Рішення

від 24.10.2023 по справі 120/9184/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 жовтня 2023 р. Справа № 120/9184/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тиврівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що їй на праві постійного користування належать земельні ділянки з кадастровими номерами 0524583300:01:001:0058 та 0524582200:01:001:0071, що підтверджується державним актом постійного користування серії ВН №000012 від 18.09.2002.

Вказала, що звернулась до відповідача із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельних ділянок з кадастровими номерами 0524583300:01:001:0058 та 0524582200:01:001:0071, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №03-1-08/651 від 07.06.2023 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 35 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради, за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення "Про продаж гр. ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів" не прийнято.

На переконання позивача, відсутність належним чином оформленого рішення про продаж земельної ділянки чи відмову у такому продажі, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим звернулась з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до довідки про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала суду про відкриття провадження доставлена до електронного кабінету відповідача 12.07.2023 року о 12:24 год.

Визначаючись щодо належного способу повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливості скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

За приписами статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Також у відповідності до вимог ч. 3 ст. 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Відтак, оскільки відповідач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд доходить висновку, що ухвала від 10.07.2023 про відкриття провадження вважається врученою відповідачу 10.07.2023 в підсистемі "Електронний суд" та останній належним чином повідомлений про розгляд справи.

Разом з тим, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

08.08.2023 представником позивача до суду подано додаткові пояснення в яких звернуто увагу на приписи ч. 4 ст. 159 КАС України. Крім того, надано додаткові докази в підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 належать на праві користування земельні ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, які розташовані на території Іванковецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.06.2023 за №336771561, №336771678. Також право постійного користування земельними ділянками підтверджено доданим до матеріалів справи Державним актом на право постійного користування землею Серії ВН №000012 від 18.03.2002.

В грудні 2022 року позивач звернулась до Тиврівської селищної ради із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №03.1-08/304 від 06.03.2023 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 33 позачерговій сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради, за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу за нормативною грошовою оцінкою земельні ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 " не набрав відповідної кількості голосів під час голосування, а тому відповідне рішення не прийняте прийнято.

В квітні 2023 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №03.1-08/651 від 06.03.2023 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 35 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради, однак проект рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу за нормативною грошовою оцінкою земельні ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 " не отримав підтримки більшості голосів депутатів Тиврівської селищної ради.

На переконання позивача, відсутність належним чином оформленого рішення про продаж земельної ділянки чи відмову у такому продажі, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим вона звернулась з цим позовом до суду.

З отриманою відповіддю позивач не погодилась, оскільки вважає, що відповідачем вчинено протиправні дії (допущено протиправну бездіяльність) щодо неналежного розгляду заяви щодо прийняття рішення про продаж земельних ділянок.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту 6-1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів", мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів.

Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.

У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу зі сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки (крім надання у користування фермерському господарству земельних ділянок, які знаходяться у власності членів такого фермерського господарства, що є покупцями такої земельної ділянки) до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.

Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.

Питання продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів врегульовано главою 20 Земельного кодексу України.

Так, статтею 127 Земельного кодексу України визначено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.

Відповідно до положень частин 1,2 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються:

а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);

б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.

Частиною 3 статті 128 Земельного кодексу України визначено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Жодних виключень із вказаної вище норми права законодавцем не визначено, що кореспондує обов`язок суб`єктів владних повноважень неухильного дотримання вказаних вище строків щодо розгляду заяви (клопотання) з питань продажу земельних ділянок.

В силу положень частини 5-6 статті 128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:

а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;

б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;

г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;

ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Разом з цим, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) зацікавленої особи з приводу продажу земельної ділянки комунальної власності протягом місячного строку, встановленому нормою частини 3 статті 128 ЗК України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Частина 3 статті 128 Земельного кодексу України чітко визначає обов`язок органу місцевого самоврядування у разі прийняття рішення про відмову в продажу земельної ділянки зазначати у цьому рішенні обґрунтування (причини, мотиви) такої відмови.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви про продаж земельної ділянки, суб`єкт владних повноважень повинен прийняти одне із можливих рішень, а саме: 1) рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки; 2) рішення про відмову в продажу земельної ділянки із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Судом з`ясовано, що позивачу належать земельні ділянки з кадастровими номерами 0524583300:01:001:0058 та 0524582200:01:001:0071 на праві постійного користування, що підтверджується державним актом постійного користування серії ВН №000012 від 18.03.2002.

В грудні 2022 року позивач звернулась до Тиврівської селищної ради із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №03.1-08/304 від 06.03.2023 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 33 позачерговій сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради, за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу за нормативною грошовою оцінкою земельні ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 " не набрав відповідної кількості голосів під час голосування, а тому відповідне рішення не прийняте прийнято.

В квітні 2023 позивач повторно звернулась до відповідача із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельної ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, відповідно до частини 2 статті 128 Земельного кодексу України, з розстроченням платежу, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.

Листом №03.1-08/651 від 06.03.2023 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 35 сесії 8 скликання Тиврівської селищної ради, однак проект рішення "Про надання дозволу на передачу у власність шляхом викупу за нормативною грошовою оцінкою земельні ділянки для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 " не отримав підтримки більшості голосів депутатів Тиврівської селищної ради.

Суд зауважує, що за результатом розгляду поданих позивачем у грудні 2022 року та квітні 2023 року заяв відповідачем не прийнято ані позитивного рішення про продаж земельної ділянки, ані мотивованої відмови у її продажі.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду у постанові №454/160/17 від 09.07.2020, які полягають у тому, що результати голосування не відображують мотивів прийняття того чи іншого рішення, які б дозволяли скористатись можливістю його оскарження та не містять і не відповідають поняттю акту органу місцевого самоврядування.

Утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу, а результати поіменного голосування, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися відмовою у продажі земельної ділянки.

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень про продаж земельної ділянки чи відмову у її продажі, свідчить про те, що відповідач в межах наданих йому повноважень не прийняв жодного відповідного рішення.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові №580/707/21 від 27.07.2022 року, в якому суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах, досліджуючи питання наявності протиправної бездіяльності у суб`єкта владних повноважень при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вказав, що неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу.

Земельний кодекс України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу, про продаж земельної ділянки або про відмову у продажі).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення без проведення земельних торгів.

Що ж до іншої позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів, то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

В даному ж випадку, враховуючи те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , належним для відновлення порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання (заяви) ОСОБА_1 від 11.04.2023 про продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, розташованих на території Іванковецької сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти вмотивоване рішення.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2147,20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 1610,40 грн. (3/4 задоволених вимог).

Щодо стягнення на користь позивача витрат понесених ним на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

В той же час, суд вважає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та предмету спору.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

В даному випадку, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

В той же час, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката з 10000 грн. до 4000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Разом з тим, оскільки адміністративний позов задоволено частково, на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що в даному випадку становить 3000,00 грн (3/4 задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тиврівської селищної ради щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки з кадастровим номером 0524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, розташованих на території Іванковецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Зобов`язати Тиврівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 11.04.2023 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 00524583300:01:001:0058 площею 7.0706 га та земельної ділянки з кадастровим номером 0524582200:01:001:0071 площею 2.93 га, розташованих на території Іванковецької сільської ради Тиврівського району Вінницької області з розстрочкою платежу на п`ять років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок та прийняти вмотивоване рішення.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1610,40 грн. (одна тисяча шістсот десять гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Тиврівської селищної ради.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Тиврівської селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Тиврівська селищна рада (вул. Тиверська, 40, смт. Тиврів, Вінницький район, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 04326201)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна