Рішення

від 11.10.2023 по справі 127/7900/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/7900/21

Провадження № 2/127/1405/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Бойко В.М.,

при секретарі Поперечної А.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради - Петренко К.В.,

представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування рішення про державну реєстрації, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, та у подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування рішення про державну реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_8 . За життя ОСОБА_8 на праві приватної власності їй належала земельна ділянка, площею 762 кв.м для ведення садівництва, на території Вінницької міської ради, АДРЕСА_1 . Право власності підтверджується Дежавним актом на право приватної власності на землю серії ВН, виданого Вінницькою міською радою народних депутатів 03.10.1997 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за ВН № 1/640. Спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_8 позивачка прийняла у встановлений законом строк шляхом подачі до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Данилишеної Н.М. заяву про прийняття спадщини, однак не оформила права на відповідну земельну ділянку. У подальшому, в серпні 2021 року позивачці стало відомо, що земельною ділянкою, яка належала її матері володіють інші особи. Так, Вінницькою міською радою був виданий ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВН № 037431 від 20.12.2002 року, на підставі рішення Вінницької міської ради від 15.11.2002 року № 147 на земельну ділянку площею 0,0770 га для ведення садівництва на території Вінницької міської ради АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за ОСОБА_5 . При цьому, рішенням Вінницької міської ради від 15.11.2002 № 147 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і оренду, яке зазначене у державному акті на право приватної власності на землю серії та номер І-ВН №037431 від 20.12.2002 року, як підстава його видачі, ОСОБА_5 не передавалась у приватну власність земельна ділянка площею 0,0770 га для ведення садівництва на території Вінницької міської ради АДРЕСА_1. Вказане свідчить про те, що Вінницькою міською радою, відповідно до норм Земельного кодексу України, рішення про надання ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,0770 га для ведення садівництва на території Вінницької міської ради АДРЕСА_1 , не приймалось, а державний акт на право приватної власності на землю серії та номер НОМЕР_2 , виданий Вінницькою міською радою 20.12.2002 року ОСОБА_5 , не був зареєстрований, згідно з вимогами законодавства. Тобто, вказаний державний акт без жодних рішень органу місцевого самоврядування був виданий іншій особі на земельну ділянку, яка законно належала спадкодавцю - матері позивача ОСОБА_8 . Враховуючи вище викладене, позивача просила суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ВН № 037431, виданий Вінницькою міською радою 20.12.2002 року ОСОБА_5 , на підставі рішення Вінницької міської ради від 15.11.2002 року № 147, на земельну ділянку площею 0,0770 га для ведення садівництва на території Вінницької міської ради АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34728511 від 11.04.2017 року, державний реєстратор Левчук І.В. Виконавчого комітету Вінницької міської ради, про реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, для індивідуального садівництва, АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 31.03.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

01.04.2021 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_10 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року цивільну справу прийнято до провадження та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. З метою виконання вимог передбачених ч.1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче судове засідання, з роз`ясненням процесуальних прав на подання відзиву та відповіді на відзив.

Користуючись наданим правом, 22.04.2021 року на адресу суду від відповідача ВМР надійшов відзив на позовну заяву. Представник ОСОБА_11 вказав, що відповідач ВМР вважає вказаний позов безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Представник зазначив, що з доданих до позовної заяви документів не можливо встановити чи дійсно акт серії І-ВН №037431 виданий з порушенням вимог Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земою і право постійного користування землею, договорів про право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 року №43 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), щодо наявності виписки з рішення відповідної ради про передачу у власність земельної ділянки. Крім того, згідно п. 2.15 вищевказаної Інструкції бланки державних актів перших випусків на траво приватної власності на землю, на право власності на землю на яких з відсутня нумерація, нумеруються окремо по районах Автономної Республіки Крим та областей України, містах обласного підпорядкування. Кожна форма державного акта нумерується окремо, починаючи з одиниці. Проте, в копії державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_8 , зідсутня нумерація. Тому, можна зробити висновок, що державний акт оформлено без відповідної правової підстави. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що державний акт Серії І-ВН №037431 виданий ОСОБА_5 без порушень та відповідно до норм чинного законодавства, тому підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою суду від 05.06.2021 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Разом з тим, після закриття підготовчого провадження стало відомо про смерть відповідачки ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 12.07.2021 року було витребувано з Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копію актового запису про смерть ОСОБА_5 .

Відповідно до Актового запису про смерть №2309 від 14.05.2021 року ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.73).

Ухвалою суду від 09.08.2021 року провадження по справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 24.11.2021 року провадження по справі було поновлено та витребувано докази по справі стосовно відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_5 .

Під час розгляду справи по суті, за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 , Ухвалою суду від 24.10.2022 року було визнано поважною обставину невизначення остаточного складу учасників справи після закриття підготовочого провадження та повернуто до стадії підготовчого провадження у цивільній справі №127/7900/21. Залучено до участі у цивільній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .

У свою чергу, 09.11.2022 року від представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли на адресу суду пояснення, відповідно до яких представник третьої особи вказав, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем земельної ділянки, належної раніше ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку І-ВН № 037431. Вказав, що у 2020 році ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12.03.2020 року , посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Подолян О.О. придбала земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:021:0181 у ОСОБА_12 , який, як вбачається із змісту п. 1.4 Договору, також придбавїї у іншої особи - ОСОБА_5 , згідно умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3231. Наголосив, що ОСОБА_5 була власницею земельної ділянки кадастровий номер 510100000:02:021:0181 з 2002 року, відповідно користувалась нею відкрито та безперешкодно за її цільовим призначенням, після чого власником земельної ділянки став ОСОБА_12 , після чого в 2020 році власником земельної ділянка стала ОСОБА_2 , яка вирішила її розділити та розпочати будівництво, жодних перешкод чи претензій від третіх осіб стосовно незаконного використання вона не отримувала, крім цього, сусіди не повідомляли про наявність інших власників, що свідчить про добросовісність законного користування та володіння земельною ділянкою усім власниками. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, будь-які спори між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були відсутні, хоча земельна ділянка нібито знаходилась у двох власників одночасно протягом 11 років (з 2002 року до смерті ОСОБА_8 в 2013 році). При цьому, позивач не надає жодних доказів про використання вказаної земельної ділянки, сплати податків за землю та взагалі підтвердження використання її за призначенням, через що виникає думка про можливість усвідомлення з сторони ОСОБА_8 про відсутність у неї законних підстав на використання спірної земельної ділянки. Таким чином, ОСОБА_2 була третім власником спірної земельної ділянки перед її придбанням вона належним та допустимим способом переконалась у законності такого придбання, через що вона є законним добросовісним набувачем, а також при позбавленні її права власності на земельні ділянки будуть порушенні Конституційні права на користування та розпорядження нерухомим майном.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачі в судового засідання не з`явилися. Суд зауважує, що відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємці після її смерті відсутні, а від представника відповідача ВМР надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропушення строків позовної давності.

Представник третьої особи ДАП ВМР Петренко К.В. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог у повновному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, наголосив на пропущенні позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із позовом.

Треті особи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, від їхніх представників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на адресу суду надійшли заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивачка звертаючись до суду в березні 2021 року, вказала, що при наданні земельної ділянки відповідачці ОСОБА_5 , відповідачем ВМР було порушені законні права позивачки на спірну земельну ділянку.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 152 Земельного Кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).

Отже, підставами для визнання незаконним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі.

Системний аналіз наведених вище положень частини першої статті 15, частини другої статті 16 ЦК України, частини другої статті 152, статті 155 ЗК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» свідчить про те, що вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - власність земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Відповідно до Дежавного акту на право приватної власності на землю серії ВН, виданого Вінницькою міською радою народних депутатів 03.10.1997 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за ВН № 1/640, ОСОБА_8 на підставі рішення ВМР народних депутатів від 29.05.1997 року №433 було передано у приватну власність земельна ділянка площею 762 кв.м., яка розташована на території ВМР, АДРЕСА_1 , для ведення садівництва (т.1, а.с.11).

Крім того, відповідно до Рішення ВМР народних депутатів №433 від 29.05.21997 року «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам членам СТ «Калина» по АДРЕСА_1 , передано громадянам безоплатно у власність земельні ділянки, у тому числі: ОСОБА_8 , яка проживає по АДРЕСА_1 , площею 762 кв.м. (т.1, а.с.12-15).

Факт передачі ділянки № АДРЕСА_1 , площею 762 кв.м. ОСОБА_8 також підтверджується Планом земельних ділянок СТ «Калина» по вул.Максимовича (т.1, а.с.16).

Відповідно до Книги реєстрації запису державних актів на право власності на землю Серія ВН №1/640 від 03.10.1997 року виданого Вінницькою міською радою народних депутатів ОСОБА_8 . ОСОБА_8 належить земельна ділянка № АДРЕСА_1 , площею 762 кв.м. (т.1, а.с.24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла, про що 27.12.2013 року складено відповідний актовий запис №3440, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 (а.с.9).

Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 , ОСОБА_8 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.10).

З Листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Данилишеної Н.М. №27/01-16 від 06.07.2020 року вбачається, що після смерті ОСОБА_8 заведена спадкова справа №5/2014, відповідно до якої єдиним спадкоємцем за законом є ОСОБА_4 (т.1, а.с.17).

Разом з тим, як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ВН №037431 ОСОБА_5 , на підставі Рішення ВМР від 15.11.2002 року №147 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,0770 га, яка розташована на теритоії ВМР, АДРЕСА_1 . Землю передано для ведення садівництва (т.1, а.с.18).

Однак, як вбачається з Рішення ВМР №147 від 15.11.2002 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і оренду» у періліку осіб, яким передали безоплатно земельні ділянки ОСОБА_5 не значиться (т.1, а.с.20-21).

У свою чергу, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права вланості за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: І-ВН №037431, виданий 20.12.2002 року (т.1, а.с.21).

Також, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ) зареєстрована за ОСОБА_5 (т.1, а.с.25).

Під час розгляду справи судом було з`ясовано, що відповідач ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ОСОБА_15 записом про смерть №2309 від 14.05.2021 року (т.1, а.с.73)

Станом на дату смерті за адресою реєстрації та проживання ОСОБА_5 : АДРЕСА_4 , окрім ОСОБА_5 більше зареєстрованих немає (т.1, а.с. 86-87).

Окрім того, з відповіді Першої вінницької державної нотаріальної контори вбачається, що відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа до майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася (т.1, а.с.90-91)

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на праві приватної власності на підставі Дежавного акту на право приватної власності на землю серії ВН, виданого Вінницькою міською радою народних депутатів 03.10.1997 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за ВН № 1/640, ОСОБА_8 на підставі рішення ВМР народних депутатів від 29.05.1997 року №433 було передано у приватну власність земельна ділянка площею 762 кв.м., яка розташована на території ВМР , АДРЕСА_1 , для ведення садівництва. Однак, як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ВН №037431 ОСОБА_5 , на підставі Рішення ВМР від 15.11.2002 року №147 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0770 га, яка розташована на території ВМР, АДРЕСА_1 . Землю передано для ведення садівництва. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з 29.05.1997 року по 16.08.2019 рік перебувала у власності 2 осіб: ОСОБА_8 , (після її смерті - доньки ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_5 здійснила відчуження належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, ОСОБА_12 .

У свою чергу, відповідно до Договору купівлі-продажу від 20.03.2020 року ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0.0770 га. Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.207-210).

Відповідно до п.1.4 вказано Договору земельна ділянка належить ОСОБА_12 на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудиком В.В. 16.08.2019 року за реєстровим №3231.

Таким чином, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га була зареєстроване за ОСОБА_2 (т.1, а.с.211).

У подальшому ОСОБА_2 виявила бажання розділити земельну ділянку площею 0,0770 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510100000:02:021:0181, на п`ять земельних ділянок: земельна ділянка № 1 , площею 0,0235 га, земельна ділянка № 2 , площкю 0,0218 га, земельна ділянка № 3 площею 0,0065 га, земельна ділянка № 4 площею 0,0065 га, земельну ділянку № 5 площею 0,0187 га, що підтверджується заявою від 28.04.2020 року (т.1, а.с.212).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.05.2020 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_7 купив земельну ділянку площею 0,0218 га, кадастровий номер 0510100000:02:021:0200 (т.1, а.с.214-217).

Крім того, відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.05.2020 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_7 купив земельну ділянку площею 0,0235 га, кадастровий номер 0510100000:02:0201 (т.1, а.с.218-221).

Також, відповідно до Договору купівлі-продажу від 16.05.2020 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_6 купила земельну ділянку площею 0,0187 га, кадастровий номер 0510100000:02:021:021:0197 (т.1, а.с.222-223).

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 0510100000:02:021:0181, площею 0,077 га, для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ), яка належала ОСОБА_5 у подальшому було відчужено та вказану земельну ділянку було розділено на 5 ділянок з виділенням кадастрових номерів: 0510100000:02:021:0201, площею 0,0235 га, яка належить ОСОБА_7 ; 0510100000:02:021:0199, площею 0,0065 га, яка належить ОСОБА_2 ; 0510100000:02:021:0200, площею 0,0218 га, яка належить ОСОБА_7 ; 0510100000:02:021:0197, площею 0,0187 га, яка належить ОСОБА_6 ; 0510100000:02:021:0198, площею 0,0065 га, яка належить ОСОБА_16 , що підтверджується Виятом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень (т.1, а.с.172-176).

Разом з тим, відповідно до ч. 1,2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 20.12.2002 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 тієї ж редакції Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43, (що діяла станом на 20.12.2002 року) державні акти на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю або на право постійного користування землею видаються міськими, селищними, сільськими радами.

Згідно з п. 3.5 Інструкції, державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, реєструються у Книзі реєстрації державних актів на право колективної власності на землю за формою, встановленою Інструкцією.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції, Книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю ведуться відповідними радами, державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України окремо по кожному селу, селищу, місту, а для міст з порайонним поділом - по кожному району міста. За дорученням відповідної ради або державної адміністрації ведення вказаних Книг здійснюється відповідними державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Набуття ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку площею 762 вк.м., для ведення садівництва, на території ВМР, СТ «Калина», під №94 підтверджується наданими суду докази, таке право власності діюче та ніким не скасовано.

При цьому, під час дослідженні наданих до суду доказів, встановлено, ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Серія І-ВН №037431 від 20.12.2002 року на земельну ділянку № АДРЕСА_1 площею 0,0770га для ведення садівництва на території ВМР СТ «Калина» був виданий з порушенням норм ЗК України, без визначених законом підстав - відсутність рішення органу місцевого самоврядування, оскільки у Рішенні ВМР №147 від 15.11.2002 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність і оренду» у періліку осіб, яким передали безоплатно земельні ділянки ОСОБА_5 не значиться (т.1, а.с.20-21).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивачі самостійно визначаються з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту та визначають спосіб такого захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі N 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19.

Предметом спору в цій частині вимог справі є визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_5 .

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа №127/17956/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння, та встановлення факту, що має юридичне значення, під час розгляду якої позивачці і стало відомо, про наявність Державного акту Серія І-ВН №037431, виданого ВМР 20.12.2002 року ОСОБА_5 , та у подальшому звернення до суду із даним позовом про визнання державного акту недійсним та скасування державної реєстрації.

Для витребування майна та оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування,

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N 910/3009/18 (провадження N 12-204гс19).

Суд звертає увагу, що після виділення, хоча і незаконного, ОСОБА_5 спірної земельної ділянка, остання відкрито нею користування, та у подальшому, здійснила її відчучення ОСОБА_12 , який у свою чергу відчужив її ОСОБА_2 . На даний час власниками розділеної земельної ділянки є ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося сторонами на одній із них побудований багатоквартирний будинок.

Суд вважає, що сторною позивача доведено належнми та допустими доказами незаконне набуття у приватну власносність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, однак, визнання Державного акту Серія І-ВН №037431, виданого саме ВМР 20.12.2002 року недійсним не є ефективним способом захисту позивача, оскільки не це призведе до відновлення володіння земельною ділянокою.

Що стосується спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Представником відповідача ОСОБА_17 було подано клопотання про застосування строку позовної давності. Представник зазначив, що оскаржуваний державний акт серії І-ВН №37431 виданий ОСОБА_5 - 20.12.2002 року. При цьому, жодних дій щодо відновлення свого порушеного права ні матір`ю позивачки - ОСОБА_18 , ні самою позивачкою ОСОБА_4 з моменту смерті матері 24.12.2013 року до моменту звернення до суду не вживалось. Загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Таким чином, представник відповідача вважає, що позивачка могла довідатись про своє порушене право (у разі зацікавленості у долі спірної земельної ділянки) з 2002 року, а також з 2013 року після смерті матері, приймаючи спадщину.

Крім того, у відповідних письмових поясненням представник третьої особи ОСОБА_2 вказав, про пропущення позивачем строку позовної давності. Зазначив, що зокрема ОСОБА_5 отримала у власність земельну ділянку в 2002 році, після чого почала її використовувати, але жодних претензій, як на протязі трьох років так і до смерті в 2013 році, та до неї неї пред`являлося жодних претензій щодо її незаконного володіння. З другої сторони її спадкоємиця позивачка ОСОБА_4 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 в 2014 році, але звернулась за відновленням наче порушених прав лише у 2020 році з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а в 2021 році з позовом про визнання недійсним Рішення Віннницької міської ради та Державного акту, що свідчить про пропуск строку позовної давності вже позивачкою, а саме з 2014 року вона мала цікавитись та здійснювати піклування за майном, яке має набутися нею у власність. Додатково вказав, що в період з 2002 року по 2022 рік законодавство, яким врегульовано порядок оформлення речових здав на нерухоме майно, неодноразово змінювалось, проте зі збереженням законодавцем загальних вимог щодо обов`язковості здійснення державної реєстрації речового права, тобто визнання правопорядком, як завершальної стадії юридичного складу набуття особою права власності на нерухоме майно. Позивачка ОСОБА_4 даним право не скористалася.

Також, представник третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_13 у письмових поясненнях вказав, що оскільки ОСОБА_5 отримала у власність земельну ділянку 20.12.2002 року, і відкрито з того часу користувалася нею до 2017 року, усі особи, які вважали порушеним своє право володіння чи користування цією земельною ділянкою мали можливість захистити це право в судовому порядку у строк, який встановлений ст. 257 ЦК України. При цьому, із даним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду 30.03.2021 року. За цей період ні ОСОБА_8 ні її спадкоємиця ОСОБА_4 не скористалися своїм правом на оспорювання державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ВН №037431 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індивідуальний номер 3472851 від 11.04.2017 року, строк для звернення з таким позовом пропущений без поважних причин, що є підставою для відмови у позові.

У свою чергу, представник позивача ОСОБА_1 у запереченнях на клопотання про застосування позовної давності вказала, що вважає дане клопотання необгрунтованим та безпідставним. Зауважила, що Закон не встановлює строки для оформлення спадщини і позивач до цього часу не оформила права на відповідну земельну ділянку. У свою чергу, саме в серпні 2020 року позивачкою було з`ясовано, що земельною ділянкою, яка належала їй володіють інші особи. 11.08.2020 року позивачка оформила акт обстеження земельної ділянки АДРЕСА_1 . Акт був підписаний чотирма особами, які мешкають в будинковолодіннях, розташованих на сусідніх земельних ділянках. Таким актом був зафіксований факт того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка мала № АДРЕСА_1 у колишньому садівничому товаристві «Калина», на час складання акту, зайнята новозбудованим двоповерховим житловим будинком. У подальшому позивачка звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. На підставі витребуваних судом доказів позивачці стало відомо про наявність державного акту на право приватної власності на землю Серія І-ВН №037431, виданого ВМР 20.12.2002 року ОСОБА_5 , на підставі рішення ВМР від 15.11.2002 року №147, на земельну ділянку площею 0,0770 га для ведення садівництва на території ВМР АДРЕСА_1 . який став підставою для незаконного вибуття з власності ОСОБА_4 земельної ділянки, яка їй належала на праві власності і як наслідок унеможливив реалізацію права позивача на спадкування земельної ділянки, яка належала її матері ОСОБА_8 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВН, виданого Вінницькою міською радою народних депутатів 03.10.1997 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право власності на землю за ВН № 1/640. Зазначений державний акт виданий на підставі рішення Вінницької міської ради народних депутатів від 29.05.1997 року № 433. Таким чином, позивачка дізналася про своє порушене право у жовтні-листопаді 2020 року з витребуваних судом документів під час розгляду цивільної справи №127/17956/20.

У свою чергу, ОСОБА_5 16.08.2019 року здійснила відчуження вказаної земельної ділянки за договором купівлі-продажу, укладеним з ОСОБА_12 . Тому, право власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку припинене. Далі, вказана земельна ділянка була неодноразово перепродана та поділена на п`ять ділянок. Тому, для забезпечення подальшої реалізації захисту свого порушеного права на землю, позивачка вважає необхідним скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:021:0181, на підставі рішення суду. Таким чином, безпідставним, бездоказовим є висновок відповідача, що позивачка могла довідатися про своє порушене право з 2002 року чи з 2013 року. Просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності.

Згідно зі ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Ч.1,5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Суд не погоджується із доводами позивача стосовно того, що про своє порушене право вона дізналася в жовтні-листопаді 2020 року із витребуваний доказів під час розгляду цивільної справи №127/17956/20, оскільки після смерті матері позивачка, яка є її єдиним спадкоємцем, успадкувала вказану земельну ділянку у 2014 році. З того часу, вона нею не користувалася та нею не було здійснено державну реєстрацію речового права. При цьому, як вона вказує, дізналася вона про своє порушене право у 2020 році.

Суд зауважує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав. ОСОБА_4 не здійснила державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, з підстав що вважала її своєю та необхідності у цьому не вбачала.

За таких обставин, суд приходить до висновку що позивачкою при зверненні до суду із даним позовом 30.03.2021 року було порушено строки позовної давності, оскільки право власності на спірну земельну ділянку нею було набуто у порядку спадкування у 2014 році. При цьому, за період з 2014 року по 2020 року вона не цікавилася земельною ділянкою, не перевіряла її стан, не прибула у місце її розташування, хоча мала таку можливість. Тому оскільки позивачка маючи можливість дізнатися про своє порушене право, такою можливістю не скористалася, і як наслідок нею пропущено строки позовної давності для звернення до суду. Клопотання про поновлення пропущеного строку позивачкою не подавалося.

Отже позовні вимоги про визнання недійсним Державний акт на право власності на землю Серія І-ВН №037431, та вимога про скасуваня рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати зилишити за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 15, 16, 256-257, 260-261, 264, 267 ЦК України, Ст.116,125 ЗКУ (редакція 20.12.2002 року), постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 13, 77-79, 81, 89,141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Вінницької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування рішення про державну реєстрації - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Вінницька міська рада, код ЄДРПОУ - 25512617, адреса: м.Вінниця, вул.Соборна, буд.59.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, код ЄДРПОУ - 37617775, адреса: м.Вінниця, вул.Соборна, буд.59.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 , РНОКПП - НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_8 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_7 , РНОКПП - НОМЕР_14 , адреса: АДРЕСА_9 .

Повний текст судового рішення складено 23.10.2023 року.

Суддя: