Рішення

від 20.10.2023 по справі 904/2015/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2023м. ДніпроСправа № 904/2015/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Камрат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум спорт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на охорону стаціонарного об`єкту

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Камрат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум спорт" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 36 708,00 грн., пеню у розмірі 4 626,22 грн., штраф у розмірі 3 670,00 грн., 3% річних у розмірі 277,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 552,68 грн. та судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору на охорону стаціонарного об`єкту № 3/05-21 від 28.05.2021 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 26.04.2023 позовну заяву залишено без руху; встановлено Позивачу семиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати належні докази направлення Відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, зокрема опис вкладення з поіменним переліком документів, направлених Відповідачу.

01.05.2023 від Позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов, а також докази повної оплати до суду не надав, ухвалу суду від 08.05.2023 про відкриття провадження у справі направлено за його місцезнаходженням згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 50, 51), що підтверджується трекінгом Укрпошти про повернення відправлення № 4930022995040 "за закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с. 64, 65).

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Камрат" (далі Позивач, Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міленіум спорт" (далі Відповідач, Замовник) укладено Договір на охорону стаціонарного об`єкту № 3/05-21 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Охорона зобов`язується забезпечити виконання внутрішнього розпорядку об`єкта Замовника та сприяє збереженню майна, яке передано під охорону на території охоронного об`єкту.

Пост фізичної охорони розташований за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 11 (стадіон) (далі об`єкт охорони (або об`єкт, що охороняється).

За умовами п. 1.2 Договору охорона об`єкта здійснюється у дні та години, вказані у дислокації. Пропускний та внутрішньооб`єктний режим на об`єкті встановлюється згідно з розпорядженням Замовника і здійснюється Охороною.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що ціна послуг охорони за цим Договором визначається сторонами на підставі протоколу договірної ціни, що додається (Додаток № 2 до Договору).

За умовами п. 2.3 Договору оплата за охорону відповідно до визначених тарифів та кількості годин охорони здійснюється двома платежами на підставі наданих Охороною рахунків протягом 5 банківських днів, 15-го та в останній день поточного місяця.

Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору акт здачі-приймання робіт (надання послуг) за надані охоронні послуги підписується сторонами в останній день поточного місяця, а також по закінченні строку дії Договору, один екземпляр якого повертається Охороні протягом 5-ти робочих днів.

Послуги вважаються наданими у повному обсязі з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (далі акт).

Згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 Договору у випадку не підписання Замовником акту здачі-приймання робіт (надання послуг) протягом 5-ти робочих днів відповідно до п. 2.3.1, вважається, що Замовником отримані послуги з охорони належної якості, у повному обсязі та своєчасно, у відповідності до умов Договору.

За умовами п. 2.4 Договору за зверненням Замовника Охорона може виконувати свої обов`язки у термін, незазначений у дислокації. Наприкінці місяця підписується акт виконаних робіт за фактично відпрацьовані години, оплата Замовником за додаткові години проводиться згідно з додатковим рахунком відповідно до розділу 2.

Відповідно до пп. 4.2.4 п. 4.2 Договору Замовник зобов`язаний здійснювати передплату і остаточний розрахунок за виконані Охороною заходи охорони.

Згідно з п. 5.8 Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовником послуг, після отримання акту здачі-прийому робіт (надання послуг) та рахунку нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

За умовами п. 5.9 Договору у разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше 30 календарних днів, Замовник сплачує Охороні штраф у розмірі 10% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє Замовника від зобов`язань щодо оплати послуг.

Згідно з п. 9.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту виставлення наряду Охорони, про що складається двосторонній акт відповідно до Додатку № 3 "Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об`єктів". Договір укладається строком на один рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення або переукладення, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же строк щорічно.

Протоколом узгодження договірної ціни охорони (Додаток 2 до Договору) сторони узгодили, що договірна ціна за виконання послуг фізичної охорони становить за годину одним співробітником Охорони 46,00 грн. без ПДВ у робочі та вихідні дні.

15 годин охорони * 46,00 = 690,00

24 годин охорони * 46,00 = 1 104,00.

Охорона не платник ПДВ.

Згідно з актом про виставлення наряду охорони, що здійснює заходи по охороні об`єктів (Додаток 3 до Договору) від 28.05.2021 наряд охорони відповідно до Дислокації виставляється з 28.05.2021 о 17 год. 00 хв. (а.с. 17).

Додатковою угодою № 1 від 18.10.2021 сторони вирішили Додаток № 1 до Договору (Дислокація) викласти у новій редакції від 18.10.2021.

Вказана Додаткова угода набуває чинності з 02.11.2021.

Додатковою угодою № 2 від 14.02.2022 сторони вирішили Додаток № 1 до Договору (Дислокація) викласти у новій редакції від 14.02.2022.

Вказана Додаткова угода набуває чинності з 15.02.2022.

Листом від 14.02.2022 Відповідач звернувся до Позивача з проханням забезпечити охорону об`єкту 19.02.2022 цілодобово; оплату охоронних послуг за визначеним тарифом гарантував (а.с. 22).

Додатковою угодою № 3 від 25.02.2022 сторони вирішили Додаток № 1 до Договору (Дислокація) викласти у новій редакції від 25.02.2022.

Вказана Додаткова угода набуває чинності з 26.02.2022.

Додатковою угодою № 4 від 02.01.2023 сторони домовились викласти п. 9.1 Договору у новій редакції від 02.01.2023:

"9.1 Цей договір набуває чинності з моменту виставлення наряду Охорони, про що складається двосторонній акт відповідно до Додатку № 3 "Акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об`єктів". Договір укладається до 03.01.2023 включно.", про що складається акт зняття об`єкту з-під охорони.

Вказана Додаткова угода набуває чинності з 03.01.2023.

Згідно з актом зняття об`єкту з-під охорони від 03.01.2023 сторони підтвердили, що 03.01.2023 о 15:00 год. усі пости Охорони знято з об`єкту, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Віталія Матусевича, 11 (а.с. 26).

На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 36 708,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг:

- № 12/22-00002 від 31.12.2022 на суму 34 224,00 грн.;

- № 01/23-00003 від 03.01.2023 на суму 2 484,00 грн.,

які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, а також виставив відповідні рахунки на оплату (а.с. 27-31).

Однак Відповідач не розрахувався з Позивачем за надані послуги.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2023 сторони підтвердили наявність заборгованості Відповідача у розмірі 36 708,00 грн. (а.с. 32).

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 36 708,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п. 2.3 Договору, кінцевий строк оплати наданих послуг настав за актами:

- № 12/22-00002 від 31.12.2022 на суму 34 224,00 грн. 10.01.2023;

- № 01/23-00003 від 03.01.2023 на суму 2 484,00 грн. 11.01.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не розрахувався з Позивачем за надані послуги у розмірі 36 708,00 грн.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 36 708,00 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2023.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 36 708,00 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, згідно з п. 5.8 Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовником послуг, після отримання акту здачі-прийому робіт (надання послуг) та рахунку нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожен день прострочення платежу.

За умовами п. 5.9 Договору у разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше 30 календарних днів, Замовник сплачує Охороні штраф у розмірі 10% вартості послуг, оплата за якими прострочена, що не звільняє Замовника від зобов`язань щодо оплати послуг.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з 03.01.2023 по 04.04.2023 у розмірі 4 626,22 грн. та штраф у розмірі 3 670,00 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що розрахунок зроблено невірно, оскільки він розрахований від загальної суми за двома актами у розмірі 36 708,00 грн. з кінцевою датою оплати за другим актом 11.01.2023.

Таким чином, період розрахунку пені на загальну суму 36 708,00 грн. повинен відраховуватись з дати, наступної за кінцевою датою оплати за другим актом 11.01.2023, тобто з 12.01.2023.

Зробивши власний перерахунок пені від суми 36 708,00 грн. за період з 12.01.2023 по 04.04.2023, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення пені за вказаний період у розмірі 4 173,65 грн. В решті суми пені у розмірі 452,57 грн. слід відмовити.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 3 670,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 03.01.2023 по 04.04.2023 у розмірі 277,57 грн. та інфляційні втрати за період з 03.01.2023 по 28.02.2023 (з січня по лютий 2023 року) у розмірі 552,68 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено невірно, з урахуванням встановлених судом обставин при перевірці розрахунку пені.

Зробивши власний перерахунок 3% річних від суми 36 708,00 грн. за період з 12.01.2023 по 04.04.2023, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення 3% річних за вказаний період у розмірі 250,42 грн. В решті суми 3% річних у розмірі 27,15 грн. слід відмовити.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 552,68 грн. підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 36 708,00 грн., пені у розмірі 4 173,65 грн., штрафу у розмірі 3 670,00 грн., 3% річних у розмірі 250,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 552,68 грн.

В решті позову слід відмовити.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правової допомоги № 08 від 15.03.2023, укладений між Позивачем (Довіритель) та Адвокатом Абусовою Катериною Юріївною (Повірений);

- акт прийому-передачі наданих послуг № 8 від 30.03.2023 на суму 17 000,00 грн.;

- видаткові касові ордери від 30.03.2023 на суму 10 000,00 грн., від 03.04.2023 на суму 7 000,00 грн.;

- ордер серія АЕ № 1190076 від 30.03.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3970 від 23.11.2018 (а.с. 33-39).

Так, згідно з п. 1.1 Договору про надання правової допомоги № 08 від 15.03.2023 (далі Договір № 08) Довіритель доручає, а Повірений зобов`язується здійснювати від імені Довірителя такі дії: представництво/захист інтересів і надання правової допомоги у Господарському суді Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Центр безпеки "Камрат" до ТОВ "Міленіум спорт" про стягнення заборгованості за охорону об`єкту згідно з Договором № 3/05-21 від 28.05.2021.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 08 сплата гонорару (винагороди) здійснюється на підставі підписаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та наданих рахунків.

30.03.2023 між Позивачем та Адвокатом складено акт прийому-передачі наданих послуг № 8 на суму 17 000,00 грн., згідно з яким Повірений надає, а Довіритель прийняв такі послуги правової допомоги, передбачені Договором № 08:

1. усна консультація з правових питань, щодо заборгованості ТОВ "Міленіум спорт" згідно з Договором № 3/05-21 від 28.05.2021 - 2 год., 2 000,00 грн.;

2. вивчення матеріалів щодо заборгованості ТОВ "Міленіум спорт" згідно з Договором № 3/05-21 від 28.05.2021 12 год., 3 600,00 грн.;

3. збір, підготовка та аналіз доказів щодо заборгованості ТОВ "Міленіум спорт" згідно з Договором № 3/05-21 від 28.05.2021 6 год., 2 500,00 грн.;

4. складання позовної заяви про стягнення заборгованості за охорону об`єкта відносно ТОВ "Міленіум спорт" згідно з Договором № 3/05-21 від 28.05.2021 12 год., 7 000,00 грн.;

5. прибуття до суду та очікування судового засідання 10 год., 1 000,00 грн.;

6. інші види професійної правничої допомоги, пов`язані зі справою 3 год., 900,00 грн.

Позивач сплатив Адвокату гонорар у розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 30.03.2023 на суму 10 000,00 грн., від 03.04.2023 на суму 7 000,00 грн.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Господарський суд, розподіляючи витрати Позивача на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд зауважує, що Адвокат не міг надати Позивачу послуги, зазначені у п. 5 вказаного вище акту, оскільки згідно з ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Крім того, пункт 6 вказаного акту, який має назву «інші види професійної правничої допомоги, пов`язані зі справою 3 год., 900,00 грн.», має невизначений характер такої допомоги без будь-якої конкретизації.

Інші пункти акту (1-4) за часом їх виконання і розміром витрат, при наявності у позові двох актів прийому-передачі наданих послуг, підписаного між сторонами акту звірки станом на 01.02.2023, що вказує про нескладність справи в цілому, є завищеними та вказують про неспівмірність цих витрат на оплату послуг адвоката.

Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат Позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та значенням справи для сторони;

враховуючи обставини справи, обсяг доказів та те, що ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, суд вважає обґрунтованою та розумною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. В решті вимог Позивача стосовно витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міленіум спорт" (49000, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, буд. 14/1, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38754631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безпеки "Камрат" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Леоніда Бородича, 8, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42001001) основний борг у розмірі 36 708,00 грн., пеню у розмірі 4 173,65 грн., штраф у розмірі 3 670,00 грн., 3% річних у розмірі 250,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 552,68 грн., судовий збір у розмірі 2 655,91 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В решті вимог Позивача та витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

20.10.2023