Рішення

від 03.10.2023 по справі 925/744/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Черкаси

Справа № 925/744/23

за позовом Фермерського господарства "Степівське" Трохимчука Миколи Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУКС-АГРО"

про стягнення 460047,00 грн,

Представники учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адвокат;

Відповідач: Драчук С.В., адвокат.

Секретар судового засідання Гармаш Д.Д.

Суддя Гладун А.І.

1.Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.

1.1.02.06.2023 Фермерське господарство "Степівське" ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУКС-АГРО".

1.2.Змістом позову є майнова вимога до відповідача про стягнення на користь позивача 460047,00 грн помилково сплачених коштів.

1.3.Обґрунтовуючи позовні вимог позивач ствердив, що помилко перерахував відповідачу кошти у подвійному розмірі за поставлений товар.

1.4.07.06.2023 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №925/744/23, ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 04.07.2023 на 11 год. 00 хв.

1.5.Ухвалу суду про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу рекомендованим листом та на електронну пошту, яку 07.06.2023 доставлено до його електронної скриньки (а.с. 31); представнику позивача адвокату Підліснюку Володимиру Юрійовичу - електронною поштою, яку 07.06.2023 доставлено до його електронної скриньки (а.с. 31а); відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження відповідача, який відповідачу вручено 13.06.2023 (а. с. 32).

1.6.23.06.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 33- 45), у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову та закрити провадження у справі №925/744/23 на підставі ст.231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві.

1.7.В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що на момент перерахування позивачем спірної суми коштів правова підстава їх перерахування існувала, оскільки між сторонами існували договірні відносини, і рахунок №69 від 23.11.2021 ще не був оплачений. Відповідно за своєю правовою природою спірна сума коштів не є безпідставно отриманою. Вказані кошти перераховані позивачем помилково на інший рахунок, ніж той що був зазначений відповідачем, а саме рахунок № НОМЕР_1 з електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Черкаській області для Товариства з обмеженою відповідальністю "Лаукс-Агро". Відповідач стверджує, що вказаними коштами не може розпоряджатися, оскільки рахунки у системі електронного адміністрування ПДВ відкриваються, обслуговуються виключно у центральному апараті Державної казначейської служби. В межах спірних правовідносин має місце випадок, за якого позивач не має можливості повернути собі помилково сплачені кошти на рахунок у зв`язку з відсутністю відповідного нормативного механізму. Кошти, які зараховані на електронний рахунок для сплати ПДВ, не збільшили ТОВ "Лаукс-Агро" ліміт ПДВ у СЕА. Тобто, не надійшли у його розпорядження, що виключає можливість звернення позивача до свого контрагента з вимогами про повернення коштів, як і повернення таких коштів на рахунок ТОВ "Лаукс-Агро" без наслідків для свого реєстраційного ліміту. Відповідач зазначив, що позивачу для забезпечення захисту своїх прав необхідно звертатися з позовом про стягнення коштів в адміністративному судочинстві. Відповідач просив суд врахувати висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду №380/2458/21, який вирішував аналогічний спір про стягнення помилково перерахованих коштів.

1.8.04.07.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с. 63-66), у якій зазначив, що відповідно до п. 2001.6 ст. 2001 Податкового кодексу України кошти, які зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків. Повернення коштів іншому платнику податків норма п. 2001.6 ст. 2001 Податкового кодексу України не передбачає. Враховуючи, що позивач сплатив грошові кошти у сумі 460047,00 грн на електронний рахунок ПДВ ТОВ "Лаукс Агро", а не до державного бюджету, підстави для їх повернення з державного бюджету іншому платнику ПДВ, ніж ТОВ "Лаукс Агро" відсутні. Тобто, грошові кошти, які зараховані позивачем на рахунок відповідача в системі електронного адміністрування ПДВ, прирівнюються до грошових коштів, які сплачені одним суб`єктом господарювання на користь іншого. Позивач вважає, що посилання відповідача у відзиві на застосування ст.1212 ЦК України є недоцільним та невірним у даних правовідносинах, а також посилання відповідачем на судову практику у справі №380/2458/21 в даному випадку не повинно братися судом до уваги, оскільки предметом спору в цій справі є інший предмет спору - повернення помилково перерахованих коштів у рахунок податку. Отже, заперечення, вказані у відзиві, не підтвердженні нормативними актами. Позивач вибрав належний спосіб захисту та вважає, що позов підлягає до задоволення. У відповіді на відзив позивач просив підготовче засідання провести без участі його представника.

1.9.У підготовчому засіданні взяв участь представник відповідача адвокат Драчук С.В. у режимі відеоконференції. Представник позивача у підготовче судове засідання не з`явився.

1.10.Представник відповідача адвокат Драчук С.В. у судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи для подання відповідачем заперечень на відповідь позивача на відзив.

1.11.04.07.2023 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому судовому засіданні на 11.07.2023 на 09 год. 00 хв.

1.12.07.07.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.76-78), у якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки ні позивач, ні відповідач не можуть користуватися чи розпоряджатися коштами, які надійшли на рахунок СЕА ПДВ ТОВ "Лаукс-Агро".

1.13.11.07.2023 представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив суд закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с. 82).

1.14.У підготовчому судовому засіданні 11.07.2023 взяв участь представник відповідача адвокат Драчук С.В. у режимі відеоконференції. Представник позивача у підготовче судове засідання не з`явився.

1.15.11.07.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 01.08.2023 на 10 год. 00 хв.

1.16.У судове засідання 01.08.2023 з`явився представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

1.17.Представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.

1.18.01.08.2023 суд ухвалив оголосити у судовому засіданні перерву до 07.09.2023 до 14 год. 00 хв.

1.19.31.08.2023 відповідач подав до суду додаткові пояснення (а.с. 95-97), у яких зазначив, що позивач невірно обрав спосіб відновлення свого порушеного права, оскільки питання щодо повернення помилково сплачених грошових коштів на електронний ПДВ-рахунок іншої особи має вирішуватися в адміністративному судочинстві.

1.20.07.09.2023 представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 100).

1.21.У судовому засіданні 07.09.2023 взяв участь представник відповідача адвокат Драчук С.В. у режимі відеоконференції. Представник позивача у судове засідання не з`явився.

1.22.07.09.2023 суд ухвалив відкласти розгляд справи на 13.09.2023 на 16 год. 00 хв.

1.23.У судове засідання 13.09.2023 з`явився представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

1.24.Представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. у судовому засіданні просив суд оголосити перерву на стадії судових дебатів. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. у судовому засіданні заперечив проти оголошення перерви у судовому засіданні.

1.25.13.09.2023 суд ухвалив оголосити перерву у судовому засіданні до 03.10.2023 до 14 год. 30 хв.

1.26.У судове засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

1.27.Представник позивача адвокат Підліснюк В.Ю. у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю. Представник відповідача адвокат Драчук С.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову повністю.

1.28.03.10.2023 суд завершив розгляд справи по суті та видалився до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

1.29.Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, суд проголосив вступну та резолютивну частини судового рішення у справі №925/744/23.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

2.Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.

2.1.Предметом позову є майнова вимога позивача до відповідача про 460047,00 грн помилково сплачених коштів.

2.2.Підставами позову є обставини, якими позивач доводить виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору поставки; сплату позивачем на користь відповідача за поставлений товар коштів у подвійному розмірі - на рахунок відповідача у системі електронного адміністрування ПДВ та на поточний банківський рахунок відповідача.

2.3.Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

2.4.Предметом доказування у справі є обставини виникнення між сторонами зобов`язання на підставі договору; виконання зобов`язання сторонами; обставини виконання позивачем грошового зобов`язання та сплату на користь відповідача коштів у подвійному розмірі; зарахування коштів у системі електронного адміністрування ПДВ; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.

3.Обставини, які не підлягають доказуванню у справі.

3.1.Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.2.У лютому 2022 року позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України щодо неповернення позивачу з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 460047,00 грн, про зобов`язання Державну податкову службу України підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок (реєстр) про повернення позивачу з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в розмірі 460047,00 грн за платіжним дорученням №1681 від 23.11.2023.

3.3.Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №580/1474/22 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №580/1474/22 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 залишено без змін. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 19.01.2023.

3.4.Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №580/1474/22 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 залишено без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 19.01.2023.

3.5.У постанові апеляційний суд встановив:

- платіжним дорученням від 23.11.2021 №1681 Фермерське господарство "Степівське" Трохимчука Миколи Олександровича здійснило платіж юридичній особі - ТОВ "ЛАУКС-АГРО" в сумі 460047,00 грн на рахунок №UA748999980385199000000271405, банк отримувача: Казначейство України (Ел. Адм. Подат.), призначення платежу - за Міладар згідно рахунку №69 від 23.11.2021;

- 25.11.2021 позивач звернувся з заявою до ДПС України, у якій просив повернути помилково зараховані на електронний рахунок ПДВ іншої юридичної особи кошти на свій поточний рахунок;

- 15.12.2021 ДПС України листом №28215/6/99-00-18-03-04-06 позивачу роз`яснено, що відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України повернення коштів можливо лише через додаток 4, який подається безпосередньо платником ТОВ "ЛАУКС-АГРО" разом із податковою декларацією з податку на додану вартість. На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення реєстраційної суми шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в СЕА ПДВ. Сума коштів, зазначена в заяві платника, включається ДПС до відповідного реєстру, що направляється Державній казначейській службі, на підставі отриманого реєстру не пізніше п`ятого робочого дня після закінчення граничного строку для сплати податкового зобов`язання з ПДВ перераховує такі кошти до бюджету та/або на поточний рахунок платника (залежно від напряму, вказаного платником у заяві). Вказано, що правові відносини між суб`єктами господарювання регулюють Господарським кодексом України, Податковим кодексом України та іншими нормативно - правовими актами. Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносні підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Зазначено, що договірні відносини між підприємствами не належить до сфери контролю ДПС;

- вважаючи протиправною бездіяльність ДПС України щодо неповернення позивачу з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 460047,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом;

- правовий статус грошових коштів, які зараховані позивачем на рахунок ТОВ "ЛАУКС-АГРО" в системі електронного адміністрування ПДВ прирівнюється до грошових коштів, які помилково сплачені одним суб`єктом господарювання на користь іншого;

- до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України;

- для повернення зазначених коштів позивач повинен звертатись до ТОВ "ЛАУКС-АГРО", а разі їх відмови вирішувати питання про звернення до суду в порядку господарського судочинства.

3.6.Обставини перерахування Фермерським господарством "Степівське" ОСОБА_2 на підставі платіжного доручення від 23.11.2021 №1681 ТОВ "ЛАУКС-АГРО" 460047,00 грн на рахунок №UA748999980385199000000271405, банк отримувача: Казначейство України (Ел. Адм. Подат.), призначення платежу - за Міладар згідно рахунку №69 від 23.11.2021 не підлягають повторному доказуванню під час розгляду справи №925/744/23.

4.Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

4.1.На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.1.1.23.11.2021 Фермерське господарство "Степівське" ОСОБА_2 (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАУКС-АГРО" (продавець) уклали договір поставки №69, згідно пункту 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити наступні засоби захисту рослин: Міладар Дуо, Кс(5л) у кількості 875 л на загальну суму 460047,00 грн (а.с. 5-7).

4.1.2.23.11.2021 на підставі виставленого рахунку №69 від 23.11.2021 (а.с. 8) платіжним дорученням №1681 позивач перерахував на рахунок відповідача №UA748999980385199000000271405 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритий Казначействі України 460047,00 грн за поставлений товар: Міладар Дуо, Кс(5л) у кількості 875 л (а.с. 9).

4.1.3.11.02.2022 на підставі виставленого рахунку №69 від 23.11.2021 платіжним дорученням №2003 позивач перерахував на рахунок відповідача № НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ "ПриватБанк" 460047,00 грн за поставлений товар: Міладар Дуо, Кс(5л) у кількості 875 л (а.с. 16).

4.1.4.15.12.2021 Державна податкова служба України у листі №28215/6/99-00-18-03-04-06 повідомила позивачу, що сума коштів, зазначена у заяві платника, включається ДПС до відповідного реєстру, що направляється Державній казначейській службі, яка на підставі отриманого реєстру не пізніше п`ятого робочого дня після закінчення граничного строку для сплати податкового зобов`язання з ПДВ, перераховує такі кошти до бюджету та /або на поточний рахунок платника (залежно від напрямку, вказаного платником у заяві). Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 ПК України та у погашення податкового боргу з ПДВ. Отже, договірні відносини між підприємствами не належать до сфери контролю ДПС (а.с. 10-12).

4.1.5.28.04.2023 позивач надіслав відповідачу лист (а.с. 17-19) з описом вкладення (а.с. 20), у якому просив повернути помилково сплачені кошти на підставі платіжного доручення №1681 на електронний рахунок ПДВ №UA748999980385199000000271405 в сумі 460047,00 грн за поставку засобів захисту рослин згідно виставленого рахунку №69 від 23.11.2021 шляхом подання заяви, яка подається безпосередньо платником ТОВ "ЛАУКС-АГРО" разом із податковою декларацією з податку на додану вартість.

4.2.Заперечуючи проти позову відповідач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:

4.2.1.За даними з електронного кабінету ТОВ "ЛАУКС-АГРО" у період з 23.11.2021 по 30.11.2021 реєстраційний ліміт платника податку з податку на додану вартість не змінився (а.с. 46);

4.3.Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

4.4.Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

4.5.На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.

4.6.Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").

4.7.На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідач заперечує проти позову, сторони подали письмові докази, які є належним засобом доказування обставин, що є предметом доказування у справі. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.

4.8.Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

4.9.Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.

4.10.Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

4.11.Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.1.Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

5.2.Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

5.3.З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

5.4.Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.5.Враховуючи належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та визнає встановленими наступні обставини:

5.5.1.Між сторонами виникли майново-господарські зобов`язання на підставі договору поставки;

5.5.2.23.11.2021 та 11.02.2022 позивач двічі сплатив на користь відповідлача 460047,00 грн за поставлений товар на підставі рахунку №69 від 23.11.2021;

5.5.3. Платіжним дорученням №1681 від 23.11.2021 позивач перерахував кошти на рахунок відповідача № НОМЕР_1 з електронного адміністрування податку на додану вартість відкритий в органі казначейства.

5.5.4.Платіжним дорученням №2003 від 11.02.2022 позивач перерахував кошти на рахунок відповідача № НОМЕР_2 відкритий у АТ КБ "ПриватБанк";

5.5.5.25.11.2021 позивач звернувся з заявою до ДПС України, у якій просив повернути помилково зараховані на електронний рахунок ПДВ іншої юридичної особи кошти на свій поточний рахунок;

5.5.6.15.12.2021 ДПС України листом №28215/6/99-00-18-03-04-06 у задоволенні заяви позивачу відмовило.

5.5.7.Вважаючи бездіяльність ДПС України щодо неповернення позивачу з бюджету суми помилково сплачених грошових коштів в сумі 460047,00 грн протиправною, позивач звернувся до податкового органу з адміністративним позовом.

5.5.8.Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 у справі №580/1474/22 у задоволенні адміністративного позову позивача відмовлено.

5.5.9.Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 у справі №580/1474/22 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 залишено без змін.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

6.1.Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) визначено статтею 200-1 Податкового кодексу України, а також пунктами 33, 34 і 34-1 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та регламентовано Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".

6.2.Рахунок у СЕА ПДВ - рахунок, відкритий автоматично на безоплатній основі платнику ПДВ у Державній казначейській службі України, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Кодексу (пункт 4 Порядку №569).

6.3.Відповідно до пункту 200-1.7 статті 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок у СЕА ПДВ, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 ст. 200-1 ПК України та погашення податкового боргу з ПДВ.

6.4.За положеннями пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України, якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в СЕА ПДВ платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

6.5.Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

6.6.На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

6.7.Аналіз змісту наведеної норми свідчить про те, що кошти, зараховані на рахунок в СЕА ПДВ платника податку, повертаються на поточний рахунок саме такого платника податків.

6.8.Повернення коштів іншому платнику податків норма пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України не передбачає.

6.9.Водночас пунктом 43.1 ст. 43 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

6.10.Під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

6.11.Натомість, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України)

6.12.Згідно з пунктом 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

6.13.Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

6.14.Отже, сплачені позивачем на рахунок відповідача у системі електронного адміністрування ПДВ не є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету.

6.15.Повернення таких коштів здійснюється на підставі, у порядку та в спосіб, що передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

6.16.Згідно зі статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

6.17.Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

6.18.У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

6.19.Відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.20.При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 у справі №380/2458/21.

6.21.Відповідно до частини 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.22.Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Такий висновок про застосування норм права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

6.23.Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладеніу постановахвід 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

6.24.Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 25.02.2015 у справі №3-11гс15, від 24.09.2014 у справі №6-122ц14 виснував, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

6.25.У постанові від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17 Велика Палата Верховного Суду розмежувала стягнення на підставі договорів та повернення безпідставно набутого або збереженого майна, вказавши, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

6.26.Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі № 756/3966/17.

6.27.Тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

7.Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, застосував суд, та мотиви їх застосування. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

7.1.Передумовою спору є виникнення між сторонами майнового господарського зобов`язання на підставі договору поставки.

7.2.Причиною виникнення спору є виконання позивачем грошового зобов`язання зі сплати за поставлений товар двічі: на рахунок відповідача в органі казначейства у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та на банківський поточний рахунку відповідача.

7.3.Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та повернути повторно безпідставно сплачені за товар кошти.

7.4.Позивач стверджує, що помилково (безпідставно) сплаченими коштами, які підлягають поверненню (стягненню) з відповідача є кошти сплачені вдруге на поточний банківський рахунок відповідача.

7.5.Позивач вважає, що кошти сплачені на рахунок відповідача в казначействі належать відповідачу та можуть бути йому повернуті (використані) у спосіб подання заяви до податкового органу.

7.6.Суд установив, що внаслідок перерахування позивачем 23.11.2021 коштів на рахунок відповідача у системі електронного адміністрування ПДВ реєстраційний ліміт відповідача у СЕА ПДВ не збільшився на суму перерахованих позивачем коштів, що фактично унеможливлює їх повернення в порядку пункту 200-1.6 статті 200-1 ПК України.

7.7.Відповідач також не набув права та можливості розпоряджатися цими коштами як своєю власністю.

7.8.Під помилково сплаченими грошовими зобов`язаннями слід розуміти суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань (підпункт 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

7.9.Натомість, поняття грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

7.10.Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 ст. 43 ПК України)

7.11.Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (пункт 43.3 статті 43 ПК України).

7.12.Отже, сплачені позивачем на рахунок відповідача у системі електронного адміністрування ПДВ не є грошовими зобов`язаннями, які сплачені до відповідного бюджету.

7.13.Повернення таких коштів здійснюється на підставі, у порядку та в спосіб, що передбачені статтею 43 Податкового кодексу України.

7.13.1.Водночас, сплачені позивачем платіжним дорученням №2003 від 11.02.2022 кошти на поточний рахунок відповідача не є безпідставно набутими, оскільки набуті відповідачем на підставі договору та в порядку його виконання.

7.14.У відносинах щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

7.15.Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин і їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

7.16.У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

7.17.Між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути набуті відповідачем за наявності правової підстави у зв`язку з виконанням грошового зобов`язання відповідно до умов договору поставки.

7.18.Отже, сплачені позивачем на користь відповідача кошти не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. Договірний характер правовідносин, що виникли між сторонами виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

7.19.Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

7.20.Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (частини 1 та статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

7.21.Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

7.22.Захист цивільних прав це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

7.23.Способи захисту суб`єктивних цивільних прав це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

7.24.Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

7.25.Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

7.26.У спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права позивача є звернення з позовом до податкового органу та органу казначейства з вимогами про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення помилково сплаченого грошового зобов`язання позивача у сумі помилково сплачених коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ відкритий відповідачу та зобов`язання податкового органу підготувати висновок про повернення на поточний рахунок позивача помилково перерахованих коштів та подати його відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування коштів, на виконання шляхом стягнення таких коштів з відповідного бюджету.

7.27.З таким позовом сторони у справі мають право також звернутися спільно.

7.28.Вказаний спосіб захисту притаманний публічно-правовим відносинам, а компетентним органом, який наділений повноваженнями застосувати такий спосіб захисту, є адміністративний суд.

7.29.При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.02.2023 у справі №380/2458/21.

7.30.Вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь помилково сплачених коштів суд визнає необґрунтованою, спосіб захисту обраний позивачем є неналежним та неефективним, та доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

8. Розподіл судових витрат.

8.1.Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.2.За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 6900,70 грн на підставі платіжної інструкції від 31.05.2023 №2934 (а. с. 4).

8.3.У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які згідно з доданим до позову попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи складають 16900,70 грн, зокрема 6900,70 грн витрат зі сплати судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.4.Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

8.5.Оскільки у позові позивачу відмовлено судовий збір у розмірі 6900,70 грн суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 23.10.2023.

СуддяА.І. Гладун