реєстрацію, зазначена ще квартира АДРЕСА_3 , розрахункових квитанцій зазначена адреса - квартира АДРЕСА_6 . Однак, в паспорті позивача є відмітка, в якій зазначено реєстрацію позивача в квартирі АДРЕСА_2 за тією ж адресою.

Таким чином, суд встановив факт того, що ОСОБА_7 проживав окремо від своєї матері ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку про вартість майна від 17.06.2016 встановлено, що ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 складає 1060000,00 грн., в тому числі ринкова вартість частки об`єкта оцінки становить 530000,00 грн.

Згідно висновку про вартість земельної ділянки від 17.06.2016 встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:142:0229, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель, власниками якої є : ОСОБА_5 (1/2 частка); ОСОБА_7 (1/2 частка); відповідно до ринкової вартості коштує 2490000,00 грн, в тому числі ринкова вартість частки об`єкта оцінки складає 1245000,00 грн.

Загальна ринкова вартість майна, яке на праві приватної власності належало ОСОБА_5 і яке після її смерті позивач фактично прийняла у спадщину складає 1775000,00 грн.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положенням п. 2 ч. 1 ст. 315 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 1272 якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Спадкоємець який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв всю спадщину.

Таким чином, в момент прийняття спадщини спадкоємцями ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в 1972 році, та в подальшій реєстрації їх місця проживання, не надають нотаріусу можливості прийняти законне та обґрунтоване рішеннях, щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину будинку АДРЕСА_1 , та на частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка належала на праві приватної власності матерів позивача - ОСОБА_5 , що розташована за тією ж адресою: кадастровий номер: 8000000000:79:142:0228, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель, тобто прийняти в спадщину її матері нерухоме майно.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на спадщину за законом, - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6338,00 гривень.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити юридичний факт окремого проживання ОСОБА_7 від ОСОБА_5 за їх життя в будинку АДРЕСА_1 в квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Визнати в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме квартирою АДРЕСА_3 , яка належала на праві приватної власності її матері ОСОБА_5 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за її життя, ринкова вартість якої складає 530000 (п`ятсот тридцять тисяч) грн. 00 коп.

Визнати в порядку спадкування за законом, за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) право власності на частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, яка належала на праві спільної приватної власності її матері ОСОБА_5 та брату ОСОБА_7 в рівних долях, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:79:142:0229, цільове призначення: обслуговування житлового будинку і господарських будівель, відповідно до ринкової вартості 1245000 (один мільйон двісті сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: м. Київ, просп. Голосіївський, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) судовий збір у розмірі 6338 (шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Ю.Ю.Мазур