Рішення

від 24.10.2023 по справі 420/20814/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20814/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації' України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.;

- зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше нарахованих сум;

- стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 нараховану суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, та суддівську винагороду за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- встановити строк для подання Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Херсонській області до суду звіту про виконання судового рішення.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в 2021 та 2022 роках суддівська винагорода позивачу нарахована та виплачена з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Позивач вважає, що нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди в 2021-2022 роках з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «.Про Державний бюджет України на 2022 рік», здійснено з порушенням вимог діючого законодавства.

05.09.2023 року від Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області та Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що з огляду на встановлений Законами України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, суддівська винагорода позивачу та допомога на оздоровлення у період з 01.01.2021 по 16.08.2022 року нараховувались із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму в сумі 2 102, 00 грн. Отже, враховуючи те, що винагорода судді позивачу нараховувалась та виплачувалась в межах бюджетних асигнувань у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням приписів Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», відповідачі вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Обставини справи.

ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Суворовського районного суду міста Херсона згідно Указу Президента України №1037/2008 від 13.11.2008 року.

Постановою Верховної Ради України № 620-VII від 08.10.2013 року обрана суддею Суворовського районного суду міста Херсона безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 29.08.2019 року переведена на роботу на посаду судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Рішенням Голови Верховного Суду № 343/0/149-22 від 08.08.2022 року відряджена для здійснення правосуддя до Суворовського районного суду міста Одеси.

Відповідно до довідки № 568-02/23 від 01.08.2023 року та № 567-02/23 від 01.08.2023 року, суддівська винагорода ОСОБА_1 та допомога на оздоровлення у 2021-2022 роках нараховувались і виплачувались із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в сумі 2 102,00 грн., як передбачено ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та «Про Державний бюджет на 2022 рік».

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон № 1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

За змістом частин першої, другої статті 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою вказаної статті, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VIII) визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого становлено на 1 січня календарного року.

Крім того, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2189 гривень, з 1 липня 2294 гривні, з 1 грудня 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 1921 гривня, з 1 липня 2013 гривень, з 1 грудня 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2395 гривень, з 1 липня 2510 гривень, з 1 грудня 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2270 гривень, з 1 липня 2379 гривень, з 1 грудня 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1769 гривень, з 1 липня 1854 гривні, з 1 грудня 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць складає: з 1 січня 2393 гривень, з 1 липня 2508 гривні, з 1 грудня 2589 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2100 гривень, з 1 липня 2201 гривня, з 1 грудня 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2618 гривень, з 1 липня 2744 гривні, з 1 грудня 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня 2481 гривня, з 1 липня 2600 гривень, з 1 грудня 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 1934 гривні, з 1 липня 2027 гривень, з 1 грудня 2093 гривні.

Висновки суду.

У цій справі, вирішуючи спір по суті, суд наголошує на тому, що спосіб визначення розміру суддівської винагороди закріплений у статті 130 Конституції України, відповідно до якої, «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв`язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на кшталт тих, з яких виник цей спір, на користь спеціального закону (про судоустрій).

Крім того, варто зауважити на тому, що норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, на виконання частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить.

Як уже зазначалось, розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України.

Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (зокрема з квітня по серпень 2020 року) не вносилися, тож правових підстав для обмеження її виплати десятьма мінімальними заробітними платами не було.

Так само, відсутні були правові підстави і для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, оскільки відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV від 15.07.1999 (далі Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковим мінімумом є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Суд акцентує увагу на тому, що у змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд констатує, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Водночас, цей Закон не відносить суддів до соціальної демографічної групи населення стосовно якої прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість, статтями 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік», разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2 270, 00 грн. (станом на 01.01.2021) та в розмірі 2 481, 00 грн. (станом на 01.01.2022), був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2 102, 00 грн. в той час, коли ні до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, ні до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.

Доводи відповідачів щодо чинності статей 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та як наслідок, необхідності їх застосування до спірних правовідносин, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як уже зазначалось, розмір суддівської винагороди встановлюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Тобто, для спірних правовідносин спеціальними є норми, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

За змістом Рішення Конституційного Суду України № 5-рп(II)/2020 від 18.06.2020, до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону № 1402-VIII, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» необхідно вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, за наведених обставин суд доходить висновку про те, що дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо обмеження суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 року по 16.08.2022 року, а також дії щодо застосування при визначенні базового розміру посадового окладу і матеріальної допомоги на оздоровлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 102, 00 грн., не відповідають критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська 5, м.Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 26283946), Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Територіального управління державної судової адміністрації' України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01.01.2021 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

3. Зобов`язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Херсонській області здійснити нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, та суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше нарахованих сум.

3. Стягнути з Територіального управління державної судової адміністрації України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 нараховану суддівську винагороду за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270 грн, та суддівську винагороду за період з 01.01.2022 року по 16.08.2022 року з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяА.В. Бутенко