Ухвала

від 24.10.2023 по справі 320/18412/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 жовтня 2023 року м. Київ Справа № 320/18412/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувшипозовну заявуГоловного управління ДПС у м. Києвідо третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Формс», Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, проприпинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів,ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо-Формс» (далі відповідач), третя особа: Департамент нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України, в якому просить суд припинити юридичну особу та визнати недійсними установчі документи відповідача.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною першою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В силу положень пунктів 4, 5, 8 та 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; докази, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина дев`ята статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов подано позивачем на виконання повноважень, визначених підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України щодо звернення до суду для припинення юридичної особи та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб`єктів господарювання.

Як на підставу для звернення до суду з даним позовом позивач посилається на ознаки фіктивної діяльності суб`єктів господарювання, що визначені статтею 55-1Господарського кодексу України. Разом з тим, у позовній заяві позивачем не конкретизовано яка (які) з визначених наведеною вище правовою нормою ознак фіктивності стосуються відповідача у даній справі.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що в силу вимог статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV установчими документами юридичної особи вважаються установчий акт, статут, програма політичної партії, модельний статут, засновницький договір, одноособова заява (меморандум), положення тощо.

Позовні вимоги в частині визнання недійсними установчих документів відповідача викладено позивачем абстрактно, оскільки суб`єктом владних повноважень не зазначено вид установчого документу, на підставі якого створена та діє юридична особа, а також його реквізитів.

Позивачем також не наведено інформацію про дату отримання податковим органом відомостей про набрання законної сили вироком Оболонського районного суду м. Києва від 21.12.2020 у справі № 756/16309/20, в якому, на думку позивача, зафіксовано ознаки фіктивності суб`єкта господарювання, що дають підстави для звернення до суду з даним позовом.

Відсутність таких відомостей не дозволяє суду, зокрема, встановити момент початку перебігу строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду представник позивача звертає увагу на те, що визначений абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом пропущено податковим органом з поважних причин.

Так, представник позивача наголошує, що вперше такий адміністративний позов подано податковим органом до Окружного адміністративного суду м. Києва. Проте ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2021 в адміністративній справі № 640/21089/21 адміністративний позов повернуто позивачу.

Обґрунтовуючи затримку у поданні повторно адміністративного позову представник позивача посилається на положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, відповідно до яких в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. У подальшому, внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану був неодноразово продовжений та є чинним на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Вказані обставини зумовили запровадження простою в роботі Головного управління ДПС у м. Києві у період з 24.02.2022 по 23.05.2022.

Представник позивача просить також врахувати ту обставину, що у період з жовтня 2022 року по березень 2023 року масовані обстріли об`єктів енергетики та інших об`єктів інфраструктури міста Києва та Київської області, існування постійного ризику обстрілів (повітряні тривоги), а також тривале відключення електроенергії фактично унеможливило своєчасне подання відповідного адміністративного позову до суду.

Крім того, на сповільнення темпів позовної роботи вплинуло зменшення кількості працівників позивача та, як наслідок, збільшення навантаження на задіяного в роботі штату працівників.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1986 справа «Стаббігс та інші проти Великобританії»).

Так, абзацом 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що введення на території України правового режиму воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2022 в адміністративній справі № 500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 в адміністративній справі № 990/115/22 було зроблено висновок про те, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Водночас, такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Враховуючи, що у період з 24.02.2022 (початок військової агресії Російської Федерації проти України) по квітень 2022 року на території м. Києва та Київської області відбувались бої високої інтенсивності, що загрожувало життю і здоров`ю людей, зважаючи на розміщення повідомлень на офіційному порталі Київської міської державної адміністрації з березня по травень 2022 року із закликами не повертатися в місто у зв`язку із проведенням у передмісті та на околицях столиці аварійно-відновлювальних заходів, розмінування місцевості та знешкодження вибухонебезпечних предметів, суд вважає ці обставини такими, що цілком вірогідно унеможливлюють виконання претензійно позовної роботи позивачем у цей період часу.

Що стосується проміжку часу з жовтня 2022 року по березень 2023 року суд враховує, що у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом представником позивача було лише констатовано, що масовані обстріли об`єктів енергетики та інших об`єктів інфраструктури міста Києва та Київської області, існування постійного ризику обстрілів (повітряні тривоги), а також тривале відключення електроенергії фактично призвело до зволікання з поданням позову до суду.

Представником позивача не надано суду жодних документальних свідоцтв, на підставі яких суд може встановити обставини, на які спирається представник позивача у своєму клопотанні, у тому числі щодо неможливості організації роботи суб`єкта владних повноважень у цей період (наказів про призупинення діяльності (простій або призупинення дії трудових договорів (за наявності) або інших доказів про неможливість впровадження дистанційного режиму роботи працівників (поза межами офісного приміщення).

Суд також враховує, що у наведений вище період часу застосовувались і планові відключення електроенергії, а отже у позивача була можливість скористатись засобами електронної комунікації, дотримуючись графіків її відключення.

Що стосується проміжку часу з вересня 2021 року по лютий 2022 року суд констатує, що у своїй заяві про поновлення строку звернення до суду з даними позовними вимогами представник позивача не пояснює причин зволікання зі зверненням до адміністративного суду у цей проміжок часу, хоча цілком можливо очікувати, що за наслідками підготовки первинної позовної заяви, яка, як зазначає представник позивача, була повернута ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2021 в адміністративній справі № 640/21089/21, позивач здійснив достатню підготовчу роботу для написання та складання тексту позовної заяви.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не наведено жодної інформації про дату подання (надіслання) податковим органом первинного позову до Окружного адміністративного суду м. Києва, а також не приєднано доказів того, що первинно поданий позов містив підстави та предмет позову, що аналогічні заявленим у даній справі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Представником позивача не надано суду пояснень з приводу триваючої пасивної поведінки позивача щодо реалізації процесуальних прав на подання до суду адміністративного позову та не приєднано належних та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права без необґрунтованих зволікань.

З огляду на викладене, вказані представником позивача у заяві підстави пропуску строку звернення до суду з даним позовом суд не вважає поважними.

Крім того, в силу приписів частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, ставка судового збору становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI).

Судом встановлено, що позивачем заявлено у позовній заяві дві позовні вимоги немайнового характеру.

Таким чином, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX, при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 5368,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем, який в силу вимог Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI не звільняється від сплати судового збору за подання позовів про припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих документів, не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору.

Слід також зазначити, що в якості виконання вимог частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем приєднано до позовної заяви копії конвертів, адресованих відповідачу та третій особі, які не містять підтвердження прийому поштовою службою поштових відправлень.

Інших належних та допустимих доказів, що свідчать про надсилання позовної заяви з додатками відповідачу та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, позивачем суду не надано.

Крім того, власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав у позовній заяві не зазначено.

Наведені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи приписи частини першої статті 123 та статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені позивачем у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог пунктів 4, 5, 8 та 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням наведених вище висновків суду; письмового пояснення про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачу звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, разом з доказами поважності причин пропуску такого строку; доказів надсилання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копій позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, разом з доданими до неї матеріалами відповідачу та третій особі; оригіналу платіжного документу, що свідчить про сплату судового збору у розмірі 5368,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись частиною першою статті 169, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати (видати) позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Харченко С.В.