Ухвала

від 24.10.2023 по справі 480/11304/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

24 жовтня 2023 року Справа № 480/11304/23

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши матеріали позовної заяви Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "Засулля-5" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулося Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовною заявою до Приватного підприємства "Засулля-5", у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 293903,20 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10110,16 грн.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до абз.2 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Із змісту даних норм слідує, що суд, який вирішує публічно-правовий спір, повинен перевірити коли дізнався позивач про порушення своїх прав чи повинен був дізнатися, чи не пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах позову докази поважності причин його пропуску.

Частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 у справі № 160/8707/19, від 06.02.2018 у справі № П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі № 809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі №809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.

Отже, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який поширюється, у тому числі, і на вимоги про стягнення санкцій.

Як вбачається з позову, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за 2022 рік, що мали бути сплачені відповідачем до 15.04.2023, тобто, понад тримісячний строк, встановлений абз.2 ч.2 ст. 122 КАС України для звернення суб`єкта владних повноважень з позовом до суду.

При цьому, позивач разом з позовом подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вмотивовану тим, що позивач 06.07.2023 вже звертався до Сумського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, втім позовна заява ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №480/6973/23 була повернута позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, зокрема, несплатою судового збору. Вказує, що кошти на оплату судового збору позивачу профінансовано лише 13.10.2023, після чого судовий збір та позивач повторно звертається до Сумського окружного адміністративного суду.

При цьому, наголошує, що згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому строк звернення з цим позовом пропущений з поважних причин.

Втім суд, перевіривши доводи позивача щодо поновлення строку звернення до суду та матеріали позовної заяви, стосовно посилань позивача на пропущення строку звернення до суду у зв`язку з виділенням коштів на оплату судового збору лише 13.10.2023, зазначає наступне.

Так, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку звернення реалізовувати право на таке звернення.

Крім того, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які діють як суб`єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі. Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.

Подібні висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 та Верховного Суду в ухвалі від 13.07.2022 у справі №140/1528/21.

Таким чином, з огляду на вказані висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що посилання позивача на пропущення строку звернення до суду у зв`язку з виділенням коштів на оплату судового збору лише 13.10.2023, не є поважними, а тому не приймає їх до уваги.

Оцінюючи доводи позивача щодо пропущення строку звернення до суду у зв`язку з поверненням аналогічного позову ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №480/6973/23, суд вказує наступне.

Судом встановлено, що позивач дійсно 06.07.2023 звертався до Сумського окружного адміністративного суду з аналогічним позовом, однак позовна заява ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №480/6973/23 була повернута позивачу у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, зокрема, несплатою судового збору.

Втім, обставини звернення заявника з первинною позовною заявою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку на повторне звернення, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення позову без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку на звернення реалізовувати право на таке звернення.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1378/17, від 08.11.2019 у справі № 813/258/17, від 21.11.2019 у справі № 804/3200/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 справі №640/3393/19.

Не вважається безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до суду й повторне подання позовної заяви у зв`язку з її поверненням. Право на повторне звернення з позовною заявою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, позивач повинен довести, що повернення вперше поданої позовної заяви відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від позивача.

Та обставина, що повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права на звернення до суду у будь-який момент після повернення вперше поданого позову без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а первинне звернення в межах встановлених строків з позовною заявою до суду не є безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку для подання позову до суду, а поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Таким чином, з огляду на вказані висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що повернення позову не позбавляє повторного звернення до суду, втім, таке повернення не означає наявність у особи права на подання повторного позову у будь-який строк після повернення первинної позовної заяви, а тому посилання позивача на пропущення строку звернення до суду у зв`язку з поверненням позову ухвалою суду від 18.07.2023 у справі №480/6973/23 не є, на переконання суду, поважними причинами пропуску строку.

За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а тому, в цьому випадку зазначені у заяві підстави не можуть бути розцінені поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене,недоліки позовної заяви можуть бути усунені позивачем протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній інших підстав та наданням доказів поважності його пропуску.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Як вбачається з матеріалів, доданих до позову, позивач подав до суду разом із позовною заявою копію листа - повідомлення від 27.04.2023 № 03-41/310 та копію платіжного доручення № 691 від 13.10.2023, які не засвідчені належним чином в установленому законом порядку.

Вказаний недолік позивачем може бути усунено у строк, вказаний в резолютивній частині даної ухвали, шляхом подання до суду належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного підприємства "Засулля-5" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без руху.

2. Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Глазько