Постанова

від 16.10.2023 по справі 927/946/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2023 р. Справа№ 927/946/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження

у справі № 927/946/23 (суддя: Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія"

до Приватного підприємства "Експерта фірма "Експерт-Плюс"

про визнання неякісною оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Експерта фірма "Експерт-Плюс з проханням: визнати оцінку майна на основі наданого суб`єктом оціночної діяльності (СОД) суб`єктом господарювання ПП ЕФ "Експерт-Плюс" звіту про оцінку майна: нежитлового приміщення - приміщення магазину, загальною площею 686,5 м кв., що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. № 13, складеної 20.12.2017, неякісною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звіт про оцінку майна, складений 20.12.2017 ПП ЕФ «Експерт-Плюс», на замовлення фізичної особи ОСОБА_1 , не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, відтак не може бути використаний як належний доказ вартості об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 відмовлено у відкритті провадження в справі № 927/946/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" до Приватного підприємства "Експертна фірма "Експерт-Плюс" про визнання неякісною оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що заявлена вимога про визнання неякісною оцінки майна в звіті про оцінку майна, складеної суб`єктом оціночної діяльності, направлена на визнання в судовому порядку юридичного факту, що не може бути самостійним предметом розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкриті провадження у справі № 927/946/23 та направити справу № 927/946/23 до Господарського суду Чернігівської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною, такою, що порушує процесуальні норми права та перешкоджає подальшому розгляду справи, а також не відповідає вимогам ст. 6 ЄКПЛ в контексті забезпечення права на доступ до суду. Скаржник зазначає, що суди не розглядають вимоги про визнання недійсним звіту про оцінку майна, але це не дає підстави зробити висновок, що суди також не розглядають позовні вимоги про визнання оцінки неякісною.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2023 апеляційна скарга у справі № 927/946/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 927/946/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/946/23.

18.08.2023 до Північного апеляційного господарського суду з Господарського суду Чернігівської області на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 07.08.2023 надійшли матеріали справи № 927/946/23.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу № 927/946/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Владимиренко С.В.; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 у справі № 927/946/23 було залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 927/946/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 927/946/23 призначено на 16.10.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 справу № 927/946/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження прийнято до провадження визначеним складом суду.

В судове засідання 16.10.2023 представники учасників справи не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку.

При цьому, 16.10.2023 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" про розгляд справи за відсутності представника скаржника.

Також, в матеріалах справи міститься конверт з копією ухвали суду апеляційної інстанції від 18.09.2023, яка надсилалась на адресу ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія". Однак, вказаний конверт повернувся до суду, а причиною повернення зазначено "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Правила предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України. Згідно частини 1 вказаної статті, господарські суди розглядають справи в спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи в визначених законом випадках, зокрема, справи в спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи в спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; інші справи в спорах між суб`єктами господарювання (пункти 1, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що оскільки приписами статті 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що спори, пов`язані з оцінкою майна й майнових прав, вирішуються в судовому порядку, відтак, наявний спір підлягає вирішенню в господарському суді, беручи до уваги суб`єктний склад сторін.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що незалежна оцінка майна проводиться на підставі договору на проведення оцінки між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (частина перша статті 5 Закону про оцінку майна).

Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності, зокрема, зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог Закону про оцінку майна та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об`єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об`єктивної оцінки у зв`язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають (згідно із статтею 13 Закону про оцінку майна).

Суб`єкти оціночної діяльності, зокрема, мають право залучати додатково у разі необхідності до участі у проведенні оцінки майна інших оцінювачів або інших фахівців, а також суб`єктів підприємницької діяльності (згідно із статтею 30 Закону про оцінку майна).

Відповідно до статті 33 цього Закону спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 вказаного Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, за частиною 2 якої оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції "право на суд" поєднав з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду із цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. рішення ЄСПЛ у справі "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).

Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Наявність юридичного спору означає, що сторони цього спору перебувають у правовідносинах, пов`язаних з реалізацією ними своїх прав, які мають суперечливий, протилежний характер, та прагнуть вирішити наявний між ними конфлікт із застосуванням відповідних правових механізмів.

Згідно зі ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Таким чином, правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17, за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Отже, на переконання суду установлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлена вимога про визнання неякісною оцінки майна в звіті про оцінку майна, складеної суб`єктом оціночної діяльності, направлена на визнання в судовому порядку юридичного факту, що не може бути самостійним предметом розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, доводи скаржника про те, що ним заявлено вимоги щодо визнання оцінки саме неякісною, а не недійсною, не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що такі вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Згідно п. 1 частини 1 статті 175 ГПК України суддя відмовляє в відкритті провадження в справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи в відкритті провадження з підстави встановленої п. 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (частина 6 вказаної статті).

З урахуванням наведеного, керуючись п. 1 частини 1 статті 175 ГПК України, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження в даній справі, оскільки цей спір не підлягає вирішенню за правилами господарського або іншого судочинства.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, незаконною, такою, що порушує процесуальні норми права та перешкоджає подальшому розгляду справи, а також не відповідає вимогам ст. 6 ЄКПЛ в контексті забезпечення права на доступ до суду, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 927/946/23 не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 927/946/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2023 про відмову у відкритті провадження у справі № 927/946/23 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

4. Справу № 927/946/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 24.10.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак