Рішення

від 12.10.2023 по справі 911/2431/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2431/23

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Підприємства «Відас»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Листван»

про стягнення 6 660 245,98 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Архіпов О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Відас» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» про стягнення 6 660 245,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про відступлення прав вимоги №11/03-21 від 11.03.2021. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 4 927 753,62 грн основного боргу, 219 521,30 грн 3% річних, 1 512 971,06 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2431/23. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позову, а позивачу відповіді на відзив; призначено підготовче засідання у справі на 14.09.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.07.2023 була направлена судом на офіційну електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 911/2431/23 від 16.08.2023 в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету (електронну пошту) Товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» 24.08.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, копія якої наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак, в силу положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справ та призначене підготовче засідання.

11.09.2023 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відповідач визнає обставини, викладені позивачем у позовній заяві та не заперечує проти їх правової оцінки, наданої позивачем. У відзиві відповідач просив суд розглядати позовну заяву за наявними в справі матеріалами та здійснювати розгляд справи № 911/2431/23 без участі представника ТОВ «Листван».

14.09.2023 в підготовче засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, однак у відзиві просив суд розглядати справу без участі представника.

В підготовчому засіданні 14.09.2023 суд повідомив представника позивача, що до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зачитав представнику його зміст; представник позивача, з огляду на зміст відзиву, усно заявив про відсутність намірів подавати відповідь на відзив та клопотав про призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2023 судом вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2431/23 до судового розгляду по суті на 12.10.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час призначеного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.09.2023 та направлено останню на офіційну електронну адресу відповідача.

12.10.2023 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про відступлення прав вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021 в частині здійснення повної та своєчасної компенсації позивачу грошових коштів за передані права вимоги, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в загальні сумі 4 927 753,62 грн. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 4 927 753,62 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення 1 512 971,06 грн інфляційних втрат та 219 521,30 грн 3% річних за період з 01.02.2022 до 27.07.2023.

12.10.2023 в судове засідання представник відповідача не з`явився, проте просив здійснювати розгляд справи буз участі представника відповідача.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 12.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021 між Підприємством «Відас» (далі первісний кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Листван» (далі новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги № 11/03-21 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває права вимоги, належні первісному кредиторові за Договором позики № 6, укладеним між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед 28.04.2011 року та договором про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2017 року, укладеним між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та Підприємством «Відас», заснованим на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю «Velgevos enterprises limited» (в частині повернення ТОВ «Компаня «КМТ» частини суми, наданої останньому та неповернутої позики в розмірі 190 000 доларів США або еквівалента цієї суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ), підтверджених ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі № 902/1023/19 на загальну суму 4 927 753,62 грн (чотири мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 62 копійки) (надалі основні документи).

Відповідно до п 1.2 вказаного правочину, за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «КМТ» (23252, м. Вінницька обл., Вінницький р-н, село Вороновиця, вул. Дальня, буд. 1, кв. З; код ЄДРПОУ 23104877 (надалі боржник) сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1 цього договору.

За змістом п. 1.3 договору, до нового кредитора переходить також право на стягнення неустойки за порушення основних документів боржником.

Пунктом 2.1 договору визначено, що загальна вартість прав вимоги, що відступаються за цим договором, складає 4 927 753,62 грн (чотири мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 62 копійки).

Згідно з п. 2.2 договору, розмір заборгованості боржника підтверджений ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі № 902/1023/19 про банкрутство ТОВ «Компанія «КМТ».

Відповідно до п. 3.1 договору, первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданих йому вимог, але не відповідає за невиконання боржником його обов`язків

Пунктом 3.4 визначено, що моментом переходу відступлених прав від первісного кредитора до нового кредитора (надалі дата відступлення) вважається дата підписання даного договору.

З моменту підписання даного договору новий кредитор набуває право вимоги до боржника, та до нового кредитора переходять всі права та обов`язки, що належали первісному кредитору (п. 3.5 договору).

За змістом пп. 4.1, 4.2 договору, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника за основним договором протягом З (трьох) календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

Підписуючи цей договір, новий кредитор підтверджує, що повідомлений належним чином про відкриття 18.12.2019 року Господарським судом Вінницької області провадження у справі № 902/1023/19 про банкрутство боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2021 між сторонами, на виконання умов договору, підписано акт приймання-передачі документів до договору № 11/03-21 від 11.03.2021 про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступні документи: 1. Договір позики № 6 від 28.04.2011 року, укладений між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, 11 стор. (копія); 2. Договір про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2017 року, укладений між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та Підприємством «Відас», заснованим на повній власності Кіпрської акціонерної компанії 3 обмеженою відповідальністю «Velgevos enterprises limited», 5 стор. (копія); 3. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі № 902/1023/19, 13 стор. (завірена мокрою печаткою суду).

Відповідно до п. 2, 3 вказаного акта, підписанням вказаного акта до цього договору новий кредитор підтверджує про отримання вищевказаних документів. Цей Акт № 1 приймання-передачі є невід`ємною частиною договору про відступлення права вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021 року.

Судом встановлено, що вказаний акт приймання-передачі документів підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

В пункті 3.2 договору сторони дійшли згоди, що за передані права вимоги новий кредитор в якості компенсації сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 4 927 753,62 грн (чотири мільйони дев`ятсот двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 62 копійки) в термін до 31.01.2022 року.

Строки та порядок розрахунків між сторонами може бути змінений лише шляхом підписання відповідної додаткової угоди до договору (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1.1 договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем п. 3.2 договору в частині здійснення повної та своєчасної компенсації позивачу грошових коштів за передані права вимоги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальні сумі 4 927 753,62 грн.

У зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, 20.07.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н від 17.07.2023, якою повідомив, що станом на дату складення претензії відповідачем не виконано п. 3.2 договору. У зв`язку із чим вимагав негайно сплатити на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 4 927 753,62 грн. На підтвердження направлення вказаної претензії відповідачем долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист, поштову накладну та фіскальний чек за № 0830107274319. Згідно відомостей з офіційного вебпорталі АТ «Укрпошта», зазначене відправлення вручено відповідачу особисто 01.08.2023.

Проте, відповіді на претензію відповідач не направив, заперечень щодо заявленої суми не висловив, грошові кошти на вимогу позивача не сплатив. Протилежного суду не доведено.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зо договором, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 4 927 753,62 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення 1 512 971,06 грн інфляційних втрат та 219 521,30 грн 3% річних за період з 01.02.2022 до 27.07.2023.

Крім того позивач просить суд в рішенні зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення у цій справі у порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму грошових коштів в розмірі несплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «Листван» частини від суми основної заборгованості в розмірі 4 927 753,62 грн, починаючи з 08.08.2023 і до моменту повної оплати суми основної заборгованості в розмірі 4 927 753,62 грн, за такою формулою: (С*3*Д)/КДР/100 = сума відсотків річних, де С несплачена частина від 4 927 753,62 грн, З 3% річних, Д кількість днів прострочення, КДР кількість днів у році а також стягнути зазначені кошти на користь Підприємства «Відас».

Відповідно до п. 6.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір про відступлення прав вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень.

Доказів розірвання договору за згодою сторін або в судовому порядку, припинення або визнання недійсним вказаного договору за рішенням суду матеріали справи не містять та сторонами до суду не подано. Отже, договір про відступлення прав вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021 є чинним та обов`язковим для його сторін.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про відступлення прав вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (правочином щодо заміни кредитора у зобов`язанні).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено судом вище та передбачено п. 3.4 договору, що моментом переходу відступлених прав від первісного кредитора до нового кредитора (надалі дата відступлення) вважається дата підписання даного договору.

З моменту підписання даного договору новий кредитор набуває право вимоги до боржника, та до нового кредитора переходять всі права та обов`язки, що належали первісному кредитору (п. 3.5 договору).

За змістом пп. 4.1, 4.2 договору, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредитору документи, що підтверджують право вимоги до боржника за основним договором протягом З (трьох) календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що 11.03.2021 позивач за актом приймання-передачі документів передав, а відповідач прийняв наступні документи: 1. Договір позики № 6 від 28.04.2011 року, укладений між Спільним українсько-російським приватним акціонерним товариством «КМТ» та Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, 11 стор. (копія); 2. Договір про відступлення права вимоги б/н від 03.04.2017 року, укладений між Велгевос Ентерпрайзес Лімітед та Підприємством «Відас», заснованим на повній власності Кіпрської акціонерної компанії 3 обмеженою відповідальністю «Velgevos enterprises limited», 5 стор. (копія); 3. Ухвала Господарського суду Вінницької області від 05.03.2020 року по справі № 902/1023/19, 13 стор. (завірена мокрою печаткою суду). Відповідно до п. 2 вказаного акта, підписанням вказаного акта до цього договору новий кредитор підтверджує про отримання вищевказаних документів.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений відтисками печаток підприємств без зауважень та заперечень та, відповідно до п. 3 акта, є невід`ємною частиною договору про відступлення права вимоги № 11/03-21 від 11.03.2021.

Отже, позивачем належним чином виконано зобов`язання за договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як було встановлено судом раніше та передбачено сторонами в п. 3.2 договору, що за передані права вимоги новий кредитор в якості компенсації сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі 4 927 753,62 грн в термін до 31.01.2022 року.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 3.2 договору та обставин справи, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за відступлені права вимоги є таким, що настав 31.01.2022.

Однак станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідачем не виконано зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної компенсації позивачу грошових коштів за передані права вимоги в загальні сумі 4 927 753,62 грн. У зв`язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за договором в загальній сумі 4 927 753,62 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної та своєчасної оплати за відступлення права вимоги до суду не надано. Вказані відомості відповідачем не спростовані.

Крім того, судом було встановлено, що 20.07.2023 позивач звертався до відповідача з претензією № б/н від 17.07.2023, якою повідомив, що станом на дату складення претензії відповідачем не виконано п. 3.2 договору. У зв`язку із чим вимагав негайно сплатити на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 4 927 753,62 грн.

Проте, відповіді на претензію відповідач не направив, заперечень щодо заявленої суми не висловив, грошові кошти на вимогу позивача не сплатив. Протилежного суду не доведено.

При цьому, як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач визнає обставини, викладені позивачем у позовній заяві та не заперечує проти їх правової оцінки, наданої позивачем.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4 927 753,62 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, у зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 512 971,06 грн інфляційних втрат та 219 521,30 грн 3% річних за період з 01.02.2022 до 27.07.2023.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням дати виникнення прострочення по оплаті, в межах розрахунку позивача, а також враховуючи порядок розрахунків, погоджений сторонами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю в сумі 219 521,30 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню часткового в сумі 1 474 326,72 грн.

Щодо прохання позивача зобов`язати в рішенні суду органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати 3% річних відповідно до ст. 325 Цивільного кодексу України та інфляційних збитків до моменту виконання рішення в частині основного боргу, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд встановити в рішенні зазначений механізм нарахування, в тому числі, і по відношенню до стягуваної суми інфляційних втрат.

Суд звертає увагу позивача, що вказаною процесуальною нормою права можливості нарахування збитків від інфляції на суму боргу не встановлено, оскільки інфляційні втрати за своєю сутністю до відсотків або пені не належать. Отже є неможливим застосування механізму нарахування, визначеного ч. 10 ст. 238 ГПК України, до інфляційних втрат.

Крім того суд зазначає, що положеннями частини 10 статті 238 ГПК України встановлено право, а не обов`язок суду, зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення та залежить від фактичних обставин справи.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Варто зауважити, що саме на суд, а не на орган (особу), що здійснює примусове виконання рішення суду, покладено обов`язок встановлення правильності суми простроченої заборгованості і здійснених на неї нарахувань, пов`язаних із несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

Також суд враховує, що судове рішення не може ухвалюватись на майбутнє, як застереження від будь-яких порушень, а також не може містити будь-яких умов, за яких воно буде виконуватись. Суд вважає, що розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявність неіснуюче порушення, суперечить принципам правосуддя.

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України в даному випадку не є доцільним.

Водночас відмова у задоволенні цього клопотання у не позбавляє Підприємство «Відас» права звернутись до суду з окремим позовом про стягнення не лише 3% річних, а й інфляційних втрат, нарахованих за період, не охоплений цим рішенням, зокрема, до фактичного погашення спірної заборгованості.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 99 324,02 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Листван» (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 3-Б, с. Хотів, Києво-Святошинський район, Київська обл., 08171; код ЄДРПОУ 42070358) на користь Підприємства «Відас» (місцезнаходження: вул. Левітана, буд. 79, м. Одеса, Одеська обл., 65114; код ЄДРПОУ 31836618) 4 927 753,62 грн основного боргу, 1 474 326,72 грн інфляційних втрат, 219 521,30 грн 3 % річних та 99 324,02 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.10.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко