Рішення

від 12.10.2023 по справі 913/204/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м.Харків Справа № 913/204/23

Провадження №33/913/204/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №83 «Донбасводбуд», вул. Гагаріна, 19А, м.Щастя, Новоайдарський район, Луганська область, 91480, адреса для листування: вул.Андрія Фарба, 2, м.Дніпро, 49000

до відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, просп.Центральний, 59, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405

про стягнення 11 012 564 грн 48 коп.,

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Бойко О.Н.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Шпакова Т.С., на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3520 від 24.11.2017 та ордеру серії АЕ №1209937 від 29.06.2023;

від відповідача: керівник Сурай В.А. в порядку самопредставництва.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №83 «Донбасводбуд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості за договором будівельного генпідряду №72, укладеним між сторонами 26.07.2021, у загальній сумі 11 012 564 грн 48 коп., з яких: основний борг у розмірі 5 847 974 грн 64 коп., 3 % річних - 227 830 грн 68 коп., інфляційні витрати - 1 615 430 грн 00 коп., пеня - 3 321 329 грн 16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору будівельного генпідряду від 26.07.2021 №72 позивачем протягом серпня 2021 року лютого 2022 року виконувалися обумовлені договором підрядні роботи з реконструкції очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області.

Однак, відповідач свої зобов`язання в частині своєчасного та повного розрахунку з позивачем виконав не повністю, розрахунок з підрядником за виконані в лютому 2022 року підрядні роботи, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 5 847 974, 64 грн не провів, у зв`язку із чим за ним обліковується основна заборгованість в зазначеному розмірі.

У зв`язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов`язання на підставі ст.625 ЦК України позивачем були також нараховані 3% річних за період з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 227 830 грн 68 коп., інфляційні втрати за вказаний період в сумі 1 615 430 грн 00 коп. та пеня за період з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 3 321 329 грн 16 коп., які позивач також просить стягнути з відповідача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2023 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 25.07.2023 (враховуючи ухвалу господарського суду про виправлення описки від 30.06.2023).

Протокольною ухвалою суду від 25.07.2023 відкладено судове засідання в підготовчому провадженні на 14.08.2023 о 12 год. 30 хв.; явку представників учасників справи визнано необов`язковою, про що повідомлено учасників справи ухвалою-повідомленням від 26.07.2023.

У відзиві на позовну заяву від 14.07.2023, що надійшов через систему "Електронний суд", відповідач зазначає про неможливість здійснити розрахунок за виконані за договором будівельного підряду підрядні роботи в лютому 2022 року у зв`язку з об`єктивними непереборними обставинами - триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (зі змінами) та його продовженням Указами Президента України по теперішній час. Військову агресію Російської Федерації проти України визнано форс-мажорними обставинами, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. та є підставою для звільнення від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до Наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» об`єкт будівництва «Реконструкція очисних споруд в с. Половинкине Старобільського району Луганської області» з 28.02.2022 знаходиться під окупацією. Відповідач, як замовник реконструкції, вимушено виїхав з міста Сєвєродонецька, документи щодо цього проекту втрачено.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, відповідно до якого неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами (відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тому, на думку відповідача, вимоги позивача щодо сплати 3% річних - 227 830 грн 68 коп., інфляційних витрат - 1 615 430 грн 00 коп. та пені - 3 321 329 грн 16 коп. не підлягають задоволенню.

З посиланням на пункти 4.1, 4.3, 4.8. договору відповідач вказує на те, що фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування будівництва; відповідно до укладеної Додаткової угоди №2 від 29.12.2021 року до договору План фінансування будівництва викладено у новій редакції, згідно якого погоджено фінансування робіт у січні-червні 2022 року в сумі 6 073 403,16 грн.; зобов`язання замовника за договором виникають у разі наявності та виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Генпідрядника

Однак, станом на 19.06.2023 рішенням про місцевий бюджет на 2022 рік замовнику не встановлені бюджетні призначення для здійснення видатків за вказаним договором.

Враховуючи положення Бюджетного кодексу України, умови договору та відсутність бюджетних призначень на 2022 рік, взяття замовником бюджетних зобов`язань є безпідставним; у бухгалтерському обліку замовника кредиторська заборгованість за договором не зареєстрована.

За вказаних обставин відповідач вважає позовні вимоги щодо стягнення 11 012 564 грн 48 коп. заявленими необґрунтовано, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 14.08.2023: 1) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 19.09.2023; 2) відкладено судове засідання в підготовчому провадженні на 05.09.2023 о 12 год. 30 хв.

29.08.2023 відповідачем через систему "Електронний суд" подані додаткові письмові пояснення щодо відсутності фінансування підрядних робіт за вказаним договором.

Протокольною ухвалою суду від 05.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 27.09.2023 о 14 год. 00 хв.

Протокольною ухвалою суду від 27.09.2023 в судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 12.10.2023 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 12.10.2023 в режимі відеоконференції прийняли участь представники обох сторін. В судовому засіданні суд заслухав пояснення представників сторін, завершив встановлювати обставини справи та дослідив їх доказами.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 12.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

В С Т А Н О В И В:

26.07.2021 між Департаментом житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (замовник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона № 83 «Донбасводбуд» (позивач/генпідрядник) укладено договір будівельного генпідряду № 72.

Відповідно до умов п. 1.1 договору будівельного генпідряду № 72 від 26.07.2021 замовник доручає, а генпідрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до проектної та кошторисної документації і умов договору та здати у встановлений договором строк закінчені роботи, а Замовник зобов`язується прийняти від генпідрядника і оплатити закінчені роботи, що передбачені п. 1.2. цього договору.

Об`єкт будівництва: «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області» (Код за ДК 021:2015:45454000-4-Реконструкція) (п. 1.2 договору).

Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору початок виконання робіт з моменту підписання договору, але не раніше оформлення дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт. Невід`ємною частиною цього договору є Календарний графік виконання робіт (додаток 1 до цього договору).

Ціна договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1-2023. Ціна договору складає 36 435 945 грн 26 коп., у тому числі ПДВ 20% - 6 072 657 грн 54 коп.

В п.4.1. договору сторони визначили, що фінансування робіт (послуг) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування будівництва (додаток №3 до договору).

Відповідно до п. 4.3. договору замовник забезпечує фінансування робіт (послуг) при умові своєчасного фінансування з бюджету. Розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах фактичних надходжень передбачених на ці цілі коштів бюджету шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок.

Зобов`язання замовника за договором виникають у разі наявності та виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок замовника шляхом перерахування грошових коштів на рахунок генпідрядника (п.4.8 договору).

Виконані на свій ризик генпідрядником роботи без підтвердження фінансування замовником не приймаються (п.4.9 договору).

В розділі 5 договору сторони погодили порядок і строки проведення розрахунків за виконані роботи.

Зокрема, в п. 5.1. договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 10 (десяти) банківський днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, які складаються генпідрядником по мірі готовності окремих робіт.

Відповідно п. 5.2. договору замовник підписує акти протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту їх надання генпідрядником, або в цей же термін надає обґрунтовані причини відмови від їх підписання.

Ненадходження коштів з бюджету на рахунок замовника для оплати робіт (послуг) за цим договором, а також несвоєчасне їх перерахування органом державного казначейства сторони визнають обставиною, що має місце не з вини замовника (п.5.5. договору).

Підрядні роботи виконуються з матеріалів, устаткування, силами і засобами генпідрядника. Вартість матеріалів та устаткування включається до вартості робіт і відображається у актах виконаних робіт та в актах вартості устаткування, що придбається виконавцем робіт (п.9.1. договору).

З метою контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проектній документації замовник забезпечує здійснення авторського нагляду за будівництвом у порядку, встановленого законодавством (п.14.5. договору).

Відповідно до п.17.8. договору замовник звільняється від відповідальності за недотримання строків оплати за виконані роботи (послуги) в разі несвоєчасного надходження грошових коштів на рахунок замовника на ці цілі з бюджету.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2021 році, а в частині виконання сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

Сторонами також були укладені наступні додатки до договору: додаток №1 календарний графік виконання робіт; додаток №2 договірна ціна; додаток №3 план фінансування будівництва.

В подальшому, сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору.

Додатковою угодою №1 від 24.12.2022 до договору сторонами було викладено в новій редакції додаток №1 до договору №Календарний графік виконання робіт «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області» та додаток 2 до договору «Договірна ціна на будівництво» Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине, Старобільського райнону Луганської області (коригування), що здійснюється в 2021 році.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2021 до договору сторони вирішили пролонгувати договір, виконання частини робіт віднесли також на 2022 рік, а також погодили фінансування частини робіт на 2022 рік.

Зокрема, сторони внесли зміни до п.3.1 договору, виклали його в наступній редакції: «ціна договору визначається на підставі договірної ціни, що додається до цього договору і розрахованої відповідно до вимог ДСТУ Б Д.1.1-1-2013. Ціна договору складає 36 435 945 грн 26 коп., у тому числі ПДВ 20% - 607657 грн 54 коп.

На 2021 рік ціна договору складає 30 362 542 грн 10 коп., у тому числі ПДВ 20 % - 5060 423 грн 69 коп.

На 2022 рік ціна договору складає 6 073 403 грн 16 коп., у тому числі ПДВ 20% - 1 012 233 грн 85 коп.».

Виклали п.19.1 договору у наступній редакції: додговір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 30.06.2022, а в частині виконання сторонами сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань- до повного їх виконання.

Також додатковою угодою №2 від 29.19.2021 в новій редакції сторони виклали додаток №1 «Календарний графік виконання робіт «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області», визначивши також види робіт, які будуть виконуватися в 2022 році, та додаток №3 до договору «План фінансування будівництва «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області», погодивши фінансування з місцевого бюджету підрядних робіт на період січень червень 2022 року в загальному розмірі 6 073 403,16 грн.

Додатковою угодою №3 від 29.06.2022 сторони внесли зміни до п.22 договору «Поштові та банківські реквізити, підписи представників сторін», зазначивши актуальні дані місцезнаходження генпідрядника

Також п.19.1 договору виклали в наступній редакції: додговір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2022, а в частині виконання сторонами сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань- до повного їх виконання.

Додатковою угодою 4 від 23.12.2022 сторони пролонгували строк дії договору на 2023 рік, зокрема виклаласти п.19.1 договору у наступній редакції: додговір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31.12.2023, а в частині виконання сторонами сторонами взятих на себе фінансових зобов`язань- до повного їх виконання.

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного договору будівельного генпідряду від 26.07.2021 №72 позивачем на початку 2022 року були виконані обумовлені договором підрядні роботи з реконструкції очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області на загальну вартість 5 847 974 грн 64 коп., що підтверджується складеними актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та актами вартості устаткування, також довідками про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-3а, які підписані замовником 09.02.2022 без зауважень та претензій щодо обсягів та якості виконаних робіт.

Відповідачем як замовником зобов`язання по договору не виконано, вартість виконаних робіт у встановлений п.5.1. строк (протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів) не оплачено.

З метою досудового врегулювання спору позивачем надсилалась відповідачу претензія за вих. №20 від 20.03.2023 з вимогою про сплату заборгованості за виконані роботи.

У відповідь на претензію відповідач в листі за вих.03-18-412 від 07.04.2023 повідомив позивача про те, що станом на березень 2023 року немає можливості здійснити розрахунок за виконані за договором підрядні роботи у зв`язку з об`єктивними обставтнами триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації протии України, введення военного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та його продовженням, спираючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Також відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, відповідно до якого неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами (відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, відповідач зазначив, що буде вживати всіх заходів для належного виконання прийнятих зобов`язань.

Вищенаведені обставини, а також те, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання взятого на себе договірного обов`язку з оплати вартості виконаних та прийнятих робіт на загальну суму 5 847 974 грн 64 коп., стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості у зазначеній вище сумі, нарахованих 3 % річних - 227 830 грн 68 коп., інфляційних витрат - 1 615 430 грн 00 коп., пені - 3 321 329 грн 16 коп.

Відповідач заперечує проти задоволення позову повністю із наведених вище у відзиві підстав.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Між сторонами у справі виникли господарсько-правові відносини внаслідок укладення договору підряду, предметом якого є реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до положень ч.2 ст.317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В п.5.1 договору сторони встановили строк проведення розрахунків за виконані роботи, визначивши, що замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 10 (десяти) банківський днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, які складаються генпідрядником по мірі готовності окремих робіт.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов укладеного договору, враховуючи внесені сторонами зміни, на початку 2022 року позивачем були виконані обумовлені підрядні види робіт на загальну суму 5 847 974 грн 64 коп., що підтверджується складеними довідками про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року форми КБ-3а та актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, актами вартості устаткування за лютий 2022 року:

-№3 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 955 059 грн 31 коп.;

-№4 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 327 274 грн 84 коп.;

-№5 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 993 605 грн 20 коп.;

-№6 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 579 664 грн 28 коп.;

-№7 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 36 819 грн 43 коп.;

-№8 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 222 281 грн 08 коп.;

-№9 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 420 503 грн 47 коп.;

-№10 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 128 668 грн 74 коп.;

-№11 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 2 140 578 грн 94 коп.;

-№12 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 7 841 грн 45 коп.;

-№13 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 31 888 грн 90 коп.;

-№14 за лютий 2022 року, підписаний 09.02.2022 на суму 3789 грн 00 коп.

Зазначені акти були підписані 09.02.2022 керівником відповідача Сураєм В.А. без зауважень щодо обсягів та якості виконаних робіт.

Також якість та обсяги виконаних робіт підтверджені інженером з технічного нагляду Власюк В.І.

В судових засіданнях представник відповідача (керівник) також підтвердив належне виконання позивачем зазначених підрядних робіт на загальну суму 5 847 974 грн 64 коп.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що акти приймання виконаних робіт форми № КБ-2в за лютий 2022 року на загальну суму 5 847 974 грн 64 коп. є погодженими зі сторони замовника, а роботи - виконаними та прийнятими останнім без зауважень відповідно до умов договору, дані первинні документи слугують підставою для здійснення розрахунків між сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У відповідності до ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Як уже зазначалося вище, в п. 5.1. договору сторони погодили строк проведження розрахунків за виконані роботи, визначивши, що замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 10 (десяти) банківський днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, які складаються генпідрядником по мірі готовності окремих робіт.

З огляду на те, що замовником виконані підрядні роботи були прийняті, вказані акти виконаних робіт за формами № КБ-2в підписані замовником 09.02.2022, тому у відповідності до положень п.5.1. договору відповідач як замовник мав провести розрахунок із позивачем протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання, тобто останнім днем здійснення оплати виконаних робіт є 23.02.2022.

Однак, відповідачем були порушені вказані зобов`язання - у зазначений строк, протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів - по 23.02.2022, відповідач розрахунки з позивачем не провів; прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 24.02.2022.

Як вбачається, відповідач не заперечує, що допустив прострочення та своєчасно не розрахувався з позивачем, однак зазначає про те, що це сталося з об`єктивних причин зокрема через відсутність відповідних бюджетних призначень (асигнувань), не встановлення бюджетних призначень для здійснення видатків за вказаним договором відповідним рішенням про місцевий бюджет на 2022 рік замовнику, також через обставини форс-мажору здійснення збройної агресії Російською Федерацією проти України, введенням военного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», його продовженням, що підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. та є підставою для звільнення від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язань за договором.

Дослідивши обставини справи та проаналізувавши зміст укладеного договору, суд не погоджується із доводами відповідача про відсутність обов`язку щодо здійснення розрахунків із позивачем за виконані роботи через відсутність відповідних бюджетних призначень (асигнувань), враховуючи наступне.

Наразі відповідач посилається на пупкти 4.3., 4.8. та 17.8, згідно яких замовник забезпечує фінансування робіт (послуг) при умові своєчасного фінансування з бюджету. Розрахунки за виконані роботи здійснюються в межах фактичних надходжень передбачених на ці цілі коштів бюджету шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника. У разі затримки бюджетного фінансування, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій рахунок.

Зобов`язання замовника за договором виникають у разі наявності та виключно в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів на рахунок замовника шляхом перерахування грошових коштів на рахунок генпідрядника (п.4.8 договору).

Замовник звільняється від відповідальності за недотримання строків оплати за виконані роботи (послуги) в разі несвоєчасного надходження грошових коштів на рахунок замовника на ці цілі з бюджету (п.17.8. договору).

Відповідач зазначає, що станом на 19.06.2023 рішенням про місцевий бюджет на 2022 рік замовнику не встановлені бюджетні призначення для здійснення видатків за вказаним договором; у бухгалтерському обліку замовника кредиторська заборгованість за договором не зареєстрована.

Враховуючи зазначене, оскільки бюджетні призначення для здійснення видатків за вказаним договором в місцевому бюджеті на 2022 рік не передбачили, з місцевого бюджету кошти для проведення розрахунку з відповідачем за договором на рахунок позивача не надходили, то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за виконані роботи, на думку відповідача, є безпідставними.

Суд зауважує про те, що у відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою № 2 від 29.12.2021 до договору сторони пролонгували договір, виконання частини робіт віднесли також на 2022 рік, а також погодили фінансування частини робіт на 2022 рік.

Зокрема, сторони внесли зміни до п.3.1 договору ціни договору, погодивши, зокрема її і на 2022 рік, яка складає 6 073 403 грн 16 коп., у тому числі ПДВ 20% - 1 012 233 грн 85 коп.

Також додатковою угодою №2 від 29.19.2021 в новій редакції сторони виклали додаток №1 «Календарний графік виконання робіт «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області», визначивши також види робіт, які будуть виконуватися в 2022 році, та додаток №3 до договору «План фінансування будівництва «Реконструкція очисних споруд в с.Половинкине Старобільського району Луганської області».

Зокрема згідно Плану фінансування будівництва в новій редакції булот погоджено фінансування з місцевого бюджету підрядних робіт на період січень червень 2022 року в загальному розмірі 6 073 403,16 грн.

Як вже зазначалося вище, сторонами в п.5.1 договору було встановлено строк проведення розрахунків за виконані роботи, визначено, що замовник здійснює оплату за виконані роботи протягом 10 (десяти) банківський днів на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та актів вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, які складаються генпідрядником по мірі готовності окремих робіт.

Матеріалами справи наразі підтверджується належне виконання позивачем обумовлених підрядних робіт за лютий 2022 року, які були прийняті відповідачем як замовником без зауважень, що підтверджується складеними актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та актами вартості устаткування, які були підписані 09.02.2022.

Кінцева дата проведення розрахунку з позивачем по вказаним актам настала 23.02.2022.

З наданих відповідачем пояснень та долучених документів вбачається, що бюджетні призначення з обласного бюджету за КПКВКМБ 1218311 «Охорона та раціональне використання природних ресурсів» на 2022 рік, у тому числі на виконання договору № 72 від 26.07.2021, відповідачу не були затверджені; зміни до підпункту 1.28 додатку 1 до Регіональної програми, в частині терміну виконання, орієнтовних обсягів фінансування по роках та включення до Розподілу коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, передбачених на здійснення природоохоронних заходів у 2022 році, ні раніше, ні в подальшому, як зазначає відповідач, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України внесені не були, про що свідчить розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 21.12.2021 №818 «Про обласний бюджет на 2022 рік» у редакції розпорядження голови облдержадміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 08.12.2022 №498.

Отже, ні в кінці 2021 року, ні в подальшому в 2022 році, відповідні бюджетні призначення для здійснення видатків за вказаним договором в місцевому бюджеті на 2022 рік не було передбачено, з місцевого бюджету кошти для проведення розрахунку з відповідачем за договором за виконані та прийняті в 2022 році підрядні роботи на рахунок позивача не надходили.

Натомість як вбачається з матеріалів справи, замовником були прийняті виконані за лютий 2022 року підрядні роботи; у відповідності до положень п.1.6., п.7.3.11. договору відповідні зміни до договору не вносилися у зв`язку із відсутністю затверджених відповідних бюджетних призначень (асигнувань) обсяг закупівлі виконання робіт та загальну вартість договору залежно від реального фінансування видатків замовником не зменшувався.

Укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже в силу приписів ст.ст.204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов`язки, зокрема право позивача отримати грошові кошти за виконані належним чином роботи, а обов`язок відповідача, який їх прийняв, оплатити.

При цьому, за змістом ст.ст.598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Суд враховує, що відповідач є самостійною юридичною особою, яка згідно з приписами ст.96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша ст.11 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без виділення відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень наразі не звільняє його від обов`язку виконати свідомо взяте ним зобов`язання за договором (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №915/13/17).

Посилання відповідача на вказані вище пункти договору, зокрема те, що він як замовник забезпечує фінансування робіт лише при умові своєчасного фінансування з бюджету та розрахунок з позивачем може бути проведений лише за умови надходження на ці цілі коштів з бюджету (тобто за наявності бюджетного фінансування), судом оцінюються критично, адже така обставина (наявність бюджетного фінансування за наявності умов, коли відповідні бюджетні призначення для здійснення видатків за вказаним договором в місцевому бюджеті на 2022 рік не були передбачені ні в кінці 2021 року, ні в 2022 та 2023 роках) не є обставиною, яка неминуче настане, а є такою, яка може не наступити.

За таких умов позивач взагалі втрачає право на отримання грошових коштів за виконані роботи, що є неприпустимим.

Крім того, правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17, що враховується судом під час вирішення цього спору.

Отже, факт неотримання відповідачем бюджетних призначень не є підставою для відмови від виконання зобов`язань за договором в частині проведення своєчасного та повного розрахунку з позивачем.

Крім того, статтями 218 ГК України та 617 ЦК України прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення також від відповідальності.

Таким чином, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо проведення розрахунків із позивачем за виконані та прийняті роботи, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які є джерелом права згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

У постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17 Верховним Судом також була викладена правова позиція, згідно якої за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В Пленумі ВГСУ у п.1.10 постанови №14 від 17.12.2013 було роз`яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладене, вказані доводи відповідача щодо відсутності належного фінансування як підстави для невиконання зобов`язань за договором в частині проведення розрахунку з позивачем визнаються судом необґрунтованими та до уваги не приймаються.

Відповідний підхід в оцінці подібних обставин наведений Верховним Судом, зокрема у постанові від 21.01.2022 у справі №925/1545/20, від 14.02.2023 у справі №910/7035/20, від 13.02.2020 у справі №925/49/19.

Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за виконані підрядні роботи на загальну суму 5 847 974 грн 64 коп. визнається обґрунтованою, такою, що підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

У зв`язку із допущенням відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання (не проведення своєчасно розрахунку за виконані роботи) позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 227 830 грн 68 коп., інфляційні втрати за вказаний період в сумі 1 615 430 грн 00 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наведений позивачем, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача визнаються судом 3% річних, обраховані за період з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 227 830 грн 68 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати, обраховані за період прострочення з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 1 615 430 грн 00 коп. (застосовані індекси інфляції березня 2022 року травня 2023 року). Наданий розрахунок інфляційних втрат визнається судом вірним та обґрунтованим.

Отже, стягненню з відповідача обґрунтовано підлягають інфляційні втрати в сумі 1 615 430 грн 00 коп.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 24.02.2022 по 12.06.2023 в сумі 3 321 329 грн 16 коп.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач послався на загальні положення ст.549 ЦК України, ч.1 ст.230 ГК України, ч.4 ст.231 ГК України, ч.3 ст.232 , сч.2 ст.343 ГК України.

Розглянувши вказану вимогу позивача та наведене ним обґрунтування, дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд зауважує про наступне.

Чинним законодавством України врегульовано питання захисту прав сторін під час укладання цивільно-правових угод від імовірних недобросовісних дій іншого учасника таких правовідносин або відмови від виконання певних домовленостей. Саме задля належного виконання взятих на себе обов`язків сторонами та мінімізації ризику завдання шкоди добросовісному виконавцю цивільно-правових угод діями чи бездіяльністю боржника існують види забезпечення виконання зобов`язань, які зумовлюють настання негативних наслідків майнового характеру в разі невиконання взятого на себе зобов`язання та певним чином стимулюють до такого виконання.

Стаття 546 ЦК України передбачає види забезпечення виконання зобов`язань, зокрема, неустойкою.

Згідно зі статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання в обов`язковому порядку має бути вчинено в письмовій формі. Недотримання цієї умови призводить до нікчемності такого правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання.

За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч.2 ст.217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас ч.6 ст. 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Як вбачається зі змісту договору, сторони не встановили в умовах укладеного договору застосування такої відповідальності у вигляді пені за порушення замовником строку проведення розрахунку та не визначали її розмір.

Іншими актами законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного правопорушення також не встановлено.

Частина 6 ст. 231 ГК України не є нормою законодавства, яка встановлює обов`язок та умови сплати пені, тобто не є безумовною підставою для стягнення неустойки в силу закону.

Верховний Суд у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року проаналізував ст. 231 ГК України та зазначив, що положення ч. 6 ст. 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається облікової ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, ч. 2 ст. 231 ГК України, у ч. 6 цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Отже, оскільки сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строку виконання зобов`язання щодо проведення розрахунків та не встановили її розміру, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, яка заявлена наразі позивачем до стягнення і обрахована у розмірі, не погодженому в договірному порядку сторонами та прямо не встановленому законом.

Висновки суду наразі відповідають правовій позиці, викладеній в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Доводи відповідача про наявність форс-мажорних обставин (непереборних обставин) - триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, введення воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (зі змінами) та його продовженням Указами Президента України по теперішній час, що засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, як підстави для невиконання зобов`язання щодо проведення розрахунку з позивачем за виконані роботи чи звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань, суд визнає безпідставними, враховуючи наступне.

У відповідності до положень ст.ст.525, 526 ЦК України договірні зобов`язання мають виконуватися належним чином, а одностороння відмова від зобов`язань не допускається. Наявність форс-мажору не може бути підставою для невиконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України, а також статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

В п.17.10 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності при настанні обставин непереробної сили, підтвердженням яких є документ, виданий відповідним регіональним представництвом Торгово-Промислової Палати України.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався, і діє на даний час.

Торгово-промисловою палатою України було оприлюднено лист №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання.

Суд звертає увагу на те, що ст.617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує про те, що наразі позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені, з підстав порушення відповідачем п.5.1 договору нездійснення у встановлений строк розрахунку за виконані та прийняті підрядні роботи за лютий 2022 року, тобто за зобов`язаннями, які виникли до початку військової агресії Російської Федерації проти України та веденням в Україні воєнного стану (24.02.2022).

Як зазначалося вище, відповідні акти за виконані роботи на початку 2022 року були підписані замовником 09.02.2022, тому у відповідності до положень п.5.1. договору відповідач як замовник мав провести розрахунок із позивачем протягом 10 банківських днів з моменту їх підписання, тобто останнім днем здійснення оплати виконаних робіт було 23.02.2022.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що обставини форс-мажору, за загальним правилом, звільняють сторони від відповідальності за порушення зобов`язання. Тобто від нарахування неустойки (штрафів/пені) за неналежне виконання зобов`язань, а не від виконання основного зобов`язання (в даному випадку від проведення розрахунків з позивачем за виконані роботи) чи платежів, нарахованих згідно положень ст.625 ЦК України інфляційних втрат, 3% річних.

У цій справі позивач заявляє до стягнення основну заборгованість, 3% річних, інфляційні та пеню у зв`язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов`язання.

Щодо відсутності обгрунтованих правових підстав для стягнення заявленої пені, висновки суду вже були загалом наведені вище.

При цьому, щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що враховуючи положення ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Така правова позиція зокрема викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Крім того, відповідні висновки щодо можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат у разі настання обставин форс-мажору (оскільки такі обставини можуть звільняти саме від відповідальності за порушення зобов`язання штрафу/пені, а не від компенсаційних платежів, передбачених ст.625 ЦК України) також викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.202018 у справі №913/869/14, у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі №3-1195гс16, а також у постанові Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 у справі №922/965/22.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в цій частині визнаються судом безпідставними.

Посилання відповідача, викладені у відзиві, на положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», згідно яких доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, відповідно до якого неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами (відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем)), нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), як підстав, на думку відповідача, для відмови у стягненні заявлених позивачем 3% річних, інфляційних витрат та пені, судом до уваги не приймаються оскільки зазначені вимоги заявлені позивачем у зв`язку із порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору підряду, а не кредитного договору; зазначені норми законодавства наразі не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Зазначене не було помилково враховано відповідачем.

За вказаних обставин позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути основний борг у розмірі 5 847 974 грн 64 коп., 3 % річних - 227 830 грн 68 коп., інфляційні витрати у сумі 1 615 430 грн 00 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

У відповідності до положень ч.4 ст.129 ГПК України у разі часткового задоволення позову - судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно положень ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі 115 368 грн 54 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 232 - 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №83 «Донбасводбуд» до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про стягнення 11 012 564 грн 48 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (просп.Центральний, 59, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, ідентифікаційний код 03364062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №83 «Донбасводбуд» (вул. Гагаріна, 19А, м.Щастя, Новоайдарський район, Луганська область, 91480, ідентифікаційний код 31219151) основний борг у розмірі 5 847 974 грн 64 коп., 3 % річних в сумі 227 830 грн 68 коп., інфляційні витрати в сумі 1 615 430 грн 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 115 368 грн 54 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2023.

Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ