Постанова від 16.10.2023 по справі 161/5576/23

Справа № 161/5576/23 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/933/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника позивача -Кобилинського А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання незаконним зняття з реєстрації місця проживання та вселення в житловий будинок за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 з серпня 2011 року. Вказує, що в цей будинок вона вселилась разом зі своїм чоловіком на правах членів сім`ї власника житла, адже будинок на праві власності належить її синові ОСОБА_2 . Позивач вказує, що фактично будинок було зведено за кошти, які належали їй та чоловікові, адже вони з метою будівництва продали садовий будинок, два автомобілі та чотирикімнатну квартиру в м. Луцьку. Оселившись разом із сім`єю сина, вона та чоловік проживали в окремому будиночку площею 64 м?. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер та вона залишилась проживати в цьому будиночку, який складається з прихожої, спальні, кухні-вітальні, санвузла. Невдовзі після смерті її чоловіка син з невісткою почали висловлювати невдоволення тим, що вона займає це житло, адже вони б могли його здавати в оренду. Потім син зі своєю дружиною стали наполягати на її переїзді до Києва, де проживала її дочка. У зв`язку з воєнними діями в Україні її дочка виїхала за кордон та хоче продати квартиру в Києві з метою придбання іншого житла. На цьому ґрунті між нею та сином виникали конфлікти та непорозуміння.

Позивачка вказує, що 08 червня 2022 року, повернувшись додому, вона побачила, що всі її речі розкидані. На її запитання син відповідав образами та не надав жодних пояснень. 30 вересня 2022 року вона знову побачила свої речі зіпсованими (побиті вазони), внаслідок чого викликала поліцію. Працівники поліції провели з її сином профілактичну бесіду. Однак, відповідач свою поведінку не змінив, навпаки вирішив вигнати її з дому. В січні 2023 року він не допустив її до житла, забрав ключі від хвіртки, а 27 січня 2023 року звернувся в Підгайцівську сільську раду та її було знято з реєстрації місця проживання. Позивач вказує, що її прихистили знайомі, відповідач позбавив її помешкання, фактично зробив її безпритульною, будь-якого іншого житла в неї немає. Крім того, в будинку сина залишились її особисті речі.

Також ОСОБА_1 зазначає, що Підгайцівська сільська рада Луцького району Волинської області протиправно зняла її з реєстрації в будинку АДРЕСА_1 , оскільки неправильно застосувала Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».

На підставі наведеного позивач просила суд визнати протиправними дії Підгайцівської сільської ради щодо зняття її з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати Підгайцівську сільську раду відновити реєстрацію її місця проживання за вказаною адресою; вселити її в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 .

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року позов задоволено частково.

Вселено ОСОБА_1 у житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1073,60 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН168 від 30 березня 2023 року.

Не погодившись із даним рішенням суду в частині відмови в позові про визнання незаконним зняття з реєстрації, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду в цій частині скасувати на ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення даної вимоги в повному обсязі.

На обгрунтування апеляційної скарги позивачка вказувала, що суд, вирішуючи цю позовну вимогу, неправильно застосував Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». У зв`язку з чим необгрунтованим є висновок суду про правомірність дій відповідача Підгайцівської сільської ради Луцького району щодо зняття із зареєстрованого обліку місця проживання позивача. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 не має права самостійно, не подаючи відповідного судового рішення, зняти з реєстрації в житлі позивачку- свою матір, оскільки вона набула право користування цим житлом як член сім`ї власника.

В іншій частині, щодо вселення позивачки, рішення суду першої інстанціїне оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядається і на предмет законності та обгрунтованості не перевіряється.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачами до суду не подано.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд ухвалив розгляд справи проводити у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, хоча були належно повідомлені про час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача адвоката Кобилинського А. О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку колегії суддів, даним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в родинних стосунках як мати та син. Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 , повторно виданим 21 березня 2023 року відділом РАЦСу у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 6).

Також установлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачем 07 жовтня 2019 року (а. с. 12).

27 січня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області із заявою про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Сторони підтверджують той факт, що на підставі вищевказаної заяви відповідача ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскаржуваним рішенням суду ОСОБА_1 вселено в спірний житловий будинок, що не заперечено відповідачем шляхом його оскарження.

Отже, предметом оскарження позивачем в цій справі є відмова суду у вимогах про визнання протиправними дій Підгайцівської сільської ради Луцького району щодо зняття її з реєстрації.

З даного приводу апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року, який набув чинності з 01 грудня 2021 року.

За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі по тексту рішення - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності.

Відповідно до пп.5 п.50 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Згідно із п.57 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою про зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) особа подає: паспортний документ (у разі особистого звернення); свідоцтво про народження (у разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання дітей віком до 14 років); документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору; військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); рішення про оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, прийняте відповідним територіальним органом ДМС, або рішення про оформлення документів для залишення на постійне проживання за кордоном, прийняте відповідною закордонною дипломатичною установою України, у разі зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи у зв`язку з оформленням їй документів для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном.

Пунктом 61 Порядку вказується, що у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.

У статті 19 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зазначено, що скасування рішення про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється відповідно до вимог, встановлених для скасування відомостей про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи статтею 17 цього Закону та в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Даним Порядком також визначено порядок оскарження дій органу реєстрації.

Пунктами 91, 92 Порядку передбачено, що відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.

У разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи.

Після дотримання даного алгоритму рішення, дії чи бездіяльність органу реєстрації (в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних та законних висновків про відсутність доказів, що свідчили би про неправомірність дій Підгайцівської сільської ради Луцького району щодо зняття з зареєстрованого обліку місця проживання позивача, оскільки в його діях не було виявлено порушення вимог законодавства, тому вимоги до Підгайцівської сільської ради Луцького району є безпідставними.

Отже, відмовляючи у задоволенні даних позовних вимог, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині вимог.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 9 Закону України ««Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України).

В силу вимог даного Закону та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) підставою для реєстрації особи за відповідною адресою місця проживання є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про вселення цієї особи.

Таким чином, висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що задоволення судом вимоги про вселення ОСОБА_1 дає можливість позивачці реалізації права користування будинком, а також на підставі вже наявного судового рішення звернутись до відповідних органів для поновлення її реєстрації за попереднім місцем її проживання та реєстрації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2021 року по справі № 206/5355/18 (провадження № 61-6714св20) зазначено, що: відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожній особі гарантується окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов`язання "вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав" (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21 лютого 1990 року). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18 лютого 1999 року).

Правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі, крім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Таким чином, суд зазначає, що поновити реєстрацію місця проживання позивач може і це буде відповідати відновленню її порушеного права, на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2023 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді