Рішення

від 24.10.2023 по справі 904/4423/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4423/23Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» м. Кривий Ріг

до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» м. Нікополь

про стягнення суми боргу в розмірі 115478грн68коп, пені в розмірі 68432грн98коп, інфляційних втрат в розмірі 35455грн49коп, 3% річних в розмірі 5134грн85коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» звернулось до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 115478грн68коп, пені в розмірі 68432грн98коп, інфляційних втрат в розмірі 35455грн49коп, 3% річних в розмірі 5134грн85коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки №2104664 від 13.09.2021.

Позивач повідомив, що на виконання умов договору та згідно з видатковими накладними №507 та №508 від 15.12.2021, товарно-транспортною накладною №20/21 від 15.12.2021, актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 15.12.2021 поставив відповідачу товар на суму 115478грн68коп.

Позивач вказав, що відповідно до умов специфікації №1/2104665 від 13.09.2021 кінцевий строк оплати поставленого товару сплив 13.02.2022.

Позивач зазначив, що станом на 01.08.2023 відповідач має заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 115478грн68коп.

Посилаючись на пункт 10.3.1 договору, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 68432грн98коп за період 24.02.2022 - 30.06.2023.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суму інфляційних втрат в розмірі 35455грн49коп за період лютий 2022 року - червень 2023 року та 3% річних в розмірі 5134грн85коп за період 14.02.2022 - 08.08.2023.

Також позивач зазначив, що орієнтований розмір витрат на правничу допомогу становить 25000грн. Станом на 08.08.2023 фактичні витрати на професійну правничу допомогу дорівнюють 16800грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення 28.08.2023 відповідач отримав ухвалу суду від 21.08.2023.

На адресу суду 13.09.2023 надійшов відзив відповідача на позов.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу та інфляційних втрат у повному розмірі.

Відповідач вказав про помилкове визначення позивачем періоду нарахування пені та 3% річних та надав контррозрахунок цих сум за період з 15.02.2022 по 30.06.2023. Також відповідач заявив клопотання про зменшення розміру 3% річних та пеню на 90%, посилаючись на важкий фінансовий стан підприємства та прямі матеріальні збитки від військових дій.

Відповідач повідомив про незгоду із розміром витрат позивача на правничу допомогу з огляду на їх не співмірність.

На адресу суду 20.09.2023 надійшла відповідь позивача на відзив, сформована в системі «Електронний суд».

Позивач звернув увагу, що оплата отриманого товару мала відбутись до початку введення воєнного стану на території України.

На думку позивача, відповідач не надав належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Позивач повідомив, що адвокатом було допущено помилку (технічну описку) та вказано неправильну дату складання акту прийому-передачі виконаних робіт надано правничу допомогу (юридичні послуги) на суму 16800грн. Після виявлення даної помилки в поточному звітному періоді (3 квартал 2023року) до акту від 09.08.2023 внесені відповідні виправлення, шляхом внесення таких до акту коректурним способом без складання бухгалтерської довідки.

Позивач долучив копію акту від 09.08.2023 прийому-передачі виконаних послуг до договору разом з описом наданих робіт.

Позивач наполягав на тому, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16800грн відповідають критеріям розумності, співмірності та справедливості з огляду на складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, критерій необхідності підготовки процесуальних документів та значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Звертаючись з вимогами про стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційної складової, позивач стверджував про порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки №2104664 від 13.09.2021 та згідно з видатковими накладними №507 та №508 від 15.12.2021, товарно-транспортною накладною №20/21 від 15.12.2021, актом передачі-приймання матеріальних цінностей від 15.12.2021.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До матеріалів справи позивач долучив тексти договору поставки №2104664 від 13.09.2021, додатку до договору та специфікації №1/2104665 від 13.09.2021, підписані лише відповідачем. Належні та допустимі докази підписання позивачем тексту договору (разом з додатком) та специфікації, в наданій до суду редакції, відсутні.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з доводами позивача про укладення сторонами договору №2104664 від 13.09.2021 та специфікації №1/2104665 від 13.09.2021 в редакції, наданій позивачем до суду.

Стаття 655 Цивільного кодексу України визначає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні №507 та №508 від 15.12.2021, товарно-транспортна накладна №20/21 від 15.12.2021, на які також посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

У видаткових накладних №507 та №508 від 15.12.2021 сторони узгодили істотні умови договору купівлі-продажу:

- №507 від 15.12.2021 - найменування та асортимент товару, що поставляється (костюми для газорятувальників в розмірах 48-50 (зріст 170-176), 52-54 (зріст 182-188), 52-54 (зріст (194-200)), його кількість (4шт, 2шт, 2шт), вартість за одиницю товару без ПДВ (412грн50коп), загальну вартість товару 3960грн ( ПДВ).

- №508 від 15.12.2021 - найменування та асортимент товару, що поставляється (куртки ватні для захисту від знижених температур в розмірах 44-46 (зріст 158-164, 170-176), 48-50 (зріст 158-164, 170-176, 182-188), 52-54 (зріст 170-176, 182-188), 56-58 (зріст 170-176, 182-188, 194-200), 60-62 (зріст 170-176, 182-188, 194-200)), його кількість (15шт, 15шт, 15шт, 50шт, 50шт, 50шт, 50шт, 25шт, 25шт, 5шт,10шт, 10шт, 8шт), вартість за одиницю товару без ПДВ (283грн33коп), загальну вартість товару 111518грн68коп ( ПДВ).

Таким чином між сторонами склались договірні відносини з купівлі-продажу товару на підставі видаткових накладних №507 та №508 від 15.12.2021.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем 15.12.2021 товару на суму 115478грн68коп.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З огляду на положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити вартість товару в строк до 16.12.2021 включно.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконане зобов`язання з оплати вартості отриманого товару, доказів припинення відповідного зобов`язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимог про стягнення суми боргу в розмірі 115478грн68коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на 10.3.1 договору №2104664 від 13.09.2021, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 68432грн98коп за період 24.02.2022 - 30.06.2023.

Відповідно до статей 546-549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на відсутність доказів підписання позивачем договору №2104664 від 13.09.2021, відсутні докази узгодження сторонами в письмовій формі забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені. Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 68432грн98коп за період 24.02.2022 - 30.06.2023.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 5134грн85коп за період з 14.02.2022 по 08.08.2023 та інфляційну складову в розмірі 35455грн49коп за період лютий 2022 - червень 2023 року.

Суд перевірив складені позивачем розрахунки 3%річних та інфляційної складової. Розрахунки виконані з дотриманням вимог чинного законодавства. Розмір заявлених до стягнення сум 3%річних та інфляційної складової є обґрунтованим та правомірним. Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 5134грн85коп за період з 14.02.2022 по 08.08.2023 та інфляційну складову в розмірі 35455грн49коп за період лютий 2022 - червень 2023 року.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних на 90%. Відповідач був зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару до дати введення воєнного стану на території України на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2341грн03коп.

Позивач заявив про покладення на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16800грн.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач додав до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги від 31.07.2023; додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2023; ордеру серія АЕ №1218374 від 08.08.2023; акту прийому-передачі виконаних послуг від 09.08.2023 на суму 16800грн, ордеру серія АЕ №1218374 від 08.08.2023.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» в даній справі здійснювала адвокат Козіна Наталія Володимирівна на підставі ордеру серія АЕ №1218374 від 08.08.2023.

Між Адвокатським бюро «Наталії Козіної» (далі адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» (далі клієнт) укладений договір про надання правової допомоги від 31.07.2023 (далі договір від 31.07.2023).

Пунктом 1 договору від 31.07.2023 визначено, що відповідно до умов даного договору одна сторона - адвокат, бере на себе обов`язок в наданні необхідної правової допомоги, передбаченої даним договором клієнту.

Відповідно до пункту 2 договору від 31.07.2023 під правовою допомогою обумовленою в п.1. даного договору слід розуміти: представництво інтересів клієнта в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об`єднань, керівних органах об`єднань громадян; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази у зв`язку з виконанням доручення; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством, з правом: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які ви никають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності та неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати в письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені справи у всіх державних установах, кооперативних, громадських, приватних організаціях, а також цивільні та кримінальні справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом свідку, підозрюваному, обвинуваченому, позивачу, відповідачу та третій особі, у тому числі з правом визнання або відмови повністю або частково від позовних вимог, збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, залишення позову без розгляду, оскарження рішення, постанови, ухвали суду, отримання та пред`явлення виконавчих документів до стягнення, а також виконувати всі інші дії, що пов`язані з виконанням даного договору, в межах та обсязі, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 7 договору від 31.07.2023 вартість послуг адвоката за надану клієнту правничу (правову) допомогу, строки і порядок її сплати, додатково визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору. Адвокат має право отримати від клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням доручення.

Пунктом 10 договору від 31.07.2023 визначено, що даний договір набирає чинності із моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання адвокатом взятих на себе обов`язків за договором, або до його дострокового розірвання однією із сторін.

Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2023 сторони узгодили, що за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду з урахуванням співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1200грн, а вартість однієї години участі адвоката у судовому засіданні складає 3000грн. Після надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг.

В підписаному адвокатом та клієнтом акті прийому - передачі наданих послуг від 09.08.2023 до договору про надання правової допомоги від 31.07.2023 вказано, що адвокатським бюро надані послуги правової допомоги:

- усна консультація з питань, що стосуються стягнення заборгованості тривалість 1год - 1200грн;

- ознайомлення з документами, наданими клієнтом - тривалість 1год - 1200грн;

- аналіз судової практики з аналогічних спорів з АТ «НЗФ» - тривалість 2год - 2400грн;

- підготовка правової позиції та її узгодження з клієнтом - тривалість 1год - 1200грн;

- підготовка та складання позовної заяви - тривалість 8год - 9600грн;

- підготовка додатків до позовної заяви, у тому числі, виготовлення копій документів - тривалість 0,5год - 600грн;

- надсилання позовної заяви відповідачу та до суду засобами поштового зв`язку - тривалість 0,5год - 600грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд розглядає питання щодо розподілу витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 11677грн68коп.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Слід зазначити, що підготовка та складання позовної заяви включає - ознайомлення з документами, наданими клієнтом; аналіз судової практики з аналогічних спорів з АТ «НЗФ»; підготовка правової позиції та її узгодження з клієнтом. Усна консультація з питань, що стосуються стягнення заборгованості, також передбачає ознайомлення з документами.

Враховуючи складність цієї справи; витрачений адвокатом час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів у справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець; наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості, суд покладає на відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 8000грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм Стайл ДМ» до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення суми боргу в розмірі 115478грн68коп, пені в розмірі 68432грн98коп, інфляційних втрат в розмірі 35455грн49коп, 3% річних в розмірі 5134грн85коп - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Стайл ДМ" (ідентифікаційний код: 40961788; місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Анатолія Ліпицького, буд. 11, кв. 40) суму боргу в розмірі 115478грн68коп, 3% річних в розмірі 5134грн85коп, інфляційну складову в розмірі 35455грн49коп, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2341грн04коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 68432грн98коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова