Рішення

від 23.10.2023 по справі 904/4508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4508/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Дніпропетровська обл., м. Нікополь)

про стягнення заборгованості

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 133347,74грн, з якої: 120367,80грн - основна заборгованість, 11324,47грн - пеня, 692,53грн - 3% річних, 962,94грн - інфляційних втрат. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №2302543 від 20.04.2023 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.

Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2023 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.09.2023 до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити в позові.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на п. 4.8.1 договору та вважає, що розрахунок позивача та позовні вимоги в цілому є необґрунтованими, оскільки відсутній предмет спору, так як строк оплати поставленого товару на момент звернення не настав. Додатково зазначає, що 18.07.2023 між сторонами була укладена додаткова угода до договору, якою сторони передбачили, що у випадку призупинення реєстрації податкової накладної покупець сплачує за поставлений товар суму без врахування ПДВ, а доплата ПДВ у розмірі 20% здійснюється впродовж 5 календарних днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про реєстрацію податкової накладної. Відповідач стверджує, що ним на виконання вимог даної додаткової угоди було здійснено оплату товару без суми ПДВ, на підтвердження чого надав копію платіжної інструкції.

25.09.2023 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив, в якій просив прийняти викладені у відповіді пояснення.

В своїх поясненнях щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень зазначає, що позивач у визначені Податковим кодексом України строки, склав податкову накладу та подав її на реєстрацію, однак з незалежних від позивача обставин контролюючий орган заблокував реєстрацію податкової накладної. 28.08.2023 податкова накладна була зареєстрована, на підтвердження чого надав рішення про реєстрацію. Зазначає, що відповідно до умов договору та специфікації строк оплати за наведеною видатковою накладною настав 29.05.2023. Щодо укладеної додаткової угоди від 18.07.2023 зазначає, що її дія не поширюється на відносини які склалися до її підписання.

04.10.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив. Обґрунтування заперечень аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (далі постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки №2302543 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

За змістом п. 3.5 договору, окрім іншого визначено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов`язаний надати покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення авансового платежу постачальником надається оригінал специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- копію електронної залізничної накладної, завіреної підписом та печаткою постачальника із відображенням у залізничній накладній інформації про власника товару, відправника товару та одержувача товару за умови поставки залізничним транспортом або товаротранспортну накладну (оригінал) за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника;

- копію належним чином оформленої покупцем заявки на поставку згідно з п. 3.4 цього договору;

- акт прийому-передачі товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог договору та специфікації до цього договору;

- сертифікат якості виробника товару, (найменування виробника у сертифікаті повинно відповідати найменуванню виробника у специфікації), а також інші документи згідно з п. 2.3 Договору (оригінали або належним чином завірені копії);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії).

Крім того, постачальник зобов`язаний у граничні терміни, які встановлені п.201.10 ПКУ скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства України, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу (M.E.Doc, OPZ тощо).

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору, окрім іншого, встановлено, що покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1 договору).

За змістом п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір поставки №2302543 від 20.04.2023 був чинним протягом відповідного періоду.

Специфікацією №2/2302576 від 21.04.2023 до договору сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, ДСТУ, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка загалом складає 120539,92,00грн з ПДВ. Умовами специфікації також визначено строк оплати та порядок розрахунків: покупець здійснює оплату поставленого постачальником товару до 10 днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом приймання-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п.3.5 цього договору (а.с. 25 том 1).

Відповідач надав позивачу заявку №2023.05.01/3-4013, відповідно до умов якої просив поставити товар: річковий пісок у кількості 210тон (+/-10%) за ціною 478,333грн за тону. Оплата протягом 10 днів від дати постачання. Термін поставки 10 робочих днів з дня отримання заявки (а.с. 29 том 1).

Відповідно до умов специфікації та заявки відповідача, позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 120367,80грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000009 від 19.05.2023, залізничною накладною №43789718 від 18.05.2023. До поставки також були долучені документ про якість на пісок №691 від 18.05.2023 та сертифікат відповідності (а.с. 31-34 том 1).

На підтвердження отримання товару також надано акт приймання-передачі товару від 22.05.2023 (а.с. 37 том 1). Позивач виставив відповідачу для оплати товару рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 19.05.2023 (а.с. 30 том 1).

Як зазначає позивач 15.06.2023, в межах строку передбаченого п. 201.10 Податкового кодексу України, ним подано на реєстрацію податкову накладну (а.с. 35 том 1).

18.07.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1/2303980 до договору, відповідно до умов якої сторони визначили, що у випадку призупинення реєстрації електронної податкової накладної Державною податковою службою України, за умови вчасного складання та подання постачальником на реєстрацію електронної податкової накладної, покупець може здійснити розрахунок за дане постачання, при наявності документів згідно пункту 3.5 без урахування ПДВ (20%). Доплату ПДВ у розмірі (20%) буде здійснено в продовж 5 календарних днів з моменту отримання від постачальника письмового повідомлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 120367,80грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору поставки, строк його дії, умови поставки, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості, наявність/відсутність підстав стягнення штрафних санкцій.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу прийняття товару за зазначеною видатковою накладною відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання його зобов`язань.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до п. 4.6 договору та умов специфікації №2/2302576 від 21.04.2023 покупець здійснює оплату поставленого товару до 10 днів із дати поставки товару.

Враховуючи дату поставки товару 19.05.2023, строк оплати є таким, що настав 29.05.2023, прострочка з 30.05.2023.

Позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 18.08.2023.

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2023, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Разом з тим, відповідач надав з відзивом на позов копію платіжної інструкції №272672 від 18.08.2023 з якої вбачається, що відповідачем 18.08.2023 було сплачено на підставі рахунку-фактури №СФ-0000018 від 19.05.2023 за товар річковий пісок, суму в розмірі 100306,50грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Отже, на час відкриття провадження у справі (23.08.2023) предмет спору в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 100306,50грн був відсутній.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в позові в частині вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 100306,50грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині на момент відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем товару на суму 20233,42грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Заперечення відповідача в частині того, що позивачем не дотримано вимог п. 3.5 договору в частині своєчасної реєстрації податкової накладної, у зв`язку з чим у відповідача строк оплати не настав, відхиляються судом з наступних підстав.

Положення ст.ст. 252, 530 Цивільного кодексу України імперативно визначають, що строк (термін) виконання зобов`язання має бути або чітко встановлений роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, датою або може визначатись подією, яка неминуче настане.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (аналогічної позиції притримується і ВГСУ в постанові 07.04.2017р. у справі №905/2680/16 та постанові від 22.02.2017 у справі №904/5288/16).

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов`язку замовника здійснити оплату у строк 10 календарних днів після реєстрації податкової накладної в ЄРПН не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі. Обов`язок постачальника з реєстрації податкової накладної вважається виконаним в момент надіслання складеної накладної до реєстру податкових накладних, адже усі наступні дії вчиняються податковим органом, і знаходяться поза впливом постачальника.

Враховуючи положення ст. 212 ЦК України, а також висновки ВГСУ, викладені у постанові від 07.04.2017 у справі №905/2680/16, обставина щодо оплати протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних не є відкладальною обставиною.

Посилання відповідача на укладену між сторонами додаткову угоду №1/2303980 від 18.07.2023, відповідно до умов якої сторони змінили порядок розрахунків, як на підставу, що відповідач не порушив строк оплати, відхиляються судом, оскільки відповідно до п. 4.8 договору, сторони визначили, що у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за поставлений товар є обґрунтованими лише в сумі 20233,42грн.

Будь-яких доказів своєчасної оплати залишку заборгованості у сумі 20233,42грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20233,42грн визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з п. 10.3.1 договору в розмірі 11324,47грн, 3% річних 692,53грн, інфляційні втрати 962,94грн, які розраховані на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до розрахунку (а.с. 3, 4 том 1).

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Заявлена позивачем пеня розрахована у сумі 11324,47грн за загальний період з 30.05.2023 по 07.08.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем не враховано наступні положення законодавства.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 10.3.1 договору визначено, що пеня нараховується з 11-го календарного дня такого прострочення. Як зазначалось судом, враховуючи дату поставки товару 19.05.2023, строк оплати є таким, що настав 29.05.2023, прострочка з 30.05.2023. Таким чином, правомірним нарахуванням пені буде з 10.06.2023.

З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 9345,82грн за загальний період з 10.06.2023 по 07.08.2023.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати розраховані у сумі 962,94грн за червень 2023 року.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень не встановлено.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних, які розраховані у сумі 692,53грн за загальний період з 30.05.2023 по 07.08.2023.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних судом порушень не встановлено.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення 20233,42грн основного боргу, 692,53грн 3% річних, 9345,82грн пені, 962,94грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог слід відмовити.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 625,69грн (31062,59 х 2684,00/133247,74 = 625,69).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 133347,74грн, з якої: 120367,80грн - основна заборгованість, 11324,47грн - пеня, 692,53грн - 3% річних, 962,94грн - інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, ідентифікаційний код 001865200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 5В, ідентифікаційний код 37013497) 20233,42грн основного боргу, 692,53грн 3% річних, 9345,82грн пені, 962,94грн інфляційних втрат та 625,69грн витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Риф-Транс ЛТД" 100306,50грн основного боргу та 1978,65грн пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 23.10.2023.

Суддя В.О. Татарчук