Рішення

від 24.10.2023 по справі 916/3683/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3683/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (вул. Кременчуцька, буд.69, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50072)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ"

про стягнення 131356,33 грн

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ" про стягнення 131356,33 грн заборгованості за договором поставки від 13.10.2021, з яких - 97145,99 грн основного боргу, 4383,55 грн 3% річних, 29826,79 грн втрат від інфляції

Ухвалою від 28.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Ухвала, надіслана відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань м. Одеса, вул. Космонавта Комарова 10, офіс 108, повернулась до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд даної справи. Відзиву на позов він не надав. Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

13 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ" (відповідач) уклали договір поставки позивачем відповідачу металопродукції. Договір, як окремий документ, вони не підписували, однак вчинили дії, що свідчать про його укладення. Так, 13.10.2021 відповідач сплатив передплату за замовлену металопродукцію в розмірі 100297,66 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача. Призначення платежу: сплата за арматуру згідно рахунку № ОД2068 від 13.10.2021, в т.ч. 16716,28 грн ПДВ. Копія зазначеного рахунку додана до позовної заяви.

Позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 100256,21 грн за видатковою накладною №ОД1913 від 29.10.2021, яка підписана директором відповідача Яровим Є.Ю. і скріплена печаткою. Зазначене підтверджується також і товарно-транспортною накладною від 29.10.2021 № ОД1913 на суму 100256,21 грн.

Наступну партію металопродукції позивач поставив відповідачу за видатковою накладною №ОД75 від 19.01.2022 на суму 115290 грн та товарно-транспортною накладною №ОД75 від 19.01.2022, які також підписані директором відповідача Яровим Є.Ю. і скріплені печаткою відповідача.

Також позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № ОД91 від 19.01.2022 на суму 115290грн, в якому зазначено, що він дійсний до сплати 1 банківський день.

Відповідач сплатив 115290 грн 28.01.2022 відповідно до виписки з рахунку позивача.

11.02.2022 позивач поставив відповідачу металопродукцію на суму 97145,99 грн відповідно до видаткової накладної №ОД263 від 11.02.2022 та товарно-транспортної накладної №ОД263 від 11.02.2022, які також підписані директором відповідача Яровим Є.Ю. і скріплені печаткою відповідача.

Також позивачем виставлено рахунок № ОД263 від 11.02.2022 на суму 97145,99 грн, але відповідач не сплатив отриману 11.02.2022 металопродукцію, в якому зазначено, що він дійсний до сплати 1 банківський день.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України").

Згідно з абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З огляду на викладене, вищезазначені видаткові накладні відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів.

Відтак, у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за поставлений позивачем товар.

Позивач просить в позовній заяві стягнути з відповідача 97145,99 грн основного боргу.

З огляду на вищевикладене, позивач поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 312692,20грн, а відповідач сплатив 215587,66 грн.

Отже, заборгованість відповідача становить 97104,54грн.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Оскільки сторони не підписували договору поставки як окремого документу, то відповідач мав сплатити отриману металопродукцію відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, тобто після прийняття товару, яке відбулось 11.02.2022 відповідно до видаткової накладної №ОД263 від 11.02.2022 та товарно-транспортної накладної №ОД263 від 11.02.2022.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на викладене, відповідач отримавши металопродукцію 11.02.2022, мав сплатити її 12.02.2022.

Однак, 12.02.2022 - це вихідний день, субота, тобто станом на 12.02.2022 не був банківським днем.

До того ж, у виставленому рахунку № ОД263 від 11.02.2022 на суму 97145,99 грн також зазначено, що він дійсний до сплати 1 банківський день.

З огляду на викладене, відповідач мав сплатити 97104,54грн позивачу 14.02.2022, що ним виконано не було.

Доказів оплати 97104,54 грн основного боргу, як і будь-яких заперечень, відповідач станом на час розгляду справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення 97145,99 грн основного боргу підлягають частковому задоволенню - в сумі 97104,54грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення сплати відповідачем вартості отриманої продукції позивач просить стягнути з відповідача 29826,79 грн втрат від інфляції та 4383,55 грн 3% річних, нарахованих станом на 14.08.2023.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він має помилки, оскільки позивач вважає, що прострочення оплати мало місце з 12.02.2022, в той час як враховуючи вищезазначене (відповідач мав здійснити оплату 14.02.2022), прострочення оплати почалось з 15.02.2022.

З огляду на викладене, суд здійснив розрахунок інфляційних та 3% річних за допомогою калькулятора https://ips.ligazakon.net/calculator/ff за період з 15.02.2022 по 14.08.2023.

Інфляційні втрати: Останній період (15/02/2022 - 14/08/2023)

Розрахунок здійснюється за формулоюІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,......ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (101,60 : 100) x (104,50 : 100) x (103,10 : 100) x (102,70 : 100) x (103,10 : 100) x (100,70 : 100) x (101,10 : 100) x (101,90 : 100) x (102,50 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,70 : 100) x (101,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,50 : 100) x (100,80 : 100) x (99,40 : 100) = 1.29918840

Інфляційне збільшення:

97 104,54 x 1.29918840 - 97 104,54 = 29 052,55 грн.

3% річних: Розрахунок здійснюється за формулою:Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, деС - сума заборгованості,Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:

Кількість днів у періоді

Сума

з 15/02/2022 до 14/08/2023

97 104,54 x 3 % x 546 : 365 : 100= 4 357,73 грн.

Всього розмір 3% річних становить 4 357,73 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 29826,79 грн втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 29052,55грн.

Позовні вимоги про стягнення 4383,55 грн 3% річних також підлягають частковому задоволенню в сумі 4357,73 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 97104,54 грн основного боргу, 29052,55 грн втрат від інфляції та 4357,73 грн 3% річних, всього - 130514,82грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2684/131356,33* 130514,82грн=2666,81грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

До матеріалів справи позивачем додано копію договору про надання правничої допомоги від 15.08.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Швець М.В., предметом якого є надання адвокатом правничої допомоги щодо захисту прав та інтересів позивача в процесі вирішення питання про стягнення заборгованості з ТОВ "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ".

Строк договору визначено п. 2.1 договору - з 15.08.2023 до 15.08.2025.

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовились, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2000грн і надання правничої допомоги підтверджується актом приймання-передачі.

15.08.2023 позивачем та адвокатом підписано акт приймання-передачі № 1 до договору на суму 10000грн за підготовку позовної заяви до ТОВ "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Платіжною інструкцією № 5342 від 15.08.2023 позивач сплатив Швець М.В. 10000грн.

Матеріали справи містять позовну заяву з додатками, яка підписана представником позивача - адвокатом Швець Мариною Вікторівною.

На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви додано копію ордеру серії АЕ № 1218802 від 15.08.2023.

Відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Швець М.В. є адвокатом.

Отже, позивачем доведено понесення витрат на правничу допомогу в сумі 10000грн.

З огляду на викладене, суд, враховуючи пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, суд дійшов, що співмірним зі складністю справи та витраченим часом адвоката, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог, доцільним буде покладення на відповідача витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог 10000/131356,33* 130514,82грн=9935,94грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРКОНСТРАКШН ПРОДЖЕКТ" (код 41971891, м. Одеса вул. Космонавта Комарова 10, офіс 108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ДНІПРОПРОЕКТ" (код 33718185, вул. Кременчуцька, буд.69, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50072) 130514,82грн заборгованості, 2666,81 грн витрат зі сплати судового збору та 9935,94 грн витрат на правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова