Рішення

від 20.10.2023 по справі 905/1018/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.10.2023 м. Харків Справа №905/1018/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/1018/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «Аріан» (08500, Київська обл., Фастівський р-н, м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12)

до відповідача Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2)

про стягнення 1 177 281,26 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін,

Суть спору: ТОВ «ЗТМ «Аріан» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ДП «Добропіллявугілля-видобуток» 1 177 281,26 грн, з яких 1 009 393,60 грн - основний борг, 180,03 грн - пеня, 145 569,98 грн - інфляційні втрати, 22 137,65 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 10-22 про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-12-01-000580-b від 06.01.2022 в частині оплати продукції.

22.02.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою у т.ч. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 905/1018/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у зв`язку із задоволенням відповідного клопотання позивача, встановлено сторонами строки для подання заяв по суті справи та позивачу - для подання належним чином засвідчених копій нарядів (довіреностей) на отримання ТМЦ, які видані відповідачем на отримання товару за видатковими накладними № 31 та № 34 від 25.01.2022 або у разі неможливості їх подання - письмових пояснень із зазначенням причин.

З огляду на обмежену кількістю знаків поштової оплати, про розгляд справи позивач повідомлявся шляхом направлення копії ухвали суду від 22.02.2023 на відому суду адресу електронної пошти info@arian.com.ua, яка (копія ухвали від 22.02.2023) згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» повернута з повідомленням про помилку (не доставлена), а також передання телефонограми, яка одержана його виконавчим директором С. Назаровим 28.02.2023.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся шляхом направлення на офіційну адресу електронної пошти відповідача dobropolyecoalmining@gmail.com, що зазначена у позові та витягу ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також на інші відомі суду адреси електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , gpdvv2021@gmail.com. Згідно з даними автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» копія ухвали суду від 22.02.2023 доставлена відповідачу на адреси електронної пошти dobropolyecoalmining@gmail.com та gpdvv2021@gmail.com 27.02.2023, а за адресою електронної пошти 43895975@mail.gov.ua - повернена з повідомленням про помилку (не доставлена).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом було здійснено спробу передати йому відповідну телефонограму за телефонним номером 073-267-75-49, що зазначений у позові та витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак встановити зв`язок не вдалось.

У подальшому, господарським судом направлено копію ухвали від 22.02.2023 на юридичну адресу відповідача 85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2, що зазначена у позові та у витягу ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка (копія ухвали від 22.02.2023) отримана ним 07.03.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102270971538.

15.03.2023 за вх.№2248/23 господарський суд одержав клопотання відповідача, в якому останній просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження з посиланням на те, що сума позовних вимог перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та в загальному розмірі становить 1 177 281,26 грн, що, на думку відповідача, не є справою незначної складності, а також на те, що розгляд справи за правилами спрощеного провадження унеможливлює сприяння суду досягнення угоди між сторонами.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 12 ГПК України).

У ч. ч. 2, 3 ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В силу норм ч.ч. 2 - 4 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі. Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

При вирішенні питання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження судом враховано відповідне клопотання позивача, викладене у прохальній частині позову, а також те, що справа не входить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, визначеного у ч. 4 ст. 247 ГПК України, ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер правовідносин та предмет доказування свідчать про незначну складність спору.

Саме лише посилання відповідача на те, що сума позовних вимог становить 1 177 281,26 грн, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не свідчить про складність справи, оскільки цей спір є звичайним розрахунковим спором, який пов`язаний з виконанням договору закупівлю товару, обсяг доказів у справі не є значним (один договір з однією специфікацією до нього, п`ять видаткових накладних, три наряди на отримання ТМЦ, одна банківська виписка про оплату продукції, один лист - претензія), розрахунок сум, що стягуються (основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних) виконаний з урахуванням умов договору, первісних документів, складених на його виконання, та норм ЦК і ГК України щодо відповідальності учасників господарських відносин, нормативно відносини сторін врегульовані приписами ЦК та ГК України щодо правочинів, пов`язаних з купівлею - продажем/поставкою товару, виконанням зобов`язань.

Розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав (у т.ч. щодо подання відзиву на позов та документів, що підтверджують заперечення проти позову), врегулювання сторонами спору шляхом укладення мирової угоди (у т.ч. за ініціативою відповідача) та не спростовує обов`язок суду щодо повного та всебічного розгляду справи з наданням оцінки всім аргументам сторін та доказам, поданим ними, здійснення необхідних дій з метою забезпечення правильного вирішення спору.

При цьому, суд враховує наявність в розпорядженні відповідача всіх документів, що стосуються цієї справи та які необхідні для формування своєї позиції (позовної заяви і доданих до неї документів, які надіслані позивачем на юридичну адресу відповідача (про що свідчить опис вкладення у цінний лист від 14.12.2022 із переліком документів, що відправляються, поштова накладна № 0303916775248 від 14.12.2022, фіскальний чек від 14.12.2022)), а також можливість ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (у випадку такої необхідності) як за допомогою підсистеми «Електронний суд», так і шляхом подання відповідного клопотання про надсилання таких матеріалів на адресу його електронної пошти.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про відмову у його задоволенні.

27.03.2023 за вх. № 2577/23 на виконання ухвали суду від 22.02.2023 господарський суд одержав письмові пояснення позивача, згідно з якими останній посилається на те, що оригінали нарядів (довіреностей) на одержання ТМЦ за видатковими накладними № 31 та № 34 від 25.01.2022 у позивача відсутні. Це пов`язано з тим, що при отриманні товару представники відповідача такі наряди (довіреності) на одержання ТМЦ не надали, посилаючись на терміновість отримання товару і відсутність змоги і часу їх передати. Позивач зазначив, що у своїй роботі дотримується принципу партнерських відносин у бізнесі, намагається з розумінням ставитися до обставин роботи і труднощів контрагентів та йти їм на зустріч, де це можливо та доцільно, що і відбулося в цьому випадку. При цьому, у подальшому позивач неодноразово зв`язувався з відповідачем з цього приводу, однак результатів це не дало.

Також позивач вказав, що лист - претензія № 10/08/22/1 від 10.08.2022 направлений відповідачу на його електронну пошту, зазначену у договорі vilovatayava@dvv.dn.ua, оскільки все листування з ним велося у такий спосіб.

Станом на 20.10.2023 відзив на позов відповідачем до суду не подано.

За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову, для чого мав достатньо часу, господарським судом визнано за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 20.10.2023 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи слід зазначити наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 год. 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.

Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023, затв. ЗУ від 27.07.2023 № 3275-ІХ, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 18.08.2023 строком на 90 діб.

У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника суду №6-р від 25.05.2023, з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022 № 1, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.

Враховуючи наведене, рішення у справі ухвалено судом з урахуванням об`єктивних обставин та в умовах неможливості розгляду відповідного спору у визначений ст.248 ГПК України строк.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

06.01.2022 між ДП «Добропіллявугілля - видобуток» (покупець, відповідач) та ТОВ «ЗТМ «Аріан» (постачальник, позивач) укладено договір № 10-22 про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-12-01-000580-b, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо - технічного призначення: код ДК 021:2015 - 09210000-4 «Мастильні засоби - Олива трансмісійна Аріан ТАД-17і ТУ У 19.2-20574128 - 147:2019 (еквівалент Олива ТАД-17и)» (далі - «продукція»), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, що є невід`ємними частинами до цього договору, а покупець - прийняти і оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього договору.

У цьому договорі погоджено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору. Під партією продукції сторони розуміють будь - яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом (п. 4.1 договору).

Умови поставки продукції - протягом 3 календарних днів з дати отримання заявки від покупця на умовах DDР відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс-2020» з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому договорі і/або відповідних специфікаціях до цього договору. Погоджене місце поставки вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов`язані з поставкою продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п. 4.2 договору).

Постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок, якщо була попередня оплата за продукцію; видаткову накладну або акт прийому - передачі; відповідні товаросупровідні накладі (залізничну/товарно - транспортну накладну/накладну поштового кур`єра); сертифікат якості заводу - виробника та/або паспорт; сертифікат відповідності (в разі, якщо продукція підлягає обов`язковій сертифікації; дозвіл Держгідропромнагляду (в разі, якщо отримання даного документа є обов`язковим згідно з нормами чинного законодавства); інструкцію (керівництво) з експлуатації (у разі, якщо даний документ передбачений); технічну документацію, передбачену п. 2.4 договору; інші товаросупровідні документи, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Не обмежуючись переліком, обумовленим в цьому пункті договору, покупцеві надається виняткове право визначати перелік документів відповідно до чинного законодавства України та/або з урахуванням специфіки продукції, які мають бути надані постачальником в строки, встановлені цим пунктом договору. Документи постачальник зобов`язується надати покупцю разом з поставленою продукцією (п. 4.3 договору).

Вказані в цьому договорі та відповідній специфікації до цього договору документи надаються постачальником повною мірою, в належному стані, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України (п. 4.6 договору).

Датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (п. 4.7 договору).

При поставці автомобільним транспортом датою поставки продукції вважається дата її передачі покупцеві, вказана представником покупця у видатковій накладній (п. 4.8 договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості, комплектності, асортименті та в строки, погоджені сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.10 договору).

Право власності на продукцію, ризики втрати або ушкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту передачі продукції покупцеві (п. 4.11 договору).

Загальна сума договору складає 1 599 393,60 грн у тому числі ПДВ 266 565,60 грн. Ціна на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.1 договору).

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстроченням платежу протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, то здійснена за таким платіжним дорученням оплата за продукцію по цьому договору зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати (п.5.8 договору).

Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (п. 5.9 договору).

У разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1% від облікової ставки Національного банку України за кожен прострочення платежу, та не більше 5% від простроченої суми (п. 6.7 договору).

Цей вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами грошових зобов`язань (п. 8.1 договору).

У специфікації до договору (додаток № 1) сторони погодили, зокрема:

- найменування товару: олива трансмісійна Аріан ТАД-17і ТУ У 19.2-20574128-147:2019 (еквівалент Олива ТАД-17и) та її загальну вартість з ПДВ 1 599 393,60 грн;

- умови постачання: постачання продукції здійснюється на умовах DDР (відповідно до вимог Міжнародних правил «Інкотермс-2020») на склад покупця;

- місце поставки товару: ДП «Добропіллявугілля-видобуток» за адресою: Шахта Новодонецька, 84052, Донецька обл., с. Курицине, вул. Робоча, 15б; Шахта Добропільська, 85003, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, 1Г; Шахта Алмазна, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Низова, 1А; ВП Енергопідприємство: Донецька обл., м. Добропілля, вул. Східна, 1; ВП «Автобаза» 85001, Донецька обл., Добропільський р-н, смт Святогорівка, вул. Білозерська, 33;

- строк поставки: протягом 3 календарних днів з дати отримання заявки від покупця;

- умови оплати: протягом 120 календарних днів з дати поставки продукції на склад покупця на підставі видаткової накладної.

На виконання умов договору та специфікації до нього позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 1 599 393,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 31 від 25.01.2022 на суму 8 618,40 грн, № А-00000032 від 25.01.2022 на суму 54 432 грн, № А-00000033 від 25.01.2022 на суму 487 555,20 грн, № 34 від 25.01.2022 на суму 242 028 грн, №А-00000035 від 26.01.2022 на суму 806 760 грн.

Повноваження осіб з боку відповідача, якими одержано товар за видатковими накладними № А-00000032, № А-00000033 від 25.01.2022, №А-00000035 від 26.01.2022 підтверджуються нарядами на отримання ТМЦ № 004 від 25.01.2022 (дійсний до 31.01.2022), № 043 від 24.01.2022 (дійсний до 03.02.2022), № 048 від 24.01.2022 (дійсний до 03.02.2022).

Наряди на отримання ТМЦ за видатковими накладними №31 та №34 від 25.01.2022 позивачем до суду не надано. При цьому, у письмових поясненнях за вх.№2577/23 від 27.03.2023 позивач зазначив про відсутність таких нарядів у нього у зв`язку з їх ненаданням відповідачем як при отриманні товару, так і в подальшому після неодноразових звернень позивача до відповідача з цього питання.

10.08.2022 за вих.№10/08/22/1 позивач звернувся до відповідача з листом про сплату в найкоротший термін коштів відповідно до умов договору та пропозицію здійснити оплату заборгованості частинами.

16.09.2022 відповідач здійснив часткову оплату продукції в розмірі 590 000 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку (цей платіж зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033 (у розмірі 550 605,60 грн) та за видатковою накладною № 34 від 25.01.2022 (частково у розмірі 39 394,40 грн) у відповідності до умов п.5.8 договору).

Оскільки відповідач не здійснив оплату продукції у повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з нього 1 009 393,60 грн основного боргу, 180,03 грн пені, 145 569,98 грн інфляційних втрат та 22 137,65 грн 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Як вище встановлено судом, на підставі договору № 10-22 про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-12-01-000580-b від 06.01.2022 та специфікації до нього позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1 599 393,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022 та №А-00000035 від 26.01.2022, які підписані останнім без жодних зауважень та заперечень (у т.ч. і щодо надання позивачем повного пакету документів на продукцію, передбачених п. 4.3 договору).

З огляду на умови п. 4 специфікації до договору, відповідач мав оплатити продукцію за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022 у строк до 25.05.2022, а за видатковою накладною №А-00000035 від 26.01.2022 - до 26.05.2022.

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, відповідач здійснив лише часткову оплату продукції в розмірі 590 000 грн, внаслідок чого у нього виник борг в розмірі 1 009 393,60 грн. При цьому, жодних заперечень щодо цього боргу, а тим більш доказів, що спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.

Одночасно, саме лише відсутність нарядів на отримання ТМЦ за видатковими накладними №31 та №34 від 25.01.2022, за висновками суду, не спростовує отримання відповідачем товару з огляду на здійснення ним повної оплати боргу за видатковою накладною № 31 від 25.01.2022 та часткової - за видатковою накладною № 34 від 25.01.2022 (зарахування якої проведено позивачем у відповідності до умов п.5.8 договору).

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1 009 393,60 грн, а отже і про їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність відповідача за порушення строків виконання грошових зобов`язань передбачена у п. 6.7 договору, за змістом якого у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника, сплачує постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1% від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем виходячи з розміру - 0,1% від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу за загальний період з 26.05.2022 по 12.12.2022 (фактично за розрахунком) та згідно з яким її розмір складає 180,03 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача (помилково включено день фактичної сплати боргу (16.09.2022) в період нарахування пені на суму боргу за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022), а також не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування пені (договір не містить умов щодо збільшення цього строку).

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені виходячи з розміру - 0,1% від облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу та встановлено, що загальна сума пені складає 166,84 грн (що не перевищує суму пені виходячи з розміру - 5% від простроченої суми), з яких:

- 57,98 грн, нарахованої за період з 26.05.2022 по 15.09.2022 на суму боргу 792 633,60 грн за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022,

- 9,72 грн, нарахованої за період з 17.09.2022 (дата, визначена позивачем) по 26.11.2022 на залишкову суму боргу 202 633,60 грн за видатковою накладною № 34 від 25.01.2022 (з урахуванням часткової оплати 16.09.2022),

- 99,14 грн, нарахованої за період з 27.05.2022 по 27.11.2022 на суму боргу 806 760 грн за видатковою накладною №А-00000035 від 26.01.2022.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо способу розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким їх розмір за загальний період з червня по листопад 2022 року складає 145 569,98 грн, перевірений господарським судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 (помилково включено неповний місяць - вересень 2022 року (з урахуванням здійснення відповідачем оплати 16.09.2022) у період нарахування інфляційних втрат на суму боргу за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022).

Тому, господарським судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що їх загальний розмір складає 129 762,40 грн, з яких:

- 39 344,26 грн за період з червня по серпень 2022 року на суму боргу 792 633,60 грн за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022,

- 6 519,74 грн за період з жовтня (фактично за розрахунком позивача) по листопад 2022 року на залишкову суму боргу 202 633,60 грн за видатковою накладною № 34 від 25.01.2022 (з урахуванням часткової оплати 16.09.2022),

- 83 898,40 грн за період з червня по листопад 2022 року на суму боргу 806 760 грн грн за видатковою накладною №А-00000035 від 26.01.2022.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким їх розмір за загальний період з 26.05.2022 по 12.12.2022 (фактично за розрахунком) складає 22 137,65 грн, перевірено судом та встановлено, що позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача (помилково включено день фактичної сплати боргу (16.09.2022) в період нарахування 3% річних на суму боргу за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022).

Тому, господарським судом самостійно здійснено розрахунок 3% річних, згідно з яким їх загальний розмір складає 22 072,50 грн, з яких:

- 7 361,72 грн, нарахованих за період з 26.05.2022 по 15.09.2022 на суму боргу 792 633,60 грн за видатковими накладними № 31, № А-00000032, № А-00000033, № 34 від 25.01.2022,

- 1 448,97 грн, нарахованих за період з 17.09.2022 (дата, визначена позивачем) по 12.12.2022 (фактично за розрахунком позивача) на залишкову суму боргу 202 633,60 грн за видатковою накладною № 34 від 25.01.2022 (з урахуванням часткової оплати 16.09.2022),

- 13 261,81 грн, нарахованої за період з 27.05.2022 по 12.12.2022 (фактично за розрахунком позивача) на суму боргу 806 760 грн за видатковою накладною №А-00000035 від 26.01.2022.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 166,84 грн, інфляційних втрат у розмірі 129 762,40 грн, 3% річних у розмірі 22 072,50 грн, а отже і про їх задоволення в цих частинах.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати позивача щодо сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн, про стягнення яких заявлено у прохальній частині позову, не вирішується судом з урахуванням приписів ч. 8 ст. 129 ГПК України та зазначення у позові про намір подати докази понесення таких витрат додатково.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 - 250 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «Аріан» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля - Видобуток» (85001, Донецька обл., м. Добропілля(з), пр-т Шевченка, буд. 2, ідент. код 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод технічних масел «Аріан» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, буд. 12, ідент. код 20574128) основний борг у розмірі 1 009 393 (один мільйон дев`ять тисяч триста дев`яносто три) грн 60 коп., пеню у розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 129 762 (сто двадцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 22 072 (двадцять дві тисячі сімдесят дві) грн 50 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 420 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять) грн 94 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 20.10.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва